Рішення № 137034310, 02.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19985/25

Провадження №: 2-о/755/216/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Лазоришин А.В.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області - Чайки Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року, заінтересовані особи: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області; Управління державної міграційної служби України в Херсонській області, -

у с т а н о в и в :

09.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, у якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон на території України станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року.

Вимоги заяви мотивовано тим, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Херсон, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану. Батьками заявника є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проживали у м. Херсон. Про народження заявника було видане свідоцтво про народження, яке у заявника відсутнє. Заявник проходив навчання в санаторній школі-інтернаті «Дніпро» з 1976 року, який знаходився в с. Стара Збур`ївка Скадовського району Херсонської області, і навчався там до 1981 року. В подальшому заявник навчався в м. Херсон в санаторній школі-інтернаті «Дніпро». У 1984-1985 р.р. заявник працював у Морському порті м. Херсон на посаді тельмана складського господарства та мешкав в гуртожитку порту у АДРЕСА_1 . 18.02.1983 року заявник був документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року. В подальшому заявник втратив оригінал вказаного паспорту. 22.03.1988 року заявник був засуджений Комсомольським районним народним судом м. Херсона до трьох років позбавлення волі та 05.06.1990 року заявник був звільнений згідно постанови народного суду м. Дзержинська від 31.05.1990 року на підставі ст. 52 КК УРСР умовно-достроково на невідбутий строк 03 місяці та 03 дні. 13.09.1991 року ОСОБА_1 став керівником ПП «Європа», яке знаходилось у м. Херсон та 19.09.1991 року було взяте на облік, як платник податків. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року юридичну особу ПП «Європа» було припинено та зобов`язано ОСОБА_1 здійснити ліквідацію вказаної юридичної особи. З березня 1994 року заявник був керівником ПП «Детройт», яке знаходилось у м. Херсоні і було припинене 17.03.2021 року на підставі спрощеної процедури припинення. У 1995 році заявник переїхав з м. Херсон до м. Києва і з того часу проживає у м. Києві. З метою відновлення втраченого паспорту громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, заявник звертався до органів поліції, однак листом від 10.08.2023 року йому було повідомлено, що для відновлення паспорту громадянина України необхідно звернутись за місцем його попередньої видачі. Згідно листів Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області від 01.04.2025 року та від 16.04.2025 року, заявник дійсно був документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, який був виданий 18.02.1983 року Комсомольським РВВС м. Херсон, натомість копії зазначеного паспорту заявнику не було видано з посиланням на те, що до повноважень УДМС не належить зберігання копій виданих громадянам паспортних документів. На звернення заявника до Херсонської міської ради щодо отримання документів, які містяться в реєстраційних справах ПП «Європа» та ПП «Детройт» (з метою отримання доказів реєстрації місця проживання та копії паспорту), було отримано відповіді від 01.04.2025 року про те, що в Реєстрі відсутні відскановані копії документів, а після деокупації міста встановлено відсутність реєстраційних справ у паперовому вигляді. 02.07.2025 року заявник звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області з метою оформлення паспорта громадянина України у зв`язку із втратою паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, однак лисом від 29.07.2025 року заявнику було відмовлено в оформленні паспорта громадянина України та повідомлено, що для встановлення належності до громадянства України необхідно надати рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року. Отже, встановлення факту постійного проживання на території України необхідно заявнику для підтвердження належності до громадянства України та в подальшому оформлення паспорту громадянина України. Належність до громадянства України встановлюється на підставі ст. 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватись із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Ухвалою суду від 27.10.2025 року відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні за правилами окремого провадження.

Ухвалою суду від 15.12.2025 року задоволене сторони заявника про витребування доказів.

Ухвалою суду від 29.01.2026 року витребувано додаткові докази.

10.12.2025 року до суду надійшли письмові пояснення заінтересованої особи Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, у яких представник вказує, що як вбачається із змісту заяви, заявник просить встановити факт, що має юридичне значення, зокрема факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Херсон, Херсонської області на території України за станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року. Встановлення таких фактів обумовлено тим, що це необхідно заявнику для оформлення належності до громадянства України відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство» (далі - Закон), а також документування паспортом громадянина України. Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Стаття 4 Конституції України визначає, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Відповідно до Конституції України правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон. Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначає Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 №588/2006) (далі - Порядок № 215) Згідно ст. 3 Закону громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України. Встановлення належності до громадянства України відповідно до ст. 3 Закону стосується осіб, які перебували у громадянстві колишнього СРСР. Зазначена норма зумовлена Законом України «Про правонаступництво України» та принципами Європейської конвенції про громадянство (Страсбург, 6 листопада 1997 року), одним з яких є уникнення безгромадянства. Пунктом 7 Порядку № 215 передбачено, що встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України; б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту; в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України. Оформлення належності до громадянства України стосується осіб, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та дітей таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття. Перевірка належності до громадянства України стосується осіб, які перебувають за кордоном і в яких відсутні документи, що підтверджують громадянство України, або якщо виникла необхідність перевірки факту перебування таких осіб у громадянстві України. Відповідно до п. 8 Порядку № 215 для встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року. Так, у додатках до заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення заявником додано: 1. копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00040359320 від 03.07.2020; 2. копія відповіді УДМС України в Херсонській області №6501.3-2483/65.1-25 від 01.04.2025; 3. копія вироку Комсомольського районного народного суду м. Херсона від 22.03.1988; 4. копія ухвали Херсонського обласного суду від 03.05.1988; 5. копія відповіді Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №3097/5-2025 від 27.03.2025; 6. копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-

підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства «Європа»; 7. копія постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 у справі №2-а-1767/10/2170; 8. копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства «Детройт»; 9. копія листа Виконавчого комітету Херсонської міської ради №8 2038-11/26 від 01.04.2025;

10. копія листа Виконавчого комітету Херсонської міської ради №8 2037-11/26 від 01.04.2025; 11. копія листа УДМС України в Херсонській області №6501.3-2929/65.1-25 від 16.04.2025; 12. копія листа ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області №С-800/6/8010-

25/8010.5.2/194125 від 29.07.2025; 13. копія договору оренди; 13. копія листа ГУ НП у м. Києві НП України; 14. копія фотокарток. Згідно матеріалів справи заявник був документований паспортом громадянина СРСР зразка 1974 року на ім`я ОСОБА_4 (рос. мова), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 18.02.1983 року Комсомольським РВВС м. Херсон, про що свідчить скан-копія заяви про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім`я заявника. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області зазначає, що показання свідків не можуть вважатися належним доказом, які свідчать про встановлення дійсного факту проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991, оскільки Верховний Суд у своїй постанові від 22.09.2021 у справі № 336/7500/19 зазначив, що свідки, які дають відомості про обставини 1991 року, фактично 30-річної давності не можуть бути достовірними та точними, де-факто їх можна обґрунтовано поставити під сумнів. Тобто, покази лише свідків без надання інших документів, не є належними доказами, оскільки не містять інформації щодо проживання особи на території України за станом на 24.08.1991 та не свідчать про факт такого проживання саме заявником. Також заявником не надано і в матеріалах справи відсутні достатні документально підтверджені відомості, зокрема відомості про його трудову діяльність, звернення до медичних закладів, використання послуг поштового зв`язку (довідки з підприємств, установ, організацій, відповідні письмові документи, тощо), які б безсумнівно підтверджували факт його проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року. Заявник при невизначених обставинах втратив свій паспорт СРСР, але з того часу до уповноважених органів з цим питанням не звертався. Заяву про втрату паспорту заявник подав до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві лише 31.07.2023 року. Сумнівним є також і той факт, що особа, загубивши паспорт громадянина СРСР в передбаченому законом порядку не повідомила правоохоронні органи про такий факт і вчасно не вжила добросовісні заходи для належного оформлення та відновлення відповідних документів протягом тривалого часу. За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.08.2018 у справі №363/214/17-ц, тлумачення ст. 256 ЦПК України (ст. 293 ЦПК України у чинній редакції) свідчить про те, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому, не виключається встановлення факту постійного проживання на території України. Згідно із ст. 5 Закону документами, що підтверджують громадянство України є, серед іншого, паспорт громадянина України. У відповідності до пункту 3 частини 2 статті 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Положення статті 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено. Прийняття судом рішення про встановлення факту, що має юридичне значення не створює будь-яких самостійних юридичних наслідків, які б призвели до безпосереднього набуття заявником громадянства України. Встановлення вказаного факту є лише одним з чинників, потрібних для можливого отримання заявником громадянства України. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

28.12.2025 року до суду надійшли письмові пояснення заінтересованої особи Управління державної міграційної служби України в Херсонській області, у яких представник вказує, що правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб врегульовано Законом України «Про громадянство України» та Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президентом України від 27 березня 2001 року №215 (далі - Порядок №215/2001). Згідно зі ст. 3 Закону України «Про громадянство України» визначено, що громадянами України є: 1. усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2. особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянства України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3. особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органам внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4. особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України. Пунктом 7 Порядку №215/2001 визначено, що встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України; б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту; в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України. До ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшло звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з питання оформлення паспорта громадянина України у формі картки в зв`язку з втратою паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 оформленого 18.02.1983 Комсомольським РВВС м. Херсона. За результатами розгляду вищезазначеного звернення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надано лист-відповідь з роз`ясненням визначеного алгоритму дій та пакету документів необхідного для оформлення паспорта громадянина України, від 29.07.2025 вих. №С800/6/8010-25/8010.5.2/1941-25. За результатами проведених перевірок встановлено, що ОСОБА_1 паспортом громадянина України зразка 1994 року не документований, паспорт громадянина колишнього СРСР був втрачений. У поданій до суду заяві, заявник просить: встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року. Встановлення даного юридичного факту заявник пов`язує з бажанням в подальшому встановити належність до громадянства України відповідно до статті 3 Закону України «Про громадянство України» та отримати паспорт громадянина України. До заяви про встановлення факту, що має юридичне значення заявник надав: копію листа ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області №С800/6/8010-25/8010.5.2/1941-25 від 29.07.2025; копію листа УДМС у Херсонській області №6501.3-2483/65.1-25 від 01.04.2025 та №6501.3-2929/65.1-25 від 16.04.2025; копію листа Виконавчого комітету Херсонської міської ради №8 2038-11/26 від 01.04.2025 та №8 203711/26 від 01.04.2025; копію витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства «Детройт» та «Європа»; копію постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 у справі №2-а-1767/10/2010; копію відповіді Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №3097/5-2025 від 27.03.2025; копію ухвали Херсонського обласного суду від 03.05.1988; копію вироку Комсомольського районного народного суду м. Херсона від 22.03.1988; копію повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00040359320 від 03.07.2023; копію листа Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві №С-2529/125/50/05-2023 від 10.08.2023; копії фотокарток. За результатами проведеної перевірки за всіма наявними обліками ЄІАС УМП ДМС (документування паспортом громадянина колишнього СРСР, паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон), встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 оформленого 18.02.1983 Комсомольським РВВС м. Херсона, інші відомості відсутні. За відомостями Реєстру територіальної громади відомчої інформаційної системи ДМС на офіційному веб-сайті ДМС, станом на 13.11.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим або знятим з реєстрації місця проживання по Херсонській області не значиться. За обліками Державного реєстру актів цивільного стану громадян наявні актові записи щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - про народження, інші відомості відсутні. За результатами перевірки за обліками ПТППІОБГ (документування посвідкою на постійне/тимчасове проживання в Україні) заявник не значиться. За результатами перевірки інформації про перетинання державного кордону України, з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система «Аркан»), відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація відсутня. УДМС у Херсонській області було направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою отримання інформації про те чи перебуває або перебував на військовому обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у разі зняття з військового обліку зазначити дату та підстави. 03.12.2025 за вхідним реєстраційним номером УДМС у Херсонській області отримано відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до якої, в базі даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІКС «ІНФОРМАЦІЯ_12» відсутні дані про перебування громадянина ОСОБА_1 на військовому обліку. Відповідно до п. 8 Порядку №215/2001 для встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року. На підтвердження факту свого постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 та станом на 13.11.1991 представником заявника подано клопотання до Дніпровського районного суду м. Києва про допит свідків у судовому засіданні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Представник звертає увагу суду на той факт, що заявлений свідок ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 та фактично не може бути свідком подій 1991 року. Крім того УДМС у Херсонській області зазначає, що показання свідків не можуть вважатися належним доказом, які свідчать про встановлення дійсного факту проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 рік, оскільки Верховний Суд у своїй постанові від 22.09.2021 у справі № 336/7500/19 зазначив, що свідки, які дають відомості про обставини 1991 року, фактично 30-річної давності не можуть бути достовірними та точними, де-факто їх можна обґрунтовано поставити під сумнів. Тобто, покази лише свідків без надання інших документів, не є належними доказами, оскільки не містять інформації щодо проживання особи на території України станом на 24.08.1991 або станом на 13.11.1991, та не свідчать про факт такого проживання саме заявником. Також заявником не надано, а в матеріалах справи відсутні, достатні документально підтверджені відомості, зокрема щодо його трудової діяльності, звернень до медичних закладів, користування послугами поштового зв`язку (довідки з підприємств, установ, організацій, відповідні письмові документи тощо), які б беззаперечно підтверджували факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року. Так, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства «Європа» не підтверджує факт перебування заявника на посаді керівника зазначеного підприємства станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року, а лише свідчить про те, що він був керівником на момент припинення діяльності вказаного підприємства. Крім того, відповідно до зазначеного витягу, вказане підприємство вперше було взято на облік як платник податків лише 19 вересня 1991 року. Що стосується перебування заявника на посаді керівника Приватного підприємства «Детройт», то відповідно до наданого ним витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, первинна реєстрація цієї юридичної особи як платника податків відбулася у 1994 році. Отже, зазначений витяг не може слугувати доказом факту постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року. Щодо наданих заявником як доказів відповіді Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України № 3097/5-2025 від 27 березня 2025 року, копії ухвали Херсонського обласного суду від 03 травня 1988 року та копії вироку Комсомольського районного народного суду м. Херсона від 22 березня 1988 року, УДМС у Херсонській області вважає, що зазначені документи також не підтверджують факт проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року. Зокрема, вирок та ухвала суду датовані 1988 роком, а відповідь Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України підтверджує лише факт звільнення заявника з Державної установи «Торецька виправна колонія № 2» 05 червня 1990 року відповідно до постанови народного суду м. Дзержинська про умовно-дострокове звільнення з невідбутим строком покарання 03 місяці 03 дні. Зазначені обставини також не є доказами факту постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року. Таким чином, з урахуванням наведеного, УДМС у Херсонській області вважає, що заявником не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт його проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року. Заявник втратив паспорт громадянина СРСР за невизначених обставин, однак протягом тривалого часу не звертався до уповноважених органів з метою повідомлення про втрату документа та його відновлення. Крім того, заяву про втрату паспорта заявник подав до Дніпровського управління поліції ГУ НП у м. Києві лише 31 липня 2023 року. Також викликає сумніви той факт, що особа, втративши паспорт громадянина СРСР, не повідомила про це правоохоронні органи у встановленому законом порядку та не вжила добросовісних і своєчасних заходів для належного оформлення й відновлення відповідних документів протягом тривалого часу. За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.08.2018 у справі №363/214/17-ц, тлумачення ст. 256 ЦПК України (ст. 293 ЦПК України у чинній редакції) свідчить про те, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому, не виключається встановлення факту постійного проживання на території України.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 суду показав, що він знає заявника з 2003 року, разом працювали на будівництві, будували котеджі, часто спілкувались. Свідку відомо, що заявник втратив документи і не може їх поновити. Заявник розповідав свідку, що він уродженець м. Херсона і жив там, а з 1995 року живе в м. Києві. Розповідав, що у 1991-1995 роках він мав власний бізнес, були фірми в м. Херсоні, там він і займався своїм бізнесом. Коли бізнес прогорів, він у 1995 році переїхав на проживання до м. Києва.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 суду показала, що знає свідка з 1998 року, їх познайомив чоловік свідка, із яким заявник дружив. Нещодавно свідок дізналась про проблему заявника, хоча спілкується із ним з 1998 року. Зі слів заявника, він народився у м. Херсоні і жив там, мав бізнес, потім поїхав з м. Херсону до м. Києва. Заявник народився в м. Херсоні, жив в Україні, вів бізнес.

