Рішення № 137038985, 02.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/6234/26

Справа № 522/3660/26-Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Смокова А.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова-Титан» про розірвання договору та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника ОСОБА_2 11.03.2026 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до Споживчого товариства «Будова-Титан» та просить:

- розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві №1/80/М від 21 січня 2022 року, укладений між ОСОБА_3 та СТ «Будова-Титан»;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 пайовий внесок у розмірі 652 510 грн, що на момент проведення платежу було еквівалентом 23 000 доларів США; курсову різницю, що становить 339 721,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.01.2022 між СТ «Будова-Титан» та громадянином Ізраїлю ОСОБА_3 укладено договір асоційованого членства с споживчому товаристві №1/80/М, який стосувався машино-місця за адресою: АДРЕСА_1 . 27.05.2024 між СТ «Будова-Титан», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві, в результаті якої до позивача перейшли всі права та обов`язки пайовика. Відповідно до договору асоційованого членства відповідач мав здійснити будівництво будинку в строк 4 квартал 2022 року. Позивач оплатив пайовий внесок у розмірі 652 510 грн, що було еквівалентом 23 000 доларів США. Додатковою угодою №3 від 27.05.2024 сторони передбачили закінчення строку будівництва - 4 квартал 2025 року. Станом на час подання позову будівництво будинку не тільки не завершилося, воно навіть не почалося. Отже, невиконання відповідачем своїх зобов`язань є підставою для розірвання договору та повернення ОСОБА_1 сплачених коштів. У зв`язку з девальвацією гривні, з огляду на умови договору позивач вимагає не лише повернення сплачених коштів у гривні, а і стягнення курсової різниці, яка станом на 06.02.2026 становить 339 721,50 грн.

Ухвалою від 12.03.2026 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 22.04.2026.

До суду 27.03.2026 надійшов відзив представника СТ «Будова-Титан» Тимчука О.О., згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» статус позивача з 10.10.2022 змінився з асоційованого члена та повноправного члена. Позивач як повноправний член товариства не сплатив розмір свого паб, з врахуванням рішення загальних зборів СТ «Будова-Титан», оформленого протоколом №1/25, яким передбачалася збільшення розміру паю на суму, еквіваленту 350 доларів США, у зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними. Також рішенням строк будівництва продовжено до в кварталу 2026 року, а тому порушень з боку відповідача не встановлено.

До суду 02.04.2026 надійшла відповідь на відзив представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 у якій вказує, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про кооперацію" - Права учасників (членів) кооперативу та його статутних органів, визначені законом, не можуть бути звужені (обмежені) установчими документами кооперативу, рішеннями його статутних органів чи правочинами між кооперативом та його учасниками (членами). Положення установчих документів кооперативу, рішення його статутних органів чи правочини між кооперативом та його учасниками (членами), які звужують (обмежують) права учасників (членів) кооперативу, визначені законом, є нікчемними. Відповідач не надав належних та допустимих доказів своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про проведення Загальних зборів членів споживчого товариства. Відповідачем не доказано досягнення необхідного кворуму, адже вбачається, що голосувало 215 членів, тоді як загальна кількість членів відповідачем не повідомлена. Прийняте рішення загальних зборів суперечить статуту, договору та покладає на позивача додаткові майнові обов`язки, що порушує права та інтереси позивача.

До суду 07.04.2026 надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких вказано, що доводи про порушення скликання загальних зборів та наявність кворуму мають розглядатися господарським судом, а не місцевим. Положення договору асоційованого членства не можуть братися до уваги у даному спорі, оскільки його умови стосуються асоційованого члена кооперативу, а не повноправного. Договір про асоційоване членство припиняє дію, оскільки особа переходить у статус члена кооперативну, права та обов`язки якого регулюються статутом, а не окремим договором. Тобто позивач не виконав свої зобов`язання, що є підставою для його виключення зі складу членів товариства.

У підготовчому засіданні 22.04.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_4 , було прийнято відзив, відповідь на відзив та заперечення, в результаті проведеного засідання було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 19.05.2026.

Ухвалою від 14.05.2026 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 19.05.2026 представник позивача ОСОБА_2 просив задовольнити позов, представник відповідача Тимчук О.О. просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Після дослідження доказів, проведення судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 02.06.2026 о 14:15 год.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 21 січня 2022 року між споживчим товариством «Будова-Титан» та громадянином Ізраїлю ОСОБА_3 укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві №1/80/М, відповідно до п.1.2 якого пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в товариство, з метою забезпечення товариство будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внесену як частину витрат, пов`язаних з утриманнях товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього договору, а товариство зобов`язується забезпечити будівництво будинку, і після здачі будинку в експлуатацію передати пайовику машиномісце за умови виконання пайовиком зобов`язань за цим договором. Розмір частки, зазначений в пункті 2.1 цього договору, є остаточним і включає в себе витрати товариства на забезпечення будівництва будинку та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва будинку та здачі його в експлуатацію (пай), а також витрати на утримання товариства та реалізацію їм заданих цілей і завдань (цільовий внесок).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі еквівалентному 23 000 доларів США, що на момент укладення договору становить 652 510 грн, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США встановленого на сторінці в інтернеті за адресою: http://minfin.com.ua/currence/auction/asd/buy/kiev на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом, що на дату укладення договору становить 28,3700 гривень за 1 долар. Пайовик вносить частку (або її частину, згідно з графіком) виключно в національній валюті України, виходячи з розміру частки (або її часини), закріпленого в еквіваленті долара США.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору визначена специфікація об`єкта, згідно якої пайовикові після здачі будинку в експлуатацію передається товариством машиномісце №1/80 на позначці 5,220, -6,080 за адресою: АДРЕСА_2 .

Додатком №2 до Договору визначено сплату грошових коштів у розмірі 23 000 доларів США до 21.01.2022.

Між споживчим товариством «Будова-Титан» та громадянином Ізраїлю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено 27 травня 2024 року додаткову угоду №2 про заміну сторони у Договорі асоційованого членства у споживчому товаристві №1/80/М від 21.01.2022, яким первісний пайовик ОСОБА_3 замінений на нового пайовика ОСОБА_1 .

27 травня 2024 року між споживчим товариством «Будова-Титан» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №3 про внесення змін у Договору асоційованого членства, якою викладено п.4.2.1 договору від 21.01.2022 у новій редакції щодо забезпечення будівництва будинку у строк IV квартал 2025 року.

Згідно листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 23.01.2026, станом на час надання відповіді в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація про видачу/реєстрацію документів дозвільного/декларативного характеру щодо будівництва приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з пунктом 7.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 3.1.5. пайовик має право вимагати від товариства розірвання даного Договору в разі невиконання товариством своїх зобов`язань згідно п. 4.2.1. цього Договору і повернення фактично внесеної частки на момент розірваного Договору, протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Товариство зобов`язано:

- Забезпечити будівництво Будинку в строк IV квартал 2022 року.

- Закріпити машиномісце за Пайовиком за умови виконання п. 2.1, 2.2., 2.3 цього Договору.

- Після здачі Будинку в експлуатацію письмово повідомити Пайовика про готовність Товариства передати машиномісце у володіння Пайовика і необхідності підписати Акт прийому-передачі машиномісця.

- Сумлінно виконувати Договір щодо Пайовика.

- У разі дострокового розірвання Договору з причин, не пов`язаних з невиконанням Товариством своїх зобов`язань за цим договором, повернути Пайовикові внесену ним частину Частки, відповідно до п.п. 2.3., 2.5., 2.6. цього Договору.

У разі дострокового розірвання Договору з причин, пов`язаних з невиконанням Товариством п.4.2.1. - повернути Пайовикові фактично внесену ним Частку на момент розірвання цього Договору.

СТ «Будова-Тинан» не виконало своїх зобов`язань щодо забезпечення будівництва Будинку у строк 4 квартал 2022 року та не виконала своїх зобов`язання по додатковій угоді №3 від 27.05.2024, якою змінено строк будівництва на IV квартал 2025 року.

Відповідно до пункту 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, а у випадках, не передбачених договором, відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 3.2.7. Договору передбачено, що в ході будівництва будинку у зв`язку з технологічною необхідністю та іншими обставинами, що обумовлюють затримку будівництва будинку, товариство має право переносити строк закінчення будівництва будинку, але не більше ніж на 6 (шість) місяців.

Відтак, договором та додатковою угодою №3 передбачалися строки завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію IV квартал 2025 року, однак відповідач порушив умови Договору, у зв`язку з чим наявні підстави для розірвання договору.

