Рішення № 137030117, 02.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року справа №320/26384/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши за правилами загального позовного провадженні у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Суть спору та процесуальні дії у справі.

Представник позивача Сафаряна Ари Кареновича звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, у якому просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 13.01.2025 № 02210240203 про сплату податку на доходи фізичних осіб у розмірі 458 156,25 грн.;

-Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 13.01.2025 № 02205240203 про сплату військового збору 38 179,75 грн.;

-Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 13.01.2025 № 02212240203 про розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1020 грн.;

-Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 13.01.2025 № 02218240203 про розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 340 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 30.05.2025 постановлено відкрити провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкове повідомлення-рішення.

Розпочато підготовче провадження у справі.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 постановлено оголосити перерву у підготовчому засіданні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 закрито підготовче засідання та прийнято рішення перейти до розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 оголошено перерву у судовому засіданні.

Відповідно до довідки Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 судове засідання, що було призначене на 04.11.2025 не проводилось та було знято з розгляду, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 судове засідання відкладено.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Правова позиція сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом без належного врахування фактичних обставин здійснених позивачем операцій. Позивач зазначає, що у 2021 році належні йому на праві спільної часткової власності частки нежитлової будівлі СТОА та приміщення артезіанської свердловини були внесені до статутного капіталу ТОВ «Універсальна тара» як майновий вклад. Ринкова вартість переданого майна відповідно до звітів про незалежну оцінку становила 2 036 250,00 грн, що відповідало номінальній вартості належної позивачу частки у статутному капіталі товариства. У подальшому позивач відчужив належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «Універсальна тара» Приватному підприємству «Скіфи» за ціною 2 036 250,00 грн. На думку позивача, вартість придбання інвестиційного активу та вартість його подальшого відчуження є однаковими, у зв`язку з чим інвестиційний прибуток від такої операції відсутній. Позивач вважає, що контролюючим органом безпідставно не враховано документально підтверджені витрати на набуття інвестиційного активу, що призвело до помилкового визначення інвестиційного прибутку, донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій. З огляду на викладене позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

30.06.2025 представник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві скерував до суду письмовий відзив, із змісту якого встановлено, що останній просить відмовити у задоволенні позову.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено отримання позивачем у 2021 році доходу від відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «Універсальна тара» у сумі 2 036 250,00 грн, що підтверджується відомостями податкової звітності за формою №4ДФ, поданої ПП «Скіфи». Відповідач зазначає, що позивачем не було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік та не задекларовано дохід, отриманий від операцій з інвестиційними активами. На думку відповідача, позивачем під час перевірки не надано належних документів, які б підтверджували понесення витрат на придбання інвестиційного активу у розумінні положень Податкового кодексу України, а тому контролюючий орган дійшов висновку про відсутність підстав для врахування інвестиційних витрат при визначенні фінансового результату від операцій з інвестиційними активами. У зв`язку з цим відповідачем визначено інвестиційний прибуток у розмірі 2 036 250,00 грн, на підставі чого позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та застосовано штрафні (фінансові) санкції, а також прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення. Відповідач також зазначає, що внесення майна до статутного капіталу товариства не підтверджує понесення витрат на придбання інвестиційного активу у розумінні підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, а надані позивачем документи не є достатніми для підтвердження інвестиційних витрат. Відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та такими, що прийняті у межах повноважень і відповідно до вимог податкового законодавства.

08.07.2025 ОСОБА_2 скерував до суду письмову відповідь на відзив, у якій зазначив, що висновки контролюючого органу про неподання декларації за 2021 рік, завищення інвестиційних витрат, ненадання книги обліку доходів і витрат та несплату ПДФО і військового збору є безпідставними. Позивач вказав, що отриманий від продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Універсальна тара» дохід у сумі 2 036 250 грн відповідав вартості майна, раніше внесеного ним до статутного капіталу товариства, а тому інвестиційний прибуток був відсутній. На підтвердження понесених витрат позивач послався на висновки про оцінку майна, протокол зборів засновників, акти приймання-передачі майна та частки у статутному капіталі. У зв`язку з відсутністю інвестиційного прибутку, на думку позивача, у нього не виникало обов`язку подавати декларацію, вести книгу обліку доходів і витрат та сплачувати ПДФО і військовий збір.

