Рішення № 137030478, 02.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Київ справа №320/25489/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Містіндустрія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі по тексту також позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Містіндустрія» (далі по тексту також відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції в розмірі 1878464,35 грн та пеню в розмірі 13224,76 грн, що разом складає 1878464,35 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідачем у 2022 році не було виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим сума адміністративно-господарських санкцій, які підлягають сплаті відповідачем, становить 2010708,11 грн.

Крім того, у зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій у повному обсязі у строк, встановлений Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», позивачем було нараховано пеню у сумі 13224,76 грн.

Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про їх стягнення з відповідача у примусовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що він не погоджується з розрахунком позивача, зазначаючи, що для цілей визначення нормативної кількості працівників з інвалідністю у 2022 році має застосовуватись середньооблікова кількість штатних працівників за вирахуванням із загальної штатної чисельності працівників, що у відповідних місяцях 2022 року перебували на військовій службі, або відносно яких було призупинено дію трудового договору, або які перебували у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідач пояснив, що розрахована таким чином середньооблікова кількість штатних працівників за 2022 рік складає 205 осіб, а не 273 особи, як розраховано позивачем. Відповідно, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю повинна складати 8 осіб, а не 11.

Відповідач зазначив про працевлаштування у 2022 році 9 осіб з інвалідністю, що, на його думку, свідчить про виконання законодавчо встановленого нормативу та відсутності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Містіндустрія» (ідентифікаційний код 42935330, місцезнаходження: 03045, м.Київ, пров.Віто-Литовський, 14) має статус юридичної особи.

Судом встановлено, що 17.04.2023 в електронний кабінет відповідача був направлений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік. Відповідно до означеного розрахунку середньооблікова чисельність штатних працівників за 2022 рік складає 273 особи; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність -2 особи; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 11 осіб.

У позовній заяві позивач зазначив, що невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю зумовлює застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1878464,35 грн та пеню в розмірі 13224,76 грн, що разом складає 1878464,35 грн.

Вказані суми адміністративно-господарських санкцій та пені не були сплачені відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про їх стягнення у примусовому порядку, з приводу чого суд зазначає таке.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі по тексту також - Закон №875, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої-другої статті 17 Закону №875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875 (в редакції до 05.11.2022) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

18.10.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон №2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», який набрав чинності з 06.11.2022.

Частиною третьою статті 18 Закону №875 (в редакції Закону №2682-ІХ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до статті 19 Закону №875 (в редакції Закону №2682-ІХ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Частинами першою та другою статті 218 Господарського кодексу України, який був чинним на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 №827-22 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Так, пунктами 1.4-1.6 розділу І Порядку встановлено, що форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна.

Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство (фізичну особу) покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство (фізичну особу) здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 28.05.2019 у справі №807/554/17, від 28.05.2019 у справі №820/2287/17, від 24.02.2020 у справі №820/2132/17, від 18.11.2021 у справі №2340/4207/18, від 25.07.2022 у справі №160/4187/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16 зазначив, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Виходячи з наданого позивачем розрахунку адміністративно-господарських санкцій та пені за 2022 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2022 рік складає 273 особи; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік складає 11 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 2 особи.

В свою чергу, відповідач стверджує, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2022 рік складає 205 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік складає 8 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 9 осіб.

Питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються наказом Державного комітету статистики від 28.09.2005 №286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» (далі по тексту також - Інструкція), дія якого поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції №286 в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день.

Якщо підприємство на дату, вказану у формі державного статистичного спостереження, з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.

Пунктом 3.2 Інструкції №286 визначено, що середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Наказом Державної служби статистики України від 25.06.2021 №135 затверджено форми державного статистичного спостереження № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці» та № 1-ПВ (квартальна) «Звіт із праці».

Відповідно до наданих позивачем звітів з праці за формою №1-ПВ з доказами їх направлення до Держстату України середньооблікова кількість штатних працівників за 2022 рік у січні склала 286 осіб, у лютому - 291 особа, у березні - 281 особа, у квітні - 43 особи, у травні - 75 осіб, у червні - 188 осіб, у липні - 228 осіб, у серпні - 212 осіб, у вересні - 209 осіб, у жовтні - 218 осіб, у листопаді - 212 осіб, у грудні - 213 осіб.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2022 рік становить 205 осіб ((286 + 291 + 281 + 43 + 75 + 188 + 228 + 212 + 209 + 218 + 212 + 213)/12 місяців).