Доводи відповідача про проведення загальних зборів та збільшення частки паю позивача, тобто не виконання умов договору з боку позивача не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

У статті 10 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про кооперацію» членство в кооперативі припиняється у разі зокрема добровільного виходу з нього.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про кооперацію» у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю.

Законом України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IXвід 15.08.2022 частину 14 Закону України «Про кооперацію» доповнено новою частиною такого змісту:

«Не допускається наявність асоційованих членів у кооперативах, предметом діяльності яких є житлове, дачне, гаражне будівництво (у тому числі кооперативах, які залучають кошти фізичних та юридичних осіб, зокрема в управління, для спорудження об`єктів житлового, дачного, гаражного будівництва)».

Дані зміни до Закону України «Про кооперацію» набули чинності 10.10.2022.

Згідно з п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IX від 15.08.2022

1) правочини щодо інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, що здійснювалися способами інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за такими правочинами;

2) інвестування та фінансування будівництва об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до набрання чинності цим Законом, з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, здійснюється відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом;

3) інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до набрання чинності цим Законом, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових корпоративних облігацій, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законом.

Забороняється залучення від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, коштів з метою інвестування та фінансування будівництва об`єкта нерухомого майна, щодо якого відсутнє право на виконання будівельних робіт або зупинено будівельні роботи до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами.

Згідно з ст.15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить зокрема: затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу:

- здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень.

- представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами;

- укладає угоди між кооперативом та іншими особами;

- діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

У частині п`ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи(послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про кооперацію» у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, При цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Відповідно до аналізу наведених вище норм законодавства та встановлених у справі обставин вбачається, що ОСОБА_1 набув асоційоване членство в споживчому товаристві.

Договір асоційованого членства укладений 21.01.2022, внесок здійснений відповідно до графіку не пізніше 21.01.2022 (внесення коштів у розмірі еквівалентному 23 000 доларів США не заперечується відповідачем), а Закон України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IX від 15.08.2022, яким внесено зміни до ст. 14 Закону України «Про кооперацію» набув чинності 10.10.2022, та п. 1 ч. 7 ст. 21 цього закону передбачено, що правочини щодо інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, що здійснювалися способами інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за такими правочинами.

Крім того, п. 4 ч. 7 ст. 21 цього ж Закону передбачає, що з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами.

Тобто, ОСОБА_1 є членом СТ «Будова-Титан» в силу Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IX від 15.08.2022, а укладені між сторонами договори зберігають чинність до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за такими правочинами.

Окрім того, як правильно вказує представника позивача, Статутом не передбачено внесення змін щодо термінів будівництва будинку загальними зборами.

Суд відхиляє доводи позивача про нікчемність загальних зборів СТ «Будова-Титан» проведених 01.07.2025, адже таке рішення не оспорене позивачем, доказів визнання недійсним рішення загальних зборів суду не надано. Разом з тим, суд зазначає, що запрошення на загальні збори, яке повернулося відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не є врученим належним чином ОСОБА_1 .

Отже, незважаючи на проведення загальних зборів, відповідач мав виконати взяті на себе зобов`язання по договору асоційованого членства та додатковими угодами по ньому, однак порушив взяті на себе зобов`язання не приступивши та не закінчивши будівництво в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, судом констатується порушення відповідачем умов Договору щодо строків та фактичного забезпечення будівництва об`єкта.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України обов`язковість договору є одним із фундаментів, на якому базується цивільне право. Уклавши договір, сторони набувають не лише суб`єктивні права, а і обов`язки, які вони мають виконувати.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 по справі № 295/3792/16 вказано, що враховуючи приписи ст. 651 ЦК України істотним порушенням умов договору є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

При цьому, Верховний Суд виснував, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, а вразі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на то вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, у зв`язку із невиконанням СТ «Будова-Титан» умов Договору ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримати у власність проінвестований об`єкт нерухомості, а тому наявні правові підстави для розірвання вказаного Договору.

Щодо розміру сплачених за договорами грошових коштів, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.6 Договору закріплено, що у випадках, коли за цим Договором передбачається повернення Частки (частини Частки) Пайовикові, сума коштів, що повертають визначається розміром фактично сплачених грошових коштів в гривні на момент повернення за вирахуванням санкцій за невиконання Пайовиком своїх зобов`язань, при цьому сума Частки, яка підлягає поверненню не індексується і на неї не нараховуються відсотки.

