Ухвала суду № 137035309, 02.06.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5633/26

провадження № 1-кп/758/1517/26

У Х В А Л А

про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

02 червня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі, колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого

ГО «СПІЛКА ПІДПРИЄМСТВ

ТЕЛЕ ТА КІНОСТУДІЇ» адвоката ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського районного суду міста Києва клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110001170 від 11.10.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Стеблів, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, громадянина України, який не одружений, не працює, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.113, ч.2 ст.194 КК України,

в с т а н о в и в :

У судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовує тим, що встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

-переховуватися від суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.113 КК України, за який законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. Розуміючи, що відносно нього розпочалось кримінальне переслідування, останній, розуміючи невідворотність покарання, будучи без процесуального обмеження зможе, використати нагоду та переховуватись від суду. Крім того, необхідно враховувати той факт, що ОСОБА_8 не має офіційно зареєстрованого місця проживання на території м. Києва. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів»;

-незаконно впливати на свідків, інших співучасників інкримінованого йому злочину, обґрунтовується тим, що під час виконання вимог ст. 290 КПК України ОСОБА_8 надано доступ до матеріалів, якими обґрунтовується обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень, де наявні відомості щодо потерпілого, свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні. У разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що останній може незаконно впливати на вказаних осіб.

При цьому, ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що на даний час не встановлені всі спільники ОСОБА_8 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 може перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином. Може змінювати місця проживання. Крім цього, може симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового провадження;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що враховуючи характер вчиненого обвинуваченим злочину, а також матеріальний стан підозрюваного, без процесуального обмеження, останній зможе продовжити вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні підтримав своє клопотання.

Представник потерпілого ОСОБА_6 , який діє в інтересах Громадської організації «СПІЛКА ПІДПРИЄМСТВ ТЕЛЕ ТА КІНОСТУДІЇ», клопотання прокурора підтримав.

Захисник адвокат ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора просив залишити його без задоволення, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість заявлених ризиків та призначити обвинуваченому інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. У разі ж продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою одночасно визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку захисника, просив не продовжувати йому дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Як встановлено колегією суддів, 11.10.2025 о 22 год. 48 хв., співробітниками СБ України затримано ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України.

За встановленими під час досудового розслідування обставинами, 12.10.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва провадження від 14.10.2025 відносно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

У подальшому ухвалами слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва строк тримання під вартою ОСОБА_8 неодноразово було продовжено, та його строк спливає 07.06.2026.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.

При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа "Бекчиєв проти Молдови").

Суд враховує, що ОСОБА_8 обвинувачується вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.113 КК України, та тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, і в разі визнання його винуватим, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначене судом у випадку визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, останній, може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду.

Вік обвинуваченого ОСОБА_8 , відсутність даних про стійкі соціальні зв`язки, відсутність зареєстрованого місця проживання у м.Києві, підтверджує обгрунтованість наявності ризику, що обвинувачений може переховуватися від суду.

Колегія суддів зауважує, що на даний час, жодні особи судом не допитані, а тому, враховуючи принцип безпосередності, існує ризик, що в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_8 може незаконно впливати на учасників кримінального провадження, про яких йому стало відомо від час відкриття матеріалів кримінального провадження, в порядку ст. 290 КПК України.

Крім того, в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_8 може повідомити інших осіб, які органом досудового розслідування на даний час не виявлені, причетних до даних злочинів, про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування.

Також, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, а також матеріальний стан обвинуваченого, відсутність стійких соціальних зв`язків, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, останній може продовжити вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Згідно із положеннями рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року за № 14-рп/2003 при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.

При цьому, згідно з практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

При вирішені питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом також враховано особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, фактично проживає у м. Києві, не одружений, не має на утриманні дітей, враховуючи працездатний вік, не працює, суспільно-корисливою працею не займається, що вказує на відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, які б могли бути стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на стадії судового розгляду кримінального провадження, та які у сукупності з іншими обставинами свідчать про існування ризиків переховування від суду; незаконного впливу на свідків, інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення інкримінованих ОСОБА_8 злочинів; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Окрім того , відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Враховуючи викладене, особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його майновий та сімейний стан, обставини вчинення інкримінованих злочинів, а також наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та відсутність доказів, які б унеможливлювали утримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього.

Поряд із наведеним, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи обставини та характер вчиненого кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_8 , суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Керуючись ст.ст.8, 27, 177, 178, 183, 199 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 30 днів, тобто до 02 липня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинувачений - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складено у межах встановленого ч. 2 ст. 376 КПК України строку, 02.06.2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3