Ухвала суду № 137030311, 02.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про повернення зустрічної позовної заяви

02 червня 2026 року м. Київ справа № 320/5083/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши зустрічний позов ОСОБА_1 в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у місті Києва до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у місті Києві з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з розрахункових рахунків ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 119 852,95 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10.03.2026 ОСОБА_1 направлено до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» зустрічний позов, зареєстрований судом 19.05.2026, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2025 №№ 03502424021, 03302624021, 035027240212, 03500724021, 03502124021 та податкову вимогу від 16.07.2025 №0015426-1306-2615.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 зустрічну позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати оригінал платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 532,05 грн;

- надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

- надати суду всі наявні у докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за зустрічним позовом, з урахуванням вказаних судом зауважень.

01.06.2026 на адресу суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позивачем за зустрічним позовом подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено, зокрема, заяву про поновлення строку звернення до суду.

Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.08.2018 в адміністративній справі № 813/2897/16.

Конституційний Суд України в Рішенні від 13.12.2011 №17-рп/2011 визнав конституційними положення КАС України про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору, якими лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту й обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спеціальним регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

За приписами пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24, в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Предметом оскарження в межах зустрічного позову є податкові повідомлення-рішення від 17.04.2025 №№ 03502424021, 03302624021, 035027240212, 03500724021, 03502124021 та податкова вимога від 16.07.2025 №0015426-1306-2615.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оскарження означених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги в адміністративному порядку, суд вважає, що до спірних відносин є застосовним 6-місячний строк звернення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно пунктів 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктами 42.1, 42.2 статті 42 ПК України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу, і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №640/9016/20, від 24.09.2025 у справі №520/7480/25.

Згідно з пунктом 42.3 статті 42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Відповідно до положень пунктів 42.4 та 42.5 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом.

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

В матеріалах справи відсутні докази подання ОСОБА_1 до контролюючого органу заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а тому листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Матеріали справи містять докази направлення податкових повідомлень-рішень від 17.04.2025 №№ 03502424021, 03302624021, 035027240212, 03500724021, 03502124021 та податкової вимоги від 16.07.2025 №0015426-1306-2615 за податковою адресою ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , однак поштова кореспонденція була повернута відправникові без вручення ОСОБА_1 .

З відповіді №2344465 від 16.02.2026 з Єдиного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відомостей про зміну податкової адреси ОСОБА_1 матеріали справи не містять, як і доказів того, що платник податків повідомляв контролюючий орган про зміну своєї податкової адреси, за якою має здійснюватися листування у податкових питаннях. У зв`язку з цим, направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги за податковою адресою ( АДРЕСА_1 ) є правомірним, свідчить про дотримання контролюючим органом відповідної процедури листування, внаслідок чого спірні ППР та податкова вимога вважаються врученими платнику податків.

Таким чином, звернувшись 10.03.2026 до суду з даним зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом пропустила строк звернення до суду із зустрічною позовною заявою.

У заяві про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 зазначила, що про наявність спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги дізналась у приміщенні суду 23.02.2026 після ознайомлення з матеріалами справи, а про наявність цієї справи дізналась з додатку «Дія».

Позивач повідомила суд, що з 12.04.2024 не проживає за своєю податковою адресою, що підтверджується договором оренди від 12.04.2024 та квитанціями про сплату комунальних послуг за адресою фактичного місця проживання АДРЕСА_3 .

Водночас, суд зауважує, що позивачем за зустрічним позовом не зазначено про повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси, як це передбачено положенням пункту 42.3 статті 42 Податкового кодексу України.

Отже спірні податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були направлені на адресу ОСОБА_1 та вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення поштового відправлення.

У постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

У цій же постанові Судова палата зробила висновок, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2026 у справі №580/10785/25, від 13.11.2025 у справі №520/7470/25.

Враховуючи викладене, суд вважає доводи позивача за зустрічним позовом про неотримання спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги з огляду на непроживання за адресою реєстрації місця проживання, без надання доказів повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси, є незмістовними, оскільки вказані рішення направлені на податкову адресу ОСОБА_1 , що підтверджено матеріалами справи.

Суд наголошує на тому, що тривала бездіяльність позивача за зустрічним позовом щодо невиконання покладеного на неї обов`язку повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси (за умови зміни такої), не може знівелювати значення інституту процесуальних строків на звернення до адміністративного суду. Відтак, дії позивача щодо отримання відповідного рішення, яким порушуються права позивача, чи відповідних відомостей та подання позовної заяви повинно відбуватись в межах передбаченого процесуальним законом строку. В контексті цих правовідносин таким строком є передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України 6-місячний строк звернення до суду. Водночас, лише за наявності об`єктивних непереборних обставин, строк звернення до суду може бути поновлений.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював позицію, що поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.03.2023 у справі №160/20711/21.

Проте, таких обставин судом в межах означеної адміністративної справи не встановлено та відповідних доказів сторонами не надано.

Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем за зустрічним позовом не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, тому суд дійшов висновку про неповажність наведених ОСОБА_1 підстав для поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення такого строку слід відмовити.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що позивач за зустрічним позовом не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві за зустрічним позовом разом з усіма доданими до неї документами.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду.

Повернути ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Дудін С.О.