Рішення № 137031959, 02.06.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2026 року м. Рівне№460/23744/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пилипюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Чоланюк С.Ю., відповідача: представник Юхименко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24.12.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №161631700240523, №161621700240523, №161591700240523, №161571700240523, №161561700240523, №161601700240523 №161641700240523 від 08.09.2025 та №220221700240523 від 15.12.2025.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 31.12.2025 відкрито провадження у справі №460/23744/25. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд (формування та зберігання) справи вирішено здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Ухвалою від 21.01.2026 суд перейшов до розгляду справи №460/23744/25 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 29.01.2026.

Ухвалою від 29.01.2026 суд визнав причини неприбуття сторін поважними та відклав підготовче засідання на 19.02.2026.

Ухвалою від 19.02.2026, у зв`язку з технічними проблемами підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, які унеможливлюють здійснення фіксування судового засідання, що підтверджено довідкою Головного спеціаліста з інформаційних технологій та захисту інформації суду, підготовче засідання відкладено на 05.03.2026.

В підготовчому засіданні 05.03.2026 яке відбувалося за участі представників обох сторін, оголошена перерва до 19.03.2026 задля надання можливості стороні відповідача ознайомитися з додатково поданими стороною позивача 05.03.2026 в електронній формі доказами.

В підготовчому засіданні 19.03.2026, яке відбувалось за відсутності сторони позивача, суд прийшов до висновку про можливість надання стороні відповідача додаткового часу для подання суду доказів на спростування доводів сторони позивача, обґрунтованих, в тому числі, доказами, що подані в електронній формі 05.03.2026.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України, суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та оголосив перерву до 02.04.2026.

Також суд прийшов до висновку про необхідність витребовування в сторони позивача додаткових доказів, відповідно до чого 25.03.2026 постановив ухвалу про витребування у ОСОБА_1 документів, або власного письмового підтвердження про їх відсутність щодо: 1) придбання, оплати та використання у власній господарській діяльності товару на загальну суму 365936,02 грн., а саме у 2019 році бітуму 60/90 на суму 262257,20 грн, у 2020 році емульсії на суму 3264,52 грн, у 2021 році емульсії на суму 86476,30 грн, у 2022 році концентрату мінерального на суму 13938,00 грн., яка була віднесена до складу валових витрат відповідних періодів; 2) проведення розрахунків з ФОП ОСОБА_2 за надані ним транспортні послуги, в загальній сумі 1987292,50 грн, у 2019 році в сумі 557525,85 грн, в 2020 році в сумі 19166,67 грн, в 2021 році в сумі 363602,48 грн, у 2022 році в сумі 243815,83 грн, в 2023 році в сумі 803181,67 грн., яка була віднесена до складу валових витрат відповідних періодів; 3) використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ фірми Алеко бітуму БНД 70/100 у липні 2019 року на загальну суму 1132993,30 грн., вартість якого віднесена до складу валових витрат; 4) придбання, оплати та використання у власній господарській діяльності товару (бітуму) на загальну суму 2491342,20 грн, в тому числі в 2019 році на 1976339,49 грн, в 2021 році на 296091,58 грн, в 2022 році на 218911,13 грн, витрати по придбанню якого віднесені до складу валових витрат відповідних періодів. Окрім того, витребувано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2022 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ в зв`язку з виправленням самостійно виявленої помилки, де зменшено обсяг оподатковуваних операцій за листопад 2022 на суму 1500000 грн, та суму податкових зобов`язань з ПДВ на 300000 грн., пояснення за вих. №10/01 від 10.01.2023, де повідомляється, що податкові накладні виписані, відправлені на реєстрацію в ЄРПН №3 від 22.11.2022 на суму 600000,00 грн (в т.ч. ПДВ 100000,00 грн); №4 від 25.11.2022 на суму 600000,00 грн (в т.ч. ПДВ 100000,00 грн); № 5 від 30.11.2022 на суму 600000,00 грн (в т.ч. ПДВ 100000,00 грн) відправлені на реєстрацію в ЄРПН помилково, а також інформацію (пояснення) щодо подальшого декларування/недекларування вказаних податкових зобов`язань з ПДВ.

Зазначена ухвала виконана позивачем частково. Подано клопотання, в якому зауважено на тому, що за змістом акту перевірки неможливо зрозуміти, по яких саме контрагентах та за які саме місяці відповідач вважає непідтвердженими витрати по придбанню, оплаті та використанню у власній господарській діяльності товару (бітуму) на загальну суму 2491342,20 грн, в тому числі в 2019 році на 1976339,49 грн, в 2021 році на 296091,58 грн, в 2022 році на 218911,13 грн. З огляду на вказане, позивач задля надання можливості подати відповідні докази, просив зобов`язати відповідача надати відповідну інформацію. Аналогічне клопотання подане щодо інформації по контрагентам за операціями з придбання, оплати товару на загальну суму 365936,02 грн., а саме у 2019 році бітуму 60/90 на суму 262257,20 грн, у 2020 році емульсії на суму 3264,52 грн, у 2021 році емульсії на суму 86476,30 грн, у 2022 році концентрату мінерального на суму 13938,00 грн.

В підготовче засідання 02.04.2026 сторона позивача участі представника вкотре не забезпечила. Суд, з огляду на вимоги ст.ст.181, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив про проведення такого у відсутність сторони позивача. Також судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23.04.2026.

В судовому засіданні 23.04.2026 заслухано вступне слово сторін, пояснення представника відповідача ревізора, яка безпосередньо проводила перевірку позивача, додаткові пояснення. На даній стадії оголошена перерва до 30.04.2026, стороні відповідача надано можливість обґрунтувати висновки акту перевірки про заниження позивачем витрат на суму 2491342,20 грн, в розрізі конкретних господарських операцій. Окрім того, на сторону відповідача покладено обов`язок долучити до матеріалів справи копії документів, які використовувались під час перевірки позивача.

В судовому засіданні 30.04.2026 суд дослідив частину доказів по справі, які сформовані і зберігаються в електронній формі. В судовому засіданні оголошена перерва у зв`язку з повітряною тривогою.

В судовому засіданні 14.05.2026 суд завершив дослідження доказів по справі та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення до 02.06.2026 - 13:45 год. (з урахуванням перебування головуючої у відпустці за наказом від 27.04.2026 №94-від з 18.05.2026 по 01.06.2026).

Згідно з позовною заявою, письмовими та усними поясненнями представника в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення винесені без дотримання критеріїв правомірності, обґрунтованості та розсудливості, з огляду на що підлягають скасуванню в судовому порядку. Сторона позивача доводила, що платником податків надано всі документи на підтвердження витрат, а також документи, що підтверджують подальше використання ТМЦ у господарській діяльності, тому висновок відповідача про завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, є необґрунтованим. Окремо наголошувала на тому, що акт перевірки складений таким чином, що з його змісту взагалі неможливо встановити, які саме витрати по придбанню, оплаті та використанню у власній господарській діяльності ТМЦ, не прийнято податковим органом і на підставі чого. Наполягала на тому, що відповідач коригуючи показники витратної частини, мав би коригувати і дохідну частину, чого за результатами перевірки зроблено не було. Окрім того, сторона позивача покликалася на те, що в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з відзивом на позов, письмовими та усними поясненнями представників Головного управління ДПС у Рівненській області, сторона відповідача позов не визнала. Свої заперечення обґрунтувала тим, що в ході перевірки, ФОП ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність надати Книгу обліку доходів та витрат та запропоновано надати структуру витрат, про що зазначалось в запиті про надання документів №1 від 22.07.2025. Позивач вказаних документів для перевірки не надав, про що складено акт ненадання документів 28.07.2025, як і до заперечень на акт перевірки. З огляду на вищевикладене, витрати пов`язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 , визначалися перевіркою на підставі наданих документів (накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки про рух коштів, тощо) та даних бухгалтерського обліку. Ствердила, що під час перевірки належним чином було обревізовано надані позивачем первинні документи і відповідні зауваження до їх оформлення відображені в акті перевірки. Окрім того, сторона відповідача зауважувала на тому, що покладення тягаря доказування на відповідача не звільняє від права та обов`язку позивача спростувати надані відповідачем докази. Пасивна процесуальна поведінка позивача, яка проявляється винятково у посиланні на визначений процесуальним законом розподіл тягаря доказування між сторонами, а також в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача, має тлумачитися саме на користь відповідача суб`єкта владних повноважень.

Дослідженням по справі доказів суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

На підставі статті 20 розділу І, статей 75, 77, 82 глави 8 розділу ІІ, підпунктів 69.2-2, 69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України, згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік, відповідно до наказу №1947-п від 08.07.2025 та на підставі направлення №3628/Ж3/17-00-24-05-16 від 22.07.2025, виданого Головним управлінням ДПС у Рівненській області, головному державному інспектору відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_3 з 22.07.2025 по 04.08.2025 була проведена планова документальна виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024

За результатами такої перевірки було складено акт №13678/Ж5/17-00-24-05-18/ 2406011578 від 11.08.2025 з додатками.

За висновками такого акту встановлено порушення:

1. абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України та п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, пункту 9 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів №481 від 16.09.2013, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218 (втратив чинність 16.07.2021) та п.1 розділу ІІ Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 261 від 13.05.2021, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2021 за № 865/36487, а саме: неведення обліку доходів та витрат за період з 01.10.2019 по 31.12.2024;

2. п.164.1 ст.164, п. 177.2, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну 1374523,33 грн., в т.ч. у 2019 році на суму 707240,85 грн, у 2020 році на суму 4037,61 грн та у 2021 році - 134310,66 грн, у 2022 році - 265340,27 грн, 2023 році - 259251,35 грн, 2024 році - 4342,58 грн;

3. п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме Звіт щодо єдиного внеску за 2020 рік (граничний термін подання 09.02.2021) подано з порушенням термінів, а саме 17.03.2021;

4. п.п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного внеску на 125391,69 грн, в т.ч. за 2019 рік в сумі 121690,80 грн та за 2020 рік в сумі 3700,89 грн;

5. пп.1 п.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме, несвоєчасна сплата єдиного внеску в 2019-2021 роках;

6. п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 , п.189.1 ст.189, пп «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету на суму 1190799 грн, в тому числі в квітні 2019 року - 6956 грн, травні 2019 року - 18794 грн, в червні 2019 року - 17000 грн, в липні 2019 року - 8167 грн, в серпні 2019 року - 17826 грн, у вересні 2019 року - 24457 грн, в жовтні 2019 року - 17500 грн, в грудні 2019 року - 82582 грн, в травні 2020 року - 3833 грн, в червні 2021 року - 17663 грн, в липні 2021 року - 7552 грн, в серпні 2021 року - 11794 грн, у вересні 2021 року - 8898 грн, в жовтні 2021 року - 8553 грн, в листопаді 2021 року - 5953 грн, в грудні 2021 року - 14851 грн, в лютому 2022 року - 5785 грн, в квітні 2022 року - 927 грн, в травні 2022 року - 8502 грн, в жовтні 2022 року - 14752 грн, в листопаді 2022 року - 375559 грн, в грудні 2022 року - 217146 грн, в січні 2023 року - 76748 грн, в лютому 2023 року - 50673 грн, в липні 2023 року - 4829 грн, в серпні 2023 року - 38585 грн, в вересні 2023 року - 51909 грн, в жовтні 2023 року - 54645 грн, в грудні 2023 року - 15498 грн, в жовтні 2024 року - 2862 грн;

7. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальний обсяг (без ПДВ) вартості придбаного товару та послуг, що були віднесені до складу податкового кредиту та не приймали участі в господарських операціях та відсутні на залишках в сумі 3987885 грн, вартості придбаного товару/послуг, відповідно до зареєстрованих податкових накладних та розрахунків коригувань до них, який відсутній на залишку та не приймав участі оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності в квітні 2019 року - 34780 грн, травні 2019 року - 93970 грн, в червні 2019 року - 85000 грн, в липні 2019 року - 40835 грн, в серпні 2019 року - 89130 грн, у вересні 2019 року - 122285 грн, в жовтні 2019 року - 87500 грн, в грудні 2019 року - 412910 грн, в травні 2020 року - 19165 грн, в червні 2021 року - 88315 грн, в липні 2021 року - 37760 грн, в серпні 2021 року - 58970 грн, у вересні 2021 року - 4490 грн, в жовтні 2021 року - 42765 грн, в листопаді 2021 року - 29765 грн, в грудні 2021 року - 74255 грн, в лютому 2022 року - 28925 грн, в квітні 2022 року - 4635 грн, в травні 2022 року - 42510 грн, в жовтні 2022 року - 73760 грн, в листопаді 2022 року - 377795 грн, в грудні 2022 року - 619650 грн, в січні 2023 року - 383740 грн, в лютому 2023 року - 253365 грн, в липні 2023 року - 24145 грн в серпні 2023 року - 192925 грн, в вересні 2023 року - 259545 грн, в жовтні 2023 року - 273225 грн, в грудні 2023 року - 77490 грн, в жовтні 2024 року 14310 грн.

8. п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями реалізації товарів для ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс груп»» (код ЄДРПОУ 40445002) на суму ПДВ в розмірі 393216 грн, в тому числі за листопад 2022 року в сумі 300000,00 грн та грудень 2022 року в сумі 93216,00 грн;

9. пп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (із змінами та доповненнями), а саме, у податкових деклараціях з ПДВ суми податкового кредиту відображені з перекрученням даних;

10.пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 114543,62 грн., в т.ч. за 2019 рік на 58936,74 грн, за 2020 рік на 336,47 грн, за 2021 рік на 11192,56 грн., за 2022 рік на 22111,69 грн., за 2023 рік на 21604,28 грн та за 2024 рік на 361,88 грн;

11. п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, а саме, не забезпечено зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

12. п.63.3 ст. 63 Податкового Кодексу України та п.8.2, п.8.4. розділу VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 (зі змінами та доповненнями), а саме, не повідомлено контролюючий орган про об`єкти пов`язані з оподаткуванням шляхом подання повідомлення за формою 20-ОПП (файли pdf формату, надходження яких зареєстровано 04.03.2026).

25.08.2025 за вих. №25/08 ФОП ОСОБА_1 подав письмові заперечення на акт перевірки (файл pdf формату, надходження якого зареєстровано 04.03.2026).

Згідно з відповіддю на заперечення №8625/Ж12/17-00-24-05-25 від 03.09.2025, комісія з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок Головного управління ДПС у Рівненській області встановила, що будь-яких документів до заперечень не долучено, а факти, наведені в запереченнях не спростовують висновки, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки. У зв`язку з цим вирішено висновки акта перевірки залишити без змін. (файли pdf формату, надходження яких зареєстровано 01.04.2026).

На підставі акту перевірки №13678/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 від 11.08.2025 Головним управлінням ДПС у Рівненській області 08.09.2025 було, зокрема, прийнято:

податкове повідомлення-рішення №161621700240523, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1683567,09 грн., з яких, 1374523,33 грн. - за податковими зобов`язаннями та 309043,76 грн. - за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення №161591700240523, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 141654,32 грн., з яких, 114543,62 грн. - за податковими зобов`язаннями та 27110,70 грн. - за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення №161641700240523, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 1020 грн. за незабезпечення зберігання первинних документів в повному обсязі протягом установлених строків їх зберігання;

податкове повідомлення-рішення №161631700240523, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 680 грн. за неподання до контролюючого органу та подання з порушенням граничного строку повідомлень за формою 20-ОПП;

податкове повідомлення-рішення №161571700240523, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1488498,75 грн., з яких, 1190799,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 297699,75 грн. - за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення №161561700240523, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 255668,75 грн. за відсутність складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних;

рішення №161601700240523 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 62695,85 грн. за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 125391,69 грн. (файли pdf формату долучені до позовної заяви та pdf формату, надходження яких зареєстровано 04.03.2026).

Усі зазначені рішення є предметом оскарження у даній справі.

В межах процедури адміністративного узгодження, за рішенням ДПС України №33527/6/99-00-06-01-02-06 від 21.11.2025 податкові повідомлення рішення від 08.09.2025 №161631700240533, №161561700240523, №161641700240523, №161571700240523, №161591700240523, №161621700240523 залишені без змін, а скарга в зазначеній частині без задоволення. (файли pdf - формату надходження яких зареєстровано 30.12.2025).

В той же час, за рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №33499/6/99-00-06-02-01-06 було скасовано рішення №161581700240523 від 08.09.2025 і відповідно до цього, Головним управлінням ДПС у Рівненській області 15.12.2025 було прийнято рішення №220221700240523 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 491,44 грн. за період з 22.01.2019 до 08.02.2019 та нараховано пеню у розмірі 44,23 грн. (файли jpg формату долучені до позовної заяви).

Вказане рішення також є предметом оскарження у даній справі.

В той же час, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16161700240523 від 08.09.2025, якою ОСОБА_1 повідомлено про наявність недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 125391,69 грн. в межах даної справи не оскаржується.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Не є спірними, відображені в акті податкової перевірки обставини про те, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований фізичною особою підприємцем 23.04.1998, номер запису про державну реєстрацію №2406011578, код основного виду економічної діяльності: 46.13 - Дiяльнiсть посередникiв у торгiвлi деревиною, будiвельними матерiалами та санiтарно-технiчними виробами. ОСОБА_1 зареєстрований платником ПДВ: свідоцтво від 09.11.1998 №77650379, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 2406011578. В господарській діяльності використовує на правах оренди офісне приміщення, та на праві власності - напівпричіп (паливна цистерна). Протягом періоду, що перевірявся, платник податків використовував працю однієї найманої особи. ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 перебував загальній системі оподаткування, обліку та звітності.

На виконання листа Головного управління ДПС у Рівненській області №7551/Ж12/17-00-24-05-25 від 22.07.2025 ФОП ОСОБА_1 надав інвентаризаційний опис залишків ТМЦ. Аналізом залишків товарно матеріальних цінностей станом на початок та кінець періоду, що перевірявся підтверджено, що станом на 01.01.2019 та станом на 31.12.2024 залишки товарно-матеріальних цінностей відповідно до даних обліку відсутні,

Також зафіксовано, що зустрічні перевірки з питань взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з іншими суб`єктами - контрагентами, за період, що перевірявся, не проводились.

В додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 визначав такі суми загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності: у 2019 році - 22338521,11 грн., у 2020 році - 9837235,83 грн., у 2021 році - 9645377,88 грн., у 2022 році - 14130661,39 грн., у 2023 році - 27471415,70 грн., у 2024 році - 11346598,29 грн.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у 2019-2024 роках порушень не встановлено.

Під час перевірки, з метою підтвердження достовірності витрат, відображених у додатку Ф2 податкових декларацій про майновий стан і доходи, платнику податків ОСОБА_1 вручено запит про надання документів №1 від 22.07.2025, яким повідомлено про необхідність надати для перевірки документи, в тому числі Книгу обліку доходів і витрат, структуру витрат, та перелік інших документів, які б давали змогу підтвердити факти понесення витрат та їх достовірний зв`язок з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 .

Платником податків ОСОБА_1 , для перевірки, в тому числі на запит про надання документів №1 від 22.07.2025, не надано в повному обсязі документи, що підтверджують витрати.

За результатами ненадання до перевірки документів, складено акт ненадання документів 28.07.2025, який вручено ФОП ОСОБА_1 під підпис 28.07.2025 (файли pdf формату, надходження яких зареєстровано 04.03.2026).

В ході судового розгляду стороною позивача вказані факти нічим не спростовувались. Факт відсутності Книги обліку доходів і витрат в повній мірі визнано стороною позивача в суді. Жодних доказів ведення обліку доходів і витрат в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством, стороною позивача не надано.

Положеннями п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2022) передбачалося, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. За наступною редакцією, яка є чинною, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Відповідно до цього, підстави для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №161641700240523, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 1020 грн. за незабезпечення зберігання первинних документів в повному обсязі протягом установлених строків їх зберігання, - відсутні.

Окрім того, в акті перевірки констатовано, що ФОП ОСОБА_1 використовував у господарській діяльності транспортні засоби, а сааме вантажний сідельний тягач та причіп- автоцистерну, з метою здачі в оренду, відповідно до укладених договорів.

Однак, перевіркою встановлено, що повідомлення форми 20-ОПП щодо об`єктів пов`язаних з оподаткуванням, що використовувались в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо вантажного сідельного тягача до контролюючого органу не подано.

В ході судового розгляду стороною позивача вказані факти нічим не спростовувались. Жодних доказів подання до контролюючого органу повідомлення форми 20-ОПП стороною позивача не надано.

Відповідно до абзацу 4 п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком, встановленим розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011, тобто шляхом подання повідомлення за формою №20-ОПП. Повідомлення за формою №20-ОПП подається платниками податків за умови наявності об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням. Згідно із абзацом 3 п. 63.3 ст.63 Податкового кодексу України та п.8.2. розд. VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно відповідних розділів Податкового кодексу України. Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України). Інформація про об`єкти оподаткування, такі як товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) відображаються у відповідній податковій звітності платника податків (податкова декларація з податку на прибуток, з податку на додану вартість, податковий розрахунок за формою №1-ДФ та інші), тому про такі об`єкти оподаткування не потрібно повідомляти у повідомленні за формою №20-ОПП.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (п.8.4 розд.VIIІ Порядку). У разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою №20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни протягом 10 робочих днів (п.8.5 розд.VIIІ Порядку).

Відповідно до цього, підстави для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №161631700240523, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 680 грн. за неподання до контролюючого органу повідомлень за формою 20-ОПП, - відсутні.

Що стосується результатів перевірки визначення документально підтверджених витрат, то перевіркою констатовано, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно відніс до складу валових витрат:

1.) 365936,02 грн. - вартості товару (бітуму 60/90 на суму 262257,20 грн. у 2019 році, емульсії на суму 3264,52 грн. у 2020 році, емульсії на суму 86476,30 грн. у 2021 році, концентрату мінерального на суму 13938,00 грн. у 2022 році), який відповідно до наданих документів не придбавався та відсутній на залишку;

2.) 1987292,50 грн. - вартості транспортних послуг (в сумі 557525,85 грн. у 2019 році, в сумі 19166,67 грн. у 2020 році, в сумі 363602,48 грн. у 2021 році, в сумі 243815,83 грн. у 2022 році, в сумі 803181,67 грн. у 2023 році) отриманих від ФОП ОСОБА_2 , який з огляду на недоліки оформлення ТТН, відсутність повної інформації про пункт навантаження та специфіки товару щодо його транспортування, не міг їх надати та оплата частини яких не підтверджена (по рах. 631 «розрахунки з постачальниками»: станом на 31.12.2021 заборгованість по розрахунках 125785,83 грн, станом на 31.12.2022 300435,00 грн, станом на 31.12.2023 826116,67 грн, станом на 31.12.2024 698342,50 грн.);

3.) 1132993,30 грн. вартості бітуму, факт придбання якого у ТОВ фірми «Алеко», транспортування та подальшого використання в межах господарської діяльності не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення;

4.) 1658676,70 грн вартості придбаних в ТОВ «Афрако» ТМЦ (запчастини, детальний перелік яких наведено в додатку №2 до акта перевірки), які не використовувалися в господарській діяльності та не пов`язані з отриманим в перевіряємому періоді доходом;

5.) 2491342,20 грн. (1976339,49 грн. в 2019 році, 296091,58 грн. в 2021 році, 218911,13 грн. в 2022 році) розбіжності між сумами задекларованих витрат та фактично понесеними (оплаченими) та документально підтвердженими витратами відповідно до наданих для перевірки первинних документів та даних обліку.

Вказані висновки зумовили і висновки про заниження чистого оподатковуваного доходу, на загальну суму 7636240,72 грн. (в т.ч. у 2019 році на 3929115,84 грн., у 2020 році на 22431,19 грн., у 2021 році на 746170,36 грн., у 2022 році на 1474112,61 грн., 2023 році на 1440285,27 грн, 2024 році на 24125,45 грн.), а відповідно призвели і до висновків про заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1374523,33 грн. (в т.ч. 65868,48 грн. по пункту 1 висновків щодо завищення витрат, 357712,65 грн. по пункту 2 висновків щодо завищення витрат, 203938,78 грн. по пункту 3 висновків щодо завищення витрат, 298561,81 грн. по пункту 4 висновків щодо завищення витрат, 448441,60 грн. по пункту 5 висновків щодо завищення витрат).

Зазначена сума податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб і донарахована ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням №161621700240523 від 08.09.2025, із застосуванням штрафної санкції на загальну суму 309043,76 грн.

Ці ж висновки про заниження чистого оподатковуваного доходу, на загальну суму 7636240,72 грн. зумовили і висновки про заниження суми військового збору на загальну суму 114543,62 грн. (в т.ч. 114543,62 грн. по пункту 1 висновків щодо завищення витрат, 29809,39 грн. по пункту 2 висновків щодо завищення витрат, 16994,90 грн. по пункту 3 висновків щодо завищення витрат, 24880,15 грн. по пункту 4 висновків щодо завищення витрат, 37370,13 грн. по пункту 5 висновків щодо завищення витрат).

Зазначена сума податкового зобов`язання з військового збору і донарахована ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням №161591700240523 від 08.09.2025, із застосуванням штрафної санкції на загальну суму 27110,70 грн.

Відповідно до п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

В силу вимог пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Що стосується пункту 1 висновків щодо завищення витрат, то такі ґрунтуються на твердженнях податкового органу про те, що відповідно до наданих для перевірки даних обліку ФОП ОСОБА_1 , а саме рахунку 201, який використовується для обліку собівартості запасів, що обліковуються за їхньою вартістю без урахування ПДВ, встановлено:

- у 2019 році ФОП ОСОБА_1 відповідно до накладних, в тому числі зареєстрованих в ЄРПН, придбано бітуму БНД 60/90 в кількості 219,56 т собівартістю 2460734,21 грн, що підтверджуються даними обліку ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до наданих для перевірки накладних, які зареєстровані ФОП ОСОБА_1 в ЄРПН, кількість реалізованого у 2019 році бітуму БНД 60/90 становить 242,96 т, що на 23,4 т більше ніж придбано у 2019 році. Відповідно до даних обліку ФОП ОСОБА_1 , станом на 01.01.2019 бітум БНД 60/90 на залишку відсутній. Таким чином, у ФОП ОСОБА_1 відсутнє документальне підтвердження придбання бітуму БНД 60/90 в кількості 23,4 т вартістю 262257,20 грн.;

- у 2020 році ФОП ОСОБА_1 за даними обліку реалізовано емульсії бітумної в кількості 78,02 т собівартістю 711368,59 грн (К-т рах 201), фактично придбано у 2020 році емульсії бітумної (К-т 201) 77,609 т собівартістю 708104,07 грн, залишок емульсії бітумної на початок 2020 року становить 0,411 т собівартістю 3264,52 грн. Разом з тим, відповідно до даних обліку ФОП ОСОБА_1 , а саме рах 201, сальдо станом на кінець 2019 року відсутнє, що свідчить про невірне відображення залишку емульсії бітумної в сумі 3264,52 грн.

- у 2021 році ФОП ОСОБА_1 відповідно до накладних, в тому числі зареєстрованих в ЄРПН, придбано емульсії бітумної 60 в кількості 98,6 т собівартістю 958040,82 грн, що підтверджуються даними обліку ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до наданих для перевірки накладних, які зареєстровані ФОП ОСОБА_1 в ЄРПН кількість реалізованої у 2021 році емульсії бітумної 60 становить 107,5 т, що на 8,9 т більше ніж придбано у 2021 році. Відповідно до даних обліку ФОП ОСОБА_1 , станом на 01.01.2021 емульсія бітумна 60 на залишку відсутня. Таким чином, у ФОП ОСОБА_1 відсутнє документальне підтвердження придбання емульсії бітумної 60 в кількості 8,9 т вартістю 86476,3 грн, яка приймала участь у формуванні доходу та витрат ФОП ОСОБА_1

- у 2022 році ФОП ОСОБА_1 за даними обліку придбано концентрату мінерального в кількості 203,24 т на суму 251051,33 грн, в той час як відповідно до накладних в тому числі зареєстрованих в ЄРПН вартість придбаного концентрату у 2022 році становить 237113,33 грн в кількості 203,24 т. (зареєстровані в ЄРПН 01.06.2020 продавцем ТОВ «БІТУМ-ТРЕЙД» податкові накладні №4 від 01.02.2022 на 50т. на суму 58333,33 грн. та №8 від 06.02.2022 на 153,24 т. на суму 178780 грн.), що вказує на завищення ФОП ОСОБА_1 собівартості концентрату мінерального у 2022 році на 13938,00 грн (251051,33 грн - 237113,33 грн ).

Дані твердження найбільш детально описані відповідачем у відповіді на заперечення на акт перевірки (файли pdf формату, надходження яких зареєстровано 04.03.2026) та підтверджені витягами з ЄРПН щодо реєстрації ПН з придбання позивачем відповідних ТМЦ та їх реалізації (файли zip формату, надходження яких зареєстровано 01.04.2026) .

Сторона позивача, покликаючись на те, що з акту перевірки неможливо встановити на підставі яких документів ревізором вказано про віднесення ФОП ОСОБА_1 до витрат вартості товару, який відповідно до наданих документів не придбавався та відсутній на залишку, з урахуванням доводів сторони відповідача та на їх спростування надала суду розрахунок коригування №16 від 30.07.2019 до податкової накладної №5 від 28.03.2019, відповідно до якого здійснено коригування реалізації в сторону зменшення бітуму БДН 60/90 на 25 т. та розрахунок коригування №3 від 12.07.2021 до податкової накладної №1769 від 28.12.2020, відповідно до якого здійснено коригування реалізації в сторону зменшення бітумної емульсії-60 на 0,085 т., стверджуючи про те, що вказані розрахунки коригування не були враховані під час перевірки (файли pdf формату, надходження яких зареєстровано 14.05.2026).

Разом з тим, надані стороною позивача розрахунки коригування до двох податкових накладних, жодним чином не спростовують висновки податкового органу.

Поміж того, що стороною позивача суду не надано власного обрахунку кількості придбаного та реалізованого у відповідних періодах бітуму БНД 60/90, емульсії бітумної та концентрату мінерального, який би підтвердив відповідну тотожність, коригування в сторону зменшення реалізації бітуму БДН 60/90 на 25 т. та бітумної емульсії-60 на 0,085 т., навіть арифметично не урівнює кількість придбаних і реалізованих ТМЦ (з урахуванням відсутності залишків на початок і кінець відповідних звітних періодів, що в повній мірі визнається сторонами).

Окрім того, що відсутні докази неврахування під час перевірки даних розрахунків коригування №16 від 30.07.2019 до податкової накладної №5 від 28.03.2019, та №3 від 12.07.2021 до податкової накладної №1769 від 28.12.2020, стороною позивача не спростовано доводи сторони відповідача про кількість придбаних і реалізованих ТМЦ, які ґрунтуються на даних бухобліку позивача, а саме рахунку 201, які позивачем також не оспорюються. (файли zip формату, надходження яких зареєстровано 01.04.2026).

Таким чином, висновки відповідача про безпідставне віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат 365936,02 грн. - вартості товару (бітуму 60/90 на суму 262257,20 грн. у 2019 році, емульсії на суму 3264,52 грн. у 2020 році, емульсії на суму 86476,30 грн. у 2021 році, концентрату мінерального на суму 13938,00 грн. у 2022 році), який відповідно до наданих документів не придбавався та відсутній на залишку, є достатньо переконливими і слушними.

З цих підстав, висновки відповідача про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 365936,02 грн. і, як наслідок, про заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 65868,48 грн. та податкового зобов`язання з військового збору на 5489,04 грн. є правомірними і обґрунтованими.

За наведеного, відсутні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №161621700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 78297,26 грн., з яких, 65868,48 грн. - за податковими зобов`язаннями та 12428,78 грн. - за штрафними санкціями та податкового повідомлення-рішення №161591700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 6524,77 грн., з яких, 5489,04 грн. - за податковими зобов`язаннями та 1035,73 грн. - за штрафними санкціями.

Що стосується пункту 2 висновків щодо завищення витрат, то такі ґрунтуються на твердженнях податкового органу про те, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість транспортних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_2 в сумі 1987292,50 грн, в тому числі у 2019 році - 557525,85 грн, в 2020 році - 19166,67 грн, в 2021 році - 363602,48 грн, у 2022 році - 243815,83 грн, в 2023 році - 803181,67 грн.

