Рішення № 137030222, 01.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року справа №320/39889/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод органік» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод органік» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2025 №0047574/0706 (частково), 23.05.2025 №0047589/0706 (частково), 27.05.2025 №0485432302.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 відкрито провадження у адміністративній справі №320/39889/25 в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 виправлено технічну описку в описовій частині Ухвали Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2025.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод органік» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2025 №0047589/0706 (частково), від 23.05.2025 №0047594/0706 (частково).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 відкрито провадження у адміністративній справі №320/39887/25 в порядку загального позовного провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод органік» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047574/0706 (частково).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 відкрито провадження у адміністративній справі №320/40124/25 в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі №320/39889/25 задоволено заяву представника Головного управління ДПС у м. Києві про об`єднання адміністративних справ в одне провадження. Об`єднано в одне провадження адміністративні справи №320/39889/25, №320/39887/25 та №320/40124/25. Об`єднаній справі присвоєно єдиний унікальний номер №320/39889/25. Вирішено продовжити розгляд об`єднаної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження.

За підсумком об`єднання справ та на підставі Заяви про зміну позовних вимог від 17.04.2026 у об`єднаній справі №320/39889/25 позивачем заявлені наступні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047574/0706 у частині заниження податку на прибуток у загальній сумі 10 456 574,00 грн, а також у частині застосування штрафної санкції у загальному розмірі 1 114 575 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047589/0706 у частині завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість у загальному розмірі 6 091 489,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047594/0706 у частині застосування штрафної санкції за відсутність реєстрації податкових накладних у загальній сумі 2 966 117,50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2025 №0485432302 у частині застосування штрафної санкції у загальному розмірі 252 223,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач також посилається на обставини, викладені у позові та додаткових поясненнях.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, а також посилається на обставини, викладені в акті перевірки, наданому суду відзиві та узагальнюючих поясненнях.

В судових засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 розділу VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку із змінами підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, внесеними Законом України від 09 листопада 2023 року №3453-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок», плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 24.02.2025 №1269-п, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод органік» (код 40504062) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2024, валютного - за період з 01.01.2018 по 31.12.2024, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 24.05.2016 по 31.12.2024.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 30.04.2025 №35921/Ж5/26-15-07-06-02-20/40504062 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЗ ОРГАНІК» (код ЄДРПОУ 40504062), тел./факс (067)-466-02-67, e-mail: office@oliyatorg)».

Перевіркою встановлено наступні порушення:

1. п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, пп.140.5.4 та пп.140.5.10 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 4 та ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1, п. 6, п. 7, п. 11, п. 12, п. 17, п. 18 П(С)БО 16 «Витрати», п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 10 456 574 грн, у тому числі по періодах: 2019 рік на 23 179 грн; 2020 рік на 21 750 грн; 1 квартал 2021 року на 146 880 грн; 1 півріччя 2021 року на 205 560 грн; 3 квартали 2021 року на 396 720 грн; 2021 рік на 570 404 грн; 3 квартали 2022 року на 2 557 444 грн; 2022 рік на 5 406 124 грн; 1 квартал 2023 року на 1 551 846 грн; 1 півріччя 2023 року на 2 779 197 грн; 3 квартали 2023 року на 3 899 395 грн; 2023 рік на 4 043 796 грн; 1 квартал 2024 року на 315 404 грн; 1 півріччя 2024 року на 354 043 грн; 3 квартали 2024 року 354 043 грн; 2024 рік на 391 322 грн.

2. п.44.1 ст.44, п.188.1 ст.188, п.198.1, п .198.3, пп. г) п. 198.5, п 198.6 ст. 198, п .200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 1.2 ст. 1, п 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за грудень 2024 року на 6 123 770 грн.

3. п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015, не виписано (не оформлено) та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за квітень 2019 року, травень 2019 року, вересень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, березень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року, квітень 2021 року, травень 2021 року, червень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року та вересень 2022 року.

4. п.63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, п. 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, щодо несвоєчасного подання 11 повідомлень ф. 20-ОПП (щодо орендованих приміщень, щодо придбаного транспортного засобу, щодо взяття в оренду транспортних засобів) та неподання 26 повідомлень ф. 20-ОПП щодо орендованих приміщень, щодо придбання, передачі в оренду та повернення з оренди, продажу та взяття у користування та повернення з користування автомобілів.

5. пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, на загальну суму 6 687 035,37 грн.

6. ст.51, п. 70.16 ст.70, пп.176.2 «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також суми нарахованого єдиного внеску з недостовірними даними ІV квартал 2019 року, І квартал 2020 року.

7. пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки на загальну суму 557 252, 95 грн.

8 п.1 ч.6 ст. 6 та абз. 1 п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п. 6 ч. 3 р. ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2021, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату за березень 2018 року.

9. пп.39.4.2.1 пп.39.4.2. п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України в частині невключення до поданого звіту про контрольовані операції за 2022 рік інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції на загальну суму 25 222 397,93 грн.

Висновки акта перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 23.05.2025 №0047574/0706, від 23.05.2025 №0047589/0706, від 23.05.2025 №0047594/0706, від 27.05.2025 №0485432302, які позивач оскаржує частково.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України .

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Щодо співставлення собівартості реалізованого товару та доходу від реалізації цих товарів

Основним видом діяльності позивача є КВЕД 10.41 виробництво олії та тваринних жирів. Така діяльність забезпечується шляхом придбання сировини (насіння), передачі такої сировини на переробку на умовах давальницької сировини з подальшим експортуванням готової продукції.

Виготовлення продукції відбувається на умовах переробки давальницької сировини на потужностях ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод». На підтвердження наведеного позивачем надано до матеріалів справи договір про переробку давальницької сировини №31/12-20-П від 31.12.2020, а також приклади контрактів та вантажних митних декларацій.

Відповідно до положень п. 14.1.41 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб`єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб`єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

З наведеного вбачається, що сировина позивача, яка переробляється на умовах давальницької сировини на усіх етапах виробництва, є власністю позивача, а тому готова продукція є продукцією власного виробництва позивача (самостійно виготовленими товарами).

Відповідач за змістом акта перевірки зазначає, що за перевіряємий період при співставленні собівартості реалізованого товару (рахунок 90) та доходу від реалізації цих товарів, готової продукції (70 рахунок) в розрізі окремих операцій встановлено реалізацію товарів за ціною нижчою за ціну придбання.

З огляду на наведене відповідач стверджує про порушення позивачем положень п. 188.1 ст. 188, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також відсутність зареєстрованих податкових накладних відносно таких податкових зобов`язань.

В той же час, за змістом акта перевірки зазначено, що дане порушення не вплинуло на визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток.

Відповідно до положень п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до пп. 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

За положеннями п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу.

Отже, звичайна ціна це ціна, визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна (визначена сторонами) відповідає рівню ринкових цін.

Відтак, податковим законодавством визначено презумпцію дотримання платником податків рівня звичайних цін/положень п. 188.1 ПКУ. Якщо податковий орган ставить під сумнів дотримання платником рівня звичайних цін, то він має довести це у належний спосіб.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі 200/773/20-а, де наголошено, що у податковому законодавстві сформовано так звану «презумпцію ринкової ціни угоди», відповідно до якої сформована договірними сторонами ціна буде вважатися ринковою, допоки її невідповідність не буде доведено у встановленому порядку. Тягар доказування невідповідності договірних цін рівню ринкових покладається саме на контролюючий орган, оскільки позивач декларує такі ціни у відповідних первинних документах, які надаються на перевірку контролюючому органу. Платник податку повинен довести причини формування цін, які не відповідають рівню ринкових, надаючи відповідні докази на підтвердження визначеної цінової політики у контексті наявності певних економічних вигoд лише після того, коли податковий орган у належний спосіб встановить, що договірна ціна дійсно не відповідає ринковій.

В свою чергу, за змістом Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2024 у справі 200/773/20-а зазначено, що положення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України зобов`язувало платника податків визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, ґрунтуючись на розмірі, який не може бути меншим, ніж їх собівартість, лише до 31 грудня 2015 року.

Натомість відповідачем як за змістом акта перевірки, так і під час розгляду справи, не наведено будь-якого обгрунтування того, що застосовані позивачем ціни за розглядуваними операціями не відповідають рівню ринкових, звичайних цін.

При тому, що позивач звертав увагу на такі обставини ще під час проведення перевірки, що вбачається із змісту акта перевірки, а саме згадки про надання позивачем листа від 23.04.2025 №288, за змістом якого зазначено, що положення Податкового кодексу України, які прив`язують податок на додану вартість до собівартості, скасовані.

За положеннями п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що база оподаткування податком на додану вартість є вартісною характеристикою усієї операції, яка згідно зі ст. 185 Податкового кодексу України визнана об`єктом оподаткування, що виключає можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією (зокрема, за операцією з вивезення товарів за межі митної території України). При цьому, поширення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України на експортну операцію не приводить до того, що вона перестає бути експортом в цілому або в будь-якій частині, адже відбувається тільки одна операція, а саме вивіз товару в митному режимі експорту.

Аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 19.02.2024 у справі №818/84/17, від 27.06.2024 у справі №823/733/18.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем положень 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

З огляду на скасування таких донарахувань підлягають скасуванню й похідні штрафні санкції щодо відсутності зареєстрованих податкових накладних.

Відтак, податкові повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047589/0706 у частині зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість у загальній сумі 5 932 234 грн, від 23.05.2025 №0047594/0706 у частині застосування штрафних санкцій щодо відсутності зареєстрованих податкових накладних у загальній сумі 2 966 117,50 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо операцій з Селянським (фермерським) господарством «Гея»

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з Селянським (фермерським) господарством «Гея» договір поставки №07/09/21-2049-Р від 07 вересня 2021 року щодо постачання насіння ріпаку. Визначення кількісних та якісних показників товару наведено у додатках №1, №2 до договору.

Операції з постачання насіння ріпаку підтверджуються рахунком №ЧЕР00000562 від 12.09.2021, видатковою накладною №ЧЕР00000632 від 12.09.2021, податковою накладною №234 від 12.09.2021, реєстром товарно-транспортних накладних за вересень 2021 року, товарно-транспортними накладними №3 від 10.09.2021, №4 від 10.09.2021.

У відповідності до ст.9 вказаного Закону №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи первинні документи містять всі обов`язкові реквізити первинного документа. Договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним чи нікчемним.

Судом враховується, що акт перевірки не містить жодних зауважень до наданих первинних документів щодо операцій позивача з Селянським (фермерським) господарством «Гея».

Таким чином, здійснення операцій підтверджується первинними документами, наявними у матеріалах справи.

На підтвердження наявності ресурсів у Селянського (фермерського) господарства «Гея» позивачем долучено до матеріалів справи податкову декларацію з плати за землю за 2021 рік, за якою Селянським (фермерським) господарством «Гея» задекларовано 744,2 га земельних ділянок. Також позивачем надано звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році за формою № 29-сг, звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року за формою № 4-сг.

В акті перевірки зазначається, що Селянське (фермерське) господарство «Гея» має 6 штатних працівників, а за звітністю за формою №20-ОПП декларує наявність спецтехніки, зокрема, трактор, комбайн, глибокорозрихлювач, зерносушилку.

За змістом акта перевірки відповідач стверджує, що Селянським (фермерським) господарством «Гея» не подавалася декларація з податку на землю. Натомість позивачем долучено до матеріалів справи податкову декларацію з плати за землю за 2021 рік з квитанцією про її реєстрацію у податкових органах. Жодних заперечень щодо згаданого документу відповідачем не наведено.

Також за змістом акта перевірки зазначається, що до перевірки не надано статистичну звітність за формою 4-сг, 29-сг, 37-сг Селянського (фермерського) господарства «Гея». Натомість позивачем надано статистичні звіти Селянського (фермерського) господарства «Гея» за формою 4-сг, 29-сг разом з запереченням на акт перевірки (з доказами реєстрації), яке є невід`ємною частиною матеріалів перевірки, а також долучено до матеріалів справи.

Крім того, за змістом акта перевірки наявна податкова інформація щодо обставин формування Селянським (фермерським) господарством «Гея» податкового кредиту за рахунок придбання газу вуглеводного скрапленого, деетапропанбутанізованого конденсату, елементів водостічної системи, жалобів з металу, молока сухого знежиреного; відсутність операцій з придбання спецтехніки; відсутність операцій з перевізниками товару ПП «Лень» та ПП «Сабуров».

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством. Отже, позивач не повинен зазнавати негативних наслідків від імовірних порушень, допущених його контрагентом та контрагентами останнього.

Зазначені висновки неодноразово робив Верховний Суд у своїх рішеннях щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які підтримала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21), виснувавши, зокрема, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Що ж стосується згаданого відповідачем кримінального провадження, то доказів наявності вироку відносно посадових осіб Селянського (фермерського) господарства «Гея» відповідачем не надано.

В свою чергу, сам по собі факт наявності кримінального провадження не може бути належним доказом в межах адміністративного судочинства.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

З огляду на викладене, претензії відповідача відносно операцій позивача з Селянським (фермерським) господарством «Гея» є безпідставними, а відповідні донарахування підлягають скасуванню.

