Ухвала суду № 137042549, 26.02.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8658/25

Провадження № 1-кс/202/1348/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

26 лютого 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника та представника власників майна ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, яке подане у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024,

У С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на майно, вилучене під час обшуків 17.02.2026, а саме автомобіль марки «MazdaCX5», номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , автомобіль марки «AudiQ8», номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , грошові кошти у сумі 22 400 доларів США, заборонивши будь-яким особам відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.

Зазначене кримінальне провадження розпочато на підставі повідомлення № 2438404-1-1, яке надійшло каналом SIENA від компетентних органів Латвійської Республіки, за фактом заволодіння невстановленою групою осіб шляхом обману (шахрайства) грошовими коштами громадян Латвійської Республіки.

Між компетентними органами України та Латвійської Республіки було укладено угоду про створення спільної слідчої групи.

В січні 2026 року укладено додаткову угоду про розширення спільної слідчої групи, до якої увійшли Литва, Латвія та Україна.

Під час досудового розслідування установлено, що в 2023 році на території м. Дніпра була створена злочинна організація, учасники якої систематично заволодівають грошовими коштами громадян країн Балтії (переважно Латвійської та Литовської Республік) та інших країн Європейського Союзу.

Так, органом досудового розслідування зібрані докази, що для реалізації злочинного умислу ОСОБА_6 і ОСОБА_4 організовано діяльність шахрайських «колл-центрів», спрямовану на вчинення протиправних дій під виглядом «криптоінвестування» та подальшого «юридичного повернення активів» нібито раніше інвестованих коштів.

Із цією метою ОСОБА_6 і ОСОБА_4 підібрали та облаштували офісні приміщення у м. Дніпрі, обладнали їх комп`ютерною технікою, мережевим обладнанням із доступом до Інтернету та спеціальним програмним забезпеченням.

Крім того, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 для вчинення спільних кримінальних правопорушень підібрали інших учасників злочинної організації, серед яких виокремили виконавців та пособників, розподілили між ними ролі, а саме для ролі так званих «клоузерів» (учасник шахрайського «call-центру», що означає дуже досвідченого менеджера, який майстерно «закриває» (укладає) угоди, особливо великі, на фінальних етапах переговорів, залучаючи клієнтів до покупки) залучили ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а для ролі так званих «холодників» (учасника шахрайського «call-центру», оператор, який здійснює «холодні дзвінки», несподівані дзвінки потенційним жертвам з метою обману) залучили ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Роль пособників виконували ОСОБА_14 (здійснює ІТ-супровід створення та функціонування сайтів/платформ під виглядом «криптоінвестицій», налаштування «таргетованої» реклами, забезпечення роботи офісів), ОСОБА_15 (здійснює конвертацію криптовалюти та обготівковування коштів отриманих від потерпілих за допомогою власного «пункту обміну валют»), ОСОБА_16 (займався реєстрацією криптогаманців для отримання коштів від потерпілих та їх подальше перерахування на підконтрольні рахунки злочинної організації).

Крім того, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 розроблено схему вчинюваних кримінальних правопорушень, поетапний план яких доведено до учасників злочинної організації, що полягав у наступному.

На першому етапі злочину одні з учасників злочинної групи - працівники шахрайського колл-центру, так звані «холодники» за допомогою електронно-обчислювальної техніки, мережевого обладнання, спеціального програмного забезпечення та месенджера Telegram, за допомогою ІР-телефонії «Zoiper» здійснювали дзвінки громадянам країн Балтії, зокрема Латвії та Литви, та інших країн-членів Європейського Союзу та пропонували здійснити інвестування в «криптовалюту», на що потерпілі погоджувалися.

Для цього учасник злочинної організації за допомогою спеціальної програми віддаленого доступу «AnyDesk» на відомих криптобіржах, зокрема «WhiteBite», «Binance» або криптообмінних платформах (обмінниках), зокрема «Paybis», здійснювали реєстрацію (відкриття) онлайн-криптогаманця, на який в подальшому потерпілі з власних рахунків здійснювали перекази коштів, при цьому під час розмов шляхом обману або зловживання довірою дізнавалися в осіб ідентифікаційні дані банківських рахунків, а також ключі доступу до особистих кабінетів «Інтернет - банкінгу» та відповідних криптогаманців.

Далі через месенджер Telegram потерпілим надавалося посилання

на заздалегідь розроблений учасниками злочинної фіктивний сайт «webglobalinc» або «financial.pro», які імітували зростання прибутку та надавали уявлення потерпілим, що вони дійсно інвестували в криптобіржу та для постійного приросту доходів учасники злочинної організації повідомляли потерпілим про необхідність здійснення регулярних платежів, фактично під виглядом купівлі криптовалюти. В той же час з метою введення в оману учасники злочинної організації повертали шляхом зворотного перерахування частини грошових коштів потерпілим під виглядом дійсного отримання доходів від інвестицій в криптовалюту та відразу після чого виманювали у потерпілих ще більші суми коштів.

