Рішення № 137033252, 01.06.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року справа № 580/3079/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Черкаській області щодо компенсації майнових втрат не нарахуванням та невиплати інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних у зв`язку з несвоєчасною виплатою (доплатою) пенсії згідно з Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, справі № 580/3043/23;

- стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаю АДРЕСА_1 , в паспорт НОМЕР_1 виданий 30 березня 2004, Корсунь- Шевченківським РВ УМВС Черкаської області інд.н.п.п. НОМЕР_2 , компенсації майнових втрат 78824,59 грн інфляційних збитків 58760,91 грн, 20063,68 грн - 3% річних, а всього 78824,59 грн (сімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 59 копійок) за прострочення виплати пенсійної заборгованості, за період з 19 травня 2023 року по 29 жовтень 2025 року, за судовим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня. 2023 року по справі № 580/3043/23, що набрало законної сили, компенсацію втрати частини недоотриманої (просроченої) пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати за період з 01 грудня 2019 по день з якого почалася остаточна виплата дорахованої пенсії по виконанню Рішення Черкаського окружного суду від 18 травня 2023, справа № 580/3043/23, згідно Закону 2050-III в порядку, визначеному Постановою № 159, на підставі Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 року по справі № 580/3043/23 за період з 01.12.2019 року до 30.06.2022 року відповідачем нарахована доплата (заборгованість) з пенсійних виплат в сумі 283187,96 грн, яка підтверджена відповідачем у відповіді від 11.03.2026 за № 5075- 3581/п-02/8-23020/25.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про компенсацію майнових втрат не нарахуванням та невиплати інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних у зв`язку з несвоєчасною виплатою (доплатою) пенсії згідно з Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, справі № 580/3043/23, однак отримав відписку.

Ухвалою від 31 березня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.04.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Відтак, законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/3043/23 з 01.12.2019 позивачу проведено перерахунок на підставі довідки від 17.02.2023 № 33/44/1-П-3399/08-1637. Доплата пенсії, нарахованої на виконання рішення суду від 19.05.2023 у справі № 580/3043/23, у загальній сумі становила 283187,96 грн, з них виплачено 665,05 грн (187,35 грн х 3 +103,00 грн), залишок станом на 11.03.2026 становить 282522,91 грн, внесено судове рішення до Реєстру. Також зазначив про необхідність врахування введення військового стану в Україні.

20.04.2026 до суду надійшло заперечення на відзив, у якій позивач вказав на його необґрунтованість з підстав викладених у позовній заяві.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992.

Рішенням від 19 травня 2023 року у справі № 580/3043/23 Черкаський окружний адміністративний суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок з 01.12.2019 пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 17.02.2023 № 33/44/1-П-3399/08-1637, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум з 01.12.2019.

На виконання рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 відповідно до статті 63 Закону України №2262-XII від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У подальшому, рішенням від 24 січня 2024 року у справі № 580/11585/23 Черкаський окружний адміністративний суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01.09.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням вже виплачених сум.

Позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив здійснити нарахування інфляційних витрат та 3% річних до доплати заборгованості пенсійних сум за весь період прострочення за рішенням суду та їх виплату.

Листом від 11.03.2026 № 5075-3581/Р-02/8-2300/26 відповідач повідомив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 у справі № 580/3043/23 з 01.12.2019 проведено перерахунок пенсії на підставі довідки від 17.02.2023 № 33/44/1-1-3399/08-1637. Доплата пенсії, нарахованої на виконання рішення суду від 19.05.2023 у справі № 580/3043/23, у загальній сумі становила 283187,96 грн, з них виплачено 665,05 грн (187,35 грн х 3 +103,00 грн), залишок станом на 11.03.2026 становить 282522,91 грн. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі № 580/11585/23 проведено нарахування щомісячної доплати до пенсії із 01.09.2023. Доплата пенсії, нарахованої на виконання рішення суду від 24.01.2024 у справі № 580/11585/23, у загальній сумі станом на 11.03.2026 становить 16000,00 грн. Виплата сум пенсії, нарахованої, на виконання рішень суду, здійснюється відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, в межах відповідного фінансового ресурсу. На забезпечення такої виплати спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Зобов`язань щодо вчинення будь яких інших дій в подальшому, зокрема, проведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зазначеними рішеннями суду не покладено. Отже, для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії за вищезазначеними рішеннями суду підстави відсутні.

Бездіяльність відповідача щодо не нарахуванням та невиплати інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних у зв`язку з несвоєчасною виплатою (доплатою) пенсії позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті, суд врахував таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабміну Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом зокрема у постановах від 12 лютого 2019 року у справі № 814/1428/18, від 18 липня 2023 року у справі № 200/10663/21 та від 21 серпня 2023 року у справі № 460/6767/20.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Тобто, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» фактично пов`язує виплату компенсації до виплати заборгованості, яка їй передує.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово надавав оцінку подібним правовідносинам, зокрема, у поставові від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19 наголосив, що з системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Схожий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а, від 05 березня 2020 року у справі № 140/1547/19.

Суд встановив, що виплату позивачу перерахованої на виконання судового рішення у справі № 580/3043/23 пенсії за період з 01.12.2019, станом на час виникнення спірних правовідносин, у повному обсязі відповідач не здійснив. Отже, в цьому випадку позивач ще не набув право на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки така компенсація за нормами ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплачується у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Суд відхиляє покликання позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2023 року у справі № 460/6767/20, оскільки у зазначеній справі правовідносини не є релевантними до правовідносин у цій справі. Так, у зазначеній постанові Верховний Суд висловив правову позицію щодо правовідносин, які виникли щодо уже виплаченої пенсії особі у визначеному розмірі. Натомість у цій справі виплату позивачу сум пенсії, нарахованих на виконання судового рішення у справі № 580/3043/23, за період з 01.12.2019, станом на час виникнення спірних правовідносин, у повному обсязі не здійснено.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими у зв`язку із чим суд відмовляє у їх задоволенні.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію майнових втрат у розмірі 78824,59 грн: інфляційних збитків 58760,91 грн, 20063,68 грн 3% річних за прострочення виплати пенсійної заборгованості, суд зазначає таке.

В обґрунтування цієї частини вимог позивач покликається на приписи статті 625 ЦК України.

Під час вирішення питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частинами першою, другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 у справі № 686/21962/15-ц виснувала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (пункт 45 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28), від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (пункти 44, 45), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 09.11.2022 у справі № 420/2411/19 (пункт 77)).

Варто зазначити, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 зазначила, що за змістом частини другої статті 22, статті 1192 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків), порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту приросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що спірні правовідносини у справі, а саме: компенсація позивачу втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, врегульовані спеціальним законом Законом України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», відтак норми статті 625 ЦК України в цьому випадку не застосовуються.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 29 квітня 2025 року у справі № 580/9536/23.

Отже, позовні вимоги позивача і в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для ухвалення рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 01.06.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК