Рішення № 137039001, 27.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/437/26-Е

Провадження 2/522/4771/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

27 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії.

Позивач обґрунтовує позов тим, що внаслідок поновлення виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника по суміжній справі ОСОБА_2 утворилася надмірна виплата пенсійних коштів ОСОБА_1 у розмірі 3621,03 грн за період з 01.09.2025 по 30.09.2025. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зафіксувало вказану переплату, про що повідомило відповідачку листом від 29.09.2025 з вимогою повернути кошти, проте станом на дату подання позову заборгованість залишається непогашеною. Посилаючись на положення статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач зазначає, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органи пенсійного забезпечення про обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, а у разі неотримання відповідних відомостей надмірно виплачені суми підлягають відшкодуванню або стягненню в судовому порядку. З огляду на добровільне невиконання відповідачкою обов`язку щодо повернення коштів, Головне управління просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Пенсійного фонду України суму переплати у розмірі 3621,03 грн та покласти на неї судові витрати.

Ухвалою суду від 12.03.2026 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

23.03.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству. Заперечуючи проти позову, вона наголошує на відсутності своєї вини, оскільки не здійснювала змін у пенсійній справі та не несе відповідальності за дані, подані щодо інших осіб у суміжних справах. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено факту її недобросовісності, умисного приховування інформації чи зловживань, які є необхідними умовами для стягнення надміру виплачених пенсійних коштів згідно зі статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Посилаючись на статтю 1215 ЦК України та сталу практику Верховного Суду, відповідач підкреслює, що пенсійні виплати, проведені добровільно за відсутності рахункової помилки або недобросовісності набувача, поверненню не підлягають. Оскільки обов`язок доказування наявності вини пенсіонера покладається на орган Пенсійного фонду, а помилкові нарахування є наслідком дій самого державного органу, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та покласти судові витрати на позивача.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб(о/р НОМЕР_2 ).

У зв`язку з поновленням виплати пенсії в разі втрати годувальника по суміжній справі ОСОБА_2 (МО НОМЕР_3 ) утворилася переплата пенсії в сумі 3621,03 грн за період з 01.09.2025 по 30.09.2025. Згідно службової записки відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян від 25.09.2025 № 45282/03- 16 переплата взята на облік 29.09.2025 відділом з питань відрахувань.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного страхування, а також ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннях районах, містах і районах у містах.

Отже, Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області виступає органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у даних правовідносинах.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до п.3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 64 від 21 березня 2003 року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно зі ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч.1 ст.103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Отже, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача, його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.

В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17).

Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №489/205/16-а та від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а.

Ураховуючи викладені обставини суд вважає, що на відповідача може бути покладений обов`язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об`єктивними даними зловживань з його боку, тобто наявність об`єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних.

Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання вказаного позову до суду слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 02.06.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

27.05.26