Рішення № 137030356, 02.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року № 320/13473/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медеко+» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Медеко+» (далі позивач, ТОВ «Медеко+») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2024 № 1412650707.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевірка проведена всупереч п. 80.2 ст. 80 та п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, оскільки контролюючим органом до початку перевірки не було вручено платнику податків або його уповноваженому представнику копію наказу про проведення фактичної перевірки та на його адресу не надсилалось, натомість було вручено адміністратору позивача, який не є уповноваженою особою представляти його інтереси перед будь-якими третіми особами без окремо виданої довіреності.

Позивач зазначив, що директор був відсутній за місцем проведення перевірки, про що було повідомлено осіб, які представились як особи уповноважені на проведення фактичної перевірки. Документів, передбачених п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, а саме копію наказу, направлення та службові посвідчення посадових осіб відповідача іншим особам вручено не було. Відтак, позивач вважає, що перевірка проведена з порушенням норм Податкового кодексу, а висновки перевірки не можуть бути використані контролюючим органом під час прийняття рішень на підставі акта перевірки та у платника податків були законні підстави відмовитися від проведення перевірки та не допустити посадових осіб до проведення такої перевірки. Також позивач стверджує, що йому не був направлений акт перевірки, що позбавило його права на подання заперечення.

Позивач вважає, що контрольна розрахункова операція проведена посадовими особами відповідача у зв`язку з невиконанням функцій держави, а висновки, викладені у акті фактичної перевірки щодо нібито проведення розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО, є безпідставними, ґрунтуються на Х-звіті, що не є належним доказом та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником ГУ ДПС у м. Києві подано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що фактична перевірка проведена контролюючим органом у відповідності до норм чинного податкового законодавства, посадовими особами контролюючого органу було ознайомлено адміністратора позивача з наказом на перевірку, а також направленням і посвідченнями, під особистий підпис, тобто, контролюючим органом в повному обсязі дотримано вимоги п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. ГУ ДПС у м. Києві зазначено, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу. Представник відповідача вказав, що податкове повідомлення-рішення за результатами проведення перевірки прийняте контролюючим органом на підставі обґрунтованих висновків, в межах компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що не погоджується з позицією відповідача та наголосив, що останнім не наведено жодних конкретних відомостей щодо підстав проведення фактичної перевірки позивача; порушено процедуру проведення перевірки, відповідачем незаконно визначено штрафні санкції для позивача, а тому просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав аргументи, викладені в адміністративному позові, та просив задовольнити позов в повному обсязі і скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, за згодою сторін, перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Медеко+», код ЄДРПОУ 43249687, зареєстроване як юридична особа 25.09.2019, основний вид діяльності: 86.23 - Стоматологічна практика та як платник податків, перебуває на обліку у ГУ ДПС у м. Києві.

Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до наказу від 10.10.2024 № 6781-п та на підставі направлень від 15.10.2024 №23953/26-15-07-07-02, №23954/26-15-07-07-03, згідно зі ст.ст.20, 80 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку стоматологічного кабінету, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Європейського союзу 41-с, де здійснює свою діяльність ТОВ «Медеко+».

За результатами фактичної перевірки складено акт перевірки від 29.10.2024 № 117066/26/15/07/43249687.

Перевіркою встановлено порушення: п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), а саме: проведення розрахункових операцій з продажу товарів на загальну суму 3624757,25 грн. без застосування РРО та/або ПРРО без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків); ст. 44. п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), а саме: ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі акту перевірки від 29.10.2024 № 117066/26/15/07/43249687 ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2024 № 1412650707, яким, за порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 443 526,70 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Медеко» подало скаргу до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 04.03.2025 № 6093/6/99-00-06-03-02-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 09.12.2024 № 1412650707, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України).

Згідно підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримания норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.13 пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

На відміну від інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попереджених платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підстави та обов`язкові умови (обставини), що є необхідними передумовами для її здійснення.

Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, визначений у положеннях пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України визначено, що однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 вказав, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

У разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Підставою для проведення фактичної перевірки вказано у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

У спорах цієї категорії, перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення.

Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки.

