Ухвала суду № 137040261, 01.06.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2162/24

1-кп/154/168/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023035510000559 від 14.11.2023 стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рівне, не судимого, не одруженого, з неповною середньою освітою, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , обвинуваченого

у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Володимирського міського суду Волинської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.185 КК України.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 02.02.2026, у зв`язку із неявками на судові засідання ОСОБА_5 , останнього було оголошено у розшук та зупинено кримінальне провадження до розшуку обвинуваченого та надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

27.05.2026 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст.208 КПК України та 28.05.2026 доставлено до суду для розгляду клопотання про тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого.

Клопотання обґрунтовано тим, що за результатами досудового розслідування ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України. 11.06.2024 вручено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч. 4 ст. 185 КК України. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме допитом свідків, потерпілої. Відповідно до вимог по.4 ч.1 ст.184 КПК України встановлені ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 с.177 КПК України, зокрема ухилення обвинуваченого від суду тривалий час, незаконний вплив на потерпілу та свідків, відсутність постійного місця проживання, постійного джерела прибутку, міцних зв,язків.

Так, усе вищевикладене, на думку прокурора, дає змогу обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою що забезпечить належну процесуальну поведінку останнього та створить необхідні умови для встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні, крім того дасть змогу запобігти вчиненню ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень.

Потерпіла в судовому засіданні підтримала позицію прокурора, вважала доцільним обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що останній має позитивні характеристики, потребує лікування та реабілітації, увірував в Бога та доглядає за батьком.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, зазначає наступне.

У відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Згідно вимогам ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовуються до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Суд, враховуючи вимоги ч.4 ст.189 КПК України, встановив, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 обставини вказують на наявність достатніх підстав для обрання саме такого запобіжного засобу, адже обвинувачений тривалий час переховувався від суду, достеменно обізнаний із перебуванням справи в провадженні суду.

Враховуючи наявні докази, суд дійшов висновку про існування ризиків, зазначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, а саме п.1, 3,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Сукупність наявних доказів, досліджених під час розгляду клопотання (матеріали провадження, результати здійснення розшукових дій), об`єктивно свідчить про переховування ОСОБА_5 від суду, що безумовно впливає на ефективність кримінального провадження в цілому та виконання завдань кримінального судочинства відповідно до ст.2 КПК України, зокрема, щодо забезпечення швидкого та своєчасного розгляду справи.

Вирішуючи питання доцільності застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, те, що обвинувачений тривалий час ухиляється від суду. Судові засідання неодноразово відкладались через неявку його до суду. Ухвалою Володимирського міського суду від 07.05.2025 вказане кримінальне провадження зупинялось до розшуку обвинуваченого. Обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, фактично без постійного місця проживання, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, один з яких є тяжким, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а тому, існує високий ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

В обґрунтування ризику, передбаченому у п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що в разі обрання менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_5 буде мати можливість незаконно впливати на свідків та потерпілу, адреси проживання яких йому відомі та яким відомі обставини вчинення ним вищевказаного кримінального правопорушення, а тому існує високий ризик здійснення на них незаконного впливу з метою давання завідомо неправдивих показань в суді.

В обґрунтування ризику, передбаченому у п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що в разі обрання менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою ОСОБА_5 перебуваючи на волі може перешкоджати суду, оскільки в разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не буде дотримуватись його, оскільки на даний час являється особою без постійного місця проживання), тим самим перешкодити проведенню судового розгляду.

В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слід зазначити, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, постійних джерел прибутку не має, міцні соціальні зв,язки також відсутні, тому єдиним джерелом його заробітку є злочинний промисел, а тому може продовжувати і надалі вчиняти інші кримінальні правопорушення та займатися злочинною діяльністю.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для ОСОБА_5 переховуватися від суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, суд приходить до переконливого висновку, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4 та 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зазначається, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

При вирішенні питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого відповідно до вимог частини першої статті 178 КПК України, суддею враховуються такі обставини як вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у їх вчиненні, той факт, що останній неодноразово оголошувався судом у розшук, тобто ухиляється від суду, являється достатньою причиною разом з іншими підставами для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, встановленим судом, а тому відносно ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених ч. 4 цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до категорії тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Враховуючи, обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, суд вважає за можливе визначити йому заставу в розмірі 55 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов`язки: прибувати за викликом до прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну .

Керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023035510000559 від 14.11.2023 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити .

Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» строком на 60 днів тобто до 25 липня 2026 року.

Термін початку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з з 20-20 год. 27 травня 2026 року .

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_5 , 04.06.1991 заставу у розмірі 55 (п`ятдесяти п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 183 040 (сто вісімдесят три тисячі сорок) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №UA358201720355259001500002504, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

-прибувати за викликом до прокурора та суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наслідки невиконання покладених зобов`язань. У разі невиконання обов`язків обвинуваченим, який будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_5 повинен виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_5 , він вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Луцький слідчий ізолятор».

Вручити копію цієї ухвали прокурору, обвинуваченому негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в Державну установу «Луцький слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Волинського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено 01.06.2026. о 10-00 год.

Суддя ОСОБА_7