Відтак, податкові повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047574/0706 у частині заниження податку на прибуток у загальній сумі 173 684 грн, від 23.05.2025 №0047589/0706 у частині зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість у загальній сумі 135 088 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо операцій з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договір про надання агентських послуг №30/11/2020 від 30.11.2020 щодо сприяння укладанню договорів з продажу або купівлі сільськогосподарської продукції. В межах виконання такого договору позивачем надано довіреність, копія якої долучена до матеріалів справи.

Отримання позивачем послуг в межах договору про надання агентських послуг №30/11/2020 від 30.11.2020 підтверджується актом надання послуг №29/08 від 30.06.2021 та додатком до такого акта, який містить перелік постачальників та покупців з якими позивачем укладено договори поставки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір про надання послуг №30/12/20 від 30.12.2020 відносно забезпечення позивача інформацією щодо можливих варіантів надання послуг з перевезення вантажу автотранспортними компаніями. В межах виконання такого договору позивачем надано довіреність, копія якої долучена до матеріалів справи.

Отримання позивачем послуг в межах договору про надання послуг №30/12/20 від 30.12.2020 підтверджується актами надання послуг №3101/21 від 31.01.2021, №2802/21-1 від 28.02.2021 та додатками до таких актів, які містять перелік залучених перевізників, тягачів, причепів, водіїв.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір про надання послуг №05/02/2021 від 05.02.2021 відносно забезпечення позивача інформацією щодо можливих варіантів надання послуг з перевезення вантажу автотранспортними компаніями.

Отримання позивачем послуг в межах договору про надання послуг №05/02/2021 від 05.02.2021 підтверджується актами надання послуг №EY2802/21-2 від 28.02.2021, №3103/21-1 від 31.03.2021, №3004/21 від 30.04.2021, №3105/21 від 31.05.2021, №3006/21-1 від 30.06.2021, №2107/21-1 від 31.07.2021 та додатками до таких актів, які містять перелік залучених перевізників, тягачів, причепів, водіїв.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір про надання агентських послуг №17/12/2021 від 17.12.2021 з додатковою угодою №1 від 29.12.2021 щодо сприяння укладанню та виконанню договорів з продажу сільськогосподарської продукції, здійснення заходів щодо фактичного виконання договірних зобов`язань, збільшення обсягів реалізації продукції позивача. В межах виконання такого договору позивачем надано довіреність, копія якої долучена до матеріалів справи.

Отримання позивачем послуг в межах договору про надання агентських послуг №17/12/2021 від 17.12.2021 підтверджується актами надання послуг №18 від 31.01.2022, №19 від 28.02.2022, №20 від 31.03.2022, №21 від 30.04.2022, №22 від 31.05.2022, №23 від 30.06.2022, №24 від 31.07.2022, №10 від 31.08.2022, №11 від 30.09.2022, №12 від 31.10.2022, №15 від 30.11.2022, №16 від 31.12.2022, №13 від 31.01.2023, №14 від 28.02.2023, №16 від 31.03.2023, №20 від 30.04.2023, №21 від 31.05.2023, №22 від 30.06.2023, №26 від 31.07.2023, №27 від 31.08.2023, №31 від 30.09.2023, № 35 від 31.12.2023 та реєстрами продажу продукції, які містять відомості щодо покупців продукції позивача, обсягів продажу продукції позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , договір про надання агентських послуг №31/12/2021 від 31.12.2021 щодо сприяння укладанню договорів поставки сільськогосподарської продукції. В межах виконання такого договору позивачем надано довіреність, копія якої долучена до матеріалів справи.

Отримання позивачем послуг в межах договору про надання агентських послуг №31/12/2021 від 31.12.2021 підтверджується актами надання послуг №15 від 31.01.2022, №16 від 28.02.2022, №17 від 31.03.2022, №18 від 30.04.2022, №19 від 31.05.2022, №20 від 30.06.2022, №21 від 31.07.2022, №9 від 31.08.2022, №10 від 30.09.2022, №11 від 31.10.2022, №13 від 30.11.2022, №14 від 31.12.2022, №1 від 31.01.2023, №2 від 28.02.2023, №3 від 31.03.2023, №7 від 30.04.2023, №8 від 31.05.2023, №9 від 30.06.2023, №10 від 31.07.2023, №11 від 31.08.2023, № 12 від 30.09.2023, №17 від 31.03.2024, №18 від 30.06.2024 та реєстрами закупівлі продукції, які містять відомості щодо продавців сільськогосподарської продукції, обсягів придбаної позивачем сільськогосподарської продукції.

Суд наголошує, що вищезгадані додатки до актів виконаних робіт містять перелік постачальників та покупців з якими позивачем укладено договори поставки, залучених перевізників, тягачів, причепів, водіїв. В свою чергу, реєстри продажу/закупівлі містять інформацію щодо покупців продукції позивача та продавців сільськогосподарської продукції, обсягів продажу продукції позивача та придбаної позивачем сільськогосподарської продукції.

З приводу дійсності операцій позивача, зазначених у додатках до актів виконаних робіт та реєстрів продажу/закупівлі відповідачем претензій не наводиться.

Відтак, розглядувані операції підтверджені належним чином оформленими документами, які за положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для формування показників бухгалтерського та податкового обліку.

Натомість відповідач посилається на ненадання позивачем документів, які не є обов`язковими та не є підставою для формування показників бухгалтерського, податкового обліку. Загалом йдеться про факультативні документи, які можуть складатися у разі необхідності.

З приводу обставин залучення фізичних особі-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач посилається на наявність обставин, які погіршили можливість позивача забезпечувати стабільне отримання сировини та стабільні канали збуту готової продукції.

Так, позивач посилається на те, що з огляду на неврожай соняшнику у 2020 році на ринку мав місце дефіцит сировини, підвищена конкуренція за сировину та стрімке подорожчання сировини.

Такі обставини мали негативний вплив на діяльність позивача в частині можливості виконання позивачем своїх зобов`язань за експортними контрактами, підтримки достатнього рівня завантаженості виробничих потужностей.

За таких обставин позивачем було прийнято рішення про вжиття організаційних заходів щодо забезпечення діяльності позивача у надзвичайних умовах протягом 2021 року, що підтверджується копією наказу від 25.09.2020 №44.

Серед іншого, позивачем було вжито заходи щодо забезпечення завантаженості виробничих потужностей ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод» шляхом забезпечення сталого отримання сировини, а також безперешкодної доставки сировини від постачальників до виробничих потужностей ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод» та доставки вже готової продукції на адресу покупців.

Оскільки йдеться про необхідність діяти в атипових умовах, що потребує відповідних навичок та досвіду, які не характерні для найманого персоналу, позивачем прийнято рішення про залучення зовнішніх виконавців.

Позивач зазначає, що вжиті ним заходи, зокрема, залучення зовнішніх виконавців допомогли позивачу забезпечити виконання зобов`язань позивача за експортними контрактами незважаючи на негативні обставини на ринку сировини.

Також позивач посилається на те, що починаючи ще з літку 2021 року мали місце численні публікації про високу ймовірність повномасштабного вторгнення російської федерації із відповідними негативними наслідками.

За таких обставин позивачем було прийнято рішення про продовження дії вже прийнятих заходів щодо функціонування у надзвичайних умовах протягом 2022 року, а також вжиття додаткових заходів на випадок значного погіршення безпекової ситуації, зокрема, забезпечення стабільного отримання сировини та організацію побудови альтернативних каналів збуту продукції позивача, що підтверджується копією наказу від 10.12.2021 №64.

В межах таких заходів позивачем продовжено практику залучення зовнішніх виконавців задля забезпечення стабільного постачання сировини та забезпечення альтернативи існуючих у 2021 році каналів експортування (морські порти України в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях).

Позивач зазначає, що після повномасштабного вторгнення та відомих обмежень функціонування морських портів України у додаток до використання морських портів України почав використовувати альтернативні канали експорту товарів, а саме сухопутні маршрути через західну Україну та річкові порти на дунайському напрямку.

Окремо позивач посилається на статистичну інформацію та інформацію у відкритому доступі, яка свідчить про зменшення завантаженості виробничих потужностей олійно-жирової промисловості, а також зменшення обсягу експортних операцій України протягом періоду залучення позивачем зовнішніх виконавців.

На противагу суттєвому зменшенню наведених показників на ринку України в цілому, позивач наголошує на тому, що показники його діяльності (обсяги виробництва та експорту) завдяки залученню зовнішніх виконавців протягом 2021-2024 років збільшились майже вдвічі.

Збільшення обсягів діяльності позивача підтверджується бухгалтерською довідкою від 05.03.2026 №17, долученою до матеріалів справи звітністю з податку на додану вартість, а також відомостями щодо показників діяльності позивача, які наведені в акті перевірки.

Крім того, позивач звертає увагу, що про збільшення доходів позивача прямо зазначено в акті перевірки.

Суд наголошує, що відповідачем не наведено будь-яких заперечень щодо суттєвого збільшення показників діяльності позивача у період залучення зовнішніх виконавців, яке відбулось на тлі зменшення аналогічних показників на ринку України загалом.

Твердження відповідача щодо доцільності/недоцільності прийнятих позивачем рішень у сфері його господарської діяльності не відносяться до його компетенції та відповідно не можуть бути враховані судом при вирішенні даної справи.

При цьому, за твердженнями позивача, його бізнес-рішення обумовлені об`єктивними обставинами та мали беззаперечний позитивний економічний ефект (суттєве збільшення показників діяльності позивача в несприятливих умовах, за умови зменшення загальних обсягів діяльності суб`єктів господарювання на цьому ж ринку).

З приводу посилання відповідача на недостатність ресурсів фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , Єфремова Я.В. та Коган В.В. позивач посилається на те, що йдеться про операції, які потребують не значного обсягу ресурсів, а відповідних доволі специфічних навичок, досвіду та певної репутації.

Що ж стосується посилання відповідача на наявність у позивача власного штату працівників, то позивачем надано пояснення, що йдеться про діяльність в атипових умовах, які не характерні для штатних працівників.

Як передбачено п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абз. 5, 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт надання послуги особою, яка вказана в первинних документах, наданих платником податків. Водночас наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку.

Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, з метою дослідження фактичного руху активів у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання послуг, специфіку предмету надання послуги, обсяги і зміст послуги, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з надання послуг, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Суд за підсумком дослідження наявних в матеріалах справи доказів, а також наведених сторонами доводів дійшов висновку, що операції позивача з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які розкривають зміст розглядуваних операцій. В свою чергу, позитивний економічний результат від залучення фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, претензії відповідача відносно операцій позивача з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є безпідставними, а відповідні донарахування підлягають скасуванню.

Відтак, податкове повідомлення-рішення 23.05.2025 №0047574/0706 у частині заниження податку на прибуток у загальній сумі 7 279 652 грн, а також у частині застосованої штрафної санкції на загальну суму 1 090 930 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо операцій з надання фінансової допомоги

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у 2021 році було укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги з пов`язаними особами, а саме з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кодима Логістик».

Згодом позивачем було укладено відповідні додаткові угоди щодо прощення частини боргу за вищезгаданими договорами про надання поворотної фінансової допомоги, а саме 15 825 000 грн.

Сторонами не наводяться заперечення щодо фактичних обставин розглядуваних операцій.

За змістом акта перевірки наводиться інформація про пов`язаність з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кодима Логістик», а також декларування такими підприємствами від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2021 рік. Заперечень з цього приводу позивачем не наведено.

Відповідач наполягає на тому, що позивачем в порушення положень пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України не збільшено фінансовий результат до оподаткування на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до положень пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2022) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення пп. 140.5.9 цього пункту.

З наведеного вбачається, що розглядувані операції не підпадають під дію положень пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 01.01.2022.

В свою чергу, відповідно до положень пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції, що діє після 01.01.2022) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), платникам податку, які є пов`язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення пп. 140.5.9 цього пункту.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, ст. 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Положення пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України в редакції, що діє з 01.01.2022 не містять прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже їх дія не розповсюджується на період до набрання ними чинності.

Розглядувані операції виникли у 2021 році, а тому застосування відносно таких операцій положень пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України в редакції, що діє з 01.01.2022 є безпідставним.

Заперечень з приводу порушення положень ст. 58 Конституції України відповідачем не наведено, хоча такий аргумент було викладено позивачем ще у запереченнях до акта перевірки.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047574/0706 у частині заниження податку на прибуток у загальній сумі 2 848 500 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕО КЛУБ», Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕО КЛАБ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ БІЗНЕС КЛАБ»

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕО КЛУБ» договір про надання послуг №0810/20-1 від 7 жовтня 2020 року щодо надання інформаційно-консультаційних послуг з питань комерційної діяльності та управління підприємством.

Надання Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕО КЛУБ» послуг підтверджується рахунком №13 від 07.10.2020, податковою накладною №12 від 08.10.2020, актом надання послуг №11 від 08.10.2020 із додатком №1 від 08.10.2020, який містить перелік заходів, організованих Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕО КЛУБ» протягом 2020 року.

В межах операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕО КЛАБ» договір не укладався.

Надання Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕО КЛАБ» послуг підтверджується актом надання послуг №18 від 27.09.2022 із додатком №1 від 27.09.2022, який містить перелік заходів, організованих Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕО КЛАБ» протягом 2022 року.

В межах операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ БІЗНЕС КЛАБ» договір не укладався.

