Рішення № 137039054, 01.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/21432/25-Е

Провадження №2/522/3049/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м.Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 55 920,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2025 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 55 920,00 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справу передано на розгляд судді Павлик І.А.

Ухвалою суду від 29.09.2025 року цивільну справу прийнято до провадження. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копію ухвали суду від 29.09.2025 року було направлено за останнім відомим місцем проживання відповідача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, та відповідно до сервісу перевірки статусу відправлень АТ «УКРПОШТА».

В обґрунтування своїх вимог позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зазначив, що 21.05.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 100208390, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 12 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом.

14.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір відступлення права вимоги № 08Т за умовами якого до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Посилаючись на набуття ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 100208390 від 21.05.2021, позивач зазначає загальну суму заборгованості: 12 000,0 грн заборгованості за тілом кредиту; 42 120,00 грн заборгованості за відсотками; 1 800,00 грн заборгованість за комісійними винагородами, а всього 55 920,00 грн.

14.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, просив відмовити у позові та стягнути судові витрати, у якому він зазначає, що у пункті 10 кредитного договору вбачається відсутність електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Графік розрахунків, що є додатком № 1 до кредитного договору № 100208390 від 21.05.2021 також не містить електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Разом з тим, анкета-заява на кредит № 100208390 також не містить електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Таким чином, позивач не надав доказів укладення договору шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття (акцепту) умов договору, а надані докази є неналежними, недопустимими і недостовірними у розумінні ст.ст.77, 78, 79, 100 ЦПК України. Таким чином, враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а договір про споживчий кредит № 100208390 від 21.05.2021 не є укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН», відсутні підстави вважати, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набув права вимоги на підставі укладеного між ним та ТОВ «МІЛОАН» договору факторингу №0 8Т від 14.09.2021 до ОСОБА_1 .

Крім того зазначив, що на підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надало платіжне доручення № 27853833 від 21.05.2021. Разом з тим, вказане платіжне доручення не відповідає критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі. Дослідивши надану позивачем копію платіжного доручення № 27853833 від 21.05.2021, встановлено, що на підставі вказаного документа не можна встановити дійсні обставини справи щодо перерахунку ТОВ «МІЛОАН» ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 12 000,00 грн, оскільки платіжне доручення не містить обов`язкових реквізитів первинного документа.

Крім того, ані кредитний договір, ані графік розрахунків як додаток до нього, не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «МІЛОАН» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 12 000,00 грн ОСОБА_1 , зокрема, і того, що зазначений у платіжному дорученні №27853833 від 21.05.2021.

Також відповідач зазначає, що умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1 800,00 грн є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цим платежем, що свідчить про безпідставність заявлених в цій частині вимог які не підлягають задоволенню.

Умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником га користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1 800,00 грн. є нікчемними з моменту укладання кредиту, а відтак відсутні підстави для задоволення таких позовних вимог.

Стосовно посилання на п.4.2. Договору згідно якого нараховують підвищені відсотки за користування кредитом поза межами строку дії договору, відповідач вважає неправомірною таку односторонню пролонгацію строку дії договору, а підвищені відсотки по суті є штрафними санкціями, а не процентами за користування грошовими коштами, виходячи наведених правових висновків Верховного суду.

04.10.2025 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).

17.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає, що у кредитному договорі та Анкеті-заяві на кредит відповідач ОСОБА_1 зазначив власне прізвище та по батькові як ОСОБА_2 .. Звертає увагу суду, що умовами Договору про споживчий кредит № 100208390 від 21.05.2021 року не передбачено процедури ідентифікації особи Позичальника шляхом надання Кредитору документів, що посвідчують особу Позичальника, а отже достовірність інформації про особисті дані Позичальника залежали виключно від волевиявлення Позичальника в ході процесу укладення Договору про споживчий кредит № 100208390 від 21.05.2021 року.

