Рішення № 137043070, 02.06.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2417/26

2-а/214/57/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

представника відповідача- Ткаченко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, справу № 214/2417/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та просить суд скасувати постанову серії ПН МДН № 007863 від 26.02.2026 про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 203 КУпАП, посилаючись на відсутність порушень нею вимог КУпАП.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що оспорюваною постановою її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 203 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 3 400,00 грн. Згідно тексту постанови, ОСОБА_1 порушила законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживає на території України за недійсними документами по досягненню 45-річного віку вона не звернулась до ДМС для обміну посвідки на постійне проживання, чим порушила ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також проживає на території України за недійсним паспортом громадянки рф НОМЕР_1 , термін дії якого закінчився 20 жовтня 2022 року, чим порушила частини 1. 3 статті 3 та пункт 22 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Зазначено, що позивачка з 1999 року на законних підставах проживає на території України, є резидентом України та має офіційний трудовий стаж і зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку ОСОБА_2 . У зв`язку з військовою агресією рф та розірванням дипломатичних відносин з рф, позивачка через незалежні від неї причини не мала та не має об`єктивної можливості вчинити дії щодо відвідування дипломатичних (консульських) установ рф в Україні для заміни паспорта, термін дії якого закінчився 27 жовтня 2022 року. Зазначено про порушення строків накладення на неї адміністративного стягнення, оскільки документи для обміну посвідки вона мала подати до 07 січня 2022 року, бо 45 річного віку вона досягла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому стягнення, накладене на неї через більше ніж 4 роки від дати можливого вчинення правопорушення з порушенням частини 1 статті 38 КУпАП. Крім того, відсутність діючого паспорту громадянки рф унеможливило отримання нею нової посвідки, оскільки обов`язковою умовою для отримання останньої є наявність у особи діючого паспорту громадянина іноземної держави. Тому просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

До суду надійшла заява представника позивача Болотіна А.Є. про розгляд справи за його та позивача відсутності, на вимогах наполягає.

Представник відповідача в судовому засідання заперечувала проти позовних вимог.

Представник відповідача ГУ ДМС у Дніпропетровській області Поліщук М.В. надала відзив на позовну заяву. В якому зазначила, про документування громадянки російської федерації ОСОБА_1 11.02.2005 посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 безстроково, її паспорт громадянки російської федерації терміном дії до 27.10.2022. Посвідка на постійне місце проживання позивачки підлягала обміну у зв`язку з досягненням нею 45-річного віку. Однак вона з питання обміну вказаної посвідки до відповідача не зверталась. Крім того, позивачка своєчасно не отримала новий паспортний документ рф, тим самим порушивши вимоги міграційного законодавства України. Письмового повідомлення про закінчення строку дії паспортного документа іноземця та про відсутність у громадянки рф ОСОБА_1 діючого паспортного документа, від позивача до відповідача у строк, визначений вимогами абзацу 1 частини 22 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не надходило. Наголошено, що позивачка проживає на території України за недіючим паспортним документом та вже була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП постановою від 28.12.2023, де ОСОБА_3 булол сплачено штраф. Крім того, відповідно до судової практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 01.04.2025 у справі № 420/11071/23 та від 19.12.2024 у справі № 280/1155/23, особи, які мають бажання відмовитись від громадянства російської федерації не позбавлені права звернутися до дипломатичних представництв російської федерації, що продовжують працювати поза межами України. Тому оскільки позивач усвідомлено знехтувала можливістю вирішити питання в дипломатичних представництвах рф, що продовжують працювати поза межами України, проявила пасивну поведінку та продовжує проживати на території України, порушуючи міграційне законодавство, просить відмовити у задоволенні вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з вимогами ст. 245, 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, постановою серії ПН МДН № 007863, винесеної начальником Відділу № 11 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Поліщук М.В. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 203 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 3 400,00 грн.

Згідно тексту постанови, ОСОБА_1 порушила законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживає на території України за недійсними документами по досягненню 45-річного віку не звернулась до ДМС для обміну посвідки на постійне проживання, чим порушила ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також проживає на території України за недійсним паспортом громадянки рф 51 № 6633916, термін дії якого закінчився 20 жовтня 2022 року, чим порушила частини 1. 3 статті 3 та пункт 22 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 203 КУпАП, перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, -тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У свою чергу, правовими положеннями ч. 1 ст. 38 КУпАП регламентовано, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Тобто, приписами ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.

Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Як вбачається зі змісту ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

У свою чергу, норми КУпАП не містять визначення поняття "триваюче правопорушення".

Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права "триваючими" визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад правопорушення, вчиненого позивачем, суд доходить висновку, що порушення допущене ОСОБА_1 , а саме: проживання на території України за недійсними документами, зважаючи на те, що по досягненню 45-річного віку вона не звернулася у встановлені законодавством строки до органів ДМС для обміну посвідки на постійне проживання, як і проживання її за паспортом громадянки рф, термін дії якого закінчився, є триваючим правопорушенням, про яке Головному управлінню Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було достеменно відомо щонайменше з 28 грудня 2023 року, а саме з дати складення протоколу серії ПР МДН № 005877 та постанови ПН МДН 005868 від 28 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 за це ж правопорушення.

Проте, до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 притягнуто Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області тільки 26 лютого 2026 року, тобто через більше ніж два роки після виявлення факту проживання позивачки за недійсними документами, що підтверджується наданими стороною відповідача письмовими доказами.

З огляду на те, що правопорушення, за яке притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , має триваючий характер, і на момент винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у ч. 1 ст. 38 КУпАП, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд доходить висновку, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваної постанови ПН МДН № 007863 від 26.02.2026 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності позивача, визначених у ч. 1 ст. 38 КУпАП.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд приймає до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі "Пономарьов проти України" (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд", яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6" (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 77, 134, 139, 243-246 КАС України ,суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ПН МДН № 007863, винесену начальником Відділу № 11 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Поліщук М.В., якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 203 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 3 400,00 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37806243, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7.

Суддя Н.В. Чернова