Надання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ БІЗНЕС КЛАБ» послуг у 2023 році підтверджується рахунком №70 від 25.10.2023, актом надання послуг №71 від 26.10.2023 із додатком № 1 від 26.10.2023, який містить перелік заходів, організованих Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ БІЗНЕС КЛАБ» протягом 2023 року.

Надання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ БІЗНЕС КЛАБ» послуг у 2024 році підтверджується рахунком №53 від 11.10.2024, актом надання послуг №54 від 06.11.2024 із додатком №1 від 06.11.2024, який містить перелік заходів, організованих Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ БІЗНЕС КЛАБ» протягом 2024 року.

Із матеріалів справи вбачається, що вищезгадані додатки надавались разом з запереченнями на акт перевірки, які є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Із змісту акта перевірки вбачається, що претензія відповідача відносно операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕО КЛУБ», Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕО КЛАБ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ БІЗНЕС КЛАБ» полягає в тому, що, на думку відповідача, у представлених актах здачі-приймання наданих послуг міститься лише найменування наданої послуги, відсутня деталізація виконаних робіт, з них неможливо встановити зміст та обсяг наданих послуг, кількість витраченого часу, порядок визначення вартості, а також ідентифікувати участь контрагента у виконанні робіт.

З цього приводу судом наголошується, що законодавством не встановлена ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2020 року (справа №560/3956/18), від 2 липня 2020 року (справа №560/711/19), від 2 квітня 2020 року (справа №160/93/19), від 30 вересня 2020 року у справі 826/10120/18, від 31 травня 2021 року у справі № 540/356/19, від 20 квітня 2021 року у справі №160/2404/20, від 05 жовтня 2022 року у справі №803/1130/13-а, від 28 березня 2023 року у справі № 520/123/20.

З приводу розглядуваних послуг позивачем надано пояснення, що йдеться про придбання інформаційно-комунікаційних послуг, які полягають у забезпеченні участі посадових осіб позивача в заходах, які передбачаються надання інформації по актуальним для бізнесу питанням протягом 2020, 2022, 2023 та 2024 років, які проводились доволі відомою на ринку групою CEO Club.

Також позивачем зазначено, що з огляду на специфіку та відносну незначність операцій договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕО КЛАБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ БІЗНЕС КЛАБ» у письмовому вигляді не укладалися, що не заборонено законом.

З огляду на викладене, претензії відповідача відносно операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕО КЛУБ», Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕО КЛАБ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ БІЗНЕС КЛАБ» є безпідставними, а відповідні донарахування підлягають скасуванню.

Відтак, податкові повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047574/0706 у частині заниження податку на прибуток у загальній сумі 131 559 грн, а також застосованої штрафної санкції на загальну суму 17 850 грн, від 23.05.2025 №0047589/0706 у частині зменшення суми від`ємного значення у загальній сумі 24 167 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо операцій з нерезидентом ALPNACOSTA MANAGEMENT LP (Велика Британія)

В межах перевірки встановлено, що позивачем придбавались транспортно-експедиційні послуги у нерезидента ALPNACOSTA MANAGEMENT LP (Велика Британія).

Відповідач наполягає, що відносно таких операцій мають застосовуватись положення пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у п. 140.2 та пп. 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу), придбаних у:

неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ, Накопичувального фонду, недержавних пенсійних фондів і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону;

нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. 39.2.1.2-1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Відповідно до пп. 39.2.1.2-1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України перелік організаційно-правових форм, що затверджується Кабінетом Міністрів України, включає організаційно-правові форми нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Господарські операції платника податків з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена Кабінетом Міністрів України до переліку організаційно-правових форм нерезидентів, за відсутності критеріїв, визначених пп. «а»-«в», «ґ» пп. 39.2.1.1 цього підпункту, визнаються неконтрольованими за наявності хоча б однієї з таких умов:

нерезидент є резидентом держави (території), з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України (крім держави (території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. 39.2.1.2 цього підпункту), відповідно до п. 103.5 ст. 103 цього Кодексу;

всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами держав (територій), з якими Україною укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами країни, з якою укладено міжнародний договір України (крім держав (територій), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. 39.2.1.2 цього підпункту), відповідно до п. 103.5 ст. 103 цього Кодексу.

У разі внесення змін до переліку організаційно-правових форм такі зміни застосовуються з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни.

Із змісту акта перевірки вбачається, що позивачу в ході перевірки вручено запит щодо підтвердження витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» по взаємовідносинам з нерезидентом ALPNACOSTA MANAGEMENT LP (Велика Британія) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.

Відповідь на такий запит позивачем не надано, що не заперечується позивачем.

