Рішення № 137032307, 25.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 травня 2026 року № 520/2308/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бадюкова Ю.В.,

при секретарі судового засідання Трунов М.В.,

за участі представників:

позивача Таш`ян Р.І.,

відповідача Жадан А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_1 , ФОП, підприємець) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, Головне управління, владний суб`єкт) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00006382410 від 09.01.2026 р.;

- здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 19.06.2024 р. на виконання контракту від 15.04.2024 р. з Dis ticaret limited sirketi (foreign trade limited company) «Avakor Tas Granit Nalburiye» (дистриб`ютором) позивачка передала покупцеві товар.

Проте покупець за контрактом, як протягом 180 днів з моменту поставки товару, так і після отримання Претензій № 1 від 18.12.2024 та №2 від 02.04.2025 його не оплатив, чим порушив умови Контракту.

На сьогоднішній день Господарським судом Харківської області розглядається справа № 922/2680/25 від 01.08.2025 р. про стягнення з Dis ticaret limited sirketi (foreign trade limited company) «Avakor Tas Granit Nalburiye» на користь ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 вживала всіх дій щодо повернення заборгованості, тобто, відсутня її вина.

Всупереч цьому, 09.01.2026 р. ГУ ДПС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 00006382410, яким було застосовано до ФОП ОСОБА_1 суму штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1 328 707,69 грн.

Вказує. що у діях ФОП ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення зокрема, відсутня вина, оскільки позивачкою вжито всіх належних від нього заходів щодо недопущення порушення податкового законодавства.

Відразу після настання строків виконання зобов`язання за зовнішньоекономічним контрактом позивачкою почалася вестися претензійна робота з вимогами сплатити грошову суму. У подальшому, ФОП ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з відповідною позовною заявою.

Отже, позивачкою вживались усі можливі заходи щодо недопущення податкового правопорушення.

Отже, неналежне виконання договору не є наслідком неправомірних дій позивача, оскільки існування форс-мажорних обставин виключає наявність вини у формі прямого чи непрямого умислу, що є обов`язковою умовою для настання відповідальності за порушення валютного зобов`язання.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 липня 2024 року (справа N 240/25642/22) сформулював висновок, відповідно до якого, з 1 січня 2021 року пеня, нарахування якої встановлено частиною п`ятою статті 13 Закону про валюту, за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" ПК України. Окрім того судова палата у зазначеній справі дійшла висновку відносно застосування приписів підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 ПК України (яким встановлено, що пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадках, передбачених цим Кодексом) на правовідносини з нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті, зазначивши, що пеня, як міра відповідальності, яка нараховується за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, врегульована спеціальним Законом, відповідно на таку (пеню) не розповсюджуються положення підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 ПК України, за аналогією з положеннями абзацу 11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, свою правову позицію виклав у відзиві на позов, в якому відповідач, посилаючись на обставини, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.12.2025 № 47336/20-40-24-10-08/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог валютного законодавства за період діяльності із 16.12.2024 по 31.07.2025 за контрактом від 15.05.2024 № 1/2024 (дата операції 19.06.2024)», просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій наполягає на позиції, викладеній у позові, а також вказує на те, що Закон N 2473-VIII не передбачає нарахування пені резиденту, який виконав свої обов`язки, у зв`язку із несвоєчасним чи неповним виконанням своїх обов`язків його контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог повністю з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 31.01.1996 р. зареєстрована фізичною особою підприємцем за реєстраційним номером 24800170000005684. Основним видом діяльності за КВЕД є 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами.

15.05.2024 р. між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та Dis ticaret limited sirketi (foreign trade limited company) «Avakor Tas Granit Nalburiye» (дистриб`ютором) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1/2024 (далі - контракт) про поставку товару.

Відповідно до п. 1 зазначеного Контракту, постачальник продає, а Дистриб`ютор купує продукцію, іменовану надалі Товар, на умовах цього Контракту з метою власного виробництва, оптової та роздрібної торгівлі на території Стамбулу.