Разом із тим, коли потерпілий бажав повернути всі нібито інвестовані кошти, то з ним відразу втрачався зв`язок, що і було завершення першого етапу вчинення кримінального правопорушення.

Через деякий час відповідно до розробленого ОСОБА_6

та ОСОБА_4 злочинного плану учасники злочинного організації переходили до наступного етапу вчинення кримінального правопорушення.

Так, вже інші учасники злочинної організації, використовуючи нікнейм « ОСОБА_17 », створений заздалегідь у месенджері «Telegram», встановлювали зв`язок з раніше ошуканими потерпілими під вигаданим приводом надання послуг з повернення інвестованих ними грошових коштів в криптовалюту.

У розмовах учасники колл-центру представлялися, зокрема, « ОСОБА_18 », « ОСОБА_19 », « ОСОБА_20 » або « ОСОБА_21 » та відрекомендовувалися як спеціалісти з юридичного супроводження втрачених фінансових активів, для цього надсилали потерпілим фіктивні згенеровані документи.

Маючи отриману попередньо інформацію про потерпілого, в тому числі його анкетні та інші особисті данні, відомості про дати, час і суми раніше нібито інвестованих грошових коштів, відповідно до злочинної схеми вчинюваного кримінального правопорушення, продовжували розмови з потерпілими, вводячи далі їх в оману.

Кошти від потерпілих перераховувалися на криптогаманці учасників групи ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Потім відбувалась монетизація на криптобіржах/платформах (зокрема WhiteBit, Binance) або на криптообмінних платформах (зокрема Paybis). Отримані таким чином грошові кошти на території міста Дніпра розподілялися між учасниками злочинної організації.

17 лютого 2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

Крім того, 17 лютого 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра були проведені обшуки, а саме в автомобілі марки «MazdaCX5», номерний НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , за результатами якого виявлено та вилучено вказаний автомобіль, який належить ОСОБА_22 та перебуває у користуванні ОСОБА_4 ; в автомобілі марки «AudiQ8», номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , за результатами якого виявлено та вилучено вказаний автомобіль, який належить ОСОБА_23 та перебуває у користуванні ОСОБА_4 , а також за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 22 400 доларів США.

17.02.2026 постановою слідчого вказані автомобілі та грошові кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Прокурор відзначає, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, за вчинення яких передбачене додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Також, на думку прокурора, вилучене майно може підлягати спеціальній конфіскації в порядку ст. 96-2 КПК України, зокрема, як таке, що одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; було підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор вважає, що на цій стадії кримінального провадження є виправданим тимчасове обмеження прав власника та володільця майна шляхом накладення арешту та заборони користування та відчуження майна з метою запобігання можливості його пошкодження, знищення, перетворення, оскільки особи, які ймовірно можуть бути причетними до злочину, використовують вказане майно, мають безпосередній доступ до нього та можуть вчинити вищевказані дії з метою унеможливлення притягнення їх до кримінальної відповідальності або застосування покарання у вигляді конфіскації майна.

Таким чином, в даному випадку основоположні суспільні інтереси переважають над принципом мирного володіння майном, обмеження прав власника/володільця вказаного майна матиме тимчасовий характер, є розумним та співмірним із завданням кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник та представник власників майна - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що вилучений автомобіль марки «Mazda CX5», номерний знак НОМЕР_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_22 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 17.07.2025 р. Вилучені грошові кошти у сумі 22 400 доларів США також є особистою власністю ОСОБА_22 , яка проживає разом з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . У свою чергу, автомобіль марки «Audi Q8», номерний знак НОМЕР_3 належить на праві особистої власності ОСОБА_23 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 17.07.2025 р. ОСОБА_4 не має будь-яких прав на це майно.

Крім того, зазначили, що автомобіль марки «Audi Q8», номерний знак НОМЕР_3 був придбаний ОСОБА_23 задовго до інкримінованих ОСОБА_4 подій.