21.05.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» URL: https://miloan.ua/, ОСОБА_1 було подано Заявку на отримання кредиту № 100208390. Одноразовий ідентифікатор, як і лог підпису Кредитора (логи (лог-файли) - містять інформацію про роботу сервера і зберігають в собі певні дії користувача або програми), зафіксовано у Кредитному договорі, переданому первісним кредитором Позивачу у pdf. форматі, проте є зашифрованим, у зв`язку із чим при стандартному завантаженні до електронного кабінету чи під час друку не відображається, у зв`язку із чим Позивач надає скрін-шот першого листа Договору із одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «МІЛОАН» на виконання умов договору про споживчий кредит № 100208390 від 21.05.2021 перерахувало Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 12000.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 27853833 від 21.05.2021, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Відповідно до п. 2.1. ч. 2 Договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок. Тобто, на рахунок, наданий Відповідачем для отримання кредитних коштів. Звертають увагу суду, що Позивачу невідомий номер картки, як і первісному кредитору. Повний номер картки вводиться Позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» повідомляє, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення Відповідачем кредитних (позичкових) коштів за укладеними з ТОВ «МІЛОАН», договору, щодо якого виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором (позикодавцем), а дані документи відповідно до п.35 ПОЛОЖЕННЯ Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - Є БАНКІВСЬКОЮ ТАЄМНИЦЕЮ.

У відповідності до умов кожного з укладеного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану власноручно Позичальником при укладанні договору. Отже, Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані ТОВ «МІЛОАН» в рамках укладеного Договору Факторингу.

Поряд з цим, з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи Позивач у прохальній частині даної відповіді на відзив, вважає за доцільне заявити клопотання про витребування виписки по картковому рахунку Відповідача, так як Позивач не має повноважень на здійснення даної процесуальної дії.

Договір факторингу №08Т від 14.09.2021 не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст.204 ЦК України, не спростована. Таким чином право грошової вимоги за Кредитним договором № 100208390 укладеним 21.05.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 , якому було видано кредитні кошти, перейшло до позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Оскільки Відповідач 20.06.2021 року кредит в сумі 12 000,00 грн. не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами, то ТОВ «МІЛОАН» відповідно до умов п.2.2.3. Договору, з якими погодився Відповідач, нарахував проценти за користування кредитом за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом за 60 днів, тобто за період з 21.06.2021 року по 19.08.2021 року, і таке нарахування відповідає вимогам вищенаведених норм ЦК України та умовам Договору.

Позивач зазначає, що надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із Відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн. підлягають задоволенню.

14.11.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів:

- Копії договору про надання правової допомоги;

- Копії Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги;

- Копії акту виконаних робіт;

- Копії Квитанції до прибуткового касового ордеру.

23.12.2025 ухвалою суду у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» було задоволено клопотання позивача та витребувано виписку про рух коштів по картці на підставі платіжного доручення № 27853833 від 21.05.2021 на підтвердження перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 на карткових рахунок № НОМЕР_1 за період з 21.05.2021 - 24.05.2021.

19.01.2026 на виконання ухвали суду від 23.12.2025 до суду надійшов лист від АБ «УКРГАЗБАНК» в якому зазначено, що:

- У відділенні № 197/15 АБ «УКРГАЗБАНК» ОСОБА_1 , було відкрито поточний рахунок, операції за яким здійснювались з використанням електронного платіжного засобу IBAN НОМЕР_2;

- У мобільному додатку ОСОБА_1 відкрив поточний рахунок, операції за яким здійснювались з використанням електронного платіжного засобу НОМЕР_2 ;

- Картка НОМЕР_3 «УКРГАЗБАНК» не емітувалася;

- Зарахування коштів за період з 21.05.2021 по 24.05.2021 на жодний з вищезазначених рахунків які належали ОСОБА_1 не здійснювались;

- Надано виписки про рух коштів по вказаним рахункам.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 27.04.2026 № 1040/26 було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, справу передано на розгляд судді Домусчі Л.В.

Ухвалою суду від 15 травня 2026 року справу прийнято до свого провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розпочато судовий розгляд по суті з початку.

Копію ухвали від 15 травня 2026 року було направлено до відома відповідачу на його зареєстровану адресу проживання.

Відповідач повідомлявся судом про розгляд даної справи належним чином.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст.627 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з підстав укладання 21.05.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 кредитного договору №100208390, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 12 000,00 грн на строк 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,70 % за кожен день користування кредитом (в межах строку кредитування) або 5 % (у випадку продовження строку кредитування). За надання кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає: 1 800,00 грн.

Також сторонами було підписано Паспорт споживчого кредиту.

14.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 08Т, за умовами якого до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача, що підтверджується Витягом з Додатку до Договору факторингу № 08Т від 14.09.2021.

Пунктом 2.1. Договору факторингу № 08Т визначено, що згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання цього Договору (пункт 4.1.).

Сторони домовились, що фінансування клієнта фактором здійснюється в порядку передбаченому п.3.1.2. Договору факторингу № 08Т від 14.09.2021.

Факт виконання ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зобов`язання за п.3.1.2. 2. Договору факторингу № 08Т від 14.09.2021 перед ТОВ «МІЛОАН» підтверджується копією платіжних інструкцій: № 4 від 05.10.2021, № 3 від 29.06.2022, № 1938 від 03.02.2022, №8 від 10.01.2022, № 2 від 03.12.2021 та № 2597 від 19.10.2022.

Згідно з витягом з додатку № 1 до договору факторингу № 08Т від 14.09.2021 року, до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №100208390 від 21.05.2021 року на суму 55 920,00 грн., що складається з: 12 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 42 120 грн грн. заборгованість по відсотках та борг за комісію 1 800,00 грн.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставою позовних вимог є укладання з відповідачам вищевказаного кредитного договору та несплати відповідно до умов договору суми кредиту , процентів та комісії.

Відповідач заперечує укладання вказаного кредитного договору та отримання ним коштів і користування ними.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це алфавітно-цифрова послідовність (SMS-код або пароль), що надсилається особі та додається нею до електронних даних для підтвердження згоди з умовами договору.

Кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.п.12, 13 ч.1 ст.1 Закону України «Про довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

З наданої копії договору про споживчий кредит від вбачається що він укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 код НОМЕР_4 ,.

Згідно п.1.1. Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3.

Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі- кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 12000.00 грн. у валюті: Українські гривні.

1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 21.05.2021 (строк кредитування).

1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 20.06.2021.

1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1 800.00 грн., яка нараховується за ставкою 15.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 7920.00 грн. в грошовому виразі та 43,682.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 19920.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

1.5.2. Проценти за користування кредитом: 6120.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

1.7. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.

2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Згідно п.2.2.3. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

2.4.1. Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

3.1.1. На умовах, передбачених п. 2.1 цього Договору, в сумі, що передбачена п. 1.2. цього Договору, надати Позичальнику кредит в порядку, визначеному в цьому Договорі.

П. 5.1. передбачено, що Позичальник підтверджує, що:

до укладення цього Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього Договору, з інформацією передбаченою ч.2,3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»;

6.1. Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

6.2. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для Позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству.

В розділі 10 «реквізити сторін» зазначена адреса позичальника ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , проте не зазначена електронна адреса позичальника, а в реквізитах кредитодавця ТОВ «МІЛОАН» не зазначено рахунок .

Проте на думку суду не зазначення рахунку кредитодавця в договорі не може слугувати підставою для висновку щодо не укладання такого договору.

Згідно розрахунку за Договір про споживчий кредит №100208390 від 21.05.2021 наданого позивачем у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 55 920,00 грн, з яких:

- 12 000,00 грн за тілом кредиту;

- 42 120,00 грн за відсотками;

- 1 800,00 грн за комісійними винагородами.

Суд також звертає увагу, що адреса місця проживання та РНОКПП позичальника співпадає з даними ОСОБА_1 , проте прізвище позичальника зазначені інше- ОСОБА_2 .

Суду позивачем також надано копія Анкети-заява на кредит №100208390 від 21.05.2021р. укладені від імені ОСОБА_2 , в якій зазначено:

Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2. Стать: Чоловік . Вік, років: 42., Номер мобільного телефону: НОМЕР_5 ., без зазначення його електронної адреси. Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .Адреса проживання:

АДРЕСА_2. Канал залучення: dm / fm-tng21 / sms. IP адреса з якої подано заяву: НОМЕР_7 .

Суд зазначає, що в цій Заявці та в кредитному договорі позичальник не вказав номер картки або поточного рахунку.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не може бути укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 12 січня 2021 року справа №524/5556/19; від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі 732/670/19; від 18.06.2021 у справі №234/8079/20.

Позивач не вказав при поданні позову одноразовий пароль-ідентифікатора за допомогою якого було підписано відповідачем кредитний договір , який також відсутній у доданому до позову копії кредитного договору з додатками (графік платежів, паспорт споживчого кредиту). Електронна пошти у відповідача відсутня.

Враховуючи зазначені в Анкеті-заявці та кредитному договорі лише номеру телефону НОМЕР_5 , та непогодження відповідача з доводами позивача про укладення та підписанням відповідачем кредитного договору, суд вважає, що позивач не довів, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитних договорів, належить відповідачу.

Проте на підтвердження факту укладення кредитного договору, позивач не просив витребувати у заявника оригінал електронних доказів.

