Рішення № 137041773, 01.06.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/749/26

Провадження № 2/163/373/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е )

01 червня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

з участю секретаря Костюк Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 кредитну заборгованість за договором № 8981288 від 22.04.2025 в загальній сумі 28350,00 гривень.

Вимоги обґрунтовано тим, що кредитний договір № 8981288 від 22.04.2025 відповідач як позичальник уклала із ТОВ «Авентус». За умовами кредитного договору відповідач на свою банківську картку НОМЕР_1 отримав від ТОВ «Авентус» кредитні кошти в сумі 8000,00 грн. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку із чим загальна сума кредитних коштів становить 13000,00 грн. Право вимоги до відповідача за цим кредитним договором перейшло до позивача ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу від 03.12.2025, укладеного із ТОВ «Авентус». Відповідач свого кредитного зобов`язання не виконував, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість в загальній сумі 34850,00 гривень, з яких: 13000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 15350,00 гривень заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 6500,00 гривень заборгованість за штрафними санкціями. Проте, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє, тому загальний розмір грошових вимог до стягнення з відповідача становить 28350,00 гривень.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 25 березня 2026 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку з поверненням адресованого відповідачу поштового відправлення з копією вказаної ухвали без вручення з причин відсутності адресата за зареєстрованим місцем проживання, ухвалою від 22 квітня 2026 року судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача у позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності та висловила згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач про розгляд справи по суті двічі належним чином був повідомлений, у тому числі шляхом публікації судового оголошення на офіційному сайті судової влади, однак в судові засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, про причини неможливості розгляду справи за його відсутності не сповістив.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі № 911/3142/19 висловив правову позицію про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

За таких обставин суд провів заочний розгляд позову без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ч.2 ст.247, ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

22 квітня 2025 року ТОВ «Авентус Україна» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №8981288, за умовами якого відповідачу надається кредит в сумі 8000 гривень у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_2 на строк 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів під стандартну процентну ставку 1,00% в день, знижену процентну ставку 0,93%.

У додатку № 1 до договору наведена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, у якій визначено загальну вартість кредиту в сумі 36632,00 грн.

Договір укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Сам договір та додатки до нього відповідачем підписані електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.

В подальшому 27.04.2025 відповідач збільшив суму кредиту ще на 5000,00 гривень, у зв`язку із чим загальна сума коштів, взятих у ТОВ «Авентус Україна», становить 13000,00 грн

Перерахування ТОВ «Авентус Україна» кредитних коштів в сумі 8000 гривень та 5000,00 гривень на платіжну картку відповідача підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251205-1.1 від 05.12.2025 та наданою на виконання ухвали суду від 25.03.2026 АТ КБ «Приватбанк інформацією від 14.04.2026 №20.1.0.0.0/7-260406/88310-БТ.

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості), складеного ТОВ «Авентус Україна» станом на 02.12.2025, заборгованість відповідача складає 34850,00 гривень, з яких: 13000,00 грн - тіло кредиту, 15350,00 грн відсотки, 6500,00 грн штраф.

03 грудня 2025 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №03122025, відповідно до умов якого «Авентус Україна» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до боржників, зазначених у відповідному Ре-єстрі.

З витягу з реєстру боржників до цього договору факторингу вбачається, що до нього включений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором №8981288 із загальною сумою заборгованості 34850,00 грн, яка складається із суми виданого кредиту 13000,00 грн, відсотків 15350,00 грн, штрафів - 6500,00 грн.

Тобто, указана сума заборгованості відповідає тій, що зазначена у складеному ТОВ «Авентус Україна» розрахунку.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Статтю 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила про-позицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електрон-ного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені до-говором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризи-ку, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статті 512, 514 ЦК України передбачають, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фак-торові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стаття 1077 ЦК України передбачає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ст.1078 ЦК України).

Дослідженими доказами стверджено укладення відповідачем кредитного договору № 8981288 від 22.04.2025 і отримання за ним кредитних коштів в сумі 7000,00 грн під відсотки, порядок нарахування яких, термін нарахування та відсоткова ставка чітко визначені умовами цього договору.

Договір укладений у відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Після підписання договору у його сторін виникли взаємні права та обов`язки що-до надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання первісний кредитор виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі.

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконав.

Позивач ТОВ «Юніт Капітал» набув права вимоги до відповідача на підставі укладеного договором факторингу, а тому є належним позивачем.

Розрахунок заборгованості первісного кредитора та виписка з особового рахунку відповідача за кредитним договором по сумі і складових заборгованості відповідає реєстру боржників, узгоджується з умовами кредитного договору, зокрема щодо строку кредитування та нарахованих процентів.

Доказів погашення відповідачем кредитної заборгованості після укладення договорів факторингу матеріали справи не містять та суду не надано.

При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК України керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов договору, наявності заборгованості та її розміру, через що у суду відсутні підстави не приймати надані позивачем докази.

На підставі цих доказів суд встановив, що відповідач взятого на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, тим самим порушив його умови, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача у сумі заявлених позовних вимог в розмірі 28350,00 грн.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними, тому підлягають повному задоволенню.

Ураховуючи повне задоволення позову та положення ч.1 ст.141 ЦПК України, сплачений за позовом судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

У позовній заяві представник позивача також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

На підтвердження цієї вимоги до позову додано: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений між адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал»; додаток № 1 до цього договору, у якому погоджено вартість різних правових послуг з розрахунку затраченого часу 1 година; акт прийому-передачі наданих послуг від 15.02.2026, який підписаний сторонами договору № 20/01/26-02.

У розділі 3 цього договору визначений порядок оплати послуг адвокатського бюро.

Згідно із п.3.1 договору отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами у Додатку № 1 до договору.

В акті прийому-передачі надання послуг зазначено такі види наданих правових послуг:

складання позовної заяви 2 год 5000 грн;

вивчення матеріалів справи 2 год 1000 грн;

складання і подання адвокатського запиту 1 год 500 грн;

підготовка клопотання 1 год 500 грн.

Загальна вартість послуг 7000 грн.

Питання витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.

Разом з цим, під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постано-ви Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд зауважує, що надані адвокатським бюро послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчить про надання адвокатським бюро аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, ціну позову, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому дійшов висновку про на-явність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» кредитну заборгованість за договором № 8981288 від 22.04.2025 в загальній сумі 28350 (двадцять вісім тисяч триста п`ятдесят) гривень, яку становлять:

- 13000 (тринадцять тисяч) гривень заборгованості за кредитом;

- 15350 (п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень заборгованості по відсотках.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Інформація про сторін:

позивач - ТОВ «Юніт Капітал»; місце знаходження бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, місто Київ; код ЄДРПОУ 43541163;

відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий : суддя О.С.Павлусь