В судовому засіданні заявник підтримав вимоги своєї заяви з підстав викладених у ній, просить заяву задовольнити і пояснив суду, що він народився у м. Херсон ІНФОРМАЦІЯ_8, навчався в інтернаті «Дніпро», оскільки вдома не був потрібний. До інтернату заявника здали десь у 8-10 років і він перебував там до 17 років. Після цього заявник працював в місцевому порті та жив у гуртожитку. В подальшому за вироком суду заявник був позбавлений волі та звільнився у 1990 році. В 1991 році заявник отримав військовий квиток та відкрив власний бізнес, зареєстрував фірму. Фактично військової служби заявник не проходив, оскільки перебував в місцях позбавлення волі, тому військовий квиток був виданий без проходження військової служби після звільнення від відбування покарання. У 1991 році заявник проживав на АДРЕСА_2 . Заявник вказує, що він був документований паспортом громадянина СРСР та не міняв його на паспорт України, оскільки працював на будівництві і фактично паспорт не був потрібний. Паспорт громадянина колишнього СРСР у заявника був викрадений, у зв`язку із чим заявник звертався до поліції. Встановлення відповідного факту необхідно заявнику для підтвердження приналежності до громадянства України та отримання паспорту громадянина України. У 1991 році заявник реєстрував в Україні власну компанію, вів бізнес, протягом 1993-1994 років часто виїздив у дальнє зарубіжжя у відрядження. По досягненні віку у 1992 році вклеїв фотокартку у свій паспорт громадянина колишнього СРСР.

