Рішення № 137045776, 19.05.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8656/25

Номер провадження 2/404/3076/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького

в складі: головуючого судді Мохонько В.В.,

за участі секретаря Суркової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про стягнення на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області грошової суми у розмірі 200 000 грн. за рахунок Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з метою перерахунку призначеної в 2007 році пенсії, на підставі виданої позивачу довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих.-16 від 21.09.2016 року, він звернувся до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії з 01.09.2016 року, в чому йому було відмовлено.

В зв?язку з отриманою незаконною відмовою відповідача щодо перерахунку пенсії на підстві довідки, позивач звернувся до суду.

Постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року у справі №405/589/17, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 р., адміністративний позов ОСОБА_1 до Кропивницького об?єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання неправомірними дій суб?єкта владних повноважень та зобов?язання вчинити дії задоволено, визнано протиправними дії Кропивницького об?єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії за вслугою років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих-16 від 21.09.2016 року. Судове рішення набрало законної сили 20.01.2020 року.

Протягом певного періоду, а саме: з 2020 року по 2024 рік позивач ще неодноразово звертався до суду, поки 18 жовтня 2024 року, відповідач повністю виконав рішення суду та перерахував позивачу на картковий рахунок суму боргу.

Протиправні дії управління завдали моральної шкоди, яка полягала у перенесених душевних і моральних стражданнях, через необхідність витрачання додаткових зусиль на відновлення порушеного конституційного права на належний рівень пенсійного забезпечення у зв`язку з порушенням вчиненим Управлінням. Зазначені дії вимагали додаткових моральних і матеріальних зусиль для необхідності постійного (з одних і тих самих питань) захисту своїх прав у судовому порядку, у зв`язку із цим тривалий час позивач зазнавала душевних хвилювань. Завдану управлінням моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 200 000,00 грн.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 серпня 2025 року прийнятодо розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 18 лютого 2026 року замінено первісного відповідача належним - Держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України.

04.09.2025 року на адресу суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими /а.с. 80-82/.

В судове засідання позивач не з`явився, через канцелярію суду подав заяву, якою просить провести судовий розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належно, у відзиві на позовну заяву просила проводити розгляд справи у її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач у 2007 році був звільнений з військової служби з посади військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України, у в/званні «підполковник юстиції» та з 15 листопада 2007 року виключений із списків особового складу військової прокуратури Кіровоградського гарнізону, отримувавши пенсію, згідно Закону України «Про прокуратуру», через ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

З метою перерахунку призначеної вказаної пенсії, на підставі виданої позивачу довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих.№ 16 від 21.09.2016 року, він звернувся до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії з 01.09.2016 року, в чому йому було відмовлено.

В зв?язку з отриманою незаконною відмовою відповідача щодо перерахунку пенсії на підстві довідки, позивач звернувся до суду.

Постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року у справі №405/589/17, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 р., адміністративний позов ОСОБА_1 до Кропивницького об?єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання неправомірними дій суб?єкта владних повноважень та зобов?язання вчинити дії задоволено, визнано протиправними дії Кропивницького об?єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії за вслугою років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих-16 від 21.09.2016 року про посадовий оклад та з урахуванням інших виплат, сум надбавок, доплат, премій, допомог, індексацій, визначених в наявній в пенсійній справі довідці, виданої військовою прокуратуроюКіровоградського гарнізону від 14 грудня 2010 року за вих.№ 1983, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку в розмірі 90% без обмеження граничного розміру пенсії. Скасовано Рішення Кропивницького об?єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області №159960 від 31.01.2017 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов?язано Кропивницьке об?єднане управління Пенсійного фонду 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 12 липня 2001 року №2663-III «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих.-16 від 21.09.2016 року про посадовий оклад та з урахуванням інших виплат, сум надбавок, доплат, премій, допомог, індексацій, визначених в наявній в пенсійній справі довідці, виданій військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону від 14 грудня 2010 року за вих.N?1983, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку в розмірі 90% без обмеження граничного розміру пенсії з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 01 вересня 2016 року. Судове рішення набрало законної сили 20.01.2020 року.

На виконання зазначеного судового рішення 28.01.2020 р. Ленінським районним судом міста Кіровограда видано виконавчий лист, який було пред?явлено до виконання до органів ДВС.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 20 березня 2020 року у справі №405/589/17 замінено сторону виконавчого провадження (боржника) Кропивницьке об?єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802).

В межах встановленого законом 3-річного строку виконавчий документ пред?явлений для виконання до органів ДВС, на підставі якого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) було відкрито виконавче провадження № 62219982.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 16.06.2020 року у справі

№405/589/17, залишеною без змін ухвалою Третього апеляційною адміністративного суду 11.11.2020, надано роз?яснення судового рішення про порядок повного(правильного) перерахунку розміру пенсії, де розписано деталізований алгорит дій пенсійного органу по виконанню рішення суду.

В період з вересня 2020 року та жовтень 2022 року, тобто на протязі 26 місяців

відповідач ГУ ПФУ в Кіровоградській області виконуючи постанову Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року у справі № 405/589/17, виплачував позивачу правильно розраховану пенсію у розмірі 38430,04 гривні.

