Ухвала суду № 137032600, 02.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

02 червня 2026 р. справа № 520/14324/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Олексій Котеньов, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги в особі директора Бородавки Анатолія Івановича (майдан Свободи, буд. 5 (Держпром), під`їзд 6, поверх 3, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 40295882) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги в особі директора Бородавки Анатолія Івановича, в якому просить суд:

- визнати дії та бездіяльність директора Східного міжрегіонального центру безоплатної правничої допомоги Бородавки Анатолія Івановича, спрямовані на ненадання своєчасної та якісної адвокатської допомоги Лучинському Андрію Миколайовичу протиправними та протизаконними;

- зобов`язати директора Східного міжрегіонального центру безоплатної правничої допомоги Бородавку Анатолія Івановича невідкладно вжити відповідні заходи для невідкладної заміни адвоката з метою надання якісної безперервної безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження 12026221200000635;

- відповідно до статті 59 Конституції України зобов`язати директора Східного міжрегіонального центру безоплатної правничої допомоги Бородавку Анатолія Івановича у процесі надання Лучинському Андрію Миколайовичу безперервної безоплатної вторинної правничої допомоги забезпечити можливість здійснення ОСОБА_1 особистого вибору адвоката;

- ініціювати перевірку використання коштів державного бюджету Східним міжрегіональним центром безоплатної правничої допомоги Державною аудиторською службою України.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з приписами частини 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

За змістом частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Статтею 4 КАС України встановлено: публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзац другий пункту 2); суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7).

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, чітко визначені статтею 19 глави 2 КАС України.

Суд зазначає, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх справ, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Відповідно до частини першої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі за текстом - Закон №5076-VI).

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначено Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» від 2 червня 2011 року №3460-VI.

Частинами першою та другою статті 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правова допомога є видом державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Приписами статті 16 Закону №3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги.

Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

Частиною першою статті 21 Закону №3460-VI встановлено, що після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.

За змістом статті 29 Закону №3460-VI фінансування безоплатної первинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України на утримання відповідних органів виконавчої влади, місцевих бюджетів та інших джерел. Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України.

З матеріалів адміністративного позову судом установлено, що виникнення спірних правовідносин фактично обумовлено незгодою позивача з діяльністю адвоката Карпухіна Д.Ю., призначеного Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги для надання правничої допомоги позивачу та відмовою Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги замінити адвоката Карпухіна Д.Ю. з метою захисту порушених прав позивача.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19- рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Конституційний Суд України зазначив, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №160/109/19 від 16.10.2019 дійшла висновку, що коли виникає спір із правовідносин, у яких адвокатура, як особлива формація реалізує надані їй правоможності в означеному сенсі, а саме: у разі обмеження права особи на заняття адвокатською діяльністю або прийняття рішення про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю, оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення, інші подібні за суттю і значенням дії, зокрема й щодо делегованих державою владних повноважень, як от у разі набуття особою статусу члена КДКА та його дострокове відкликання, то такий спір за наявності для цього підстав може підпадати під ознаки публічно-правового, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Суд зауважує, що Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги у спірних правовідносинах фактично не здійснював щодо позивача владних управлінських функцій у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки його дії були пов`язані з організацією надання правничої допомоги, що передбачено вищезазначеними нормами законодавства, та взаємодією із призначеним адвокатом.

За таких обставин відсутні ознаки публічно-правового спору, що є обов`язковою умовою для юрисдикції адміністративного суду, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» оцінка якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної вторинної правничої допомоги здійснюється комісіями, утвореними для цієї мети радами адвокатів регіонів, а не судом в порядку розгляду адміністративного позову.

Окрім цього, загальні умови та підстави дисциплінарної відповідальності адвоката регламентовані розділом VІ Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Тобто, в разі, якщо позивач не погоджується з діями адвоката, вчиненими останнім під час надання позивачу безоплатної правничої допомоги, або якщо позивач вбачає ознаки дисциплінарного проступку, то він вправі звернутися зі скаргою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в порядку процедури, передбаченої Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Харківським окружним адміністративним судом.

За практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 170, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги в особі директора Бородавки Анатолія Івановича (майдан Свободи, буд. 5 (Держпром), під`їзд 6, поверх 3, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 40295882) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`зання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу у повному обсязі складено 02 червня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