Тобто, для визначення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік слід використовувати середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2022 рік - 205 осіб, а не 273, як зазначено позивачем.

Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік з урахуванням округлення до цілого значення становить 8 робочих місць.

Відповідно до витягу з наказу ТОВ «Містіндустрія» від 28.11.2019 №6-к з 01.12.2019 прийнято на роботу ОСОБА_1 , який відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 29.07.2009, отримує пенсію по інвалідності 3 групи, трудове каліцтво. Довідкою МСЕК серії МСЕ №293141 підтверджено встановлення ОСОБА_1 3 групи інвалідності довічно. Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , його прийнято на роботу в ТОВ «Містіндустрія 01.12.2019. Записів про звільнення трудова книжка не містить.

Відповідно до наказу (розпорядження) №21-к від 14.02.2022 за формою №П-1 з 16.02.2022 прийнято на роботу ОСОБА_2 , який відповідно до довідки до акта МСЕК серії 12 ААБ №466835 від 07.11.2019 є особою з інвалідністю 2 групи довічно. Записами у трудовій книжці підтверджується прийняття означеної особи на роботу до ТОВ «Містіндустрія». Записів про звільнення трудова книжка не містить.

Відповідно до витягу з наказу ТОВ «Містіндустрія» від 28.11.2019 №6-к прийнято на роботу з 01.12.2019 ОСОБА_3 , яка звільнена відповідно до наказу №10-к від 01.02.2023. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12-ААБ №419593 від 18.07.2019 ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 2 групи довічно.

Відповідно до наказу №139-к від 31.07.2020 на роботу відповідачем прийнято ОСОБА_4 , який відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №464039 від 15.08.2019 є особою з інвалідністю 2 групи безтерміново. Записами у трудовій книжці підтверджується прийняття означеної особи на роботу до ТОВ «Містіндустрія». Записів про звільнення трудова книжка не містить.

Відповідно до наказу №7-к від 17.01.2020 на роботу відповідачем прийнято ОСОБА_5 , який відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №266955 від 02.12.2021 є особою з інвалідністю 3 групи безтерміново. Наказом про припинення трудового договору від 12.05.2022 №50-к підтверджено звільнення означеної особи.

Відповідно до наказу від 31.10.2019 №2-к відповідачем прийнято на роботу ОСОБА_6 , звільненого наказом від 20.10.2022 №117-к, який відповідно до повідомлення підприємству, установі, організації про результати огляду МСЕК від 2021 року є особою з інвалідністю 3 групи.

Відповідно до наказу від 28.11.2019 №6-к відповідачем прийнято на роботу ОСОБА_7 , звільненого 12.05.2022 наказом №49-к, який відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії ААБ №271039 від 23.10.2019 є особою з інвалідністю 3 групи безтерміново. Записами у трудовій книжці підтверджується прийняття означеної особи на роботу до ТОВ «Містіндустрія». Записів про звільнення трудова книжка не містить.

Відповідно до наказу від 31.10.2019 №2-к відповідачем прийнято на роботу ОСОБА_8 , який відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ від 09.11.2022 є особою з інвалідністю 3 групи безтерміново. Записами у трудовій книжці підтверджується прийняття означеної особи на роботу до ТОВ «Містіндустрія». Записів про звільнення трудова книжка не містить.

Відповідно до наказу №133-к від 15.11.2022 відповідачем прийнято на роботу ОСОБА_9 , який відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 отримує пенсію по інвалідності 3 групи. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ №617366 від 11.03.2014 означеній особі встановлено 3 групу інвалідності безтерміново.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що на ТОВ «Містіндустрія» протягом 2022 року було працевлаштовано 9 осіб з інвалідністю, що, в свою чергу, свідчить про дотримання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Щодо ненаправлення до органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, звітів форми № 3-ПН у 2022 році, позивач пояснив їх ненаправлення відсутністю потреби у залученні осіб з інвалідністю з огляду на те, що кількість робочих місць згідно нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік була заповненою. Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік не подавався, оскільки чинним законодавством не було передбачено необхідності його подання.

Також відповідач стверджує, що у 2022 році до ТОВ «Містіндустрія» не звертались центри зайнятості для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Враховуючи означені обставини, якими підтверджено працевлаштування протягом 2022 року 9 осіб з інвалідністю, що перевищує норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до положень частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що матеріали справи свідчать про те, що відповідачем забезпечено працевлаштування осіб з інвалідністю у необхідній кількості, суд вважає, що підстави для сплати позивачем адміністративно-господарських санкцій відсутні.

У зв`язку з цим в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.