Ухвала суду № 137031343, 02.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12465/26

УХВАЛА

02 червня 2026 року суддя Одеського окружного адміністративного суду Бжассо Н.В., дослідивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області, щодо не здійснення автоматичного перерахунку пенсії з 01.03.2019 року згідно заяви від 12.04.2026 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), передбаченого ст.2 ЗУ №1282- ХІІ, Порядком КМУ №124 від 20.02.2019 року та Постанов КМУ- №124 від 20.02.2019 року, №251 від 01.04.2020 року, №127 від 22.02.2021 року, №118 від 16.02.2022 року, №168 від 24.02.2023 року, №185 від 23.02.2024 року, №209 від 25.02.2025 року, №236 від 25702.2026 року з застосуванням коефіцієнту збільшення за відповідні періоди (1.17, 1.11, 1.11; 1.14; 1.197; 1,0796, 1.115, 1.121);

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області, щодо невірного розрахунку пенсії за віком з 01.03.2019 року згідно заяви від 12.04.2026 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), передбаченого ст.27, 42 ЗУ №1058-IV, ст.2 ЗУ №1282-ХІІ, Порядком КМУ №124 від 20.02.2019 року та Постанов КМУ- №124 від 20.02.2019 року, №251 від 01.04.2020 року, №127 від 22.02.2021 року, №118 від 16.02.2022 року, №168 від 24.02.2023 року, №185 від 23.02.2024 року, №209 від 25.02.2025 року, №236 від 25702.2026 року з застосуванням коефіцієнту збільшення за відповідні періоди (1.17, 1.11, 1.11; 1.14; 1.197; 1,0796, 1.115, 1.121, що призвело до заниження розміру пенсії;

зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області, ЄДРПОУ 21295057 здійснити перерахунок та виплату пенсії та сплачувати пенсію ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з 01.03.2026 року застосувавши при розрахунку розмір пенсії за віком встановлений показник середнього доходу по Україне з якого сплачені страхові внески станом на 01.03.2026 рік та поетапним нарахуванням індексації пенсії з урахуванням: вимог ч.5 ст.2 ЗУ №1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення, Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затвердженого Постановою КМУ №124 від 20.02.2019 року, Постанови КМУ №124 від 20.02.2019 року Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, №251 від 01.04.2020 року Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році, №127 від 22.02.2021 року Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році- коефіцієнт збільшення 1.11, Постанови КМУ №118 від 16.02.2022 року Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році- коефіцієнт збільшення 1.14, Постанови КМУ №168 від 24.02.2023 року Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році - коефіцієнт збільшення 1.197, Постанови КМУ №185 від 23.02.2024 року Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році- коефіцієнт збільшення 1.0796. Постанови КМУ №209 від 25.02.2025 року Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році - коефіцієнт збільшення 1.115, Постанови КМУ №236 від 25.02.2026 року Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році - коефіцієнт збільшення -1.121 без застосування Постанови КМУ №821 від 14.07.2025 року Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень та без застосуванню п.3 Постанови КМУ №236 від 25.02.2026 року.

Під час вирішення питання щодо відкриття провадження у вказаній справі, суддя Завальнюк І.В. дійшов висновку про необхідність заявити самовідвід щодо його розгляду, виходячи з наступного.

Так, ухвалою судді від 05.05.2026 позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам КАС України, а саме: «…Так, в порушення вимог ч. 3 ст. 161 КАС України позивачем до позову додано документ про сплату судового збору в розмірі 2129,96 грн, що є неповною сумою за пред`явленими позовними вимогами.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць установлено для працездатних осіб - 3328 гривень.

Розмір судового збору за одну вимогу немайнового характеру становить 1331,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2026 року) або 1064,96 грн з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, суд враховує, що вимога про визнання протиправними дій як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування рішень) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Позивачем оскаржуються вісім дій відповідача щодо невірного розрахунку пенсії за віком з 01.03.2019 року згідно заяви від 12.04.2026 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), передбаченого ст.27, 42 ЗУ №1058-IV, ст.2 ЗУ №1282-ХІІ, Порядком КМУ №124 від 20.02.2019 року та Постанов КМУ- №124 від 20.02.2019 року, №251 від 01.04.2020 року, №127 від 22.02.2021 року, №118 від 16.02.2022 року, №168 від 24.02.2023 року, №185 від 23.02.2024 року, №209 від 25.02.2025 року, №236 від 25702.2026 року з застосуванням коефіцієнту збільшення за відповідні періоди (1.17, 1.11, 1.11; 1.14; 1.197; 1,0796, 1.115, 1.121), що призвело до заниження розміру пенсії та заявлено вісім похідних позовних вимог.

Таким чином, позов в сукупності містить вісім вимог немайнового характеру, за що підлягає сплаті судовий збір в розмірі 8519,68 грн (1064,96 х 8), у зв`язку із чим позивачу належить сплатити решту судового збору в розмірі 6389,76 грн та надати до суду відповідний доказ.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом 01.05.2026 з приводу бездіяльності ГУ ПФУ в Херсонській області щодо нездійснення автоматичного перерахунку пенсії з 01.03.2019 та невірного розрахунку пенсії за віком з 01.03.2019.

