Рішення № 137047803, 02.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19228/25

Провадження № 2/638/3197/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості спожитої теплової енергії, -

встановив:

Представник Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 вартість спожитої теплової енергії за індивідуальним договором від 31.10.2021 року у розмірі 239 638,62 грн. за період з 01.11.2024 року по 01.04.2025 року та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2016 року належать нежитлові приміщення 1-го поверху №2.3.4.6-13, 16-25, 27, 28, 28а, 29, 30, 31, 31а, 32, 33, 34, 34а, 34б, 36, 37, 38, 39а, 40, 41, 42 загальною площею 525,3 м.кв. в літ. «А-5», що знаходиться у житловому будинку АДРЕСА_1 . Зазначене нежитлове приміщення розташовано в житловому будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП «Харківські теплові мережі». Будинок за вищевказаною адресою обладнаний приладом обліку розрахунку вартості спожитої теплової енергії на потреби опалення здійснюються згідно показань приладів обліку, встановленого в житловому будинку. Починаючи з 01.12.2021 року надання послуг з постачання теплової енергії відповідачу здійснюється на підставі Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 . Станом на 01.10.2025 року за відповідачем утворилась заборгованість за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії, за період з 01.11.2024 року по 01.04.2025 року, яка складає 239 638,62 грн. Відповідачу направлялись рахунки-фактуру, однак станом на дату звернення до суду з даним позовом вказані рахунки відповідачем не сплачені.

Представником відповідача надано до суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі. Крім того просить суд розстрочити виконання судового рішення в частині сплати заборгованості у сумі 239 638,62 грн. строком на 12 місяців з дня винесення рішення суду, а саме: протягом 11 місяців сплачувати щомісячно по 20 000,00 грн., а в останній 12-й місяць 19 638,62 грн. В обґрунтування заяви зазначає, що наразі відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, діяльність у сфері надання власних приміщень в оренду не ведеться у зв`язку із наслідками воєнних дій та суттєвим погіршенням економічної ситуації.

Представником позивача надано до суду письмову заяву, в якій не заперечувала щодо розстрочення ОСОБА_1 виконання рішення суду строком на 12 місяців.

Ухвалою суду від 07.10.2025 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частин 1-4 статті 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судовим розглядом встановлено та матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2016 року на праві власності належать нежитлові приміщення 1-го поверху №2.3.4.6-13, 16-25, 27, 28, 28а, 29, 30, 31, 31а, 32, 33, 34, 34а, 34б, 36, 37, 38, 39а, 40, 41, 42 загальною площею 525,3 м.кв. в літ. «А-5», що знаходиться у житловому будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, наявного в матеріалах справи.

31.10.2021 року на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» розміщено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності 01.12.2021.

Оскільки нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться в контурі житлового будинку, починаючи з 01.12.2021 року надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу здійснювалось на підставі Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

На ім`я відповідача відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 .

Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актом про підключення та відключення опалення в житловому будинку по АДРЕСА_1 №173/4108 від 04.11.2024, №173/5568 від 15.04.2025.

Таким чином, відповідач за договором є користувачами теплової енергії, яку подає позивач в цілому в централізовану систему теплопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03 жовтня 2007 року, тощо.

Законом України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, визначено споживача теплової енергії, як фізичну особу, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридичну особу, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до статті 25 ЗУ «Про теплопостачання» теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; Цим Законом визначено, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) це індивідуальний або колективний споживач.

Статтею 16 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами;

2) міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами;

3) ліквідацію наслідків аварії.

Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.

Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.

Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Приписами статті 24 ЗУ «Про теплопостачання» визначено, що споживач теплової енергії має право, зокрема, на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Так умовами договору передбачено, що споживач, зокрема, має право на вибір постачальника теплової енергії (п.3.1.1). При цьому споживач зобов`язується, зокрема, виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.3.2.6).

Приписами цивільного законодавства передбачено, що Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не виконав свої зобов`язання та не сплатив за спожиту теплову енергію у зв`язку із чим виникла заборгованість за надані позивачем послуги. Натомість КП «Харківські теплові мережі» виконало свої зобов`язання за договором.

Відповідно розрахунку по нарахуванню та сплаті за теплову енергію по особовому рахунку відповідача за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість за теплову енергію за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2024 року по 01.04.2025 року становить 239 638,62 грн.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст.27 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.

Відповідно до ч.6 ст.25 ЗУ «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо клопотання про надання розстрочення виконання рішення суд виходить з такого.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців, посилаючись на значне погіршення фінансового становища.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішенні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).

Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цього Кодексу.

Так, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина третя та четверта статті 435 ЦПК України).

Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п`ята статті 435 ЦПК України).

Виходячи із системного аналізу положень ст. 265, 267, 435 ЦПК України, розстрочення виконання судового рішення можливе в межах одного року з дня його ухвалення.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 810/4643/18 зазначив, що питання про розстрочку виконання судового рішення суд вирішує із врахуванням конкретних обставин справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

На підтвердження обставин скрутного матеріального становища відповідачем надані довідки ОК-5, ОК-7, згідно яких у останнього відсутній дохід за 2026 рік

Суд, оцінюючи наявність підстав для розстрочення виконання рішення, враховує визнання відповідачем позову, бажання добровільно сплатити грошові кошти, розмір заборгованості, який складає 239 638,62 грн., матеріальне становище відповідача та ураховуючи складну економічну ситуацію, одноразове виконання рішення є для нього ускладненим.

Ураховуючи конкретні обставини справи, доводи відповідача щодо складності одноразового виконання рішення, пов`язані з його матеріальним становищем, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд уважає за можливе розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості у розмірі 239 638,62 гривень на 12 місяців зі сплатою платежів рівними частинами у розмірі 19 969,88 гривень щомісяця, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили, тим самим задовольнивши заяву частково відповідача про розстрочення судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354, 435 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості спожитої теплової енергії - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» вартість спожитої теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2024 року по 01.04.2025 року в розмірі 239 638 (двісті тридцять дев`ять тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 62 копійки.

Заяву представника відповідача Орлової Анни Олександрівни про розстрочення судового рішення - задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» вартість спожитої теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 239 638,62 гривні строком на 12 місяців, зі сплатою платежів рівними частинами у розмірі 19 969,88 гривень, щомісяця, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Сторони:

позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», ЄДРПОУ 31557119, МФО 351823, адреса: м.Харків, вул.Мефодіївська буд.11;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк