Ухвала суду № 137047116, 02.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20548/25

1-кс/569/4662/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Рівненській області майор поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження №12025180000000334 від 07.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_4 у якому просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , матеріали відносно яких виділені в окреме провадження та обвинувальний акт стосовно останніх за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України скеровано до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, які засуджені вироком Чернівецького апеляційного суду від 24.03.2026, ОСОБА_8 матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та обвинувальний акт стосовно якого за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України скеровано до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_9 матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та обвинувальний акт стосовно якого за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України скеровано до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також іншими на даний час не встановленими досудовим розслідуванням особами, у період з 12.02.2025 по 22.02.2025, переслідуючи корисливі мотив і мету, направлені на отримання грошової винагороди, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов`язаних чоловіків з території України, організували незакінчений замах на незаконне переправлення через державний кордон України громадян України призовного віку ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час за грошову винагороду, не зважаючи на діючі обмеження воєнного стану.

Зокрема, в період з 12.02.2025 по 19.02.2025 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, в ході телефонних розмов роз`яснили жителям Рівненської області ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , що вони можуть безперешкодно перетнути державний кордон України у період дії воєнного стану, в напрямку Румунії, заплативши за одну особу 6000 доларів США. При цьому, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомили, що вони забезпечать їх переїзд з м. Рівне до Чернівецької області, де і буде здійснено незаконний перетин державного кордону України поза офіційними пунктами пропуску в напрямку республіки Румунія.

Так, 19.02.2025 близько 18 години 45 хв., ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , виконуючи вказівки ОСОБА_11 , перебуваючи біля магазину «Галя Балувана» по вул. Грушевського, 1 в м. Рівне, сіли до автомобіля марки BMW 318, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 .

В подальшому, ОСОБА_9 , реалізовуючи спільний злочинний умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , керуючи автомобілем марки BMW 318, д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом об`їзду контрольно-пропускних пунктів, які розташовані на напрямку руху, за грошову винагороду в розмірі 250 доларів США, здійснив перевезення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з м. Рівне до готелю «Rudison», що по вул. Галицька, 44а в с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, прибувши до вказаного готелю 19.02.2025 близько 21 год. 50 хв. ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 залишились в ньому, очікуючи подальші вказівки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб.

Далі, 20.02.2025 близько 13 години, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , виконуючи вказівки ОСОБА_12 , автомобілем марки Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , який за грошову винагороду в розмірі 600 доларів США, шляхом об`їзду контрольно-пропускних пунктів, які розташовані на напрямку руху, здійснив перевезення останніх з готелю «Rudison», що по вул. Галицька, 44а в с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області до готелю «Асторія», що по вул. Магістральна, 26а в с-щі Неполоківці Чернівецького району Чернівецької області.

Прибувши до готелю «Асторія», що в с-щі Неполоківці Чернівецького району Чернівецької області 20.02.2025 близько 18 год. 19 хв. ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 залишились в ньому, очікуючи подальші вказівки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб.

В подальшому, 22.02.2025 близько 5 години 10 хв, ОСОБА_7 , виконуючи вказівки інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, реалізовуючи спільний злочинний умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, на автомобілі марки Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_3 прибув до готелю «Асторія», що в с-щі Неполоківці Чернівецького району Чернівецької області, де забрав ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та вказаним автомобілем повіз їх в сторону державного кордону України з Румунією. Приїхавши до с. Їжівці Сторожинецького району Чернівецької області, ОСОБА_7 передав ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 для ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які відповідно до попередньої домовленості мали безпосередньо переправити вищевказаних осіб через державний кордон України поза межами офіційних пунктів пропуску в сторону Румунії. При цьому, дії ОСОБА_7 полягали у наданні послуг перевезення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на автомобілі з готелю «Асторія», що в с-щі Неполоківці Чернівецького району Чернівецької області до с. Їжівці Сторожинецького району Чернівецької області та сприянні в усуненні перешкод шляхом об`їзду контрольно-пропускних пунктів, які розташовані в напрямку державного кордону України з Республікою Румунія.

Продовжуючи свою злочинну діяльність та реалізовуючи спільний злочинний умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України ОСОБА_10 , за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 рухаючись у пішохідному порядку та супроводжуючи ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 із с. Їжівці Сторожинецького району Чернівецької області вирушили в сторону державного кордон України з Румунією. Однак, 22.02.2025 о 8 год. 13 хв. приблизно за 7 км. від державного кордон України з Румунією ОСОБА_6 був затриманий працівниками правоохоронних органів, а ОСОБА_10 та ОСОБА_5 зникли з місця вчинення ними кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та іншими, на даний час не встановленими досудовим розслідуванням особами, не довели свої дії, спрямовані на незаконне переправлення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 через державний кордон України до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

28.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Покликаючись на вищевикладене, санкцію ч. 3 ст. 332 КК України, слідчий вказує на необхідність накладення арешту на майно підозрюваного, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

З урахуванням неявки та заяви слідчого, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025180000000334 від 07.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

У рамках вказаного кримінального провадження, за вищевказаних обставин, 28.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Санкцією ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Встановлено, що у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває рухоме майно, зокрема: автомобіль марки «Volkswagen Passat», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 .

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Одночасно з цим, вимоги ч.1 ст. 173 КПК України та абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України слід застосовувати у сукупності із приписами ч. 11 ст. 170 КПК України. Так, заборона або обмеження користування, розпорядження майном застосовується лише у разі, коли вже існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. В той же час, для накладення арешту шляхом заборони відчуження об`єкту (зміни власника) достатньо встановити наявність у особи правомочності відчужити та можливості приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити відповідне майно.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

З метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, є необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно підозрюваного, відносно якого існує сукупність підстав застосування конфіскації майна як виду покарання, відповідно до санкції ч. 3 ст. 332 КК України, із забороню відчуження та розпорядження будь-яким чином вказаним майном, оскільки незастосування вказаних заходів може призвести до зникнення, втрати відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи викладене, санкцію ч. 3 ст. 332 КК України, що передбачає конфіскацію майна, слідчий суддя з урахуванням п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого, з метою забезпечення конфіскації майна, як можливого призначення виду покарання ОСОБА_18 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Накласти арешт на рухоме майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: автомобіль марки «Volkswagen Passat», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 із забороною будь-яким особам розпоряджатись та відчужувати його будь-яким чином.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя