Ухвала суду № 137046775, 29.05.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3810/16-ц

Провадження № 4-с/545/3/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2026 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Стрюк Л.І.

з участю секретаря: Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року до Полтавського районного суду Полтавської області надійшла скарга ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з усього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 .

Просив визнати бездіяльність органу примусового виконання протиправною та зобов`язати державного виконавця зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні.

В обґрунтування скарги зазначав, що на виконанні в Полтавському відділі державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 54537355 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 02.02.2017 Полтавським районним судом Полтавської області у справі № 545/3810/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Під час виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем накладено арешт

на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 .

Вважає, що накладенння арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 не відповідає принципам співмірності і пропорційності та порушує права боржника при реалізації ним прав як власника нерухомого майна.

Зазначав, що рішенням Полтавського районного суд Полтавської області від 05.10.2020 року у справі № 545/1007/20 зменшено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області у справі № 545/3810/16-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/8 частини всіх заробітків (доходів) щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення дітьми повноліття.

Підставою для прийняття рішення стало те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та не має можливості працевлаштуватись, а тому перебуває у скрутному матеріальному становищі.

18.12.2025 у зв`язку з досягненням старшим сином ОСОБА_4 повноліття, стягнення аліментів на його утримання припинено.

З урахуванням викладених обставин, розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , значно зменшився. Відтак, представник скаржника наголошує, що на теперішній час стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 здійснюється з пенсії, яку отримує ОСОБА_1 як інвалід ІІ групи, тому необхідність арешту всього нерухомого майна ОСОБА_1 відпала.

Посилався на те, що ОСОБА_1 звернувся до Полтавського відділу ДВС у Полтавському районі Полтавської області з клопотанням зняти арешт з нерухомого майна, а саме земельної ділянки сільськогосподарського призначення, у відповідь на яке отримав лист 11.03.2026 року про те, що йому відмовлено у знятті арешту з нерухомого майна.

Зазначав, що зв`язку із закінченням строку дії договору оренди, ОСОБА_1 переуклав з орендарем договір оренди на новий строк, проте не має можливості зареєструвати у встановленому законодавством порядку право оренди через наявність обтяжень нерухомого майна у виконавчому провадженні, що позбавляє його можливості здавати земельну ділянку в оренду та отримувати орендну плату, з якої, у тому числі, буде здійснюватись стягнення аліментів на утримання молодшого сина.

Заперечуючи проти задоволення скарги, представник Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надав письмові пояснення, в яких зазначив, що станом на 01.03.2026 за скаржником рахується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 76317,48 грн, яка є непогашеною, а відтак вважає, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» відсутні підстави для зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження. Вказував, що ОСОБА_1 на його звернення про зняття арешту з нерухомого майна було роз`яснено про неможливість такого зняття державним виконавцем та одночасно роз`яснено порядок звернення до суду з цим клопотанням. Окремо зазначили, що органом примусового виконання не було у встановленому порядку відмовлено боржнику у знятті такого арешту, а відтак наголошує на відсутності процесуального документу, який містить відмову державного виконавця у знятті арешту.

У судовому засіданні представник скаржника адвокат Корольов І.М. скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник Полтавського ВДВС у судове засідання з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд скарги без їхньої участі, у вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні в Полтавському відділі державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 54537355 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 02.02.2017 року Полтавським районним судом Полтавської області у справі № 545/3810/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Рішенням Полтавського районного суд Полтавської області від 05.10.2020 у справі № 545/1007/20 зменшено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області у справі № 545/3810/16-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/8 частини всіх заробітків (доходів) щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 12-14).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з досягненням старшим сином ОСОБА_4 повноліття, стягнення аліментів на його утримання припинено.

Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданого 04.02.2026, з терміном дії до 31.10.2028, ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності, вид пенсії - по інвалідності (а.с. 11).

Відповідно до листа Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 11.03.2026 вих. № 10247, наданого у відповідь на клопотання боржника про зняття арешту з нерухомого майна, ОСОБА_1 роз`яснено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», а саме підстави для зняття виконавцем арешту та право звернення з вказаним клопотанням до суду (а.с. 15-зворот а.с. 15).