Крім того суд також вбачає, що доданий до позову кредитний договір з додатками, Анкета-заявка укладені не з ОСОБА_1 , а з іншою собою -ОСОБА_3, доказів про помилку в прізвищі не надано..

Згідно наданого позивачем Платіжного доручення № 27853833 від 21.05.2021, ТОВ «МІЛОАН» зобов`язання за Договором про споживчий кредит № 100208390 від 21.05.2021 виконало, перерахувавши на кредит рах. № НОМЕР_1 грошову суму у розмірі 12 000,00 грн.

Крім того суду не надано належних доказів щодо зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів у розмірі 12000 в період з 21.05.2021 по 24.05.2021р.

Зазначене спростовується відповіддю ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» від 19.01.2026р на ухвалу суду, якою вбачається,»: картка НОМЕР_6 АБ «УКРГАЗБАНК» не емітувалася та зарахування коштів за період з 21.05.2021 по 24.05.2021 на жодний з вищезазначених рахунків які належали ОСОБА_1 не здійснювались.

Тобто кошти на рахунок ОСОБА_1 не зараховувались та Картка НОМЕР_6 не емітувалась, і кому саме належить ця картка не вбачається.

Так, Верховний Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25травня 2021 року у справі N554/4300/16-ц дійшов висновку, що "належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі."

Аналогічна правова позиція стосовно первинних документів застосована і в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року по справі N 161/16891/15-ц та в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2018 року у справі N 364/737/17.

Отже, позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення перерахування коштів та розміру заборгованості виключно первинними документами.

Аналогічних висновків дійшов й Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 29.01.2020 року у справі N 755/18920/18.

З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих укладання саме з відповідачем в електронній формі кредитного договору 21.05.2021р та здійснення на виконання ТОВ «МІЛОАН» умов кредитного договору № 100208390 від 21.05.2021 безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача.

Відтак, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки інформація щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача у кредитному договорі № 100208390 від 21.05.2021 відсутня.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що визначення суми кредиту в договорі не свідчить про отримання позики, а також що позивачем у даній справі не доведено належними й допустимими доказами укладання та отримання відповідачем коштів за кредитним договором № 100208390 від 21.05.2021.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість нарахована за період з 21.05.2021р. по 19.08.2021р., заг. розмір 55 920 грн.

Щодо нарахування процентів поза межами строку кредиту: суд вбачає

Верховним Судом у постанові від 19.09.2020 року у справі №686/18977/17 зазначено, що «положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення».

Суд вважає, що визначені умовами договору проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування. Після закінчення строку кредитування кредитор має право на застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання в порядку, визначеному ч. 2 статті 625 ЦК України, проте таких вимог позивачем заявлено не було.

Таким чином нарахування процентів після 20.06.2021 є неправомірними.

Інші доводи відповідача та позивача у зв`язку з не встановленням факту укладення між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем кредитного договором суд вважає , що потребують доведенню.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст.79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відтак, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи, що позивачем, не надано доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «МІЛОАН» умов кредитного договору № 100208390 від 21.05.2021 щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Отже вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про споживчий кредит № 100208390 від 21.05.2021 в сумі 55 920,00 грн не підлягає задоволенню.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподіл між сторонами судових витрат.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно платіжної інструкції від 05.09.2025 року № 100208390, позивач сплатив 2 422,40 гривень в якості судового збору.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача. Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови у задоволені позову судові витрати покладаються на позивача.

Відповідач у відзиві просить стягнути витрати за правову допомогу у розмірі 6 500 грн. на підтвердження яких надав: Договір про надання правової допомоги № б/н-25 від 11.10.2025, Ордер про надання правничої допомоги серія ВН № 1580760, Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги № б/н-25 від 11.10.2025, та Квитанція до прибуткового касового ордеру № б/н, відповідно до яких сума наданих послуги становить 6 500,00 грн за підготування, надсилання процесуальних документів по справі та захист прав та інтересів відповідача у суді першої інстанції.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) та п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, (заява 49069/11) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Суд, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що такий розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відтак, ураховуючи критерії реальності, розумності та співмірності адвокатських витрат, з огляду на предмет та підстави спору, характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, конкретні обставини даної справи, суд дійшов висновку, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі у розмірі 6 500,00 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 гривень.

Керуючись ст.ст.15,16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 549-551, 610-612, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 УК України, Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 55 920,00 грн, -відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст.354 ЦПК України.

Суддя Домусчі Л.В.