Рішення № 137044399, 02.06.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/834/26

Провадження №: 2/343/721/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 343/834/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № 3540001145-399156 від 16.07.2021 в розмірі 11154,00 грн, із яких: заборгованість за сумою кредиту - 3300,00 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою - 7854,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16.07.2021 ТОВ "КОШЕЛЬОК" та ОСОБА_1 уклали електронний договір № 3540001145-399156 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами якого відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Також за умовами договору визначено, що сума кредиту становить 3300,00 грн; початковий строк кредитування - 20 днів; дисконтна відсоткова ставка - 2 % на добу, базова процентна ставка - 2,2 % на добу. На підставі п. 3.6, 3.7 кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 05.08.2021 до 02.11.2021 за ставкою 2,2 % на добу. Позичальниця порушила умови договору, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 11154,00 грн, із яких: заборгованість за сумою кредиту - 3300,00 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою - 7854,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі. Не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, причин неявки не повідомила, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку шляхом направлення ухвали про відкриття провадження, де визначена дата судового засідання, з копією опису про направлення позовної заяви та повістки про виклик до суду рекомендованими поштовими відправленнями за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 36), які повернулися з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 41-42, 50-52), що, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим учаснику справи. Крім того, суд розмістив оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 на офіційному сайті Судової влади України (а.с. 49). Також дані РНОКПП відповідачки внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує її можливість отримувати всі процесуальні документи у застосунку "Дія". Відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань до суду не подала.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

згідно із ухвалою від 20 квітня 2026 року, суд відкрив провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та викликом їх у судове засідання, за клопотанням позивача витребував докази.

18 травня 2026 року надійшли витребовувані судом докази.

19 травня 2026 року суд відклав судове засідання у зв`язку з першою неявкою відповідачки.

28 травня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

як установив суд із матеріалів справи, відповідачка 16.07.2021 ознайомилася з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, на що вказує Паспорт споживчого кредиту (а.с. 16).

Після ознайомлення з основними умовами кредитування, ОСОБА_1 16.07.2021 уклала із ТОВ "КОШЕЛЬОК" в електронному вигляді договір № 3540001145-399156, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 3300,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором (п. 1.1). Кредит надається строком на 20 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця (п. 2.1). Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом (п. 3.1). Сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановленим п. 2.1 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом. Водночас, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 3.2 договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати користування кредитом і до повного повернення кредиту. Таким чином, зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 1,85 % розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору при умові врахування у таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1 договору (п. 3.5). Сторони ткакож погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом на таких умовах: зобов`язання щодо поверення основоної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 процентів річних, що становить 2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.6, 3.7) (а.с. 16 звор. - 18).

Під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 ввела одноразовий ідентифікатор 7238, який був направлений їй на мобільний номер НОМЕР_1 , що підтверджується візуальною формою дій клієнта (а.с. 19).

На підтвердження перерахування кредитних коштів за кредитним договором за допомогою платіжної системи ТОВ "ТАС ЛІНК" позивач надав повідомлення, в якому зазначено, що за допомогою вказаної системи 16.07.2021 на підставі договору № 13540001145-399156 перераховано 3300,00 грн на картку НОМЕР_2 (а.с. 21).

У повідомленні АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за № 20.1.0.0.0/7-260505/65507-БТ від 11.05.2026, зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 (а.с. 44), на яку 16.07.2021 зараховано 3300,00 грн, що підтвержується відповідною випискою по рахунку (а.с. 45).

Згідно із розрахунком заборгованості за договором № 3540001145-399156 від 16.07.2021, загальна заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 11154,00 грн, із яких основний борг - 3300,00 гривень, залишок відсотків - 7854,00 грн. Будь-які сплати відсутні. Проценти нараховані за період із 16.07.2021 до 02.11.2021 (а.с. 81-83).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Під час розгляду справи суд установив, що з дотриманням описаних норм ОСОБА_1 та ТОВ "КОШЕЛЬОК" 16.07.2021 уклали договір № 3540001145-399156, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 3300,00 грн.

Факт перерахування 16.07.2021 кредитних коштів на картку № НОМЕР_3 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 , на загальну суму 3300,00 грн підтверджений доказами, що описані вище. У свою чергу відповідачка будь-яких доказів на спростування факту укладення кредитного договору, а також отримання коштів за ним чи підтвердження повернення отриманих кредитних коштів не надала.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями частин 1 - 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Як установив суд з розрахунку заборгованості, ТОВ "КОШЕЛЬОК" нарахувало проценти позичальниці за користування кредитними коштами на загальну суму 7854,00 грн за період із 16.07.2021 до 02.11.2021 (20 днів лояльного періоду + 90 днів продовження строку користування кредитом), тобто проценти нараховувані у межах строку дії договору.