Також задовго до цих подій ОСОБА_4 придбав автомобіль марки Mazda 3, номерний знак НОМЕР_7 , продав його та замість нього придбав автомобіль марки Lexus, номерний знак НОМЕР_8 . Вказана інформація підтверджується повідомленням РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях. Після цього ОСОБА_4 продав автомобіль марки Lexus, номерний знак НОМЕР_8 , придбавши замість нього для своїй матері ОСОБА_23 вищезгаданий автомобіль марки «Mazda CX5», VIN НОМЕР_2 , який тоді мав номерний знак НОМЕР_3 , який і був зареєстрований за останньою. Через сплив часу ОСОБА_23 захотіла собі новий автомобіль, а тому остання продала автомобіль марки «Mazda CX5», VIN НОМЕР_2 ОСОБА_22 і за отримані від продажу грошові кошти придбала собі автомобіль марки «Audi Q8», переставивши на нього номерні знаки НОМЕР_3 з проданого автомобіля «Mazda CX5». Вказана інформація підтверджується повідомленням РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях. Таким чином, наведені обставини підтверджують існування безперервного ланцюга правомірних цивільно-правових операцій із транспортними засобами, який виник до інкримінованих подій, у межах якого ОСОБА_23 набула право особистої власності на автомобіль Audi Q8 за рахунок грошових коштів, отриманих від продажу належного їй автомобіля Mazda CX5.

Щодо грошових коштів у сумі 22 400 доларів США зазначили, що такі кошти є багаторічними заощадженнями ОСОБА_22 , яка працює як офіційно, так і неофіційно на декількох роботах. Частина коштів була отримана ОСОБА_22 у вигляді матеріальної допомоги від членів її сім`ї. Зазначені кошти накопичувалися ОСОБА_22 з метою подальшого придбання власного житла.

Правомірність володіння ОСОБА_22 та ОСОБА_23 вказаним майном ніким не оспорюється. Відомості про те, що ОСОБА_22 та ОСОБА_23 причетні до інкримінованого правопорушення відсутні, останні не мають статусу підозрюваних, не несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного.

Також немає жодних доказів того, що вказане майно ОСОБА_22 та ОСОБА_23 було предметом, засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження, або одержано злочинним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190 КК України.

Отже, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання прокурора, слідчий суддя доходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.

В цьому кримінальному провадженні 17 лютого 2026 року за підозрою у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень був затриманий ОСОБА_4 , якому того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, а саме створення злочинної організації, керівництво такою організацією; організація заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), що вчинене в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, у складі злочинної організації, в особливо великих розмірах.

Так, згідно з повідомленою підозрою ОСОБА_4 інкримінується виконання ролі організатора вказаного злочину та завдання разом з іншими учасниками злочинної організації матеріальної шкоди громадянам країн Балтії на суму 157 176 Євро, що еквівалентно 8 000 258,40 грн.

17 лютого 2026 року під час проведення санкціонованих обшуків були вилучені автомобіль марки «Mazda CX5», номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , автомобіль марки «Audi Q8», номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , а також за місцем мешкання ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 22 400 доларів США.

Згідно з матеріалами клопотання, зокрема свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «Mazda CX5», номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_22 та зареєстрований за нею 17.07.2025.

Згідно з відомостями ТСЦ МВС № 1247 до цього цей автомобіль належав з 24.07.2024 року ОСОБА_23 .

В свою чергу, автомобіль марки «Audi Q8», номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 належить ОСОБА_23 та був зареєстрований за нею 17.07.2025.

При вирішенні питання про арешт вищевказаного рухомого майна та грошових коштів слідчий суддя керується тим, що відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини 4 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

При цьому статтею 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого, зокрема, частиною першою статті 190 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі: 1) обвинувального вироку суду; 2) ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру; 4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

Випадки застосування спеціальної конфіскації визначені у статті 96-2 КК України.

Зокрема згідно з пунктом 1 частини 1 статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

Відповідно до частини 4 статті 96-2 КК України гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.

У рішенні Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України № 1-р/2022 від 30 червня 2022 року зазначено, що на відміну від конфіскації майна спеціальна конфіскація застосовується у разі, коли майно вилучається у особи, яка не є власником або добросовісним володільцем такого майна, а тому цей захід впливу на особу має некаральний характер, метою застосування якого є припинення використання грошей та іншого майна, набутих унаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності, як цілі або засобу кримінально-протиправної діяльності.

Конституційним Судом України звернуто увагу на те, що міжнародні акти, обов`язки за якими має Україна, зобов`язують держав-учасниць забезпечити захист прав добросовісних третіх осіб.

Щодо домірності втручання Конституційний Суд України виходив із того, що посутнє тлумачення приписів Основного Закону України дозволяє стверджувати, що юридичні інститути будь-якої країни конституційної демократії не є підґрунтям для набуття права власності або права добросовісного володіння внаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності, оскільки подібне унормування суспільних відносин суперечило би конституційному ладу, порушувало би публічний порядок та права власників і добросовісних володільців, які є потерпілими від такої діяльності.