Згідно з п. 1.2. Контракту, товар поставляється відповідно до специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Пунктами 2.1.-2.2. Контракту передбачено, що загальна сума контракту дорівнює сумі всіх виставлених за цим контрактом інвойсів. Кількість, асортимент та ціни на товар за кожним конкретним постачанням вказуються в специфікаціях до цього контракту.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Контракту, товар за цим контрактом постачається на умовах FСА місто Харків, Україна. Терміни постачання Товару узгоджуються Сторонами та зазнаються у специфікаціях

На виконання зазначеного контракту 19.06.2024 р. позивачка передала покупцеві товар, тобто 19.06.2024 - відбулася експортна операція на виконання умов контракту від 15.05.2024 № 1/2024.

Пунктом 4.2. Контракту передбачено, що строк оплати товару не може перевищувати 180 календарних днів з моменту його поставки.

Згідно з додатковою угодою від 17.05.2024 до контракту від 15.05.2024 № 1/2024, згідно змісту якої сторони погодили доповнити контракт від 15.05.2024 № 1/2024 розділом 6-1 наступного змісту. Постачальник та Дистриб`ютор зобов`язуються зробити усі можливе для вирішення усіх спірних питань і суперечностей, які можуть виникнути при виконанні даного контракту або у зв`язку із ним, дружнім шляхом. У разі неможливості врегулювання шляхом переговорів усі спори вирішуються в судовому порядку у Господарському суді Харківської області (за місцезнаходженням Постачальника). Правом, що регулює цей контракт, є матеріальне право України.

Покупець протягом 180 днів з моменту поставки позивачем товару його не оплатив.

18.12.2024 р. позивачка направила покупцю претензію № 1 з вимогою терміново погасити заборгованість за Контрактом.

30.12.2024 р. покупець надав відповідь на претензію, в якій визнав факт отримання товару 19.06.2024 р. у зв`язку з тим, що товар не було реалізовано повністю, просив відстрочити термін платежу. Обіцяємо заплатити у найкоротші строки.

02.04.2025 р. позивачка направила покупцю претензію № 2 з повторною вимогою терміново погасити заборгованість за Контрактом.

15.04.2025 р. покупець надав відповідь на претензію, в якій повторно визнав факт отримання товару 19.06.2024 р., повідомив про завершення його реалізації та про фінансові труднощі, на підставі чого просив почекати кілька місяців.

Згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 р. відкрито провадження у справі № 922/2680/25 за позовом ФО-П ОСОБА_1 до Avakor Tas Granit Nalburiye Dis Ticaret Limited Sirketi на стягнення 46688,18 USD. Із тексту ухвали вбачається, що позовна заява ФОП ОСОБА_1 надійшла до Господарського суду Харківської області 01.08.2025.

ГУ ДПС листом Державної податкової служби України від 30.01.2025 № 2464/7/99-00-24-04-02-07 (вх. ГУ ДПС від 30.01.2025 № 521/8) отримано податкову інформацію, надану Національним банком України, щодо виявлених фактів порушення Позивачем граничних строків повернення валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом від 15.05.2024 № 1/2024 (дата операції 19.06.2024).

ГУ ДПС прийнято наказ від 08.09.2025 № 4055-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )».

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79, підпункту 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі за текстом Кодекс), у зв`язку з надходженням листа Державної податкової служби України від 30.01.2025 № 2464/7/99-00-24-04-02-07 (вх. ГУ ДПС від 30.01.2025 № 521/8) щодо наявності податкової інформації, наданої Національним банком України (щодо порушення валютного законодавства), відповідно до наказу ГУ ДПС від 08.09.2025 № 4055-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )», повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.09.2025 № 746, посадовими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), податкова адреса: АДРЕСА_2 , з питань дотримання вимог валютного законодавства за період діяльності із 16.12.2024 по 31.07.2025 за контрактом від 15.05.2024 № 1/2024 (дата операції 19.06.2024).

Перевіркою порушено Позивачем строки розрахунків за здійсненою нею 19.06.2024 експортною операцією (ВМД № 24UA807200009805U3) на виконання умов контракту від 15.05.2024 № 1/2024, оскільки при граничній даті надходження валютної виручки до 15.12.2024 (включно), фактично кошти не надійшли на розрахунковий рахунок Позивача, відкритий в банку України.

Згідно висновку акту перевірки № 47336/40-20-24-10-08/ НОМЕР_1 від 22.12.2025 перевіркою встановлено порушення вимог частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», п. 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного етану» у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків за контрактом від 15.05.2024 № 1/2024 (дата операції - 19.06.2024), укладеного з нерезидентом фірмою Avacor Tas Granit Nalburiye Dis Ticaret Limited Sirketi, юридична адреса: Acibadem Mah. Cecen Sk. Akasya A Rule Kent Etabi No: 25 A/38 Uskudar/ISTANBUL, TR, y сумі 46688,18 USD на 228 днів.

09.01.2026 на підставі Акту перевірки № 47336/40-20-24-10-08/2080801429 від 22.12.2025 Позивачу було винесено податкове повідомлення-рішення № 00006382410 (форма «С»), яким за порушення строків розрахунків за контрактом від 15.05.2024 № 1/2024 за період з 16.12.2024 по 31.07.2025 нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1328707, 69 грн.

Зазначені обставини не заперечуються учасниками справи.

Не погоджуючись з вищевказаними висновками контролюючого органу, на підставі яких було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Законом України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII (Закон № 2473) визначені правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, а також відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом.

У частинах четвертій, шостій статті 11 Закону № 2473-VIII передбачено, що органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Відповідно до частини дев`ятої статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій.

Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту:

1) обов`язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України;

2) встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

3) встановлення особливостей здійснення операцій, пов`язаних із рухом капіталу;

4) запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій;

5) резервування коштів за валютними операціями;

6) заходи відповідно до статті 7-1 Закону України «Про Національний банк України», виключний перелік яких визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

За правилами частини третьої статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами граничного строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості (ч. 5 ст. 13 Закону № 2473).

У зв`язку із введенням Указом Президента України вiд 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану в Україні, Правлінням Національного банку України прийнято Постанову вiд 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», відповідно до якої граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

За приписами Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою правління НБУ №7 від 02.01.2019, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати митного оформлення товару або дати здійснення банком платежу на користь нерезидента (дати списання коштів з рахунку банку).

Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону №2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 № 104 затверджено Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі Порядок № 104), згідно з п. 1 якого цей Порядок визначає механізм видачі висновків щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - висновки), перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду і перелік товарів, за якими документи для видачі висновку залишаються без розгляду.

Дія цього Порядку поширюється на всіх резидентів незалежно від форми власності.

Відповідно до абз. 7 п. 2 Порядку № 104 висновок видається Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, зокрема, під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів - імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів.

У пункті 3 Порядку № 104 визначено які документи подаються резидентом для одержання висновку.

Аналіз наведених вище положень дає підстави для до висновку про те, що за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку; перелік документів, які подаються резидентом для отримання висновку визначено вказаним Порядком.

Позивачем не надано доказів подачі документів до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку з метою продовження граничних строків розрахунків за контрактом.

Крім того, за частинами шостою-сьомою статті 13 Закону № 2473-VIII у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов за контрактом щодо виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин позивачем до перевірки та до суду не надано.

Крім того, обставина розрахунків з порушенням, встановлених Національним банком України, строків позивачем не оспорюється.

Він наполягає на тому, що в силу дії приписів п.п. 129.9.7 п. 129.7 ст. 129 ПК України та абз.11 п.52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України пеня не повинна була нараховуватись взагалі.

Суд вважає такий довід помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому положеннями Закону №2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями ПК України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення ПК України.

Закон №2473-VIII та ПК України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону №2473-VIII) - відсутні.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.08.2025 у справі №240/8484/24.

Частинами першою третьою статті 3 Закону №2473-VIII визначено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Проте означена норма є застосовною у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Крім того, зміни до положень Закону №2473-VIII здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону №2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

При цьому суд зауважує, що маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляді порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону №2473-VIII.

Зокрема, Законом України №2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту:

« 13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426».

Тобто, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 у справі №380/17879/22, від 13.05.2024 у справі №420/11208/23, та сформулювала правовий висновок, відповідно до якого пеня, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведені обставини, судом відхиляються твердження позивача щодо застосовності до спірних відносин положень пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02.06.2026 р.

Суддя Бадюков Ю.В.