Представник заінтересованої особи Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в судовому засіданні заперечує проти задоволення заяви посилаючись на відсутність доказів про постійне проживання заявника на території України станом на час здобуття незалежності та набуття чинності Законом України «Про громадянство України». Той факт, що у 1992 році в паспорт громадянина колишнього СРСР було вклеєно фото по досягненні відповідного віку не підтверджує факту постійного проживання на території України. Заявник протягом тривалого терміну не вчиняв жодних дій щодо оформлення паспорту громадянина України, тож мабуть не відносив себе до громадянства України.

Суд, вислухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області, а також покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані у справі докази кожен окремо та у їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Херсон (а.с. 12).

Згідно відповіді Управління державної міграційної служби України в Херсонській області від 01.04.2025 року, проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Херсон, Херсонської області, Україна, значиться документованим паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 , виданий 18.02.1983 року Комсомольським РВВС м. Херсон (досягнення віку). З питань оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до УДМС не звертався (а.с. 13).

Убачається, що заявник намагався отримати від Управління державної міграційної служби України в Херсонській області копію паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 та заяви про видачу зазначеного паспорту, оформленого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8, однак своїм листом від 16.04.2025 року Управління повідомило, що до повноважень УДМС не належить зберігання копій виданих громадянам паспортних документів, а заява про видачу паспорту громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року містить персональні дані інших осіб та службові відмітки, тому надати відповідні копії не вбачається можливим (а.с. 27).

Убачається, що вироком Комсомольського районного народного суду м. Херсон від 22.03.1988 року ОСОБА_1 було засуджено і призначене покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Початок строку покарання обчислювати з 04.09.1987 року, тобто з моменту його затримання (а.с. 14-18).

Ухвалою Херсонського обласного суду від 03.05.1988 року, залишено без змін вирок Комсомольського районного народного суду м. Херсон від 22.03.1988 року (а.с. 19-20).

Згідно відповіді Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань МЮУ від 27.03.2025 року, за архівними даними державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» відбував покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Засуджений 22.03.1988 року народним судом Комсомольського району м. Херсона за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140, 42 КК УРСР до 03 років позбавлення волі. Звільнений 05.06.1990 року згідно постанови народного суду м. Дзержинська від 31.05.1990 року на підставі ст. 52 КК УРСР умовно-достроково на невідбутий строк 03 місяці 03 дні (а.с. 21).

За змістом відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 13.09.1991 року було зареєстровано ПП «Європа» (м. Херсон, вул. Фонтання, 21, корп. 1, кв. 94а), яке на теперішній час знаходиться в стані «припинено». Керівник - ОСОБА_1. Голова комісії з припинення або ліквідатор - ОСОБА_1. (а.с. 22).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року у справі №2-а-1767/10/2170, припинено юридичну особу приватне підприємство "Європа" код ЄДРПОУ- 14118484 (м. Херсон, вул. Фонтанна, 21, к. 1, кв. 94/А, 73000) та зобов`язано ОСОБА_1 здійснити ліквідацію юридичної особи ПП "Європа". У постанові вказано, що Приватне підприємство "Європа" зареєстровано Херсонським міським виконавчим комітетом як суб`єкт підприємницької діяльності 13.09.1991 року та взято на облік як платника податків з 19.09.1991 року за №200. Керівник підприємства ОСОБА_1. Відповідно до наданого акту перевірки від №148/15-113 від 01.03.2010 р. ПП "Європа" з 01.01.2001 року не надає бухгалтерську звітність та податкові декларації до державної податкової інспекції у м. Херсоні. Згідно довідки ДПІ у м. Херсоні від 26.02.2010 № 3302/9/24-014 станом на 25.02.2009 р. податковий борг ПП "Європа" не обліковується (а.с. 23).