В основу вказаних висновків покладено те, що ФОП ОСОБА_2 не подавав повідомлень за формою №20-ОПП про наявний у нього автомобільний транспорт, а ліцензію на право перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажним автомобільним транспортом отримав лише 09.07.2020. При цьому, ФОП ОСОБА_1 отримував від ФОП ОСОБА_2 транспортні послуги саме по перевезенню бітуму дорожнього, який віднесений до переліку небезпечних вантажів і має певні особливості як транспортування, так і обліку. Дослідивши надані для перевірки ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) (форма №1-ТТН (нафтопродукт), перевізником в яких зазначено ФОП ОСОБА_2 , перевіркою встановлено, що частина ТТН не мають повної адреси пунктів навантаження та розвантаження продукції, що перевозилася, з огляду на що, неможливо встановити зв`язок наданих ФОП ОСОБА_2 транспортних послуг з господарськими операціями по реалізації нафтопродуктів ФОП ОСОБА_1 .

Стороною позивача на спростування доводів сторони відповідача до матеріалів справи в електронній формі долучено: договора оренди автотранспорту, за умовами яких він щороку в охоплений перевіркою період надавав ФОП ОСОБА_2 в платне строкове користування паливоцистерну напіпричіп ППЦ 30-06 реєстраційний номер НОМЕР_2 та вантажний сідловий тягач ДАФ ХF 105.460 реєстраційний номер НОМЕР_3 , які орендар мав використовувати, в тому числі для перевезення ТМЦ ФОП ОСОБА_1 ; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; щомісячні акти виконаних робіт до договорів оренди автотранспорту, а також договора перевезення вантажу, укладені між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) (форми 1-ТТН (нафтопродукт) до них (файли pdf - формату надходження яких зареєстровано 05.03.2026).

Дослідженням даних документів, суд встановив, що ФОП ОСОБА_2 надавав ФОП ОСОБА_1 транспортні послуги по перевезенню бітуму дорожнього, використовуючи орендований у позивача спеціальний транспорт: вантажний сідловий тягач з паливоцистерною напіпричіпом. Товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) відповідної форми заповнені чітко і правильно, містять всі необхідні реквізити, печатки і підписи вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника ФОП ОСОБА_2 . В деяких ТТН в графах «пункт навантаження» або «пункт розвантаження» міститься неповна адреса, а саме вказано: «м.Ковель, Волинської обл.». Разом з тим, суд не може не врахувати ту обставину, що позивачем до матеріалів справи в електронній формі долучено: договора про надання послуг по тимчасовому використанню ємностей для зберігання нафтопродуктів, договір про надання послуг по зливу та розігріву бітуму, разом з щомісячними актами здачі-прийняття послуг, за умовами яких ТОВ «Ковельське шляхово-будівельне управління №63», що має місцезнаходження: АДРЕСА_1 , надало ФОП ОСОБА_1 в строкове платне користування ємності для зберігання нафтопродуктів та послуги підігріву і видачі в автомобільні цистерни або у ємності для зберігання з подальшим підігрівом і видачею бітуму. В своїй сукупності такі документи в повній мірі підтверджують фактичне місце навантаження, або місце розвантаження бітуму дорожнього і не викликають жодних сумнівів у дійсності відповідних господарських операцій.

При цьому, суд наголошує на тому, що неповна адреса зазначена не у всіх, а лише у деяких ТТН. В той же час, відповідач поширив свої висновки про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості усіх транспортних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_2 .

Також суд зауважує і на тому, що відповідачем не було вчинено жодних дій по проведенню зустрічних звірок господарських правовідносин позивача ні з ФОП ОСОБА_2 , ні з ТОВ «Ковельське шляхово-будівельне управління №63».

Та обставина, що ФОП ОСОБА_2 не подавав повідомлень за формою №20-ОПП про наявний у нього автомобільний транспорт, а ліцензію на право перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажним автомобільним транспортом отримав лише 09.07.2020, не мають до ФОП ОСОБА_1 жодного стосунку, позаяк відповідальність за податкові порушення носить індивідуальний характер, і за порушення, які вчиняються один суб`єктом господарювання, не може відповідати інший суб`єкт господарювання, навіть і тоді, коли він мав з ним певні господарські правовідносини.

Сукупність наданих документів в повній мірі підтверджує витрати позивача, понесені ним на оплату послуг ФОП ОСОБА_2 по перевезенню вантажів. Факт придбання і реалізації позивачем бітуму, перевезення кого здійснювалось ФОП ОСОБА_2 , як і отримання від такої господарської діяльності прибутку, відповідачем не оспорюється.

Що стосується тверджень відповідача про те, що перевіркою відповідно до даних обліку ФОП ОСОБА_1 , а саме по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками», визначено наявність заборгованості по розрахунках з ФОП ОСОБА_2 в сумі 125785,83 грн. - станом на 31.12.2021, в сумі 300435,00 грн. - станом на 31.12.2022, в сумі 826116,67 грн. - станом на 31.12.2023 та в сумі 698342,50 грн - станом на 31.12.2024, що вказує на відсутність факту понесення ФОП ОСОБА_1 витрат на транспортні послуги, надані ФОП ОСОБА_2 , то перш за все суд зауважує на тому, що позивач до складу витрат відносив не всю вартість, наданих ФОП ОСОБА_2 транспортних послуг, а лише частину.

Сам відповідач в акті перевірки констатував, що «ФОП ОСОБА_2 в перевіряємому періоді надавав транспортні послуги ФОП ОСОБА_1 , загальною вартістю 2160873,34 грн, в тому числі у 2019 році в сумі 553496,70 грн, в 2020 році в сумі 19166,67 грн, в 2021 році в сумі 363602,48 грн, в 2022 році в сумі 394400,82 грн, в 2023 році в сумі 803181,67 грн, в 2024 році в сумі 14309,17 грн.». В той же час, «Відповідно до даних обліку ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу валових витрат вартість транспортних послуг отриманих від ФОП ОСОБА_2 в сумі 1987292,50 грн, у 2019 році в сумі 557525,85 грн, в 2020 році в сумі 19166,67 грн, в 2021 році в сумі 363602,48 грн, у 2022 році в сумі 243815,83 грн, в 2023 році в сумі 803181,67 грн.».

Разом з тим, відповідно до яких даних обліку податковий орган зробив висновки про те, що ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу валових витрат саме таку вартість транспортних послуг отриманих від ФОП ОСОБА_2 не зрозуміло.

В ході судового розгляду сторона відповідача уточнила, що використовувала дані Д-ту рахунку 631 позивача з поправкою на те, що від облікованої собівартості слід відняти суму ПДВ.

Разом з тим за даними Д-ту рахунку НОМЕР_4 , які в повній мірі відповідають даним банківських виписок, ФОП ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_2 за транспортні послуги: у 2019 році - 764700, 00 грн. (сума без ПДВ 637250,00 грн.), у 2020 році 23000,00 грн. (сума без ПДВ 19167,00 грн.), у 2021 році 179000,00 грн. (сума без ПДВ 149166,67 грн.), у 2022 році 404000,00 грн.(сума без ПДВ 336666,67 грн.), у 2023 році 333000,00 грн. (сума без ПДВ 277500,00 грн.) у 2024 році 170500,00 грн. (сума без ПДВ 142083,33 грн.)(файли pdf - формату надходження яких зареєстровано 23.04.2026).

Слід зауважити, що оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, які позивач в електронній формі долучив до матеріалів справи, повністю відповідають оборотно-сальдовим відомостям по цьому ж рахунку, які були отримані відповідачем під час перевірки і долучені ним до матеріалів справи. (файли pdf формату, надходження яких зареєстровано 05.03.2026 та 23.04.2026).

Разом з тим, зафіксовані у таких відомостях дані по вартості транспортних послуг, отриманих позивачем від ФОП ОСОБА_2 зовсім не відповідають тим, які зазначені в акті перевірки як такі, сума яких віднесена позивачем до складу валових витрат відповідних періодів.

Ба, більше, наданий стороною відповідача розрахунок не прийнятих витрат позивача по отриманим від ФОП ОСОБА_2 транспортним послугам, свідчить на користь того, що податковим органом під час перевірки знято з витрат позивача обліковану по К-ту рахунку 631 заборгованість на кінець відповідного періоду за мінусом ПДВ, без будь-якої перевірки того, чи відносилась така сума позивачем до складу витрат відповідного періоду. Такий підхід відповідача не лише суперечить здоровому глузду, а й самій позиції податкового органу, який з одного боку приймає витрати по Д-ту рахунку 631 тобто ті, які фактично оплачені у відповідному періоді за мінусом ПДВ, і тут же ототожнює суму заборгованості на кінець звітного періоду, з сумою «непідтверджених витрат», хоча ця сума немає жодного відношення до фактично оплачених видатків, а являється лише мінусовим підсумком усіх операцій з відповідним контрагентом з урахуванням отриманих товарів/робіт/послуг і фактично оплачених.

Так, рахунок 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - це пасивний рахунок, призначений для обліку кредиторської заборгованості перед українськими контрагентами за отримані товари, послуги чи матеріальні цінності. За кредитом такого рахунку відображається збільшення боргу (отримання ТМЦ), а за дебетом - його погашення (оплата); сальдо показує суму заборгованості перед постачальниками на кінець періоду (дебетове сальдо може свідчити про переплату або виданий аванс).

Відповідно до цього, виключення з витрат позивача сум, які дорівнюють кредитовому сальдо рахунку 631, тобто сумі заборгованості позивача перед ФОП ОСОБА_2 на кінець періоду, не ґрунтуються ні на засадах бухгалтерського і податкового обліку, ні на засадах обґрунтованості та розсудливості.

З цих підстав, висновки відповідача про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1987292,50 грн, і, як наслідок, про заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 357712,65 грн. та податкового зобов`язання з військового збору на 29809,39 грн. є неправомірними і необґрунтованими.

За наведеного, податкове повідомлення-рішення №161621700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 429916,20 грн., з яких, 357712,65 грн. - за податковими зобов`язаннями та 72203,55 грн. - за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №161591700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 35826,35 грн., з яких, 29809,39 грн. - за податковими зобов`язаннями та 6016,96 грн. - за штрафними санкціями, підлягають скасуванню.

Що стосується пункту 3 висновків щодо завищення витрат на 1132993,30 грн.

