Рішення № 137047722, 20.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7831/25

Провадження № 2/638/1416/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Шишкіна О.В.,

за участі секретаря судового засідання Лозової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сизько Дмитро Борисович, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач звернувся до суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07 березня 2025 року ОСОБА_1 уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, КВЕД: 45.32) договір купівлі-продажу товарів, а саме автомобільних шин Toyo Proxes Comfort 205/65 R16 95W, за допомогою засобів дистанційного зв?язку, поза торговельними або офісними приміщеннями в електронній комунікаційній мережі Інтернет, шляхом приєднання до публічного договору та формування замовлення № 0071586 на веб-сайті Відповідача rezina-diski.com.ua.

07.03.2025 відразу після формування замовлення на веб-сайті rezina-diski.com.ua Відповідач зв?язався з позивачем за допомогою месенджера Viber та в ході обміну текстовими повідомленнями уточнив деталі замовлення 0071586, уточнив вартість товару за первинним замовленням, що підлягала до сплати та вказав позивачу на необхідність сплати коштів за вказане замовлення в розмірі 12825, 00грн. на особистий банківський картковий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 . Позивач 07.03.2025 сплатив на користь відповідача суму грошових шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок відповідача коштів в розмірі 12 825,00 грн.

В подальшому під час спілкування за допомогою месенджера Viber та в ході обміну текстовими повідомленнями 07.03.2025 позивач виявив бажання додатково дозамовити ще дві автомобільні шини Toyo Proxes Comfort 205/65 R16 95w. Відповідач такі зміни до замовлення прийняв та вказав позивачу на необхідність сплати додаткових коштів в сумі 6 410,00 грн. за дозамовлення 2 автомобільних - шин на особистий банківський картковий рахунок. позивач 07.03.2025 сплатив на користь відповідача суму грошових коштів в розмірі 6410,00, 00грн.

07.03.2025 під час спілкування за допомогою месенджера текстовими повідомленнями відповідач зобов?язався відправити придбані позивачем 6 автомобільних шин Toyo Proxes Comfort 205/65 R16 95w 10.03.2025.

Після отримання грошових коштів ФОП ОСОБА_2 на телефонний зв?язок не виходить, ні 10.03.2025 ні станом на день подачі позовної заяви. Відповідач відправку придбаного позивачем товару не здійснив та в жоден інший спосіб товар позивачу не передав, а також отримані від позивача кошти не повернув.

Позивач зазначає, що дії та недобросовісна поведінка відповідача не лише порушує майнові права позивача як споживача, а й завдає позивачу моральної шкоди, що в результаті невиконання відповідачем своїх зобов?язань за договором позивач зазнав душевних страждань, оскільки він отримав негативні емоції, був порушений звичний спосіб його життя, що в подальшому спричинило необхідність звернення до суду за захистом порушеного права.

При вирішенні питання щодо розміру суми моральної шкоди, підлягає стягненню з Відповідача, прошу врахувати, що відповідача позивачу спричинені моральні страждання, оскільки порушені його права. Порушення прав Позивача викликано невиконанням умов договору, що призвело до втрати Позивачем того, на що він розраховував, необхідність вжиття дій на сплачених грошових коштів за придбання товару. Окрім того, моральна яка була заподіяна позивачу, полягала також у хвилюванні, стурбованості, відчутті тривоги через відсутність сповіщень від відповідача про надіслання комплекту шин неможливості повноцінно користуватись транспортними засобами, невизначеності щодо отримання чи неотримання придбаного товару і можливості повернення витрачених коштів, образи від несправедливості, тощо.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 19235,00 грн., які були сплачені за автомобільні шини, 10000 грн. як відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги частково. Зазначив, що затримка з постачанням товару виникла через форс-мажорні обставини, зумовлені складною безпековою ситуацією в регіоні, де проживає відповідач у м. Харкові. Такі обставини спричинили значні перебої в логістиці, зокрема ускладнення з доставкою товарів через порушення транспортного сполучення, а також обмеження в діяльності складів та поштових служб у регіоні. Щодо судових витрат, зазначає, що в самій позовній заяві в додатках адвокат позивача додав лише копію платіжного доручення про оплату правничої допомоги на суму б 000,00 грн., але відповідач не має жодної інформації про те, які саме послуги були надані, які обсяги роботи були виконані та чи відповідає заявлена сума реальній вартості цих послуг. Позивач стверджує про завдані душевні страждання через затримку постачання товару, однак жодних доказів, які б підтверджували факт моральної шкоди, таких як довідка психолога, висновок психологічного дослідження, показання свідків чи результати судово-психологічної експертизи, у позовній заяві не наведено. Позивач не конкретизував, у чому саме полягає моральна шкода, які протиправні дії чи бездіяльність відповідача її спричинили, а також не встановлено причинного зв?язку між діями відповідача та заявленими стражданнями. Окрім того, не надано жодних відомостей про психологічний стан позивача, зокрема про характер страждань, переживань чи особливості сприйняття ситуації, що унеможливлює обґрунтування суми в 10000,00 грн. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги частково в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 19235,00 грн, у задоволенні інших вимог відмовити.

Ухвалою суду від 09.05.2025 відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач не з`явився, представник позивача адвокат Сизько Д.Б. подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник відповідача надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судом встановлено, що 07.05.2025 ОСОБА_1 уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу товарів, а саме автомобільних шин Toyo Proxes Comfort 205/65 R16 95W, за допомогою засобів дистанційного зв?язку, поза торговельними або офісними приміщеннями в електронній комунікаційній мережі Інтернет, шляхом приєднання до публічного договору та формування замовлення № 0071586 на веб-сайті відповідача rezina-diski.com.ua, що підтверджується копією скріншота з веб-сайту rezina-diski.com.ua.