09 листопада 2022 року, ГУ ПФУ в Кіровоградській області, було перераховано на

пенсійну банківську картку позивача 80767,40 гривень, з призначенням платежу «пенсія соцвиплата».

11 листопада 2022 року позивач отримав пенсію в розмірі 32625,00 гривень.

Перечислення на його пенсійну картку у листопаді 2022 року відповідачем цих виплат

змусило звернутися до ГУ ПФУ в Кіровоградській області з відповідними запитами.

17 листопада 2022 року, відповідач надав відповідь №1100-0304-8/38964 від

16.11.2022 р., з якої вбачається, що під час виконання вищевказаного рішення суду, працівниками ГУ ПФУ в Кіровоградській області було перераховано пенсію та встановлено її у розмірі 38430,04 гривень ( 42700,04 гр. розрахований за рішенням суду середньомісячний заробіток х 90% = 38430,04 гр.)

Крім того, відповідач виставив позивачу суму переплати по пенсії в розмірі близько 150 тисяч гривень, що викликало у нього законне обурення та сильні душевні страждання.

Вказані протиправні дії боржника під час виконання ним даного судового рішення, змусили позивача звернутися до суду з заявою в порядку ст.383 КАС України.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви в порядку ст.383 КАС України, ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 28.12.2022 р. (справа №405/589/17) було визнано протиправними дії працівників ПФУ області пов?язаних із застосуванням розрахунку пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що призвело до зменшення розміру моєї пенсії та суми заборгованості за період з 01.09.2016 по 31.08.2020.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 р., ухвалу Ленінського районного суду .Кіровограда від 28.12.2022 року залишено без змін.

На листи позивача щодо строку виконання Постанови Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року у справі №405/589/17, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 р., відповідач 27 жовтня 2023 року направив до Вііддлу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіроовоградській області області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) лист № 1100-0902-8/56930 в якому зазначив, що ухвала Ленінського районного суду м.Кіровограда набрала законної сили 18 жовтня 2023 року, а відтак саме ця дата і є датою набрання законної сили рішенням суду у справі № 405/589/17, а не 20 січня 2020 року.

Під час виконання даного судового рішення, ГУ ПФУ в Кіровоградській області змінив дату набрання судовим рішенням законної сили , та самостійно визначив, що датою набрання законної сили судовим рішенням у справі 405/589/17є не 20 січня 2020 року, як це передбачено нормами процесуального права, а інша дата - 18 жовтня 2023 року, що потягло за собою зміну черговості на отримання виплати заборгованості по невиплаченій пенсії в розмірі 359 409,32 гривень.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви в порядку ст.383 КАС України, ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 30.11.2023 р. (справа №405/589/17) було визнано протиправними дії ГУ ПФУ області щодо зміни дати набрання рішенням суду законної сили.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 р., ухвалу Ленінського районного суду .Кіровограда від 30.11.2032 року залишено без змін.

Крім того, в своїй постанові Третій апеляційний адміністративний суд вказав, що «Саме відповідач не забезпечив належне виконання постанови Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року, що підтверджено ухвалою від 28.12.22, яка поставлена з метою спонукання боржника до належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

На протязі 2022 та 2023 років, тобто під час вчинення відповідачем вищевказаних протиправних дій пов?язаних з поруиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Нормами статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Разом з тим, згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкошенням порядку та строків виконання судового рішення у справі № 405/589/17, ГУ ПФУ в Кіровоградській області декілька раз проводило виплату заборгованостей по рішенням судів, які набрали законної сили станом на 20 січня 2020 року. Зокрема такі виплати проводилися в листопаді 2022 року, та на протязі 2023 року такі виплати проводилися тричі.

Лише 18 жовтня 2024 року, відповідач повністю виконав рішення суду та

перерахував позивачу на картковий рахунок суму боргу.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прождженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).

Крім того, суд звертає увагу на те, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з цим, статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більша ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(даліПостанова від 31 березня 1991 року) судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною другою пункту 5 зазначеної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі.

За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) вказано, що відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Велика Палата Верховного Суду у вище зазначеній постанові вважала обґрунтованими та справедливими висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась пенсія, на яку позивач має право на підставі судового рішення.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Матеріалами справи підтверджується, та не спростовується відповідачем у відзиві факт того, що саме 18 жовтня 2024 року відповідач повністю виконав рішення суду від 20.01.2020 року за постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року у справі №405/589/17, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 р., адміністративний позов ОСОБА_1 до Кропивницького об?єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання неправомірними дій суб?єкта владних повноважень та зобов?язання вчинити дії задоволено, визнано протиправними дії Кропивницького об?єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії за вслугою років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих-16 від 21.09.2016 року. Судове рішення набрало законної сили 20.01.2020 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 , у зв`язку з неправомірними діями суб?єкта владних повноважень(відмова у перерахунку пенсії, протиправне самостійне перерахування пенсії, що призвело до зменшення розміру пенсії та суми заборгованості), змушений був прикладати додаткові зусилля для матеріального забезпечення та організації свого життя, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїмхарактером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд з урахуванням фактичних обставин справи, принципів розумності, співмірності та справедливості приходить до висновку про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

З врахуванням вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи;

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України, місцезнаходження: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 20632802.

Повне судове рішення складено 25.05.2026 року

Суддя

Фортечного районного суду

міста Кропивницького Віталіна МОХОНЬКО