Вирок № 137040350, 02.06.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/480/26

Провадження № 1-кп/156/82/26

В И Р О К

Іменем України

02 червня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Іваничі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030520000170 від 11.04.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Іваничі, Іваничівського району Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, приватного підприємця, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,

в с т а н о в и в :

10.04.2026 приблизно о 12 год 18 хв на ділянці дороги у селищі Іваничі, Володимирського району Волинської області нарядом поліції «Проект-11» у складі інспектора з РПП СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 та поліцейського СРПП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 , які на службовому автомобілі марки «Renault» моделі «Duster», р.н. НОМЕР_1 , перебували на добовому чергуванні поліцейських СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, на котре заступили 10.04.2026, було зупинено транспортний засіб марки «VW» моделі «Tiguan», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, після чого працівниками поліції ОСОБА_4 було запропоновано проїхати у медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Надалі, під час слідування до медичного закладу для проходження відповідного огляду, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що перед ним перебувають працівники Національної поліції України - службові особи, які здійснюють свої повноваження при виконанні службових обов`язків, діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом та з метою уникнення проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я - КНП «Нововолинська ЦМЛ», а також адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, неодноразово висловлював пропозиції надання неправомірної вигоди вказаним працівникам поліції.

Зокрема, ОСОБА_4 систематично ініціював розмови щодо можливості «вирішення питання на місці», просив не складати адміністративні матеріали, пропонував обмежитися притягненням до відповідальності за менш значне правопорушення, а також прямо висловлював намір надати грошові кошти за невжиття працівниками поліції передбачених законом заходів, спрямованих на подальше притягнення його до адміністративної відповідальності.

Не бажаючи припиняти злочинні дій, будучи неодноразово попередженим про кримінальну відповідальність за ч.1 ст.369 КК України, продовжуючи реалізацію умислу, спрямованого на надання працівникам поліції неправомірної вигоди, 10.04.2026 приблизно о 14 год 03 хв неподалік будинку 17 по вул. Вільної України селища Іваничі Володимирського району Волинської області ОСОБА_4 , перебуваючи на задньому правому пасажирському сидінні службового автомобіля марки «Renault» моделі «Duster», р.н. НОМЕР_1 , поклав у підстаканник між передніми сидіннями даного автомобіля грошові кошти в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень, тим самим надавши інспектору з РПП СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 та поліцейському СРПП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 неправомірну вигоду.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.369 КК України, а саме пропозиція надання та надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Ствердив, що того дня, 10.04.2026 року він керував транспортним засобом, його зупинили працівники поліції та запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. По дорозі у медичний заклад він запропонував грошові кошти працівникам поліції, щоб не їхати на освідування, працівники поліції попередили його, що за це передбачена кримінальна відповідальність, однак він поклав грошові кошти в сумі 8000,00 грн. у підстаканник службового автомобіля. Це все було зафіксовано на службову камеру. Надалі приїхала слідчо-оперативна група, це все задокументувала. Просив суд врахувати, що його тесть воює, а він здійснює благодійні внески на ЗС України, планує й надалі їх здійснювати. Крім того, зазначив, що має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наголосив, що шкодує про вчинене, розкаюється та просив суд призначити йому мінімальне покарання у вигляді штрафу з можливістю його оплати частинами.

Покази обвинуваченого ОСОБА_4 , що надані в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор у судовому засіданні просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вирішити питання про долю речових доказів у встановленому законом порядку, щодо розстрочення сплати штрафу поклався на думку суду.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Потерпілі у кримінальному провадженні, відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого, як особу, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у пропозиції надання та наданні службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, доведена повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.369 КК України.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, відсутні.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу винного, який вину у вчиненому визнав, раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дочку, позитивно характеризується за місцем проживання, приватний підприємець, є соціально-активним, допомагає ЗС України, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та до лікаря-психіатра не звертався.

Крім того, у матеріалах кримінального провадження міститься досудова доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в якій міститься дані про те, що дослідження інформації, що характеризує особу за місцем його проживання, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства, свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Таким чином, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе шляхом застосування до нього покарання у виді штрафу в межах санкцій ч.1 ст.369 КК України, що на думку суду є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Відповідно до ч.4 ст. 53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив суд призначити йому покарання у виді штрафу та розстрочити виплату такого, мотивувавши свою заяву скрутним матеріальним становищем та потребою сплати штрафів за адміністративне правопорушення. Разом з тим обвинувачений запевнив суд, що має змогу сплачувати штраф частинами. Прокурор, у разі призначення судом обвинуваченому покарання у виді штрафу, щодо його розстрочення поклався на думку суду.

Суд вважає ці доводи обвинуваченого переконливими та дійшов переконання про наявність підстав для розстрочки виплати штрафу

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 17.04.2026 арешт на майно, відповідно до ст.174 КПК України, слід скасувати.

При вирішенні питання щодо долі речових доказів, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів у вигляді грошових коштів в сумі 8000 гривень в кількості 16 купюр номіналом по 500 гривень з серійними номерами: ЛГ3904212, ЄЕ0701515, ВУ6192747, ЕИ4754156, ЕЕ7691744, ЕУ8976806, ЄК2699988, В35367897, АМ3878994, МВ0370195, ЦА1006065, ХА4316731, ЄС0069835, ЄР5943034, ЄД6964636, ЄУ1729623, котрі було поміщено до сейф-пакету НПУ № KIV1125451 та передано на зберігання у Департамент регіональної каси перерахунку у м. Луцьк - на підставі ст.ст 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.100, 174, 349, 368-371, 373-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень, стягнувши його в дохід держави.

На підставі ч.4 ст.53 КК України розстрочити сплату призначеного ОСОБА_4 штрафу в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень на строк 4 (чотири) місяці, шляхом його сплати рівними частинами, встановивши суму виплати штрафу в розмірі 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень щомісячно, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому даний вирок набере законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами він зобов`язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу він має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.

Згідно з ст.26 КВК України у разі несплати чергового платежу штрафу, призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати, суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 17.04.2026 на грошові кошти в загальній сумі 8000,00 гривень в кількості 16 купюр номіналом по 500 гривень з серійними номерами: ЛГ3904212, ЄЕ0701515, ВУ6192747, ЕИ4754156, ЕЕ7691744, ЕУ8976806, ЄК2699988, В35367897, АМ3878994, МВ0370195, ЦА1006065, ХА4316731, ЄС0069835, ЄР5943034, ЄД6964636, ЄУ1729623, котрі було поміщено до сейф-пакету НПУ № KIV1125451 та передано на зберігання у Департамент регіональної каси перерахунку у м. Луцьк.

На підставі статей 96-1, 96-2 КК України, речові докази, а саме грошові кошти в загальній сумі 8000,00 гривень в кількості 16 купюр номіналом по 500 гривень з серійними номерами: ЛГ3904212, ЄЕ0701515, ВУ6192747, ЕИ4754156, ЕЕ7691744, ЕУ8976806, ЄК2699988, В35367897, АМ3878994, МВ0370195, ЦА1006065, ХА4316731, ЄС0069835, ЄР5943034, ЄД6964636, ЄУ1729623, котрі було поміщено до сейф-пакету НПУ № KIV1125451 та передано на зберігання у Департамент регіональної каси перерахунку у м. Луцьк - конфіскувати у власність держави.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1