Ухвала суду № 137031283, 02.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10944/26

У Х В А Л А

02 червня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Рижук В.І.,

представника позивача адвоката Миколюка А.П.,

представника відповідача Димона І.В.,

розглянувши в підготовчому засіданні клопотання представника Департаменту патрульної поліції про залишення позовної заяви без розгляду ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати належного грошового забезпечення позивачу;

стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача: 86 825,33 грн доплати під час карантину; 52621,40 грн доплати за службу у нічний час;

зобов`язати відповідача провести належний перерахунок індексації грошового забезпечення позивача.

17 квітня 2026 року від представника відповідача надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Подане клопотання представник відповідача обгрунтовує тим, що 15 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 звертався до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом за аналогічних правовідносин до Департаменту патрульної поліції у справі №420/18344/22 та 23 лютого 2023 року Одеським окружним адміністративним судом ухвалено рішення по справі № 420/18344/22.

Також представник відповідача вказує, що ст.233 КЗпП України встановлено тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду вказано, що 05.12.2022 за вих. №1441 а3/41/5/05-2022 представнику) Задорожної К.В. з Департаменту патрульної поліції було надано відповідь на адвокатський запит разом з додатками, а саме: відомістю щодо здійснення доплати ОСОБА_1 на період дії карантину; відомістю про грошове забезпечення ОСОБА_1 з 02.07.2018 до 31.12.2018; відомістю про грошове забезпечення з 01.01.2019 до 31.12.2019; відомістю про грошове забезпечення з 01.01.2020 до 31.12.2020; відомістю про грошове забезпечення з 01.01.2021 до 31.12.2021; відомістю про грошове забезпечення з 01.01.2022 до 15.11.2022.

За твердженням представника відповідача, із зазначених обставин встановлюється, що позивач 05.12.2022 дізнався про нараховане та виплачене їй грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби, Надбавка за специфічні умови проходження служби, премія щомісячна, додаткова винагорода ПКМУ №168, доплату за службу в нічний час, компенсацію за відпустку, індексацію) за весь період служби в УПП в Одеській області ДПП.

У запереченні на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду представник позивача вказує, що предмет спору у цій справі та справі №420/18344/22 є відмінним, що виключає тотожність спорів.

Представник позивача зазначає, що рішенням по справі №420/18344/22 не відновлено порушені права позивача.

За твердженням представника позивача, підставою звернення до суду стали нові фактичні обставини, а саме здійснення відповідачем розрахунку доплати у символічному розмірі 1,00 грн, що свідчить про неналежне виконання обов`язку щодо визначення реального розміру належних виплат.

Крім цього, у відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача вказує, що саме з отриманих у 2026 році матеріалів та відповіді відповідача стало очевидним, що нарахування були здійснені не у повному обсязі, без належного розрахунку, без зазначення методики, без пояснення причин невиплати та без підтвердження правомірності визначених сум. Суд ухвалою від 22.04.2026 прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 21.05.2026 об 11 год.00 хв., встановив сторонами строки для подання заяв по суті справи.

У зв`язку відсутністю електропостачання в Одеському окружному адміністративному суді та неможливістю підключення до програми EasyCon судове засідання відкладено. Підготовче судове засідання призначено на 02.06.2026 року на 15 год. 00 хв.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає таке.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач у спірний період проходив службу в органах цивільного захисту, яка вважається публічною службою згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України.

Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.

Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 та текст статті 234 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

В означеному рішенні Конституційного Суду України вказано, що Законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Водночас, тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - ч. 2 ст.233 КЗпП України, є діючою нормою, оскільки Рішенням Конституційного Суду від 11.12.2025 року у справі №1-7/2024(337/24) визнана неконституційною нормою саме ч.1 ст.233 КЗпП України, яка стосується працівників, які продовжують роботу (службу).

Відтак, згідно з позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 по справі №1-7/2024(337/24), для працівника, який продовжує працювати не застосовується тримісячний строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, тоді як у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні застосовується тримісячний строк звернення до суду з моменту звільнення (одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Судом встановлено, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/18344/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Предметом розгляду у справі №420/18344/22 було, зокрема визнання протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року до 15 листопада 2022 року.

З інформації наявній в базі даних КП ДСС по справі №420/18344/22, суд встановив, що листом від 05.12.2022 №1441аз/41/5/05-2022 у відповідь на адвокатський запит Департаментом патрульної поліції надано представнику позивача відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням усіх складових з 02.07.2018 до 13.10.2022.

При цьому, до суду з позовною заявою позивач звернувся 15.04.2026.

До того ж, Верховний Суд у постановах від 24.02.2026 у справі № 300/1236/25, від 29.01.2026 у справі № 380/17739/24, від 29.01.2026 у справі № 380/14780/24, від 29.12.2025 у справі № 580/9034/24, від 18.12.2025 у справі № 340/6466/24, від 12.12.2025 у справі № 460/7194/24, від 04.12.2025 у справі № 380/25392/24 послідовно дотримується позиції, відповідно до якої для встановлення дат, з якими пов`язується початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за періоди з 19.07.2022, суд повинен з`ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначених періодів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач набув документальне підтвердження інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення 05.12.2022, а відтак саме з цієї дати розпочинається відлік процесуального строку на звернення до суду з цією позовною заявою.

Щодо тотожності підстав та предмету спору, то суд зазначає таке.

Як вже зазначено судом, предметом розгляду у справі №420/18344/22 було, зокрема визнання протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року до 15 листопада 2022 року.

Натомість, предметом розгляду у цій справі є оскарження позивачем саме розміру нарахованої доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину.

Суд зауважує, що тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Натомість, суд дійшов висновку, що не є тотожними спори у справі №420/18344/22 та у справі №420/10944/26.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що підстави для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відсутні, у зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Разом з тим, з огляду на встановлені судом обставини щодо необхідності належного підтвердження дотримання процесуальних строків звернення до суду та відсутності у матеріалах справи належно оформленої заяви про їх поновлення з обґрунтуванням поважності причин пропуску, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.

Суд вказує, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Перевіряючи відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, дослідивши матеріали справи, судом встановлені підстави для залишення позову без руху.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зауважує, що заявлені у позовній заяві підстави для поновлення строку на звернення до суду у зв`язку з отриманням листа Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції від 25.03.2026 №137а/3/41/13/19/03-26 спростовуються листом Департаменту патрульної поліції від 05.12.2022 №1441аз/41/5/05-2022.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частинами 13-15 статті 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи наведене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними підставами для поновлення такого строку.

Керуючись ст.120, 122, 123, 160, 161, 169, 177, 178 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз`яснити, що у разі не усунення у визначений судом строк недоліків, позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дмитро БАБЕНКО