23.10.2025 на виконання вимог суду представником позивача подано письмові пояснення, у яких зазначено, що 16.04.2025 адвокатом Вербицьким Я.В. до Державної податкової служби України подано скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.01.2025 №02210240203, скаргу на податкові повідомлення-рішення від 13.01.2025 №02218240203 та №02212240203, а також скаргу на податкове повідомлення-рішення від 13.01.2025 №02205240203. Із наданих документів вбачається, що рішенням ДПС України від 07.05.2025 №13014/6/99-00-06-01-02-06 скаргу на податкове повідомлення-рішення №02205240203 залишено без розгляду та повернуто заявнику, рішенням від 07.05.2025 №13007/6/99-00-06-01-02-06 залишено без розгляду та повернуто скаргу на податкові повідомлення-рішення №02218240203 та №02212240203, а рішенням від 07.05.2025 №13019/6/99-00-06-01-02-06 залишено без розгляду та повернуто скаргу на податкове повідомлення-рішення №02210240203. До зазначених пояснень представником позивача долучено копії відповідних скарг, докази їх направлення до Державної податкової служби України та копії рішень ДПС України за результатами їх розгляду.

Позиція сторін по справі, висловлена у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_2 , який був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, у судове засідання не з`явився.

Представник позивача Сафаряна Ари Кареновича у судовому засіданні надав усні пояснення, у яких зазначив про обґрунтованість заявлених позовних вимог, підтримав позов у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про його задоволення.

Представник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

У 2018 році ОСОБА_2 набув на праві спільної часткової власності 1/2 частку нежитлової будівлі СТОА загальною площею 1487,8 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , а також 1/2 частку приміщення артезіанської свердловини загальною площею 9,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.10.2018, з якого вбачається державна реєстрація за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку приміщення артезіанської свердловини загальною площею 9,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

У матеріалах також міститься витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.08.2018, з якого вбачається державна реєстрація за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі СТОА загальною площею 1487,8 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що до справи долучено Звіт про незалежну оцінку будівлі СТОА загальною площею 1487,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , дата оцінки 08.09.2021. Із змісту звіту вбачається, що до його складу входять висновок про вартість майна, визначення завдання на оцінку, загальні відомості, відомості про кваліфікацію оцінювача, сертифікат якості оцінки, припущення та обмежувальні умови, опис та характеристика об`єкта оцінки, аналіз ринку нерухомості, методологія оцінки та обґрунтування застосованих методів, аналіз найбільш ефективного використання об`єкта оцінки, визначення вартості об`єкта оцінки, висновок про вартість об`єкта оцінки, письмова заява оцінювача та додатки.

Також долучено Звіт про незалежну оцінку приміщення артезіанської свердловини загальною площею 9,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (53С згідно зі звітом), дата оцінки 08.09.2021. Із змісту звіту вбачається, що до його складу входять висновок про вартість майна, визначення завдання на оцінку, загальні відомості, відомості про кваліфікацію оцінювача, сертифікат якості оцінки, припущення та обмежувальні умови, опис та характеристика об`єкта оцінки, аналіз ринку нерухомості, методологія оцінки та обґрунтування застосованих методів, аналіз найбільш ефективного використання об`єкта оцінки, визначення вартості об`єкта оцінки, висновок про вартість об`єкта оцінки, письмова заява оцінювача та додатки.

Із зазначених документів вбачається, що оцінка проведена з метою визначення ринкової вартості майна для внесення часток до статутного капіталу господарського товариства.

Станом на 08.09.2021 ринкова вартість приміщення артезіанської свердловини визначена у сумі 24 100,00 грн, а ринкова вартість нежитлової будівлі СТОА становила 4 048 400,00 грн. З урахуванням належності зазначених об`єктів на праві спільної часткової власності частка ОСОБА_1 у вартості приміщення артезіанської свердловини становила 12 050,00 грн, а частка у вартості нежитлової будівлі СТОА становила 2 024 200,00 грн.

До матеріалів справи також долучено витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, протокол №1 зборів засновників ТОВ «Універсальна тара» від 13.09.2021, акти приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Універсальна тара» від 21.09.2021 та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Із зазначених документів вбачається, що протоколом №1 зборів засновників ТОВ «Універсальна тара» від 13.09.2021 визначено розмір статутного капіталу товариства у сумі 4 072 500,00 грн та вирішено, що вклади учасників до статутного капіталу здійснюються шляхом передачі належних їм часток у праві власності на нерухоме майно. Учасниками товариства визначено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , частка кожного з яких становила 50 відсотків статутного капіталу номінальною вартістю 2 036 250,00 грн.

Відповідно до актів приймання-передачі від 15.09.2021 ОСОБА_1 передав до статутного капіталу ТОВ «Універсальна тара» належну йому 1/2 частку приміщення артезіанської свердловини вартістю 12 050,00 грн та 1/2 частку нежитлової будівлі СТОА вартістю 2 024 200,00 грн. Загальна вартість майна, переданого ОСОБА_1 до статутного капіталу товариства, становила 2 036 250,00 грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.04.2025 право власності на приміщення артезіанської свердловини загальною площею 9,8 кв.м зареєстровано за ТОВ «Універсальна тара» на підставі акта приймання-передачі від 15.09.2021.