Згідно з договором оренди землі від 24 квітня 2015 року, орендодавець ОСОБА_1 уклав договір оренди землі з орендарем ТОВ «Агрофірма «Ворскла» про передачу земельної ділянки, кадастровий номер 5323485000:00:002:0668, площею 3,0913 га, строк дії договору 10 років, що закінчився 25.04.2025 (а.с. 17-20).

22.10.2018 державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про арешт майна боржника.

Звертаючись із вказаною скаргою, представник скаржника посилався на протиправну бездіяльність державного виконавця щодо зняття арешту з нерухомого майна та просив суд зобов`язати державного виконавця зняти вказаний арешт, оскільки зменшення розміру аліментів (за рішенням суду та у зв`язку з досягненням повноліття старшим сином боржника), стягнення аліментів з пенсії, яку отримує ОСОБА_1 як інвалід ІІ групи, покладення на боржника негативних наслідків у вигляді безстрокового збереження арешту є несправедливим та таким, що не відповідає засадам пропорційності та співмірності.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону «Про виконавче провадження» Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У постанові Верховного Суду від 29.01.2024 у справі №645/2710/17 зазначено, що відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини є, зокрема, погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. Забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним. Саме на боржнику лежить тягар доведення, що виконання рішення зі сплати аліментів після того, як він допустив наявність заборгованості, не свідчить про те, що виконання рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно з матеріалами виконавчого провадження боржник отримує дохід у Полтавському об`єднаному управлінні ПФУ, відтак 05.08.2019 державним виконавцем направлено постанову на звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно з повідомленням ГУ ПФУ в Полтавській області від 30.01.2026 встановлено, що оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 не забезпечує стягнення аліментів у визначеному державним виконавцем розмірі, щомісячно нараховується заборгованість по аліментах, станом на 01.02.2026 становить 173248,87 грн.

Звертаючись з вказаною скаргою до суду, представник скаржника посилався на те, що зняття арешту із земельної ділянки сільськогосподарського призначення необхідне боржнику для можливості пролонгації договору оренди для отримання додаткового доходу, на який може бути звернуто стягнення для виплати в належному розмірі аліментів.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати державного виконавця зняти арешт накладений постановою державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 22.10.2018 в частині земельної ділянки кадастровий номер 5323485000:00:002:0668, площею 3,0913 га, із залишенням заборони на її відчуження.

Щодо визнання бездіяльності державного виконавця протиправною та зобов`язання його зняти арешт, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Проаналізувавши норми чинного законодавства суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності, оскільки на звернення боржника з клопотанням про зняття арешту йому була надана чітка відповідь про вичерпний перелік випадків зняття державним виконавцем арешту, та рекомендовано звернутися до суду, так як обставини, що на думку скаржника дають підстави для можливості державним виконавцем зняти накладений арешт, не підпадають під перелік, встановлений чинним законодавством, згідно з яким органи примусового виконання рішення знімають накладений арешт на майно.

Що стосується зобов`язання державного виконавця зняти арешт з усього нерухомого майна боржника, то суд звертає увагу на таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за скаржником рахується заборгованість станом на 01.04.2026 у розмірі 51566,78 грн. Не погоджуючись з розміром заборгованості, скаржник подав до суду відповідь на відзив не навів доводи, що, на його думку, свідчить про наявність меншої заборгованості, ніж та, що вирахувана державним виконавцем. Однак, скаржник до ВДВС за перерахунком не звертався, клопотання з приводу перерахунку заборгованості органом примусового виконання не подавав, відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зняття арешту з усього нерухомого майна, оскільки заборгованість наявна, а коштів, які стягуються з платника з пенсійних виплат, є недостатньо для виконання рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 та доцільність зняття арешту з майна в частині земельної ділянки, а в іншій частині слід відмовити.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд.

Разом з тим, задля виконання превентивної функції, забезпечення найкращих інтересів дитини та реальності виконання судового рішення, суд вважає необхідним при знятті арешту із земельної ділянки та наданні права користування та вільного володіння, обмежити право розпорядження боржником нерухомим майном, а саме залишити заборону відчуження.

Керуючись ст. 451 ЦПК України,

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання задовольнити частково.

Зобов`язати державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 22.10.2018, у частині щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5323485000:00:002:0668, площею 3,0913 га, що належить ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні № 54537355, із залишенням заборони на її відчуження.

В іншій частині скаргу залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Л. І. Стрюк