Ухвала суду № 137032317, 01.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01 червня 2026 р. Справа № 520/12343/26Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Панов М.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (вул. Володимирська, буд. 33, м. Київ, 01034, код ЄДРПОУ 00034074) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ СБУ №100ос від 30.01.2016;

- визнати протиправним та скасувати наказ УСБУ №18ос від 05.02.2016;

- поновити позивача на службі в СБУ на останній займаній посаді старшого оперуповноваженого;

- стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- зарахувати період вимушеного прогулу до вислуги років;

- зобов`язати СБУ провести повний перерахунок вислуги років позивача, включивши весь період вимушеного прогулу, та визначити чергове військове звання, яке позивач мав би отримати відповідно до встановлених законом строків проходження служби, з урахуванням послідовності присвоєння військових звань та недопустимості присвоєння нижчого звання, ніж те, яке відповідає фактичній вислузі років позивача станом на дату ухвалення рішення суду, і присвоїти це звання заднім числом.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Пунктом 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є зокрема визнання протиправними та скасування наказів СБУ №100ос від 30.01.2016 та УСБУ №18ос від 05.02.2016.

Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 15.05.2026 (згідно відтиску штампу канцелярії суду на позовній заяві), тобто з порушенням встановленого ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку, оскільки позовні вимоги стосується проходження позивачем публічної служби.

Судом встановлено, що позивачем не додано до позову заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та не надано доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою суду від 20.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та наданням доказів на підтвердження поважності таких причин; доказів надіслання позовної заяви з додатками на адресу відповідача або до Електронного кабінету відповідача (за наявності такого) та копій оскаржуваних наказів.

25.05.2026 позивачем до суду подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій він просить суд визнати, що пропуск строку стався з причин, що не залежали від позивача, а саме через ненадання СБУ повних копій наказів, приховування документів та існування перешкод, усунених лише у 2026 році.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 04.04.2016 року звертався до Харківського окружного адміністративного суду із позовом (справа № 820/1667/16), в якому просив суд:

- визнати неправомірним та скасувати наказ Служби безпеки України №100-ос від 30.01.2016р. про звільнення з військової служби ОСОБА_1 за підпунктом "б" пункту 61 та підпунктом "и" пункту 62 (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України у запас Збройних сил України;

- визнати неправомірним та скасувати наказ Управління Служби безпеки України в Харківській області від 05.02.2016р. №18-ос про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу;

- зобов`язати Службу безпеки України поновити капітана ОСОБА_1 на військовій службі у Лозівському міжрайонному відділі управління СБУ в Харківській області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 по справі № 820/1667/16 позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України в особі Управління служби безпеки України в Харківській області про поновлення на посаді, визнання неправомірним та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Зазначеною ухвалою суд встановив, що з наявного у справі адвокатського запиту від 26.02.2016 року № 28 представника позивача вбачається, що такий був направлений на адресу відповідача для отримання наказу №100-ос від 30.01.2016р. про звільнення позивача.

Поряд з цим, з наданого представником позивача наказу від 05.02.2016 року № 18-ос про виключення позивача зі списків особового складу Управління СБ в Харківській області вбачається, що у ньому прямо зазначено про те, що ОСОБА_2 було звільнено з військової служби за підпунктом "б" пункту 61 та підпунктом "и" пункту 62 (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України у запас Збройних сил України наказом №100-ос від 30.01.2016р. з 04.02.2016 року.

Даний наказ містить в собі підпис представника позивача про його отримання 19.02.2016 року.

Таким чином, в ході розгляду клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов висновку, що про те, що позивач вже 19.02.2016 року був чітко обізнаний про існування спірного наказу про звільнення, з яким пов`язував порушення своїх прав.

У 2026 році до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, в якій він просив:

- визнати протиправними та скасувати накази УСБУ в Харківській області: №100-ос від 30.01.2016; №18-ос від 05.02.2016;

- поновити позивача на службі в СБУ на посаді старшого оперуповноваженого;

- зарахувати до вислуги років період вимушеного прогулу з 2016 по 2026 рік;

- стягнути з СБУ середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- зобов`язати СБУ розглянути питання про присвоєння позивачу чергового військового звання відповідно до вислуги років та вимог законодавства;

- витребувати у СБУ всі матеріали дисциплінарних проваджень, службових перевірок та документи, підписані ОСОБА_3 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України в особі Управління служби безпеки України в Харківській області про поновлення на посаді, визнання неправомірним та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - повернуто заявнику без розгляду.

Зазначеною ухвалою суд встановив, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду з процесуальних підстав, при цьому спір по суті заявлених позовних вимог судом не вирішувався, оцінка законності наказів про звільнення, підстав звільнення позивача чи правомірності дій відповідача судом не надавалась.

Таким чином, у межах справи №820/1667/15 судове рішення по суті спору судом не ухвалювалось, а відтак відсутній предмет перегляду за нововиявленими або виключними обставинами у розумінні положень статті 361 КАС України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява є очевидно безпідставною та необґрунтованою у розумінні частини другої статті 167 КАС України, оскільки подана усупереч положенням ч.1 ст.361, ст.362 КАС України за відсутності визначених законом підстав для її розгляду, тому зазначена заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачу вже 19.02.2016 було відомо про існування спірного наказу про звільнення, з яким пов`язує порушення своїх прав, а про існування спірних наказів СБУ №100ос від 30.01.2016 та №18ос від 05.02.2016 позивачу достеменно стало відомо не пізніше 04.04.2016 - дата, коли він подав позов до суду про визнання протиправними та скасування вказаних наказів.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, в якій колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки викладені і Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23, де вказано, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 жовтня 2023 року (справа №990/139/23) та від 01 лютого 2024 року (справа №990/270/23) вказала, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

Так, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2023 року по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2024 року по справі № 990/12/24.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що позивачем будь-яких доказів на підтвердження неможливості своєчасного звернення до суду протягом визначеного процесуальним законом строку з даним позовом, доказів, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з даним позовом, позивачем до суду не надано та в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не зазначено.

Таким чином, позивачем у поданій заяві не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду, які б завадили звернутися позивачу за правовою допомогою та в подальшому до суду з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені позивачем обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду з даним позовом, тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Отже, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним адміністративним позовом задоволенню не підлягає, а позовну заяву необхідно повернути позивачу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 123, 169, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Панов М.М.