Рішення № 137041447, 02.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1070/26

Провадження № 2-о/159/85/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Губара В.Є.,

з участю:

секретаря судового засідання Щесюк Н.Й.,

представника заявника - адвоката Лукашук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лукашук Н.М., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лукашук Н.М., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, - у якій заявник просить:

- встановити факт, що ОСОБА_1 відноситься до члена сім`ї онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- встановити факт, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування заяви у ній зазначено, що заявниця ОСОБА_1 призначена рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради опікуном ОСОБА_6 та ще 4 онуків, - його братів та сестер. На даний час онуки досягли повноліття, а тому її обов`язки піклувальника припинені. ОСОБА_7 , мати ОСОБА_6 , позбавлена рішенням Ковельського міського суду Волинської області від 18.04.2022 батьківський прав щодо її дітей, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 мобілізовано. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання останній загинув. Заявниця на момент смерті онука перебувала на повному його утриманні. Необхідність встановлення даного факту мотивована тим, щоб реалізувати її право на отримання пільг та виплат, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, як інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Заявниця проживала з ОСОБА_6 , вони вели спільне господарство, будували плани на майбутнє. Онук не був одружений, власної сім`ї не мав. Перебуваючи у ЗСУ піклувався про заявницю, допомагав їй матеріально. У зв`язку з вищенаведеним звернулася до суду, просить заяву задовольнити.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.03.2026 відкрито окреме провадження у цій цивільній справі, призначено судове засідання.

17.03.2026 представник заінтересованої особи Міністерства оборони України через систему «Електронний суд» подав письмове пояснення, у якому просив відмовити у задоволенні заяви. Зазначає, що наведені аргументи щодо спільного проживання заявниці і військовослужбовця та її утримання є сумнівними. Заявником не долучено жодних підтверджуючих документів щодо переказу від загиблого будь-яких грошових коштів. Надані докази заявником не дають змоги дійти висновку про те, що заявник перебувала на утриманні загиблого онука ОСОБА_6 .

Представник заявника ОСОБА_8 в судовому засіданні заяву підтримала, просила її задовольнити. Суду пояснила, що ОСОБА_6 із 2021 року проживав разом з ОСОБА_1 у с.Поворськ удвох сім"єю. 05.07.2025 ОСОБА_6 мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 він загинув під час участі у бойових діях. Заявниця та її онук ОСОБА_6 вели спільне господарство, мали спільний побут, через похилий вік заявниці ОСОБА_6 доглядав за нею, після мобілізації він перераховував кошти своїй сестрі ОСОБА_2 , остання передавала їх бабусі ОСОБА_1 . ОСОБА_6 був розлучений, дітей від шлюбу не мав.

У судовому засіданні 22.04.2026 заінтересована особа ОСОБА_2 суду пояснила, що вона є онукою заявниці. У ОСОБА_6 зі створенням власної сім`ї не склалося, з 2021 року він жив з заявницею до його мобілізації в ЗСУ. Разом вони вели домашнє господарство, ОСОБА_9 , крім того, підробляв з метою забезпечення їх прожиття. Коли пішов в ЗСУ допомагав заявниці матеріально, перераховував кошти їй, приблизно по 10 000 грн. щомісячно, які вона передавала ОСОБА_1 .

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні 22.04.2026 суду пояснила, що ОСОБА_6 після розлучення, з 2021 року, почав жити разом зі своєю бабусею ОСОБА_10 . Вони жили однією сім`єю, він її забезпечував, бо працював, ходив по ягоди та гриби, утримували худобу та птицю. У бабусі окрім пенсії іншого доходу не було. Зі слів ОСОБА_11 їй відомо, що коли він був в ЗСУ, то перераховував ОСОБА_10 кошти через ОСОБА_2 , оскільки в селі немає банкоматів, а в заявниці немає банківської картки. Переказував по 10000-15000 грн. щомісяця. Основним доходом ОСОБА_10 було допомога ОСОБА_11 як до перебування останнього в ЗСУ, так і після.

Заінтересована особа ОСОБА_5 в судовому засіданні 22.04.2026 суду пояснив, що він є братом ОСОБА_6 , та онуком ОСОБА_10 . Він постійно спілкувався зі своїм братом. З 2021 року ОСОБА_6 та заявниця жили разом, мали спільний побут, вели спільне господарство, Йому відомо, що кошти ОСОБА_6 пересилав сестрі ОСОБА_12 , вона скеровувала їх на допомогу бабусі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що відносини між ОСОБА_6 та заявницею були хороші, вони разом проживали із 2021 року. У заявниці була пенсія, іншого доходу вона не мала, її онук ОСОБА_6 працював. На прохання ОСОБА_6 після мобілізації останнього в ЗСУ, вона по можливості допомагала ОСОБА_10 . Їй відомо, що ОСОБА_6 через сестру фінансував свою бабусю ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_14 в судовому засідання пояснила, що ОСОБА_6 завжди допомагав своїй бабі ОСОБА_10 , підробляв, вів господарство. Вони разом жили 5 років. Щодо доходів заявниці йому не відомо. Він живе по сусідству. Зі слів сестри ОСОБА_2 йому відомо, що ОСОБА_6 перераховував заявниці кошти. Після загибелі Романа господарства у ОСОБА_10 вже немає.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, належно повідомлений про час та місце розгляду справи, заяви про відкладення судового засідання до суду не надходило, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові докази, дійшов такого висновку.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам дано роз`яснення, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У своїй постанові від 11.02.2026 по справі № 308/17634/25 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію за змістом якої факт перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця встановлюється у цивільному судочинстві в порядку окремого провадження, а заперечення органу влади саме по собі не свідчить про наявність спору про право.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є онуком заявниці та братом заінтересованих осіб, ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тихе Синельниківського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_7 та ОСОБА_15 згідно свідоцтв про народження, зазначені матір`ю та батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_15 (батько ОСОБА_6 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.04.2002 ОСОБА_7 (матір ОСОБА_6 ) позбавлено батьківських прав відносно її дітей.

Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 304 від 20.06.2002 ОСОБА_1 призначено опікуном її онуків, відтак ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 стали проживати із заявницею, до досягнення ними повноліття та припинення повноважень опікуна (піклувальника).

ОСОБА_7 (мати ОСОБА_6 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про її смерть.

05.07.2025 ОСОБА_6 мобілізовано ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно сповіщення сім`ї №1567 від 29.12.2025 ОСОБА_2 (його сестру) повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 під час виконання бойового завдання загинув.

З копії лікарського свідоцтва про смерть №1366 від 30.12.2025 вбачається, що ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання.

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05.01.2026 Ковельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Львівського МРУЮ, актовий запис №10, доводиться обставина, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки № 216 від 09.02.2026, виданої Поворською сільською радою Ковельського району Волинської області, ОСОБА_1 , що проживає у АДРЕСА_1 , дійсно перебувала на утриманні свого внука ОСОБА_6 , який проживав разом із нею (підстава - погосподаська книга № 2 за 2021-2025).

Поясненнями заінтересованих осіб в судовому засіданні та показаннями свідків підтверджено той факт, що заявниця та ОСОБА_6 , з 2021 року проживали однією сім`єю, вели спільне господарство.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з даною заявою стали обставини щодо недоведення заявницею в позасудовому порядку спільного проживання з померлим на час його смерті, та перебуванні на його утриманні, що позбавляє її права на соціальний та правовий статус члена сім`ї військовослужбовця, в тому числі, й права на отримання одноразової грошової допомоги, яка гарантована державою.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Пунктом 2 Постанови № 168 встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї Постанови, виплачується одноразова грошова допомога , яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Згідно вимог ч.1 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Суд дійшов висновку про те, що надані докази підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_6 однією сім"єю з 2021 року, тому в цій частині заяву слід задовольнити.

Щодо заяви у частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

У постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року по справі № 210/343/19 та від 13 січня 2021 року по справі № 592/17552/18 вказано, що сам по собі факт отримання позивачем пенсії, який забезпечував її прожитковий мінімум, не має правового значення для вирішення справи про встановлення факту перебування на утриманні.

В постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, вказано, що якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Судом встановлено, що згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.02.2026, заявниця знаходиться на обліку в Пенсійному фонді з 22.04.1996 і отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2023 №1058-ІV в розмірі 4243,88 грн.

З довідки про доходи військової частини НОМЕР_2 від 07.02.2026 №23/38/472 вбачається, що ОСОБА_6 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , займав посаду стрілець 05ТР та його заробітна плата за період з вересня 2025 року по грудень 2025 року склала 58014,52 грн.

Заявник в заяві зазначає, що з часу перебування ОСОБА_6 в лавах ЗСУ останній продовжував фінансового забезпечувати ОСОБА_10 через свою сестру ОСОБА_2 , шляхом переказу на банківську карту останньої коштів, які вона передавала заявниці, так як остання є особою пенсійного віку та не мала банківської картки через відсутність банкомату в селі. На підтвердження наведених обставин заявницею надано виписку із карткового рахунку ОСОБА_2 , платіжні інструкції, в яких відображено грошові перекази від ОСОБА_6 за період з 01.10.2025 по 31.12.2025.

Так, згідно платіжних інструкцій ОСОБА_6 перерахував на картковий рахунок ОСОБА_2 25.10.2025 - 3200 грн, 28.10.2025 - 1200 грн, 29.10.2025 - 600 грн, 14.11.2025 - 600 грн, 19.11.2025 - 800 грн, 06.12.2025 - 3500 грн, 12.12.2025 - 750 грн, 16.12.2025 - 700 грн.

Отже, надана ОСОБА_6 грошова допомога впродовж жовтня - грудня 2025 року в загальній сумі 11350 грн. не перевущувала щомісячного доходу (призначеної пенсії) заявниці, який за цей же період часу склав 12731,64 грн. (4243,88 грн. х 3 = 12731,64 грн.). Крім того, з наданої заявницею виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 не вбачається зняття останньою готівкових коштів для подальшого передання їх ОСОБА_1 або ж витрата їх з карткового рахунку на потреби ОСОБА_1 в інший спосіб.

Суд відзначає також, що пояснення заінтересованих осіб та показання свідків щодо надання ОСОБА_6 матеріальної допомоги заявниці, зокрема, й за інший, ніж останній квартал 2025 року, період, носять неконкретний, загальний характер, та не підтверджуються документами.

У силу ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31 Закону).

Відповідно до ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Суд дійшов висновку про те, що факт перебування заявниці ОСОБА_1 на утриманні онука ОСОБА_6 не знайшов свого підтвердження, заявницею не доведено, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для неї допомога з боку ОСОБА_6 , тому в цій частині заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76, 80, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лукашук Н.М., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, - задоволити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 відноситься до члена сім`ї онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В решті заяви - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 .

Заінтересована особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: проспект Повітряних сил України, 6, м.Київ.

Повне рішення складено 02.06.2026

Головуючий:В. Є. ГУБАР