За змістом відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10.03.1994 року зареєстроване Приватне підприємство «Детройт» (м. Херсон, вул. Фонтання, 21, кв. 37а), яке на теперішній час знаходиться в стані «припинено» - 17.03.2021 року. Керівник/Голова комісії з припинення або ліквідатор - ОСОБА_1. (а.с. 24).

Згідно відповідей Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 01.04.2025 року, в Реєстрі відсутні відскановані копії документів ПП «Європа» та ПП «Детройт». Після деокупації міста встановлено відсутність реєстраційних справ у паперовому вигляді ПП «Європа» та ПП «Детройт» (а.с. 25-26).

Убачається, що заявник звертався до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області з питанням оформлення паспорта громадянина України у зв`язку з його втратою. На вказане звернення Управління своїм листом від 29.07.2025 року повідомило заявника, що інформація стосовно оформлення документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, на ім`я ОСОБА_1 відсутня, документи для оформлення паспорта громадянина України у зв`язку з втратою до відділів ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_1. не подавав. Також Управління повідомило заявника про перелік документів, які мають бути подані для оформлення паспорта у зв`язку з втратою та зазначило, що у разі відсутності документів розділом ІІ Порядку провадження передбачено процедури встановлення та оформлення належності до громадянства України, і для встановлення належності до громадянства України необхідно надати рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року (а.с. 28).

Убачається, що 31.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві на яке отримав відповідь від 10.08.2023 року про те, що при виконання матеріалу, було перевірене бюро знахідок при КП «Київський метрополітен» та ГУ НП у м. Києві, де в списках знайдених речей, документи на ім`я ОСОБА_1 відсутні. Для відновлення втраченого документу, а саме: паспорта громадянина України, рекомендовано звернутись за місцем його попередньої видачі (а.с. 30).

На підтвердження своїх вимог заявником подано копії фотографій, однак ці фото не датовані, місце їх створення не відоме (а.с. 31-34).

Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_10 від 02.12.2025 року, в базі даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІКС «ІНФОРМАЦІЯ_12» відсутні дані про перебування громадянина ОСОБА_1 на військовому обліку (а.с. 82).

За змістом відповіді Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 24.02.2026 року, за даними відомчої інформаційної системи ДМС, у період з 1990 по 1995 рік включно, інформацію стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року не виявлено (а.с. 95).

Згідно відповіді виконавчого комітету Херсонської міської ради від 26.02.2026 року, відповідно до відомостей реєстру територіальної громади інформація про декларування/реєстрацію місця проживання (перебування)/зняття з реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 1991 рік відсутня. На теперішній час Відділ не володіє повною та достовірною інформацією, оскільки в реєстрі територіальної громади не сформовані відомості щодо всіх зареєстрованих осіб. Архівні картки відділу реєстрації місця проживання були знищені у зв`язку зі збройною агресією рф, що призвело до втрати доступу до архіву та унеможливлює перевірку відповідних відомостей за архівними матеріалами (а.с. 96).

За змістом заяви Міністерства оборони України від 26.02.2026 року, листом від 25.02.2025 року Командування Сухопутних військ ЗСУ повідомило, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, станом на 24.02.2025 обліковий запис на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено, за вказаною адресою на військовому обліку не перебуває. Інформація про оформлення та видачу у 1991 році військового квитка відсутня. Виконання ухвали в межах компетенції Міністерства здійснено - перевірено Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надано відповідь Командування Сухопутних військ ЗСУ від 25.02.2026 року, що підтверджує відсутність необхідних документів, та облікового запису громадянина (а.с. 97).

Згідно відповіді начальника Центрального управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ ЗСУ від 09.02.2026 року, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, станом на 24.02.2026 обліковий запис про громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено, за вказаною адресою на військовому обліку не перебуває. Інформація про оформлення та видачу у 1991 році військового квитка відсутня (а.с. 104).

За змістом заяви Управління державної міграційної служби України в Херсонській області від 20.02.2026 року, в УДМС у Херсонській області проведено перевірку наявних матеріалів та архівних записів. Перевіркою встановлено, що заяви-анкети для оформлення паспортів для виїзду за кордон зразка 1974 року зберігалися протягом 10 років. Таким чином, заяви-анкети подані в період 1990-1995 років, були знищені у порядку, передбаченому чинним на той час законодавством. В УДМС у Херсонській області наявні журнали обліку надходжень бланків паспортів громадянина України для виїзду за кордон з 1996 року, у яких містяться дані лише про кількість, серії та номери виданих бланків. Жодних персональних даних, які б давали можливість ідентифікувати особу, у вищезазначених журналах не вказано. Враховуючи юридичний статус органів, Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, який функціонував у системі МВС України, був ліквідований у 2011 році. УДМС у Херсонській області створено як територіальний орган Державної міграційної служби України та розпочало діяльність з 01.08.2012. УДМС не є правонаступником Державного департаменту, а виконує аналогічні функції, визначені законодавством. На підставі проведеної перевірки та наявних архівних матеріалів інформація про подання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяви за формою №2 у 1990-1995 роки відсутня, та вся доступна інформація, що зберігається в архівах та поточних реєстрах, надана суду (а.с. 115-116).

За змістом заяви Управління поліції охорони в Херсонській області від 02.03.2026 року, Херсонський район та Херсонська міська територіальна громада, віднесені до районів ведення бойових дій. У зв`язку з викладеним в Управлінні поліції охорони в Херсонській області (далі - Управління) тимчасово відсутня можливість надати суду запитувану інформацію щодо підтвердження або спростування доводів заявника стосовно його роботи у 1988 році на посаді охоронця у відділі позавідомчої охорони при Комсомольському РВВС м. Херсона. Зазначене зумовлено необхідністю вжиття додаткових заходів безпеки в умовах систематичних обстрілів території області, а також евакуацією документів і архівних матеріалів відділу кадрового забезпечення за межі Херсонської області у зв`язку з триваючою збройною агресією російської федерації проти України. Запропоновано заявникові повторно звернутися до Управління після виключення Херсонського району та Херсонської міської територіальної громади з переліку районів ведення бойових дій та проведення інвентаризації наявних матеріалів відділу кадрового забезпечення в архіві Управління (а.с. 119).

За поясненнями ДП «Херсонський морський торговельний порт» від 10.04.2026 року, підприємство не володіє доступом до архіву підприємства, в тому числі до можливих відомостей відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, який приблизно у 1986-1987 роках був працівником порту, тому не може ні підтвердити зазначені відомості, ні спростувати їх, ні надати документи з цього приводу (а.с. 126).

Згідно відповіді Державно податкової служби України від 24.03.2026 року, фізичну особу - платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державному реєстрі не знайдено (а.с. 128-129).

За змістом відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.11.2025 року на ухвалу суду щодо витребування інформації про перетин державного кордону ОСОБА_1 у період 1993-1994 роки, зберігання в базі даних інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років здійснюється з 08.11.2017 року, а до цієї дати інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалась у базі даних протягом 5 років. Враховуючи зазначене, неможливе надання запитуваної інформації (а.с. 131-132).

Згідно додаткових пояснень УДМС України в Херсонській області від 27.03.2026 року, у зв`язку з проведенням додаткової перевірки щодо документування паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року та здійснення вклеювання фотокартки по досягненню 25-ти, 45-ти річного віку до паспорта зразка 1974 року, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданим 18.02.1983 Комсомольським РВВС м. Херсона, в заяві про видачу якого є службова відмітка про здійснення Комсомольським РВВС м. Херсона 31.01.1992 вклеювання фотокартки по досягненню 25-річного віку (а.с. 133).

У матеріалах справи наявні копії заяви ОСОБА_1 про видачу йому паспорта громадянина колишнього СРСР, зі змісту яких вбачається, що 18.02.1983 Комсомольським РВВС м. Херсона заявнику був виданий паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , і в цій заяві про видачу є службова відмітка про здійснення Комсомольським РВВС м. Херсона 31.01.1992 вклеювання фотокартки по досягненню 25-річного віку у зазначений вище паспорт громадянина колишнього СРСР (а.с. 125, 138-139).

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

У даній справі суд вжив всіх можливих заходів для отримання інформації щодо ОСОБА_1 шляхом витребування додаткових доказів за власною ініціативою.

За змістом ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року.

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом про громадянство (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону про громадянство і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Згідно п. 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 7.03.2001 року №215/2001 (у редакції Указу Президента України від 11.02.2026 року №110/2026), встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон і не мають в паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року. Разом із заявою про перевірку належності до громадянства України особа подає: документи, що підтверджують факт прописки особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; документи, що підтверджують, що особа станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року проживала на території України (трудова книжка, документи про освіту тощо); свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, особи, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття; документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство батьків особи, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття.