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, КВЕД: 45.32, відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.04.2025.

Аналіз долучених до позову скрін-шотів з месенджера свідчать про те, що дане замовлення стосується шести автомобільних шин Toyo Proxes Comfort 205/65 R16 95w.

07.03.2025 року позивач здійснив переказ коштів у розмірі 12825,00 грн. на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією №030330664784 від 07.03.2025, також позивачем здійснено переказ коштів у розмірі 6410,00 грн. на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією №030348587716 від 07.03.2025.

Станом на час розгляду справи доказів виконання відповідачем зобов`язання за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу матеріали справи не містять, крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує щодо позовних вимог у частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 19235,00 грн.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відносини, що виникають між покупцем і продавцем товарів, робіт та послуг в мережі Інтернет не відрізняються від традиційних правил купівлі-продажу і регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Цивільний кодекс України не містить вимоги щодо укладення договору купівлі-продажу у письмовій формі, крім купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, які також підлягають нотаріальному посвідченню (ст. 657 ЦК).

До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу за участі покупця - фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Договір купівлі-продажу товарів в Інтернеті, відповідно до ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів», відноситься до категорії договорів, укладених на відстані, тобто договорів, укладених продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку, поза торговельними або офісними приміщеннями. При цьому, до засобів дистанційного зв`язку законодавець відніс, зокрема, і Інтернет.

Права споживача в разі укладення договору на відстані регулюються ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка є спеціальною для такого виду договорів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право,серед іншого,на відшкодування збитків та моральної шкоди (пп. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Якщо в результаті прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).

Статтями 662, 663, 665 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, у зв`язку з порушенням відповідачем термінів поставки шин, що були попередньо оплачені, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 виник обов`язок з повернення позивачу попередньої оплати товару.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України).

Виходячи з наведеного, а також приймаючи до уваги, що відповідач позовні вимоги в цій частині визнав, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 суми попередньої оплати в розмірі 19235,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн. суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, які регулюються порядок відшкодування моральної шкоди та Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивача, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди від 31.03.1995 № 4).

Згідно із роз`ясненнями, що містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень п. 9 вказаної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц зазначила, що Закон України «Про захист прав споживачів» (як в чинній редакції, так і в редакції, чинній станом на дату укладення Договору) не містить застережень про те, що моральна шкода споживачу відшкодовується лише у разі завдання шкоди його життю чи здоров`ю. Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Суд вважає, що в результаті невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позивач зазнав душевних страждань, оскільки він отримав негативні емоції, був порушений звичний спосіб його життя, що в подальшому спричинило необхідність звернення до суду за захистом порушеного права.

Між тим, при вирішенні питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд враховує практику Європейського Суду, зокрема, рішення від 28.05.1985 Серія А&96 справа Abdulaziz Cabales fnd Balkandali v. United Kingdom, яким визначено, що деякі форми моральної шкоди, в тому числі емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть доведені чимось конкретним.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності доказів, які б підтверджували факт моральної шкоди позивача є необґрунтованими та розцінюються судом, як обраний спосіб захисту сторони відповідача.

Отже, суд, виходячи із принципу доведеності та справедливості, враховуючи моральні страждання позивача, які останній зазнав через дії відповідача, тобто позивачу спричинені моральні страждання, оскільки порушені його права. Порушення прав позивача викликано невиконанням умов договору, що призвело до втрати позивачем того, на що він розраховував, а також необхідність вжиття дій на повернення сплачених грошових коштів за придбання товару, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути в якості відшкодування моральної шкоди на користь позивача в розмірі 5000,00 грн., що на думку суду є справедливим та відповідає наслідкам від неправомірних дій відповідача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.

Судом встановлено, що 16.04.2025 року між Адвокатським бюро «ДМИТРА СИЗЬКА» в особі засновника адвоката Сизька Д.Б. та позивачем укладено договір №466-25 про надання правової (правничої) допомоги.

Згідно з пунктом 3.1 договору сторони погодили, що загальна вартість правової допомоги за цим Договором складає 6000,00 грн.

Позивачем сплачено вартість правової допомоги за цим Договором у розмірі 6000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №АТВН-КМ8Х-Е1ВХ-65ХВ від 17.04.2025.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19, зазначила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97, пункти 70-72) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).

Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

З огляду на вищевикладене, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, враховуючи що позовні вимоги задоволено частково, суд дійшов висновку, що судові витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн у даній справі є завищеними, оскільки не є співмірними із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягу наданих ним послуг, а тому їх розмір має бути зменшений.

Таким чином, оцінивши подані позивачем, докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за можливе стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесену в суді у розмірі 3000,00 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку із викладеним, враховуючи, що відповідач частково визнав позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50% від суми судового збору за подання цього позову, тобто у розмірі 605,60 грн, та стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог суму судового збору у розмірі 502,03 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 133, 137, 141, 206, 259, 263-265, 268, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сизько Дмитро Борисович, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені в якості попередньої оплати кошти за придбання товару у розмірі 19235,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять п`ять гривень 00 копійок).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Зобов`язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (адреса: Україна, 61166, Харківська обл., місто Харків, вул. Євгенія Єніна, будинок 18, код ЄДРПОУ 37874947) повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за квитанцією № 0344-Р9КК-Н7АК-Р92К від 17.04.2025 року на суму 1211,20 грн, тобто у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 502,03 грн (п`ятсот дві гривні 03 копійки).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя О.В. Шишкін