Рішення № 137043729, 29.05.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/16496/24

Категорія 38

2/295/937/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №1745393 від 20.11.2021 у розмірі 24000,00грн, що складається із 8000,00 грн основного боргу та 16000,00 грн заборгованості по відсоткам, а також просить стягнути судові витрати на оплату судового збору в сумі 2422,40 грн.

Позов мотивує тим, що ТзОВ «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. 20.11.2021 між сторонами у справі укладено договір про споживчий кредит №1745393 від 20.11.2021, в електронній формі. За умовами пункту 1.1. такого договору, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3. такого договору встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Відповідно до пункту 1.4. такого договору, цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором. Позивачем ТзОВ «ВЕЛЛФІН» на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 була перерахована сума позики в розмірі 8000,00 грн, що підтверджується повідомленням №1302/10 від 30.10.2024 ТзОВ «Платежі Онлайн», котре надає позивачеві ТзОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів. Таким чином, позивачем ТзОВ «ВЕЛЛФІН» належним чином виконані умови договору про споживчий кредит, в той час як відповідачем ОСОБА_1 отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останньої утворилась заборгованість за договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу та відсотків. Згідно з підпунктои 1.5.1 такого договору, нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1.8 процента від суми позики, але не менше ніж 50 гривень 00 копійок за перший день користування позикою; 1.8 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього договору; при цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів. Загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТзОВ «ВЕЛЛФІН» станом на 30.10.2024 становить 24000,00 грн, з яких: 8000,00 грн - основний борг; 16000,00 грн - заборгованість по відсоткам. Просить позовну заяву задовольнити.

Ухвалою суду від 25.11.2024 за даним позовом відкрито провадження у справі №295/16496/24, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

10.12.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Калинін С.К., надійшов відзив, у якому вказано, що матеріали справи не містять підтверджень укладення між позивачем і ОСОБА_1 кредитного договору, погодження ними умов кредитування та надання відповідачу кредиту. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору, отримання кредиту та розмір заборгованості, яка позивачем не підтверджена первинними бухгалтерськими документами. З наданих позивачем доказів не можливо дослідити електронну складову їх укладення, а саме: цілісність накладення електронних підписів у кредитному договорі, шлях та метод ідентифікації ОСОБА_1 в інформаційній телекомунікаційній системі кредитора при укладенні кредитного договору. В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ВЕЛЛФІН» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону чи електронну пошту, які б вона сама зазначила. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 не визнає факт заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір.

У відзиві також зазначено, що з наданої позивачем на підтвердження надання кредиту ТОВ «ВЕЛЛФІН» копії інформаційної довідки ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 1302/10 від 30.10.2024 про те, що 20.11.2021 через платіжний сервіс «Platon» було проведено успішна транзакція на суму 8 000 грн на картку НОМЕР_1 із зазначенням в графі Опис «Credit issuance», неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних по здійсненій операції. Зазначено також, що така інформаційна довідка не є розрахунковим документом, та не підтверджує переказ коштів, операції по банківському рахунку, оскільки такий документ не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містить повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача. Крім того, з наданої інформаційної довідки слідує, що грошові кошти були перераховані через невстановленого посередника; у наданому позивачем кредитному договорі відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. У наданій інформаційній довідці ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» не міститься відомостей про те, що кошти перераховуються на підставі відповідного договору, що не дає суду можливості застосувати до даних правовідносин умови кредитного договору.

Також, у відзиві вказано, що право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося у ТОВ «ВЕЛЛФІН» зі спливом строку дії договору 20.12.2021; крім того, позивачем не надано детального розрахунку за складовими кредитної заборгованості, яку просить стягнути з відповідача, зокрема простроченої заборгованості за процентам, із зазначенням за який період була нарахована та за якою відсотковою ставкою. Зауважено також, що відсотки можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування. Після закінчення строку кредитування кредитор має право на застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання в порядку, визначеному ч.2 статті 625 ЦК України, проте, таких вимог позивачем заявлено не було.

Посилаючись на викладене, у відзиві на позов представник відповідача просить розглядати справу №295/16496/24 без участі сторони відповідача; відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача ТОВ «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 6 000,00 грн.

Відповіді на відзив до суду не надійшло.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.11.2021 між сторонами у справі укладено договір про споживчий кредит № 1745393 від 20.11.2021, в електронній формі.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин порядок отримання та надання позики регламентувалось Правилами надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», затверджених наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 60 від 30.12.2020 року, які розміщуються на офіційному веб-сайті Позивача https://creditup.com.ua (надалі - Правила).

Згідно з п.7.1, 7.2 договору невід`ємною його частиною є Правила надання грошових коштів у позику у формі споживчого кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (далі Правила), які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам.