Згідно п. 9 Порядку, для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має в паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) паспорт громадянина колишнього СРСР. У разі втрати паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка про перебування особи в громадянстві колишнього СРСР станом на 24 серпня 1991 року, оформлена територіальним підрозділом Державної міграційної служби України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.

За змістом п. 10 Порядку, для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має в паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) паспорт громадянина колишнього СРСР. У разі втрати паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка про перебування особи в громадянстві колишнього СРСР станом на 13 листопада 1991 року, оформлена територіальним підрозділом Державної міграційної служби України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до положень Закону про громадянство і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Такі висновки сформульовано в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 517/445/19 (провадження № 61-11240св22), від 26 листопада 2024 року у справі № 676/6/24 (провадження № 61-9828св24).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У даному випадку, суд діючи в межах визначених ч. 1 ст. 13 ЦПК України вивчає та розглядає питання наявності чи відсутності обставин постійного проживання заявника на території України станом на час здобуття незалежності та набрання законної сили Законом про громадянство, що є предметом заявлених вимог.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Встановивши фактичні обставини в справі, від яких залежить її правильне вирішення, суд дійшов висновку про те, що заявник не довів факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Херсон та 18.02.1983 року був документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, який за твердженням заявника був втрачений, у зв`язку із чим він у 2023 році звертався до правоохоронних органів.

Доказів про навчання та роботу заявника (в морському порту м. Херсон; у відділі позавідомчої охорони) на території України до набуття незалежності та набрання чинності Законом України «Про громадянство України», під час судового розгляду не здобуто та заявником суду не надано. Будь-які атестати, свідоцтва чи довідки про навчання відсутні. Копія трудової книжки для підтвердження факту роботи відсутня.

Убачається, що в період 04.09.1987 року по 95.06.1990 року заявник був позбавлений волі, однак цей період (навіть з урахуванням 3 місяців умовно-дострокового звільнення) мав місце до набуття Україною незалежності та набрання чинності Законом про громадянство і не може свідчити про постійне проживання та території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.

Державна реєстрація ПП «Детройт», керівником якого був ОСОБА_1 , відбулась 10.03.1994 року, що з урахуванням часових меж не вказує на факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.

Державна реєстрація ПП «Європа», керівником якого був ОСОБА_1 , відбулась 13.09.1991 року, однак сам факт заснування підприємства та перебування на посаді його керівника не свідчить про постійне проживання та території України станом 13 листопада 1991 року, оскільки відсутні будь-які управлінські та/або розпорядчі документи зазначеного підприємства, які б вказували на те, що ОСОБА_1 виконуючи обов`язки керівника станом на 13.11.1991 року та у близькі дати складав і підписував будь-які накази, розпорядження, здійснював інші дії, що свідчать про його дійсне перебування за місцем реєстрації підприємства.

Заявник стверджує, що отримував військовий квиток, однак його копії чи оригіналу суду не надав, а за отриманою судом інформацією від компетентних органів, відсутні дані про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку та видачу йому військово квитка.

Відсутні будь-які докази на підтвердження зареєстрованого місця проживання заявника станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.

За отриманою судом інформацією ОСОБА_1 не присвоювався реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Згідно наявної в матеріалах справи інформації, ОСОБА_1 паспорту громадянина України не отримував та відсутні дані про видачу йому паспорту для виїзду за кордон, як і дані про перетин ним кордону України.

Той факт, що у 1992 році в паспорт громадянина колишнього СРСР ОСОБА_1 було здійснене вклеювання фотографії у зв`язку із досягненням ним 25-річного віку не є достатнім доказом для висновку про те, що він станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року постійно проживав на території України.

Із показів допитаних в судовому засіданні свідків вбачається, що вони знайомі з ОСОБА_1 з 1998 року та 2003 року відповідно, отже вони не можуть бути свідками обставин його проживання в Україні у 1991 році, та вони обізнані із такими обставинами лише зі слів самого заявника.

Стосовно поданих заявником фотографій, оцінку таким доказам суд надав вище і ще раз зазначає, що фото не датовані і місце їх створення не відоме, й тим більше такі фотографії не можуть свідчити про постійне проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.

Ураховуючи все вище викладене суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання на території України за відсутності належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження відповідного факту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про громадянство України», Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 7.03.2001 року №215/2001 (у редакції Указу Президента України від 11.02.2026 року №110/2026), суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року, заінтересовані особи: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області; Управління державної міграційної служби України в Херсонській області - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 02.06.2026 року.

Суддя -