В основу вказаних висновків покладено те, що перевіркою встановлено придбання ФОП ОСОБА_1 у ТОВ фірми «Алеко» бітуму БНД 70/100 у липні 2019 року на загальну суму 1132993,30 грн, відповідно до видаткових накладних №675 від 17.07.2019 - бітум БНД 70/100 в кількості 24,4 т на загальну суму 278567,48 грн, №691 від 19.07.2017 - бітум БНД 70/100 в кількості 24,39 т на загальну суму 278453,32 грн, №708 від 21.07.2019 - бітум БНД 70/100 в кількості 25,21 т на загальну суму 287815,01грн, №728 від 24.07.2019 - бітум БНД 70/100 в кількості 25,24 т на загальну суму 288157,51 грн, вартість якого віднесена до складу валових витрат ФОП ОСОБА_1 . На підтвердження перевезення вищезгаданого товару ФОП ОСОБА_1 надав ТТН: № 2 від 17.07.2019, де перевізником значиться ФОП ОСОБА_2 , замовник ОСОБА_1 , пункт навантаження м.Коростень. Житомирської обл,, пункт розвантаження самовивіз, обсяг 23,4 бітум дорожній марки 70/100; №2 від 19.07.2019, де перевізником значиться ФОП ОСОБА_2 , замовник ОСОБА_1 , пункт навантаження м. Коростень. Житомирської обл, пункт розвантаження самовивіз, обсяг 23,39 бітум дорожній марки 70/100; №4 від 21.07.2019, де перевізником значиться ФОП ОСОБА_2 , замовник ОСОБА_1 , пункт навантаження м. Коростень. Житомирської обл, пункт розвантаження самовивіз, обсяг 25,21 бітум дорожній марки 70/100; №2 від 17.07.2019, де перевізником значиться ФОП ОСОБА_2 , замовник ОСОБА_1 , пункт навантаження м. Коростень. Житомирської обл, пункт розвантаження самовивіз, обсяг 25,24 бітум дорожній марки 70/100.

З огляду на те, що зазначені ТТН не містять відомостей щодо адреси місця розвантаження товару, а у ФОП ОСОБА_1 відсутні умови для зберігання бітуму у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відповідач зробив висновки, про непідтвердження подальшого використання ФОП ОСОБА_1 товару придбаного ТОВ фірми «Алеко» липні 2019 року на загальну суму 1132993,30 грн у господарській діяльності.

Стороною позивача на спростування доводів сторони відповідача до матеріалів справи в електронній формі долучено, як видаткові накладні, ТТН та акти приймання передачі товару за кількістю і якістю щодо придбання бітуму ФОП ОСОБА_1 у ТОВ фірми «Алеко» (файли pdf - формату надходження яких зареєстровано 05.03.2026), так і ТТН і видаткові накладні про реалізацію бітуму ФОП ОСОБА_1 для ПАТ «Ковельське шляхово-будівельне управління №63»та для Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг (файли pdf - формату надходження яких зареєстровано 23.04.2026).

Розрахунки, як постачальником, так і з покупцем підтверджені банківськими виписками і не оспорюються податковим органом. (файли pdf - формату надходження яких зареєстровано 05.03.2026 та 23.04.2026).

Аналізуючи зазначену документацію суд встановив, що бітум БНД 70/100 на загальну суму 1132993,30 грн., придбаний ФОП ОСОБА_1 у ТОВ фірми «Алеко» у певні дні липня 2019 року в ті ж дні відразу був реалізований ПАТ «Ковельське шляхово-будівельне управління №63» та Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційному управлінню автомобільних доріг з відповідною торгівельною націнкою, а саме за видатковою накладною №38 від 17.07.2019 бітум БНД 70/100 в кількості 24,4 т на загальну суму 384300,00 грн, №41 від 19.07.2017 бітум БНД 70/100 в кількості 24,39 т на загальну суму 384142,50 грн, №42 від 21.07.2019 - бітум БНД 70/100 в кількості 25,21 т на загальну суму 368066,00 грн, №43 від 24.07.2019 - бітум БНД 70/100 в кількості 25,24 т на загальну суму 368504,00 грн.

Відповідно до цього, позивачем від вказаних операцій отримано дохід, з приводу оподаткування якого жодних зауважень у податкового органу не виникало. В свою чергу, для операцій такого виду, тобто, коли купівля-продаж товару відбувається впродовж одного робочого дня, без фактичного перезавантаження з одного транспортного засобу на інший, а лише з оформленням нової ТТН, із заміною вантажоодержувача, підприємцю немає необхідності мати в своєму розпорядженні управлінський або технічній персонал, основні засоби, виробничі активи, ємності для зберігання бітуму, тощо.

Сукупністю зібраних доказів в повній мірі підтверджено господарські операцій позивача з придбання у ТОВ фірми «Алеко» липні 2019 року бітуму на загальну суму 1132993,30 грн і подальшої реалізації такого бітуму за вищою ціною, тобто використання придбаного ФОП ОСОБА_1 товару у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання доходу.

З цих підстав, висновки відповідача про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1132993,30 грн., і, як наслідок, про заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 203938,78 грн. та податкового зобов`язання з військового збору на 16994,90 грн. є абсолютно надуманими і необґрунтованими.

За наведеного, податкове повідомлення-рішення №161621700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 254923,47 грн., з яких, 203938,78 грн. - за податковими зобов`язаннями та 50984,69 грн. - за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №161591700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 21243,62 грн., з яких, 16994,90 грн. - за податковими зобов`язаннями та 4248,72 грн. - за штрафними санкціями, підлягають скасуванню.

Що стосується пункту 4 висновків щодо завищення витрат на 1658676,70 грн.

Перевіркою встановлено, що за відсутності власних чи орендованих складських приміщень, а також транспортних засобів, що використовуються в господарській діяльності з метою здійснення перевезень, ФОП ОСОБА_1 на протязі 2022-2024 років накопичувались залишки нереалізованих товарних запасів (автозапчастини, розчин AD BLUE, ящики інструментальні, помпа води, тощо), придбаних в ТОВ «АФРАКО», детальний перелік яких наведено в додатку 2 до акта перевірки на загальну суму 1658676,70 грн, в тому числі за 2022 рік в сумі 997447,65 грн, за 2023 рік в сумі 637103,60 грн, за 2024 рік в сумі 24125,45 грн.

Приданий в ТОВ «АФРАКО» товар ФОП ОСОБА_1 не реалізовував та він відсутній на залишку. Крім того, ФОП ОСОБА_1 не надав для перевірки жодного документа, який свідчить про використання товару, в господарській діяльності та підтверджують його зв`язок з отриманим доходом від підприємницької діяльності. Також ФОП ОСОБА_1 не надав для перевірки відомостей дефектів на ремонт транспортних засобів чи інших документів з відображенням інформації про виявлені несправності транспортних засобів, деталі, що підлягають заміні, необхідні для цього запчастини, види ремонтних робіт та строки їх виконання, наказу про призначення матеріально відповідальної особи, даних обліку запасних частин в кількісно-сумарному виразі, документів, які відображають рух запчастин зі складу, актів списання запчастин, тощо. Крім того, зауважено, що ФОП ОСОБА_1 в перевіряємий період не використовував в господарській діяльності транспортних засобів, натомість надавав послуги з оренди автомобіля протягом перевіряємого періоду, і в той же час відповідно до умов наданих для перевірки договорів оренди, ремонт орендованого транспортного засобу здійснюється орендарем.

Стороною позивача на спростування доводів сторони відповідача до матеріалів справи в електронній формі долучено накладні на придбання запчастин, компектуючих тощо у ТОВ «АФРАКО», а також договора оренди, за умовами яких ФОП ОСОБА_1 передав ФОП ОСОБА_2 в платне строкове користування паливоцистерну напіпричіп ППЦ 30-06 реєстраційний номер НОМЕР_2 та вантажний сідловий тягач DАF ХF 105.460 реєстраційний номер НОМЕР_3 для перевезення вантажу. В таких договорах визначено наступні обов`язки орендодавця: по вимозі надавати вказаний автотранспорт орендарю; у випадку аварій, які сталися не по вині орендаря, негайно приймати всі необхідні міри по їх усуненню; своєчасно проводити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт автотранспорту (файли pdf - формату надходження яких зареєстровано 05.03.2026). Жодних умов про те, що ремонт орендованого транспортного засобу здійснюється орендарем вказані договора не містять. Стороною відповідача, договорів, які б містили інші умови, суду не надано.

Окрім цього, стороною позивача до матеріалів справи в електронній формі долучено акти списання за 2022-2024 роки, які складені одноосібно ОСОБА_1 , та в яких він засвідчує встановлення запчастин та комплектуючих на свої транспортні засоби (файли pdf - формату надходження яких зареєстровано 05.03.2026).

За правилами підпункту 177.4.5. пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;

документально не підтверджені витрати.

В свою чергу, підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів (крім поточного ремонту).

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:

проведення поточного ремонту;

ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби:

земельні ділянки;

об`єкти житлової нерухомості;

легкові автомобілі.

Не є спірною та обставина, що ФОП ОСОБА_1 на праві власності належить вантажний сідловий тягач DАF ХF 105.460 та паливоцистерна напіпричіп ППЦ, які використовувалися ним в охоплений перевіркою період в рамках господарської діяльності, а саме шляхом передачі в оренду ФОП ОСОБА_2 , який в свою чергу надавав ФОП ОСОБА_1 послуги з перевезення усіх його вантажів. При цьому ФОП ОСОБА_1 амортизацію на належні йому транспортні засоби не нараховував.

Таким чином, на переконання суду, фізична особа підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, при визначені чистого оподатковуваного доходу має право відносини до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, документально підтверджену вартість запасних частин до колісних транспортних засобів (сідельних тягачів, причепів та напівпричепів), позаяк це прямі видатки на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності.

Та обставина, що позивач не оформив вказані операції дефектними актами, не впливає на відповідне право, позаяк такі акти не є тими необхідними первинними документами, без яких неможливе формулювання відповідних витрат.

Що стосується відсутності у позивача документів про виконання певних ремонтних робіт, то слід зауважити на тому, що позивач не відносив на витрати будь-які видатки, які стосуються оплати ремонтних робіт і обслуговування його транспортних засобів, натомість до витрат ним віднесена лише сама вартість запчастин та комплектуючих до колісних транспортних засобів. В якому порядку, і на яких договірних чи позадоговірних засадах позивачем організовано встановлення відповідних запчастин та/або проведення ремонтних робіт, в даному випадку немає жодного значення.

Відповідно до цього, ФОП ОСОБА_1 , відносячи до складу своїх витрат у 2022-2024 роках вартість запчастин та комплектуючих до належних йому на праві власності та використовуваних у вказаному періоді в рамках основного виду підприємницької діяльності вантажного сідлового тягача та паливоцистерни напіпричіпа, діяв правомірно.

З цих підстав, висновки відповідача про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1658676,70 грн., і, як наслідок, про заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 298561,81 грн. та податкового зобов`язання з військового збору на 24880,15 грн. є надуманими і необґрунтованими.

За наведеного, податкове повідомлення-рішення №161621700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 373202,26 грн., з яких, 298561,81 грн. - за податковими зобов`язаннями та 74640,45 грн. - за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №161591700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 32457,24 грн., з яких, 24880,15 грн. - за податковими зобов`язаннями та 7577,09 грн. - за штрафними санкціями, підлягають скасуванню.

Що стосується пункту 5 висновків щодо завищення витрат на 2491342,20 грн., то слід зауважити на тому, що в акті перевірки зазначені твердження описані двома абзацами, в яких буквально вказано таке:

«Відповідно до наданих для перевірки первинних документів та даних обліку ФОП ОСОБА_1 встановлено розбіжність між сумами задекларованих витрат та фактично понесеними (оплаченими) та та документально підтвердженими витратами на загальну суму 2491342,20 грн, в тому числі в 2019 році на 1976339,49 грн, в 2021 році на 296091,58 грн, в 2022 році на 218911,13 грн.

Враховуючи вищевикладене, проведеною перевіркою до складу валових витрат ФОП ОСОБА_1 не прийнято витрати в сумі 2491342,20 грн, в тому числі в 2019 році на 1976339,49 грн, в 2021 році на 296091,58 грн, в 2022 році на 218911,13 грн, а саме витрати по придбанню ТМЦ (бітуму), які фактично підприємцем не понесені, тобто не оплачені та документально не підтверджені.».

Під час судового розгляду ревізор, яка проводила перевірку не змогла пояснити, яким чином і на підставі яких первинних документів, вона визначила вказану розбіжність, з огляду на що в судовому засіданні оголошувалась перерва.

В подальшому, стороною відповідача було уточнено, що при розрахунку чистого доходу фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування враховує лише витрати, пов`язані з отриманням доходу поточного року та їх фактичній оплаті і долучено відповідний розрахунок, який ліг в основу висновків про завищення позивачем витрат на загальну суму 2491342,20 грн. (файл pdf - формату надходження якого зареєстровано 30.04.2026).

Аналізом такого розрахунку, судом встановлено, що під час перевірки не прийнято, як такі, що не оплачені у відповідному періоді витрати, сума яких визначена шляхом порівняння, задекларованих у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи сум вартості документально підтверджених витрат, за мінусом витрат на оплату праці (тобто суми рядків 5 та 7) із Дебетом рахунку 631 за мінусом ПДВ (значення рядка Д-т : 1,2).

Стороною відповідача в ході судового розгляду визнано, що саме такий підхід застосовано ревізором при перевірці правильності визначення витрат позивача.

Разом з тим, як раніше вже зазначалося судом, рахунок 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - це пасивний рахунок, призначений для обліку кредиторської заборгованості перед українськими контрагентами за отримані товари, послуги чи матеріальні цінності і за дебетом такого рахунку відображається оплата отриманих ТМЦ.

Однак, приймати витрати підприємця виключно за даними дебету виключно цього рахунку (без урахування сум ПДВ) є абсолютно неправомірним заходом.

Так, за правилами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Для узагальнення інформації про виробничу собівартість реалізованої готової продукції, товарів, наданих послуг чи виконаних робіт призначений рахунок 90 «Собівартість реалізації» і основний субрахунок до нього - 902 «Собівартість реалізованих товарів». Саме цей рахунок формується в момент отримання доходу від реалізації та закривається щомісяця на рахунок 79 «Фінансові результати».

Для узагальнення інформації про загальногосподарські витрати, пов`язані з управлінням та обслуговуванням в бухгалтерському обліку призначений рахунок 92 «Адміністративні витрати». На такому рахунку обліковуються, зокрема, витрати на заробітну плату, відрахування на соціальні заходи; утримання основних засобів (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги офісних приміщень), та загальні витрати (витрати на зв`язок, охорону, оплату послуг банку). Такі витрати не включаються до собівартості продукції, але списуються на фінансовий результат.

Рахунок 93 «Витрати на збут» використовується в бухгалтерському обліку для накопичення витрат, пов`язаних із реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг. Сюди входять видатки на рекламу та маркетинг (витрати на дослідження ринку, рекламу в ЗМІ, інтернет-маркетинг), пакування (вартість тари та пакувальних матеріалів для готової продукції на складах), транспортування (доставка готової продукції (товарів) покупцям), зберігання (витрати на утримання складських приміщень для готової продукції), персонал (заробітна плата, премії та ЄСВ персоналу, зайнятого збутом - менеджери зі збуту, маркетологи).

Рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» відображає знецінення запасів, сумнівні борги, штрафи, втрати від курсових різниць та інші витрати. Зокрема на основному субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» обліковуються витрати, що не знайшли відображення на інших субрахунках, наприклад, штрафи, пені, неустойки, в тому числі і за порушення податкового законодавства. На субрахунку 948 обліковуються витрати від операційної курсової різниці.

Рахунок 95 «Фінансові витрати» - це рахунок бухгалтерського обліку, призначений для узагальнення інформації про витрати на проценти та інші фінансові витрати, пов`язані із запозиченнями (кредитами, позиками, фінансовою орендою тощо). На основному субрахунку 951 «Відсотки за кредит» ведеться облік витрат, пов`язаних із нарахуванням та сплатою відсотків, а на 952 «Інші фінансові витрати» - облік інших витрат, пов`язаних із запозиченнями (зокрема, витрати з фінансової оренди).

Стороною позивача до матеріалів справи в електронній формі долучено податкові декларації про майновий стан і доходи з додатками Ф2 та оборотно-сальдові відомості по рахункам 631, 361, 791, а також по рахункам 90, 92, 93, 94, 95 (файли pdf - формату надходження яких зареєстровано 23.04.2026, 29.04.2026), а також наведено структуру витрат згідно даних бухгалтерського обліку.

Дослідженням зазначених доказів судом встановлено таке:

В 2019 році позивачем задекларовано загальну суму витрат на рівні 22140521,11 грн. (сума рядків 5, 6 та 7 Додатку Ф2). По рахунках бухобліку за цей період сума витрат склала 22140480,14 грн., в тому числі, по рахунку 90 - 21692623,70 грн., по рахунку 92 - 275796,89 грн., по рахунку 93 - 0 грн., по рахунку 94 - 43154,46 грн., по рахунку 95 - 128905,09 грн.

В 2020 році позивачем задекларовано загальну суму витрат на рівні 9750042,39 грн. (сума рядків 5, 6 та 7 Додатку Ф2). По рахунках бухобліку за цей період сума витрат склала 9686134, 54 грн., в тому числі, по рахунку 90 - 9225547,24 грн., по рахунку 92 - 214164,23 грн., по рахунку 93 - 46829,08 грн., по рахунку 94 - 9212,00 грн., по рахунку 95 - 190381,99 грн.

В 2021 році позивачем задекларовано загальну суму витрат на рівні 9567877,88 грн. (сума рядків 5, 6 та 7 Додатку Ф2). По рахунках бухобліку за цей період сума витрат склала 9560800,82 грн., в тому числі, по рахунку 90 - 9159284,81 грн., по рахунку 92 - 231930,05 грн., по рахунку 93 - 21963,00 грн., по рахунку 94 - 2009,70 грн., по рахунку 95 - 145613,26 грн.

В 2022 році позивачем задекларовано загальну суму витрат на рівні 13960186,45 грн. (сума рядків 5, 6 та 7 Додатку Ф2). По рахунках бухобліку за цей період сума витрат склала 14114186,45 грн., в тому числі, по рахунку 90 - 12753053,11 грн., по рахунку 92 - 1238881,90 грн., по рахунку 93 - 0 грн., по рахунку 94 - 1217,64 грн., по рахунку 95 - 121033,80 грн.

В 2023 році позивачем задекларовано загальну суму витрат на рівні 26872919,85 грн. (сума рядків 5, 6 та 7 Додатку Ф2). По рахунках бухобліку за цей період сума витрат склала 26872664,85 грн., в тому числі, по рахунку 90 - 25811839,71 грн., по рахунку 92 - 881066,77 грн., по рахунку 93 - 0 грн., по рахунку 94 - 43562,64 грн., по рахунку 95 - 136195,73 грн.

В 2024 році позивачем задекларовано загальну суму витрат на рівні 10874776,48 грн. (сума рядків 5, 6 та 7 Додатку Ф2). По рахунках бухобліку за цей період сума витрат склала 10874776,48 грн., в тому числі, по рахунку 90 - 10439904,92 грн., по рахунку 92 - 240419,89 грн., по рахунку 93 - 1386,00 грн., по рахунку 94 - 32225,00 грн., по рахунку 95 - 160840,67 грн.

Зазначена структура витрат, на відміну від застосованої податковим органом, повністю узгоджується, як з вимогами бухгалтерського обліку, так і з вимогами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Вказаними доказами також повністю спростовано розрахунки відповідача.

Зокрема, відповідачем абсолютно не враховані видатки позивача на сплату відсотків за користування банківськими кредитами, сплату штрафних санкцій, оплата яких в повній мірі підтверджена і прослідковується в банківських виписках по рахунках позивача. Аналогічним чином не взято до уваги ні адміністративні витрати, ні витрати на збут, ні витрати від операційних курсових різниць.

Окремо слід зауважити і на тому, що відповідач усі дані по рахунку 631 зменшував на суму ПДВ, не вдаючись до перевірки того, чи всі контрагенти позивача є платниками ПДВ.

В будь-якому випадку, суд не може прийняти як підставні твердження відповідача про «встановлення розбіжності між сумами задекларованих витрат та фактично понесеними (оплаченими) та документально підтвердженими витратами на загальну суму 2491342,20 грн.», як з огляду невідповідність застосованого методу розрахунку вимогам бухгалтерського і податкового обліку, так і з огляду на повну відсутність доказів проведення перевірки документального підтвердження витрат. Більше того, сторона відповідача, покликаючись на ненадання позивачем до перевірки структури витрат, фактично визнала той факт, що не проводила перевірку витрат позивача за наданими до перевірки первинними документами, натомість обмежилася даними рахунку дебету рахунку 631, що саме по собі є неприпустимим заходом.

Що стосується даних позивача, то загальна сума витрат в деяких періодах дійсно завищена, в деяких занижена, але ці суми абсолютно не співвідносяться з даними відповідача про завищення витрат, а суд не вправі перебирати на себе функції податкового органу і коригувати відповідні суми донарахувань і змінювати підстави висновків, які лягли в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За усього наведеного, висновки відповідача про завищення позивачем витрат на загальну суму 2491342,20 грн. та, відповідно, про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 448441,60 грн. є надуманими і необґрунтованими.

За наведеного, податкове повідомлення-рішення №161621700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 547227,88 грн., з яких, 448441,60 грн. - за податковими зобов`язаннями та 98786,28 грн. - за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №161591700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 45602,32 грн., з яких, 37370,13 грн. - за податковими зобов`язаннями та 8232,19 грн. - за штрафними санкціями, підлягають скасуванню.

Усі зазначені вище висновки про завищення витрат і заниження доходу, зумовили і висновки про заниження позивачем суми єдиного внеску, що сплачується ФОП з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 125391,69 грн, (в т.ч. за 2019 рік - 121690,80 грн. та за 2020 рік - 3700,89 грн., з урахуванням того, що ФОП ОСОБА_1 не нараховував та не сплачував єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від підприємницької діяльності за період з 01.01.2021 по 31.12.2024, оскільки був найманим працівником, та отримував заробітну плату в розмірі не менше мінімальної).