Уклавши цей договір Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Позикодавця.

Відповідно до п. 7.5 договору Позичальник підтверджує, що до укладання цього договору отримав від Позикодавця інформацію, що визначена в частині другій ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в частині другій ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Невід`ємним додатком до договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної фіксованої процентної ставки за договором про споживчий кредит, за яким сума за договором становить 8000,00 грн, дата погашення 20.12.2021, сума процентів 4320,00 грн, разом загальна вартість кредиту 12320,00 грн.

У Правилах надання грошових коштів у позику у формі споживчого кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (далі Правила), затверджених наказом № 60 від 30.12.2020, зазначено, що вони є публічною пропозицією (офертою) в розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладання договору про споживчий кредит на умовах, що встановлені Товариством і застосовуються в разі подання фізичною особою - заявником заявки на сайті Товариства за електронною адресою: creditup.com.ua на отримання позики та здійснення інших дій, що передбачають дані Правила (акцепт). Ці Правила є невід`ємною частиною договору про споживчий кредит.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в Особистому кабінеті на Сайті Товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення Заявки на Сайті Товариства шляхом заповнення всіх полів Заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення.

Підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд Товариства заява про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки (п.4.8 Правил).

Відповідно до п.6.1- 6.9 Правил договір про споживчий кредит з Заявником укладається на умовах та в порядку визначеному цими Правилами.

У разі прийняття позитивного рішення Товариство інформує Заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в Заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в Особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу зазначену в Заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, Заявник отримує електронну копію Договору про споживчий кредит. 6.3 У разі отримання Договору про споживчий кредит засобами електронного зв`язку, Заявник укладає Договір про споживчий кредит з товариством в Особистому кабінеті.

Для підписання електронної форми Договору про споживчий кредит, Заявник здійснює вхід на Сайт Товариства та за допомогою Логіну та Паролю входить до Особистого кабінету.

Заявник погоджується на використання в усіх відносинах, що засновані на першому Договорі про споживчий кредит та на всіх наступних Договорах про споживчий кредит, інших договірних угодах, що можуть бути укладені між Заявником та Товариством, Електронного підпису одноразовим ідентифікатором в якості аналога власноручного підпису між Товариством та Заявником.

Заявник підписує, а також підтверджує ознайомлення та згоду з усіма істотними умовами Договору про споживчий кредит з моменту підтвердження Електронним підписом одноразовим ідентифікатором у Особистому кабінеті, доступ до якого здійснено з використанням унікального Логіну та унікального Пароля Особистого кабінету.

Товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в Договорі про споживчий кредит на рахунок банківської платіжної картки зазначеної в Заявці.

Письмова копія електронної заявки відповідачки, заповнена для отримання позики, містить всі ідентифікуючі дані позичальника ОСОБА_1 , також в цій заявці зазначена банківська карта позичальника № НОМЕР_1 .

Таким чином, реєстрація відповідачки на сайті позивача, подання нею заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, підтвердження позивачем заявки на отримання позики у передбачений Правилами спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики, свідчить про те, що відповідачка була ознайомлена з усіма істотними умовами отримання позики, а Договір про споживчий кредит було укладено та підписано в електронній формі, що в силу приписів статей 6, 627 ЦК України, статей 11, 12 Закону «Про електронну комерцію» вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.

За умовами пункту 1.1. такого договору, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Пунктом 1.3. даного договору встановлено, що позика надається строком на 30 днів.

Відповідно до пункту 1.4. договору, цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до інформаційної довідки вих. №1302/10 від 30.10.2024, ТзОВ «Платежі Онлайн», за договором з позивачем ТзОВ «ВЕЛЛФІН», надав відповідачеві ОСОБА_1 споживчий кредит у розмірі 8000,00 грн на її банківський рахунок через систему платежів Platon.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 1745393 від 20.11.2021, ОСОБА_1 , остання порушувала графік обов`язкових платежів, жодного разу не здійснивши обов`язковий платіж чи будь-яке інше погашення отриманого кредиту протягом усього його строку дії.

Загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем станом на 30.10.2024 становить 24000,00 грн, з яких: 8000,00 грн основний борг та 16000,00 грн - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відтак, позивач ТзОВ «ВЕЛЛФІН» виконав свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кошти за договором про споживчий кредит у встановленому розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак остання в односторонньому порядку відмовилася від виконання взятих на себе зобов`язань у наведеній частині, у зв`язку з чим допустила спірну заборгованість. При цьому, розмір спірної заборгованості за вищевказаним договором про споживчий кредит відповідачкою не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.

Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст. 12, 81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст. 526, 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За умовами ст. 629 ЦК України,договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Як регламентовано ст.13 Закону «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

З поданих позивачем документів видно, що при укладенні кредитного договору кредитор встановив особу позичальника, його персональні дані, а саме, серію і номер паспорту, місце реєстрації, ідентифікаційний номер, номер оператора стільникового зв`язку.

Підстав вважати, що персональні дані ОСОБА_1 були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, надано не було. Про звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідачка не зазначала та не доводила.

Посилання, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що саме відповідачкою було застосовано електронний підпис, зокрема, відсутні докази того, який саме електронний підпис використано відповідачкою при підписанні кредитного договору, а також відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно телекомунікаційній системі позивача спростовуються матеріалами справи, а саме додатками, доданими до позовної заяви.

Так, 20.11.2021 між позивачем (кредитодавцем) та відповідачкою (позичальником) у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», укладено договір про споживчий кредит № 1745393 від 20.11.2021, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора uw9284.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20, від 17.01.2022 у справі № 234/7723/20.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідачки щодо не доведення позивачем факту підписання ОСОБА_1 споживчого кредиту, отримання нею кредитних коштів та безпідставності нарахування процентів за користування кредитними коштами з огляду на те, що підписавши договір про споживчий кредит №1745393 від 20.11.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчила у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування, зокрема, сумою кредиту 8000,00 грн, заявленим строком користування кредитом, нарахованими процентами за користування кредитом.

За умовами договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти.

За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами визначено наступні умови: строк позики 30 днів; розмір основних процентів складає: 1,8% від суми позики, але не менше ніж 50 грн за перший день користування позикою; 1,8% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 висловлено правову позицію, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 №223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» передбачено, що одним із видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби пластикові банківські картки, які емітовані у установленому законодавством порядку та використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. платіжна картка містить обов`язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) та держателя цього спеціального платіжного засобу.

Судом установлено, що кредитодавцем умови укладеного договору виконано та надано відповідачу 8000,00 грн кредиту на карту відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» №1302/10 про проведення успішної транзакції.

Всупереч наведеним у відзиві доводам, ОСОБА_1 не доведено, що банківська платіжна картка за номером № НОМЕР_1 їй не належала або, що на неї не було здійснено переказу кредитних коштів за вищевказаною транзакцією 20.11.2021.

Отже, презумпцію винуватості боржника та факту виникнення між сторонами відповідного зобов`язання ОСОБА_1 не спростовано.

Окрім того, щодо доводів відповідачки про те, що участь посередника у перерахуванні кредиту не обумовлена договором, слід зазначити, що у пункті 10.3 Правил, затверджених наказом № 60 від 30.12.2020, які є невід`ємною частиною договору, прямо передбачено право товариства позивача залучати в рамках своєї діяльності третіх осіб.

Отримавши кредит, відповідачка взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконувала, а відтак, згідно з розрахунком позивача має заборгованість у сумі 24000,00 грн, яка складається із 8000,00 грн заборгованості за кредитом та 16000,00 грн заборгованості за нарахованими відсотками.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача. Відповідачем наведений розрахунок, проведений у відповідності до умов договору, не спростовано, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. З урахуванням презумпції правомірності правочину, взятих на себе відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, які нею не виконувалися належним чином, та обов`язковості договору для сторін, доводи позивача щодо стягнення суми основного боргу у зазначеному розмірі (8000,00 грн) з відповідача є підставними.

Також, суд бере до уваги, що згідно з п.1.5.2. у разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений п.1.3. договору, нарахування процентів, встановлених п.1.5.1. договору проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами (понадстрокове користування грошовими коштами), в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України (проценти за понадстрокове користування позикою).

Згідно з п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16(провадження № 12-16гс22), згідно з яким у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст.1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі №3-188/2020(455/20) вказано, що приписи ч.2 ст.625 ЦК України, першого речення ч.1 ст.1050 ЦК України та ч.1 ст.1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (ч.1 ст. 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.

Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи ч.2 ст. 625 та ч.1 ст.1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за ст. 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за ст. 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).

Так, сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Проте, це не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що у разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас, така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

Тобто твердження відповідачки про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння відповідачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає погодженим між сторонами умовам договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б такий розрахунок спростовували, тому доводи відповідача про необґрунтоване нарахування позивачем процентів за договором не заслуговують на увагу. Позов в частині стягнення 16000,00 грн заборгованості за нарахованими відсотками підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги у справі задовольняються у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 141, 258, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором про споживчий кредит №1745393 від 20.11.2021 у розмірі 24000,00 грн, що складається із 8000,00 грн основного боргу та 16000,00 грн заборгованості по відсоткам, а також витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Т.А. Воробйова