Конституційним Судом України відзначено, що жодний припис Основного Закону України не гарантує захисту незаконного та недобросовісного володіння майном, тимчасово набутого внаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності.

Слідчим суддею також враховується, що відповідно до частини 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до частини 6 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

При цьому частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з частиною 4 статті 172 КПК України під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

Відповідно до частини 1 статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 173 КПК України).

Слідчий суддя вважає доведеним, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 255 та частиною 5 статті 190 КК України, санкціями яких передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у створенні злочинної організації, керівництві такою організацією, організації заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), що вчинене в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, у складі злочинної організації, в особливо великих розмірах, підтверджується протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а також матеріалами, отриманими в рамках угоди про створення спільної слідчої групи між Україною та Латвійською Республікою, зокрема щодо руху коштів потерпілих на криптогаманці пов`язаних із ОСОБА_6 і ОСОБА_4 осіб.

Отже, в разі доведеності підозри ОСОБА_4 до нього може бути застосовано судом додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, тому накладення арешту на належне останньому майно з метою забезпечення виконання вказаного покарання ґрунтується на кримінальному процесуальному законі.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що згідно з повідомленою підозрою ОСОБА_4 інкримінується вчинення вищезазначених злочинів, починаючи з 2023 року.

Транспортні засоби, на які прокурор просить накласти арешт, були зареєстровані за ОСОБА_23 та ОСОБА_22 , відповідно матір`ю та співмешканкою підозрюваного, в період 2024-2025 років. При тому, що вони не мали доходів, достатніх для придбання цього майна. Крім того, згідно матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій саме ОСОБА_4 фактично користувався автомобілем, зареєстрованим за його матір`ю.

Отже, є достатні підстави вважати, що це цінне майно, а також вилучені під час обшуку грошові кошти в іноземній валюті могли бути набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення (заволодіння коштами громадян країн Балтії), оскільки стороною захисту не надано доказів наявності у ОСОБА_4 та членів його сім`ї та близьких осіб достатніх законних джерел доходу.

Відтак такі грошові кошти та автомобілі можуть підлягати конфіскації, в тому числі спеціальній конфіскації.

Слідчий суддя також ураховує, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, за своїми характеристиками належить до рухомого, тобто такого, що може вільно переміщуватися, або такого, що може бути витрачено.

Тож слідчий суддя вважає, що в разі не накладення арешту на вилучені грошові кошти існує ризик їх відчуження, приховування, знищення, так як підозрюваний та його близькі особи є заінтересованими в результатах цього кримінального провадження, що унеможливить або ускладнить конфіскацію цього майна у випадку постановлення в майбутньому стосовно нього обвинувального вироку.

Крім того, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 як титульні власники можуть формально володіти вищевказаними автомобілями та в будь-який час ними розпорядитися.

На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права ОСОБА_4 та членів його сім`ї та близьких осіб як накладення арешту на грошові кошти в сумі 22 400 доларів США, що були вилучені під час обшуку, та автомобілі.

Накладенням арешту на вищевказане майно нікому не буде завдано збитків або інших негативних наслідків, зокрема не буде покладено індивідуальний і надмірний тягар, так як арешт носить тимчасовий характер.

Водночас, оскільки автомобілі не мають ознак речового доказу, слідчий суддя вважає, що можливе застосування в майбутньому конфіскації автомобілів непропорційне обмеженню права користування цим майном на стадії досудового розслідування. В даному випадку завдання кримінального провадження і заявлена прокурором мета арешту не вимагають збереження автомобілів у стані, в якому вони були виявлені під час обшуку. Тобто звичайне зношення майна в природніх умовах не зашкодить його використанню з визначеною метою.

Отже, суд вважає, що заборона користування автомобілями на стадії досудового розслідування є невиправданою.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити частково, наклавши арешт на грошові кошти в сумі 22 400 (двадцять дві тисячі чотириста) доларів США, які були вилучені 17.02.2026 під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ними, а також наклавши арешт на автомобілі марки «Mazda CX 5», державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_22 , та марки «AudiQ8» державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_23 , шляхом заборони їх відчуження та розпорядження ними, відмовивши в задоволенні клопотання прокурора в частині заборони користування цими транспортними засобами.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти в сумі 22 400 (двадцять дві тисячі чотириста) доларів США, вилучені 17.02.2026 під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 .

Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на автомобіль марки «Mazda CX 5», державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_22 .

Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на автомобіль марки «AudiQ8» державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_23 .

В частині заборони користування транспортними засобами в задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Роз`яснити, що накладений арешт може бути скасований у порядку, визначеному статтею 174 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_24