Також в п. 3.1.5. Договору встановлено право Пайовика вимагати від Товариства розірвання даного Договору в разі невиконання Товариством своїх зобов`язань згідно з п. 4.2.1. цього Договору і повернення фактично внесеної Частки на момент розірвання даного Договору протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього Договору.

В абзаці другом п. 4.2.7. Договору встановлено, що Товариство зобов`язано: у разі дострокового розірвання Договору з причин, пов`язаних з невиконанням Товариством своїх зобов`язань за цим Договором (а саме п. 4.2.1.) - повернути Пайовикові фактично внесену ним Частку на момент розірвання цього Договору у порядку, визначеному цим Договором та п. 3.1.5.

В пункті 5.2. Договору встановлено, що у випадку розірвання Договору за ініціативою Пайовика, якщо Товариство прострочило виконання п. 4.2.1 цього Договору, Товариство зобов`язано повернути Пайовику всю суму Частки, яка фактично була внесена на момент розірвання цього Договору.

Абзацом 4 пунктом 2.1. кожного з договорів сторони передбачили внесення коштів виключно в національній валюті України гривні.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша, друга статті 533 ЦК України).

Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) зазначено, що: «формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Посилання відповідача на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову, не ґрунтується на нормах матеріального права. Натомість стягнення судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам частини другої статті 533 ЦК України. На користь цього висновку свідчить і те, що Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов`язку боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14). Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення».

Касаційний суд вже зазначав, що:

сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party);

сontra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 грудня 2025 року у справі № 521/16935/24 (провадження № 61-14094св25) зазначено:

«Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов`язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16-ц).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Встановивши, що у спірних правовідносинах сторони погодили, що сума коштів, яка підлягає сплаті пайовиком, визначається у гривні на дату проведення платежу за курсом долара США (пункти 2.1, 2.2 договору, додаток № 2 до договору), суд дійшов висновку, що належним виконанням зобов`язання з повернення відповідачем позивачу грошових коштів є сплата коштів у національній валюті у розмірі, еквівалентному 23 000 дол. США (які були фактично сплачені позивачем на користь відповідача на підставі розірваного договору), у межах заявлених позовних вимог.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2026 року у справі 521/9518/24.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16-ц констатувала що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Тому, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Тому стягнення з Товариства на користь позивача грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 23 000 доларів США, має бути здійснена на момент платежу, а не станом на момент складення позовної заяви.

Отже, вимоги позивача про стягнення грошових коштів сплачених за договором у гривні разом з курсовою різницею є безпідставними, адже правильним є стягнення коштів у розмірі, що є еквівалентом 23 000 доларів США.

Враховуючи зазначене, розмір грошових коштів, фактично сплачених за договором асоційованого членства в споживчому товаристві №2/80/М від 21.01.2022, які необхідно стягнути на користь позивача становить 23 000 доларів США за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу.

Встановивши обставини справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору та стягнення сплаченого розміру паю є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 9 003 грн, згідно квитанції від 10.03.2026.

У зв`язку з задоволення позову (вимоги про курсову різницю фактично такі ж як і стягнення паю у еквіваленті 23 000 доларів США станом на момент платежу), сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на його користь у розмірі 9 003 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова-Титан» про розірвання договору та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві №1/80/М від 21 січня 2022 року, укладений між громадянином Ізраїлю ОСОБА_3 , правонаступником прав та обов`язків якого є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Споживчим товариством «Будова-Титан» (код ЄДРПОУ 41769339).

Стягнути зі Споживчого товариства «Будова-Титан» (код ЄДРПОУ 41769339, м.Одеса, вул. Осипова, буд.25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) грошові кошти сплачені на виконання договору асоційованого членства №1/80/М від 21 січня 2022 року у гривнях України, що є еквівалентом 23 000 (двадцяти трьох тисяч) доларів США за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу.

В частині позовних вимог про стягнення курсової різниці відмовити.

Стягнути зі Споживчого товариства «Будова-Титан» (код ЄДРПОУ 41769339, м.Одеса, вул. Осипова, буд.25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 9 003 (дев`ять тисяч три) гривні.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 02 червня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар