Постанова № 1370318, 18.01.2008, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2008 р.

Справа № 02/113-2А.

від 18.01.2008р. справа № 02/113-2А Господарський суд Волинської області у складі: судді Костюк С.В.,

при секретарі судового засідання Сур’як О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача : Білоус В.С.. доручення від 09.11.2007р., Акулов В.Є. - директор

від відповідача : Стельмащук Ю.Г., довіреність № 17 від 18.06.2007р.

Розглянув справу

за позовом Повного товариства “Кропивський і компанія “Ломбард-М”

до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 04.12.2007р. № 0001921701/3

Відповідно до п. 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, спір розглядається за нормами КАС України.

Сторонам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.49, 50 КАС України. Заяви про відвід судді відповідно до ст.27 КАС України та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Суть спору: Позивач –Повне товариство “Кропивський і компанія “Ломбард-М”звернувся з адміністративним позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції і ставить вимогу, уточнену заявою від 08.01.2008р. про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення від 04.12.2007р. №0001921701/3 в частині донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 6932,21грн. та застосування штрафу в розмірі 13864,42грн., всього на суму 20796,63грн. з підстав невідповідності чинному законодавству.

Відповідач в запереченні на позов вимогу позивача повністю відхиляє, вважає її незаконною та безпідставною. При цьому вказує, що порушення Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІУ від 22.05.2003р. встановлено матеріалами податкової перевірки, яка оформлена актом від 28.04.2007р. № 30/2200/20134292, на підставі матеріалів перевірки винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення. При обґрунтуванні правомірності застосування штрафних санкцій посилається на пункти 1.2 ,1.15 ст. 1, п. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4, п. 12.1 ст. 12 Закону № 889-ІУ.

З представлених суду матеріалів вбачається наступне.

Луцькою ОДПІ проведена виїзна планова перевірка повного товариства "Ломбард-М" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р., по матеріалах перевірки складено акт №30/2200/20134292 від 28.04.2007р.

Матеріалами перевірки встановлено, що ПТ "Ломбард-М" надавались фізичним особам кредити під заставу майна на визначений строк і під процент. При невиконанні фізичними особами зобов’язання забезпеченого заставою товариство реалізувало заставлене майно (вироби з дорогоцінних металів) до Державної скарбниці. Одержана від реалізації грошова сума перевищувала розмір забезпечених цією заставою вимог заставодавця, так у 2004р. додатково було отримано 441,68грн. у 2005 - 233,78грн., у 2006-609,22грн. Відповідно до Закону №889-IV у фізичної особи, у разі невиконання нею зобов’язання забезпеченого заставою, виникає об’єкт оподаткування податом з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику та не повернутих у встановлений договором строк. Тому ломбард згідно п.1.15 ст.1 Закону №889-IV є податковим агентом і на підставі п.12.1 ст.12 даного закону зобов’язаний нарахувати , утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку визначеному ст.8 Закону №889-IV, за ставкою п.7.1 ст.7 даного закону, та надавати податковому органу звітність за формою Д-1-ДФ відповідно до п.19.2 ст.19 даного закону.

За результатами перевірки згідно розрахунку ОДПІ (стор.33,34 акту перевірки) із суми грошових коштів, одержаних від реалізації заставленого майна підлягає донарахуванню податок з доходів фізичних осіб в сумі 6932,21грн. (53324,68х13%)

На підставі акту податкової перевірки 21.05.2007р. Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №000192/701/0, яким позивачу відповідно до п.п.б п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобов’язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 6932,21грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 13864,42грн. згідно п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 даного закону.

При адміністративному оскарженню рішення до ДПА України прийнято податкове повідомлення-рішення зі значком "3" від 04.12.2007р., яке є предметом спору по даній справі.

Проаналізувавши докази подані сторонами та заслухавши його представників, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення не відповідає чинному законодавству, а тому заявлений позивачем позов підлягає задоволенню.

Даного висновку суд дійшов виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" №2664-ІІІ від 12.07.2007р. ломбард - це фінансова установа, видом діяльності якої є надання фінансових послуг, у тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту. З огляду на норми ст.1046 ЦКУ і п.п.4.3.23 ст.4 Закону про ПДФО (фінансовий кредит) є грошовою сумою, що підлягає поверненню, і протягом дії договору не може вважатися доходом фізичної особи, яка отримала таку позику.

Згідно ст.19 Закону України «Про заставу» зазначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічні положення містяться також у ст.589 ЦКУ, згідно з якою у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Таким чином, у разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов’язків перед ломбардом після закінчення терміну дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними зобов’язаннями на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави і за рахунок отриманих від цього продажу коштів повністю покрити свої витрати, включаючи витрати на утримання заставленого майна, проценти, відшкодування збитків, тощо.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами". Дохід платника податку від продажу об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою , встановленою п.7.1 ст.7 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб». З урахуванням наведених положень Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» слідує, що саме після звернення ломбардом стягнення за невиконаними зобов’язаннями на предмет застави у фізичної особи - позичальника, який не виконав договірні зобов’язання щодо викупу застави і у якого залишилася сума позики, виникає дохід у вигляді такої позики (її суми).

За позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, бо в цьому випадку він не може виконувати зобов’язання з нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені і за рахунок платника податку, оскільки під час видачі позика не є доходом позичальника, а якщо заставлену річ не викуплено в момент закінчення договору, ломбард не має коштів позичальника, з яких потрібно було б утримати податок. Підпунктом 20.3.2 ст.20 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. Таким чином якщо ломбардом було звернено стягнення на заставлене фізичною особою майно після надання цій особі позики, на нього не покладається обов’язок нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку з доходів фізичної особи - позичальника, бо такий обов’язок покладається на податкового агента тільки до або під час виплати саме доходу ( а не суми позики) на користь платника цього податку. Наведене підтверджується також і п.12.6 ст.12 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно з яким доходи (прибутки), зазначені у цій статті, кінцево оподатковуються при їх виплаті.

Зважаючи на викладене , господарський суд дійшов висновку, що дохід фізичної особи, отриманий від ломбардів у зв’язку з невиконанням нею своїх зобов’язань за договором позики щодо викупу заставлених речей, є доходом отриманим не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку.

Згідно п.п.8.2.1 ст.8 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов’язаний включити суму таких доходів до складу річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Оскільки позивач не допустив порушень податкового законодавства, підстав для донарахування податку з доходів найманих працівників та застосування штрафних санкцій немає, а тому оспорюване рішення слід визнати нечинним, як незаконне.

Враховуючи вищезазначене та керуючись Законами України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» ст.ст. 158, 160-162 КАС України, господарський суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити.

2. Визнати нечинним податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 04.12.2007р. № 0001921701/3

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.

Суддя С.В.Костюк

Дата виготовлення повного тексту

постанови 25.01.2008р.

Суддя Костюк С.В.