Однак суд звертає увагу на те, що протягом 20 денного лояльного періоду (з 16.07.2021 до 04.08.2021) кредитодавець застосовував процентну ставку у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом (3300,00 грн * 2% =66,00 грн), проте з 05.08.2021 до 02.11.2021 - застосовував процентну ставку в розмірі 2,2 % (3300,00 грн * 2,2 %=72,60 грн), хоча умовами договору визначено, що з наступного після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю поценти з розрахунку 730 процентів річних, що становить 2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.7). Про такий же розмір відсоткової ставки вказано і в паспорті споживчого кредитування, що спростовує твердження позивача у позовні заяві про погоджений між сторонами договору розмір базової процентної ставик у розмірі 2,2 % на добу.

З урахуванням указаного вище підставно нарахованою сумою за процентами є 7260,00 грн (3300,00 грн * 2% * 110 днів (20 днів+ 90 днів)).

Доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачка суду не надала, не долучила до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування користування наданими їй коштами чи розрахунку заборгованості. Факт отримання відповідачкою кредитних коштів мав місце та остання погодилася на сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 істотно порушила умови договору № 3540001145-399156 від 16.07.2021, не погасила заборгованість, проценти не сплатила, хоча на такі погодилася, суд уважає, що з неї на користь позивача слід стягнути заборгованість за спірним договором у розмірі 10560,00 грн, із яких: 3300,00 грн - заборгованість кредитом; 7260,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, а позовні вимоги задовольнити частково (94,67 % від заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 10560,00 грн * 100%/ 11154,00 грн).

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України.

До судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 10).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, згідно із ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2520,49 грн сплаченого судового збору (2662,40 грн * 94,67 %), що пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 10000,00 гривень надав:

- договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, який укладений між ТОВ "КОШЕЛЬОК" та АБ "Герман Гурський та партнери" в особі керуючого Гурського Г.Ю., в якому визначено, що Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати необхідну клієнту правничу допомогу (а.с. 26);

- додаток до договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, в якому зазначено, що замовник доручає виконавцю стягнути з боржника ОСОБА_1 у судовому порядку суму богу за кредитним договором № 354001145-399156 від 16.07.2021 та визначено перелік послуг, які входять до складу правової допомоги, їх вартість (1000,00 грн - формлення документів щодо надання правничої допоомги, 2000,00 грн - збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів зі сплати судового збору, 4000,00 грн - складання позовної заяви; 2000,00 - формування додатків до позовної заяви, 1000,00 грн - відправка позову стороні, до суду, формулювання матеріалів адвокатського досьє по справі) (а.с. 27);

- акт № 1 приймання-передачі правової допомоги від 20.01.2026, в якому зазначено про надання адвокатом Адвокатським Бюро ТОВ "КОШЕЛЬОК" послуг по супроводу боржника ОСОБА_1 на загальну суму 10000,00 грн із розмежуванням видів виконаних робіт та їх вартості (а.с. 27);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Гурського Г.Ю. (а.с. 29).

Даючи оцінку вказаному вище, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Зазначена відповідає і висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.03.2026, постановленій у справі №522/7662/23.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 10000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, а в додатку та акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився. Однак суд звертає увагу, що послуги з оформлення документів щодо надання правничої допомоги та збору і аналізу доказів, формування правової позиції за своєю суттю є підготовчими етапами, які нерозривно пов`язані із процесом написання позовної заяви та повністю охоплюються послугою складання позовної заяви, тому окреме виділення цих дій як самостійних послуг призводить до подвійного нарахування гонорару за одну і ту саму роботу. Щодо послуги з формування додатків (доказів) до позовної заяви, то вона також є невід`ємною частиною технічного та змістовного оформлення позову, оскільки складання позовної заяви вже передбачає обов`язок додати до неї документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Тому, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та наданих послуг, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі викладеного, ст. 626, 628, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію" та керуючись ст. 259, 264-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" заборгованість за договором № 3540001145-399156 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 16 липня 2021 року в розмірі 10560,00 (десять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, із яких: 3300,00 гривень - заборгованість кредитом; 7260,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами, а також сплачений судовий збір у розмірі 2520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) гривень 49 копійок та 4000,00 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя С.М. Монташевич