Так, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд підкреслює, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду із заявою, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, в межах кожної конкретної справи, суд повинен надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

В даному випадку позивач звернувся до суду із порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, оскільки звернення до суду відбулося 01.05.2026 з приводу дій/бездіяльності з 01.03.2019.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів…»

15.05.2026 на виконання вищезазначеної ухвали представником позивача до суду надано заяву.

У поданій заяві представник позивача зазначає про безпідставність ухвали суду про залишення позову без руху, зазначаючи, що суд дійшов помилкового висновку про наявність восьми самостійних вимог та пропуск строків.

Представник позивача зазначає, що предметом спору є єдина вимога щодо відновлення порушеного права позивача станом на 01.03.2026 рік, яка для зручності викладу була деталізована у прохальній частині, а тому підстав для залишення позову без руху чи доплати судового збору немає.

Також представник позивача наголошує на відсутності пропуску строку звернення до суду, оскільки оскаржується бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахувань саме з 01.03.2026. Отже, оскільки бездіяльність органу ПФУ є триваючим правопорушенням, строк звернення до суду в частині вимог щодо перерахунку з 01.03.2026 не є пропущеним.

З метою усунення штучних процесуальних перешкод та наполягаючи на вчинення судом тиску шляхом постановлення помилкової по всіх аспектах ухвали про залишення позову без руху, представник позивача просить надати додатково строк для уточнення прохальної частини позовних вимог.

Ухвалою судді Завальнюка І.В. від 19.05.2026 продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

25.05.2026 до суду від представника позивачки ОСОБА_2 надійшла заява, в якій останній зазначає, що суд першої інстанції навмисно позбавляє позивача права на судовий захист.

Адвокат Кияшко В.В. зазначає, що суддя штучно створює перешкоди, відхиляє законні правові обґрунтування та навмисно позбавляє права на судовий захист позивача, намагаючись зменшити кількість позовних вимог.

Представник позивачки апелює до присяги судді, вказуючи, що головуючий суддя Завальнюк І.В. є офіційним спікером суду та має науковий ступінь, а тому зобов`язаний діяти безсторонньо та кваліфіковано, тоді як поточні дії суду (тобто залишення позову без руху та надання додаткового строку на усунення недоліків позову за клопотанням сторони позивача) становлять порушення присяги, обмеження доступу до правосуддя та відмову від верховенства права на користь держави.

Виконуючи вимоги ухвали суду від 19.05.2026 року, представник зазначає, що він вимушено, зокрема під тиском суду, уточнює позовні вимоги, та водночас підкреслює, що має легітимне очікування, що професійний суддя, який є спікером Одеського окружного адміністративного суду та має науковий ступень вирішить спір у розумний строк.

Ухвалою судді Завальнюка І.В. від 27.05.2026 року заявлено та задоволено самовідвід головуючого судді Завальнюка І.В. до відкриття провадження у справі № 420/12465/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Матеріали адміністративної справи № 420/12465/26 передано для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з протоколом потворного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 року, справа № 420/12465/26 передана судді Бжассо Н.В.

Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправною бездіяльності Головного Управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області щодо не виплати індексації пенсії позивачу за період з 01.03.2029 року.

У постанові від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24 Верховний Суд вказав: «Водночас Суд наголошує на тому, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020- 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Звернувшись до суду з цим позовом 20 травня 2024 року позивач заявив вимоги про зобов`язання відповідача здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 7763,17 грн з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії:

- у розмірі 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», починаючи з 01 березня 2021 року;

- у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, починаючи з 01 березня 2022 року;

- у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», починаючи з 01 березня 2023 року;

- у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», починаючи з 01 березня 2024 року, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2024 року.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2021, 2022, 2023 та 2024 роках позивачу не нараховувалася, тому немає підстав для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Звернувшись до суду з цим позовом 20 травня 2024 року, позивач заявив позовні вимоги з 01 березня 2021 року, у зв`язку з чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 20 листопада 2023 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 01 березня 2021 року, як помилково вважає суд першої інстанції, у зв`язку з чим рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та залишення без розгляду позовних вимог за період до 20 листопада 2023 року відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23.»

Таким чином, для звернення до суду із вказаним позовом застосовується шестимісячний строк, що передбачений ст. 122 КАС України.

Тобто, фактично спірні правовідносини виникли у березні 2019 року. При цьому, з позовом до Одеського окружного адміністративного суду позивач звернувся 29.04.2026 року, тобто з пропуском встановленого законодавством строку в частині позовних вимог за період з 01.03.2029 року по 28.10.2025 року.

Верховний Суд у справі №240/12017/19 зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Законодавством передбачено, що у разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

При цьому, «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 року у справі №809/1087/17, від 22.11.2018 року у справі №815/91/18 та від 12.04.2023 року у справі №380/14933/22.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суддя враховує, що представником позивачки надано суду заяву від 25.05.2026 року, в якій зазначено: «…З урахуванням вимог суду з метою усунення недоліків та вищезазначеного додаткового обґрунтування вимушений уточнити позовні вимоги на вимогу суду, а саме просити прийняти уточнення п.3, 3.1. 3.2. Позовної заяви та відкрити провадження у справі:

П.3 та 3.1. в нової редакції: Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області, ЄДРПОУ 21295057 щодо невірного розрахунку «пенсії за віком» з 01.03.2026 року згідно заяви від 12.04.2026 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), застосувавши середній розмір заробітної плати за 2014-2016 рік у розмірі -7526,48 грн., ніж визначеного ст.27, 42 ЗУ №1058-IV, Порядку перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затвердженого Постановою КМУ №124 від 20.02.2019 року, яким передбачено застосування встановленого показника середнього доходу по Україне з якого сплачені страхові внески на час здійснення перерахунку.

3.1. Зобов`язати дії ГУ ПФУ в Херсонській області ЄДРПОУ 21295057 здійснити перерахунок пенсії за віком станом на 01.03.2026 рік з урахуванням вимог ст.27, 40, 42 ЗУ №1058-IV, Порядку перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затвердженого Постановою КМУ №124 від 20.02.2019 року застосувавши при перерахунку встановленого показника середнього доходу по Україне з якого сплачені страхові внески станом на 01.03.2026 рік в розмірі -23218,24 грн.

3.2. в нової редакції: Визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області, ЄДРПОУ 21295057 щодо не здійснення автоматичного перерахунку пенсії та нарахування індексації пенсії з 01.03.2026 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), передбаченого ст.1, 2, ч.5 ст.2, ч.5 ст.4 ЗУ №1282 ХІІ « Про індексацію грошових доходів населення», ч.2 ст.42 Закону №1058 IV, Порядку перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затвердженого Постановою КМУ №124 від 20.02.2019 року, п.1 постанови КМУ №236 від 25.02.2026 року ««Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та відповідних Постанов КМУ якими встановлений коефіцієнт збільшення розмір якого має бути врахований при наступному перерахунку та має бути відображений у протоколі перерахунку станом на 01.03.2026 рік для правильного визначення суми індексації на 2026 рік.

Зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області, ЄДРПОУ 21295057 здійснити перерахунок пенсії та нарахування індексації так і сплачувати новий розмір пенсії після здійснення такого перерахунку з 01.03.2026 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у відповідності до вимог ст.1, 2, ч.5 ст.2, ч.5 ст.4 ЗУ №1282-ХІІ « Про індексацію грошових доходів населення», Порядку перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затвердженого Постановою КМУ №124 від 20.02.2019 року, п.1 постанови КМУ №236 від 25.02.2026 року ««Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та відповідних Постанов КМУ якими встановлений коефіцієнт збільшення розмір якого має бути врахований при наступному перерахунку шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 згідно Постанов КМУ №124 від 20.02.2019 року, №251 від 01.04.2020 року, №127 від 22.02.2021 року, №118 від 16.02.2022 року, №168 від 24.02.2023 року, №185 від 23.02.2024 року, №209 від 25.02.2025 року, №236 від 25.02.2026 року з застосуванням коефіцієнту збільшення за відповідні періоди (1.17, 1.11, 1.11; 1.14; 1.197; 1,0796, 1.115, 1.121) починаючи з 01.03.2019 року.

В іншій частині п.4 та 5 залишити без змін…»

Суддя наголошує позивачці на тому, що недоліки адміністративного позову повинні бути усунуті шляхом надання виправленої позовної заяви з чіткими позовними вимогами, з урахуванням вимог, що наведені в ухвалі суду, а не шляхом подання заяви на усунення недоліків.

Представник позивача, зазначаючи про те, що він «вимушений уточнити позовні вимоги», вчергове заявляє позовні вимоги за період з 01.03.2019 року.

Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

Згідно з ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суддя зазначає, що надане представником позивачки пенсійне посвідчення не є належним доказом на підтвердження звільнення позивачки від сплати судового збору, з урахуванням зазначеного у пенсійному посвідченні терміну його дії.

З метою забезпечення доступу до правосуддя та надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви, суд вважає за можливе продовжити позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.03.2019 року по 28.10.2025 року або виправленої позовної заяви з чітко сформульованими позовними вимогами за період, строк звернення до суду за який позивачкою не пропущено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.121, 241, 256, 294 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Продовжити строк залишення без руху адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Повідомити позивача про необхідність у термін протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про продовження строку залишення адміністративного позову без руху усунути недоліки.

Роз`яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду не належить до оскарження.

Суддя Н.В. Бжассо

продовжити строк залишення без руху