Зазначена сума недоїмки зі сплати єдиного внеску визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16161700240523 від 08.09.2025 (яка не є предметом оскарження), із застосуванням штрафних санкцій в розмірі 62695,85 грн за рішенням №161601700240523 (яке є предметом оскарження), а також із застосуванням штрафу у розмірі 491,44 грн. за період з 22.01.2019 до 08.02.2019 та нарахування пені за цей же період у розмірі 44,23 грн. за рішенням №220221700240523 від 15.12.2025 (яке також є предметом оскарження).

Надаючи правову оцінку рішенню №161601700240523 від 08.09.2025 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 62695,85 грн. за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та рішенню №220221700240523 від 15.12.2025 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 491,44 грн. за період з 22.01.2019 до 08.02.2019 та нараховано пеню у розмірі 44,23 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пунктом 3 статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Разом з тим, з 01.01.2021 набули чинності зміни внесені Законом №592-ІХ, за якими фізичні особи підприємці, які мають основне місце роботи звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяць звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Оскільки перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в перевіряємому періоді був найманим працівником за основним місцем роботи в ТОВ "БІТУМ-ТРЕЙД", де отримував заробітну плату не менше мінімальної, то відповідні періоди не враховувались для визначення бази нарахування ЄСВ.

В решті, висновки про заниження суми чистого оподатковуваного доходу - у 2019 році на 3929115,84 грн. та у 2020 році на 22431,19 грн., зумовили і висновки про заниження суми єдиного внеску, що сплачується ФОП з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 125391,69 грн, в т.ч. за 2019 рік - 121690,80 грн. та за 2020 рік - 3700,89 грн.

Зазначена сума недоїмки зі сплати єдиного внеску визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16161700240523 від 08.09.2025 (яка не є предметом оскарження).

В той же час, за результатами перевірки тверджень податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, на загальну суму 7636240,72 грн. (в т.ч. у 2019 році на 3929115,84 грн., у 2020 році на 22431,19 грн., у 2021 році на 746170,36 грн., у 2022 році на 1474112,61 грн., 2023 році на 1440285,27 грн, 2024 році на 24125,45 грн.), суд дійшов висновку про їх безпідставність у частині тверджень про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 7270304,70 грн. (по пунктах 2-5: 1987292,50 грн.+ 1132993,30 грн. + 1658676,70 грн. + 2491342,20 грн.). Фактично, правомірними визнані лише твердження про заниження позивачем суми чистого доходу на 365936,02 грн. (по пункту 1: у складі вартості бітуму 60/90 на суму 262257,20 грн., емульсії на суму 3264,52 грн., емульсії на суму 86476,30 грн. та концентрату мінерального на суму 13938,00 грн.).

За правилами частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання такої звітності, у порядку та розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

За рішенням №161601700240523 від 08.09.2025 до ОСОБА_1 застосовано штраф в сумі 62695,85 грн., за пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, тобто в розмірі 50% від 125391,69 грн.- суми ЄСВ, донарахованої внаслідок висновків про заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2019 -2020 роки. При цьому, наданий податковим органом розрахунок суми доходу, на який нараховано ЄСВ з урахуванням максимальної величини і сама сума нарахованого єдиного внеску надана з розбивкою по місяцях (файл zip формату, надходження якого зареєстровано 01.04.2026). Такий розрахунок унеможливлює виокремлення з нього суми ЄСВ, яка за результатами перевірки донарахована по висновках щодо заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого доходу на 365936,02 грн., та й лише у тій частині, яка стосується 2019 та 2020 років.

За наведеного, зазначене рішення підлягає до скасування в повному обсязі, позаяк суд не може перебирати не себе функцію податкового органу і самостійно перераховувати штрафні санкції.

Те ж саме стосується рішення №220221700240523 від 15.12.2025, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в сумі 491,44 грн. за період з 22.01.2019 до 08.02.2019 за пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, тобто в розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум та проведено нарахування пені за цей же період у розмірі 44,23 грн.- за частиною десятою цієї ж статті із розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Окрім того, нарахування за цим рішенням жодним чином не відображені в акті перевірки, на підставі якого вони прийнято, а рішення за результатами розгляду скарги ДПС від 21.11.2025 за №33499/6/99-00-06-02-01-06 суду не надано.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №161571700240523, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1488498,75 грн., з яких, 1190799,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 297699,75 грн. - за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. При цьому постачання послуг це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (пп.14.1.185 п.14.1 ст.14). Постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп.14.1.191 п.14.1 ст.14).

Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною (п.194.1 ст.194).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, починаючи з 01.07.2015 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Податковим законодавством не встановлено залежність нарахування податкових зобов`язань відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від факту формування податкового кредиту за операціями з придбання таких товарів/послуг на підставі зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних. Податкові зобов`язання відповідно до вказаної норми, ПДВ нараховуються платником податку в звітному (податковому) періоді, в якому постачальником товарів/послуг, необоротних активів зареєстровано в ЄРПН відповідну податкову накладну, тобто у тому звітному періоді, в якому у покупця таких товарів/послуг виникли підстави для включення сум ПДВ, сплачених при їх придбанні, до складу податкового кредиту.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (абзаци 7-10 п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України).

Положеннями п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

В акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов`язань по податку на додану вартість у сумі 18783852 грн. і перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1 - 9) за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 1190799 грн.

Вказана сума складається з:

1) ПДВ в сумі 331735 грн. у складі вартості ТМЦ, придбаних ФОП ОСОБА_1 у ТОВ «АФРАКО», детальний перелік яких наведено в додатку 2 до акта перевірки на загальну суму 1658676,70 грн., використання яких в господарській діяльності не підтверджено;

2) ПДВ в сумі 383260 грн. у складі вартості транспортних послуг наданих ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 1987292,50 грн.., використання яких в господарській діяльності не підтверджено;

3) ПДВ в сумі 82582 грн. у складі вартості 51,21 т бітуму БНД 70/100, використаного не в господарській діяльності.

4) ПДВ в розмірі 393216 грн не включеної до складу податкових зобов`язань від операцій з постачання суміші соляно-мінеральної для ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс груп», в тому числі за листопад 2022 року в сумі 300000,00 грн та грудень 2022 року в сумі 93216,00 грн.

Що стосується пункту 1, то зазначені висновки зроблені за рахунок твердження про те, що вказані ТМЦ ФОП ОСОБА_1 не реалізовував, вони відсутні на залишку, як відсутні і документи, які свідчать про використання ТМЦ в господарській діяльності. Ці висновки повністю кореспондуються з висновками про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат у сумі вартості таких придбаних ТМЦ (без урахування ПДВ). З урахуванням того, що судом визнано правомірність дій ФОП ОСОБА_1 по віднесенню до складу своїх витрат у 2022-2024 роках вартості придбаних у ТОВ «АФРАКО» запчастин та комплектуючих до належних йому на праві власності та використовуваних у вказаному періоді в рамках основного виду підприємницької діяльності вантажного сідлового тягача та паливоцистерни напіпричіпа, жодних правових підстав для включення до складу податкових зобов`язань сум ПДВ у складі вартості таких запчастин та комплектуючих також немає.

За наведеного, податкове повідомлення-рішення №161571700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 414673,75 грн., з яких, 331739,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 82934,75 грн. за штрафними санкціями, підлягає скасуванню.

Що стосується пункту 2, то зазначені висновки зроблені за рахунок того, що недоліки оформлення ТТН, відсутність повної інформації про пункт навантаження, специфіка товару щодо його транспортування, давали підстави податковому органу визнати неможливість отримання ФОП ОСОБА_1 таких транспортних послуг та їх використання в межах господарської діяльності платника податку. Ці висновки повністю кореспондуються з висновками про безпідставне віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат вартості транспортних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_2 в сумі 1987292,50 грн. З урахуванням того, що судом визнано правомірність дій ФОП ОСОБА_1 по віднесенню до складу своїх витрат вартості транспортних послуг, як і факт придбання і реалізації позивачем бітуму, перевезення кого здійснювалось ФОП ОСОБА_2 , та отримання від такої господарської діяльності прибутку, жодних правових підстав для включення до складу податкових зобов`язань сум ПДВ у складі вартості таких транспортних послуг також немає.

За наведеного, податкове повідомлення-рішення №161571700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 479077,50 грн., з яких, 383262,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 95815,50 грн. за штрафними санкціями, підлягає скасуванню.

Що стосується пункту 3, то в акті перевірки зафіксовано, що відповідно до наданих для перевірки документів та зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН, перевіркою встановлено придбання ФОП ОСОБА_1 в 2019 році бітуму БНД 70/100 в кількості 1614,37 т, де сума ПДВ 3432445 грн. Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 , відповідно до зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН та наданих для перевірки документів реалізував 1563,16 т бітуму БНД 70/100, і станом на 31.12.2019 залишок бітуму БНД 70/100 у ФОП ОСОБА_1 відсутній.

З огляду на вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 використано не в господарській діяльності 51,21 т бітуму БНД 70/100, що з врахуванням ціни придбання становить 82582 грн. ПДВ.

За наведеного податковим органом зроблено висновки, що в порушення пп «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань за грудень 2019 року ПДВ в сумі 82582 грн вартості бітуму БНД 70/100, який не приймав участі в господарських операціях та відсутній на залишку.

В ході судового розгляду стороною позивача вказані факти нічим не спростовувались. Позовна заява не містить жодного правового обґрунтування з даного приводу, а до справи не долучено жодного доказу, на спростування відповідних висновків податкового органу.

За наведеного, відсутні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №161571700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 103227,50 грн., з яких, 82582,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 20645,50 грн. за штрафними санкціями.

Що стосується пункту 4, то в акті перевірки зафіксовано, що відповідно до поданої ФОП ОСОБА_1 податкової декларації з ПДВ за листопад 2022 року (реєстраційний №9273314103 від 19.12.2022) до сплати в бюджет (р.18) задекларовано 273305 грн. В грудні 2022 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ в зв`язку з виправленням самостійно виявленої помилки (реєстраційний № 9280662409 від 27.12.2022), де зменшено обсяг оподатковуваних операцій за листопад 2022 на суму 1500000 грн (р. 1.1, колонка А), та суму податкових зобов`язань з ПДВ на 300000 грн (р. 1.1 колонка Б). Разом з тим, ФОП ОСОБА_4 10.01.2023 було надано пояснення вих. №10/01 від 10.01.2023 (зареєстроване ГУ ДПС у Рівненській області № 705/6/17-00 від 10.01.2023), де повідомляється, що податкові накладні виписані, відправлені на реєстрацію в ЄРПН і заблоковані відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, як ті, що мають критерії ризиковості для ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс груп» (код ЄДРПОУ 40445002), а саме: №3 від 22.11.2022 на суму 600000,00 грн (в т.ч. ПДВ 100000,00 грн); №4 від 25.11.2022 на суму 600000,00 грн (в т.ч. ПДВ 100000,00 грн); №5 від 30.11.2022 на суму 600000,00 грн (в т.ч. ПДВ 100000,00 грн); відправлені на реєстрацію в ЄРПН помилково. Номенклатура товару суміш соляно-мінеральна (код УКТЗ 6815990000).