Суд зауважує, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Окрім того, як уже зазначалось, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України копія наказу вручається, зокрема, посадовим (службовим) особам платника податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення фактичної перевірки була присутня адміністратор Товариства Марченко Юлія Вікторівна, якій, відповідно до акту перевірки, були пред`явлені відповідні документи.

Відтак, суд відхиляє доводи позивача у частині необізнаності із проведенням перевірки та відсутності під час здійснення такої.

Щодо встановлених контролюючим органом правопорушень, суд зазначає таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон № 265/95-ВР). Дія вказаного Закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

-проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно визначень, наведених у статті 2 Закону № 265/95-ВР:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця,

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Отже, за змістом наведених вимог суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції (постанова Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 120/11036/23).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами податкового органу проведено контрольну розрахункову операцію стосовно профогляду стоматолога на суму 800,00 грн розрахунок проведено у безготівковій формі, РРО та/або ПРРО не використано (відсутній), відповідний розрахунковий документ не видано.

Тобто, позивачем допущено порушення, пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме проведено розрахункову операцію без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа.

В акті перевірки зафіксовано, що на письмовий запит контролюючого органу про надання документів позивачем не надано жодних документів.

Також, проведеною перевіркою згідно наданих під час перевірки виписок банку з розрахункового рахунку платника виявилось, що в період з 01.10.2024 по 16.10.2024 ТОВ «Медеко+» проводило розрахункові операції у безготівковій формі через банківський термінал (POS-термінал) без використання РРО т/або ПРРО на загальну суму 3 631 148,07 грн. Так, 01.10.2023 на суму 6390,82 грн це порушення вчинено вперше та в сумі 3624757,25 грн як наступні вчинення порушення.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року (Положення № 13) визначено форму і зміст розрахункових документів електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі ПГКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї ресстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на надані такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Пунктом 3 розділу 1 Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення.

Як зазначив контролюючий орган, уся інформація з фіскальних чеків зберігається в СО РРО, вона може в будь-який момент часу оглянута на веб порталі Державної податкової служби за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check, з використанням електронного сервісу «Пошук фіскального чека». Тобто, інформація з фіскального чеку та інформація з веб порталу Державної податкової служби має бути ідентичною щодо фіскальних номерів документів та ПРРО, дати та часу проведення операції, найменування товару, його кількості та ціни, суми операції, тощо.

Разом з тим, як встановлено перевіркою, при зчитуванні QR-коду, у отриманих від позивача розрахункових документах, перехід за посиланням не відбувається з причини відсутності інформації за критеріями пошуку. В базі СОД РРО ДПС України інформація щодо таких розрахункових документів також відсутня.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

-у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, за кожне наступне порушення.

Аналіз змісту вказаної норми свідчить, що за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з наступних обов`язків: 1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 2) непроведення розрахункової операції через РРО; 3) невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції; 4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання передбачена відповідальність у виді застосування штрафних санкцій.

Зміст об`єктивної сторони складу вказаного правопорушення свідчить, що у контексті п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.

Відповідно до пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПК України податковим правопорушенням с протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 113.3 пункту 113 ПК України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Кожен встановлений контролюючим органом факт непроведення через ПРРО/РРО та невидачі розрахункового документа встановленої форми і змісту є окремим правопорушенням. При цьому, кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є наступність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Таким чином, розмір фінансових санкцій у даному випадку слід визначати з урахуванням кількості разів допущених правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Контролюючий орган визначив, що вперше позивачем порушено податкову дисципліну шляхом проведення розрахункових операцій без використання РРО т/або ПРРО 01.10.2023 на суму 6390,82 грн, а повторним у період з 01.10.2024 по 16.10.2024 на суму 3624757,25 грн.

Позивачем не спростовано належними доказами виявлені перевіркою порушення.

Посилання позивача на те, що грошові кошти, за які здійснено контрольну розрахункову операцію, мають інше джерело походження є лише припущеннями та не підтверджено документально.

З урахуванням вищенаведеного, суд констатує, що контролюючим органом доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення від 09.12.2024 № 1412650707 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які су справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Медеко+» (03164, м. Київ, вул. Олевська, буд. 5, оф. 363, код ЄДРПОУ 43249687) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.