Також позивачем не заперечується віднесення організаційно-правової форми нерезидента ALPNACOSTA MANAGEMENT LP (Велика Британія) до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України від 04.07.2017 №480, яка прийнята відповідно до вимог пп. 39.2.1.2-1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України.

Більш того, позивач прямо зазначає, що не готував документацію з трансфертного ціноутворення за операцією з нерезидентом ALPNACOSTA MANAGEMENT LP (Велика Британія).

Посилання позивача на те, що операція з ALPNACOSTA MANAGEMENT LP (Велика Британія) була здійснена на звичайних комерційних умовах, з економічною доцільністю та за ринковими цінами, співставними з умовами, що застосовуються у непов`язаних операціях сприймаються судом критично, адже будь-яких доказів з цього приводу позивачем не надано.

З огляду на наведене, на думку суду, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047574/0706 у частині заниження податку на прибуток у загальній сумі 23 179 грн, а також застосованої штрафної санкції на загальну суму 5 795 грн.

Щодо операцій з нерезидентом OLIYTORG OU (Естонія)

В межах перевірки встановлено, що позивачем не задекларовано у звіті про контрольовані операції взаємовідносини із імпорту послуг від нерезидента OLIYTORG OU (Естонія) за договором від 31.01.2022 №FFS31012022 на загальну суму 25 222 397,93 грн, чим порушено вимоги пп.39.4.2.1 пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.39.4.2.1 пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України у звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.

У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати:

новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період;

уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.

Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої п.120.4 і 120.6 ст. 120 цього Кодексу.

Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати звіт (уточнюючий звіт) про контрольовані операції за звітний період, який перевіряється.

Форма та порядок складання звіту про контрольовані операції встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.120.4 ст.120 Податкового кодексу України невключення до поданого звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції та/або невключення до поданого звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній інформації відповідно до вимог ст.39 цього Кодексу -

тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:

1 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році;

1 відсотка суми доходу (виручки) учасника міжнародної групи компаній, інформація про якого в порушення вимог цього Кодексу не відображена у звіті в розрізі країн міжнародної групи компаній, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Позивачем не заперечується факт порушення, також відсутні посилання на помилковість визначеного відповідачем розміру штрафної санкції за положеннями п. 120.4 ст. 120 Податкового кодексу України.

Посилання позивача на те, що під час підготовки звіту про контрольовані операції за 2022 рік відбувався збій облікової систем, судом сприймаються критично, адже будь-яких доказів з цього приводу позивачем не надано.

Також судом не приймаються посилання позивача на відсутність втрат бюджету, а також неспівмірності застосованої штрафної санкції вчиненому порушенню, адже факт вчинення порушення позивачем не заперечується, а положення п. 120.4 ст. 120 Податкового кодексу України визначають суть порушення та розмір штрафної санкції, яка підлягає застосуванню.

З огляду на наведене відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2025 №0485432302 щодо застосування штрафної санкції у загальному розмірі 252 223,98 грн.

Щодо не нарахування зобов`язань за умовним продажем

За змістом додаткових пояснень відповідач посилається на порушення позивачем положень пп. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в частині не нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на вартість списаного пального, а також порушення положень п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкових накладних щодо таких операцій.

З цього приводу позивачем повідомлено, що наведений епізод ним не оскаржується, а тому суд не надає оцінки наведеним обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, а також наданих відповідачем деталізованих розрахунків до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047589/0706 підлягає визнанню протиправним і скасуванню у частині завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість у загальній сумі 6091489 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047594/0706 підлягає визнанню протиправним і скасуванню у частині застосування штрафної санкції відносно відсутності реєстрації податкових накладних у загальній сумі 2966117,5 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047574/0706 підлягає визнанню протиправним і скасуванню у частині заниження податку на прибуток у загальній сумі 10 433 395 грн, а також застосованої штрафної санкції у загальній сумі 1 108 780 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 90 840,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1984 від 05.08.2025, №1985 від 05.08.2025, №1986 від 05.08.2025.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог, а саме у загальній сумі 60 560 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047589/0706 Головного управління ДПС у м.Києві у частині завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість у загальній сумі 6 091 489 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047594/0706 Головного управління ДПС у м.Києві у частині застосування штрафної санкції відносно відсутності реєстрації податкових накладних у загальній сумі 2 966 117,5 грн;

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0047574/0706 Головного управління ДПС у м.Києві у частині заниження податку на прибуток у загальній сумі 10 433 395 грн, а також застосованої штрафної санкції у загальній сумі 1 108 780 грн.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод органік» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.