Разом з тим, товар з відповідною назвою і кодом УКТЗ, згідно з ЄРПН, отриманий ФОП ОСОБА_1 в листопаді 2022 від ТОВ «Перша дорожньо-будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 35174848) в кількості 300 т, на загальну суму 1350000,00 грн (в т.ч. ПДВ 225000,00 грн), згідно накладних: № 25 від 22.11.2022 на суму 450000,00 грн (в т.ч. ПДВ 75000,00 грн); №26 від 25.11.2022 на суму 450000,00 грн (в т.ч. ПДВ 75000,00 грн); №28 від 30.11.2022 на суму 450000,00 грн (в т.ч. ПДВ 75000,00 грн).

Вищезгадані податкові накладні в ЄРПН заблоковані відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, як ті, що мають критерії ризиковості та згідно ст.187 Податкового кодексу України та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України включені в розрахунок податкових зобов`язань за листопад 2022 року ТОВ «Перша дорожньо-будівельна компанія» в Додатку 1, розділу 1 Т.1.1 в Декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року.

Відповідно до наданих для перевірки документів та даних обліку (К-т 361), встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснив поставку товару (суміш соляно-мінеральна) для ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс груп» у 2022 році на суму 4966080,00 грн (в т.ч. ПДВ 993216,00 грн), сума оплати за товар складає 4800000,00 грн (в т.ч. ПДВ 960000,00 грн), сума заборгованості складає 166080,00 грн (в т.ч ПДВ 33216,00 грн). Сума отриманої від ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс груп» виручки за суміш соляно-мінеральну включена ФОП ОСОБА_1 до складу валового доходу за 2022 рік. Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 зареєстровано накладну на ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс груп» №2 від 16.12.2022 лише на суму 3000000,00 грн (в т.ч. ПДВ 600000,00 грн), яка включена до податкових зобов`язань за грудень 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань суму ПДВ в розмірі 393216 грн від операцій з постачання суміші соляно-мінеральної для ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс груп», в тому числі за листопад 2022 року в сумі 300000,00 грн та грудень 2022 року в сумі 93216,00 грн, чим порушено п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

Зведені дані щодо задекларованих позивачем сум ПДВ (з урахуванням уточнених розрахунків) наведено в додатку 5 до акта перевірки.

В ході судового розгляду стороною позивача вказані факти нічим не спростовані. Позовна заява не містить жодного правового обґрунтування з даного приводу, а до справи не долучено жодного доказу, на спростування відповідних висновків податкового органу. Навпаки, надані позивачем: податкова декларація з ПДВ за листопад 2022 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ до неї зі зменшеним обсягом оподатковуваних операцій за листопад 2022 року на суму 1500000 грн. та суми податкових зобов`язань з ПДВ на 300000 грн., а також оборотно-сальдова відомість по рахунку 361, з видатковими накладними, виписаними ФОП ОСОБА_1 на поставку в листопаді-грудні 2022 року для ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс груп» суміші соляно-мінеральної на загальну суму 4966080,00 грн., підтверджують обґрунтованість висновків податкового органу.

За наведеного, відсутні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №161571700240523, в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 491520,00 грн., з яких, 393216,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 98304,00 грн. за штрафними санкціями.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року

у справі № 160/3364/19 зробила висновки, що у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду врахувала, що в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб`єкта владних повноважень. Проте покладення такого тягаря доказування на відповідача не звільняє від права та обов`язку позивача приватної особи спростувати надані відповідачем докази. Пасивна процесуальна поведінка позивача, яка проявляється винятково у посиланні на визначений процесуальним законом розподіл тягаря доказування між сторонами, а також в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача, в цьому випадку має тлумачитися саме на користь відповідача суб`єкта владних повноважень.

Застосовуючи зазначену правову позицію Верховного Суду, суд зазначає, що сторона позивача у відповідній частині покликалась лише на те, що висновки акту перевірки викладені нечітко та необ`єктивно, але при цьому й сама не надала суду жодних контраргументів, як і будь-яких доказів на спростування відповідних висновків податкового органу.

Висновки про заниження позивачем суми податкових зобов`язань з ПДВ зумовили і висновки про нескладання та нереєстрацію в ЄРПН ФОП ОСОБА_1 податкових накладних і, як наслідок, призвели до винесення податкового повідомлення-рішення №161561700240523, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 255668,75 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що перевіркою дотримання строків реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість встановлено порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки ФОП ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальний обсяг (без ПДВ) вартості придбаного товару та послуг, що були віднесені до складу податкового кредиту, не приймали участі в господарських операціях та відсутні на залишках в сумі 3987885 грн, вартості придбаного товару/послуг, відповідно до зареєстрованих податкових накладних та розрахунків коригувань до них, який відсутній на залишку та не приймав участі оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності в квітні 2019 року - 34780 грн, травні 2019 року - 93970 грн, в червні 2019 року - 85000 грн, в липні 2019 року - 40835 грн, в серпні 2019 року - 89130 грн, в вересні 2019 року - 122285 грн, в жовтні 2019 року - 87500 грн, в грудні 2019 року - 412910 грн, в травні 2020 року - 19165 грн, в червні 2021 року - 88315 грн, в липні 2021 року 37760 грн, в серпні 2021 року - 58970 грн, в вересні 2021 року 4490 грн, в жовтні 2021 року - 42765грн, в листопаді 2021 року - 29765 грн, в грудні 2021 року - 74255 грн, в лютому 2022 року - 28925 грн, в квітні 2022 року - 4635 грн, в травні 2022 року - 42510 грн, в жовтні 2022 року - 73760 грн, в листопаді 2022 року - 377795 грн, в грудні 2022 року - 619650 грн, в січні 2023 року - 383740 грн, в лютому 2023 - в сумі 253365 грн, в липні 2023 року - 24145 грн в серпні 2023 року - 192925 грн, в вересні 2023 року - 259545 грн, в жовтні 2023 року - 273225 грн, в грудні 2023 року - 77490 грн, в жовтні 2024 року - 14310 грн.

За правилами абзацу четвертого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

З урахуванням висновків суду про безпідставність тверджень податкового органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ у складі вартості ТМЦ, придбаних ФОП ОСОБА_1 у ТОВ «АФРАКО», використання яких в господарській діяльності не підтверджено та у складі вартості транспортних послуг наданих ФОП ОСОБА_2 , використання яких в господарській діяльності не підтверджено, висновки про нескладання та нереєстрацію в ЄРПН ФОП ОСОБА_1 податкових накладних на загальний обсяг (без ПДВ) вартості придбаного товару та послуг, що були віднесені до складу податкового кредиту не приймало участі в господарських операціях та відсутні на залишках в сумі 3574975 грн. також є безпідставними.

Слушними залишаються лише висновки в частині, яка стосується обсягу постачання (без ПДВ) в розмірі 412910 грн. за грудень 2019 року, ПДВ по якому було віднесено до складу податкового кредиту, але який не приймав участі в господарських операціях позивача та відсутній на залишках - 51,21 т бітуму БНД 70/100.

За наведеного, із загальної суми штрафних санкцій, донарахованих відповідно до абзацу четвертого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, 59060,75 грн., правомірно донараховано лише 3400,00 грн., а решта 55660,75 грн. підлягає до скасування.

В силу вимог абзацу першого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

З урахуванням висновків суду про підставність донарахування податковим органом платнику податків суми ПДВ в розмірі 393216 грн за операціями з постачання суміші соляно-мінеральної для ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс груп» (в тому числі за листопад 2022 року в сумі 300000,00 грн та грудень 2022 року в сумі 93216,00 грн), нарахування ФОП ОСОБА_1 штрафної санкції в розмірі 196608 грн. (50% суми донарахованого ПДВ), також є правомірним.

За сукупністю наведеного податкове повідомлення-рішення №161561700240523, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 255668,75 грн., підлягає до скасування в частині застосування штрафної санкції в розмірі 55660,75 грн., в решті 200008,00 грн. (3400,00 грн. + 196608 грн. ) залишенню без змін.

Таким чином, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій №161601700240523 від 08.09.2025 та №220221700240523 від 15.12.2025 в повній мірі, а податкові повідомлення-рішення №161621700240523, №161591700240523, №161571700240523, №161561700240523 від 08.09.2025, - у відповідній частині, не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

Таким чином за сукупністю встановлених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

За правилами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до цього ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області пропорційну до задоволених майнових вимог суму сплаченого ним судового збору, а саме: 11468,55 грн. (3634320,43 грн. загальний розмір позовних вимог, 2753042,86 грн. розмір задоволених вимог, що становить 75,75%; 100% - сплаченого судового збору 15140,00 грн., відповідно 75,75% буде становити 11468,55 грн).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати повністю рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №161601700240523 від 08.09.2025 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 62695,85 грн. за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 125391,69 грн.

Визнати протиправним і скасувати повністю рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №220221700240523 від 15.12.2025 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 491,44 грн. за період з 22.01.2019 до 08.02.2019 та нараховано пеню у розмірі 44,23 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №161621700240523 від 08.09.2025 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1605269,81 грн., з яких, 1308654,84 грн. - за податковими зобов`язаннями та 296614,97 грн. - за штрафними санкціями. В решті позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення №161621700240523 від 08.09.2025 (сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 78297,26 грн, з яких 65868,48 грн. - за податковими зобов`язаннями та 12428,78 грн. - за штрафними санкціями),- відмовити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №161591700240523 від 08.09.2025 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 135129,53 грн., з яких, 109054,57 грн. - за податковими зобов`язаннями та 26074,96 грн. - за штрафними санкціями. В решті позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення №161591700240523 від 08.09.2025 (сума грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 6524,77 грн, з яких 5489,04 грн. - за податковими зобов`язаннями та 1035,73 грн. - за штрафними санкціями),- відмовити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №161571700240523 від 08.09.2025 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 893751,25 грн., з яких, 715001,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 178750,25 грн. - за штрафними санкціями. В решті позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення №161571700240523 від 08.09.2025 (сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 594747,50 грн, з яких 475798,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 118949,50 грн. - за штрафними санкціями),- відмовити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №161561700240523 від 08.09.2025 в частині застосування до ОСОБА_1 суми штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 55660,75 грн. В решті позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення №161561700240523 від 08.09.2025 (сума штрафних санкцій 200008,00 грн.) ,- відмовити.

В позові про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №161641700240523 від 08.09.2025, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 1020 грн. та №161631700240523 від 08.09.2025, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 680 грн., - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 пропорційну частину судових витрат по сплаті судового збору в сумі 11468,55 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м.Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 02 червня 2026 року

Суддя Н.В. Друзенко