Судом також встановлено, що 21.09.2021 між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Скіфи» (код ЄДРПОУ 31475424) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Універсальна тара» та підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, відповідно до яких ОСОБА_1 передав, а ПП «Скіфи» прийняло частку у статутному капіталі товариства номінальною вартістю 2 036 250,00 грн, що становила 50 відсотків статутного капіталу ТОВ «Універсальна тара».

До матеріалів справи долучено відомості з інформаційних баз ДПС щодо доходів ОСОБА_1 . Із зазначених відомостей вбачається, що ПП «Скіфи» (код ЄДРПОУ 31475424) у ІІІ кварталі 2021 року відобразило на користь ОСОБА_1 дохід у сумі 2 036 250,00 грн з ознакою доходу « 112».

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 03.10.2024 № 6648-п призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 .

Із змісту наказу вбачається, що перевірку призначено на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статей 79 та 82 Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням податкової інформації щодо отримання доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав.

Наказом визначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з 22.11.2024 тривалістю п`ять робочих днів з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з інвестиційного прибутку, отриманого від продажу корпоративних прав ТОВ «Універсальна тара» за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Повідомленням Головного управління ДПС у м. Києві від 15.10.2024 № 2219/26-15-24-02-03 ОСОБА_5 повідомлено про проведення на підставі наказу від 03.10.2024 № 6648-п документальної позапланової невиїзної перевірки з 22.11.2024 за адресою: АДРЕСА_3 . Із змісту повідомлення вбачається, що предметом перевірки визначено питання дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з інвестиційного прибутку від проведення операцій з інвестиційними активами за період з 01.01.2021 по 31.12.2021. У повідомленні також зазначено про необхідність надання, починаючи із дати проведення перевірки, усіх документів, пов`язаних із нарахуванням та сплатою податку на доходи фізичних осіб і військового збору з отриманого інвестиційного прибутку, у тому числі книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за 2021 рік.

До матеріалів справи долучено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.12.2024 №130350/Ж5/26-15-24-02-03/2855821352, складений Головним управлінням ДПС у м. Києві за результатами перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Універсальна тара» за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Із змісту акта вбачається, що контролюючим органом використано інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, дані податкового розрахунку за формою №4ДФ, відомості з реєстру територіальної громади м. Києва, а також документи, отримані від ПП «Скіфи».

З акта вбачається, що контролюючий орган встановив відображення ПП «Скіфи» у податковому розрахунку за формою №4ДФ за III квартал 2021 року виплати на користь ОСОБА_1 доходу за ознакою « 112» у сумі 2 036 250,00 грн.

Крім того, в акті зазначено, що ОСОБА_1 не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, не задекларував дохід у сумі 2 036 250,00 грн, не надав під час перевірки пояснень та документів щодо визначення інвестиційних витрат, а також не надав книгу обліку доходів і витрат.

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про отримання ОСОБА_1 у 2021 році інвестиційного прибутку у сумі 2 036 250,00 грн та про наявність підстав для нарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 366 525,00 грн і військового збору у сумі 30 543,75 грн, а також про порушення вимог щодо подання податкової декларації та ведення обліку доходів і витрат.

Судом встановлено, що на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.12.2024 №130350/Ж5/26-15-24-02-03/2855821352 Головним управлінням ДПС у м. Києві 13.01.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №02205240203 щодо ОСОБА_1 , яким контролюючим органом встановлено порушення вимог підпункту 1.2 пункту 16№ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Із додатка до зазначеного податкового повідомлення-рішення вбачається, що за результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про незадекларування позивачем доходу у вигляді інвестиційного прибутку за 2021 рік у сумі 2 036 250,00 грн, у зв`язку з чим не було сплачено військовий збір у сумі 30 543,75 грн. У додатку також зазначено, що платником податків не надано пояснень та додаткових документів під час проведення перевірки. Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено грошове зобов`язання з військового збору у сумі 30 543,75 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 7 635,94 грн, у зв`язку з чим загальна сума грошового зобов`язання склала 38 179,69 грн.

ОСОБА_1 звернувся до ДПС України зі скаргою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №02205240203 від 13.01.2025 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору.

До скарги були додані ті самі документи, що і до скарги на ППР №02210240203, а саме: копії ППР та розрахунку зобов`язання, звіти про незалежну оцінку майна, документи щодо права власності на нерухоме майно, документи про створення та формування статутного капіталу ТОВ «Універсальна тара», акти приймання-передачі майна та договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.

07.05.2025 рішенням Державної податкової служби України скаргу ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення №02205240203 ГУ ДПС у м. Києві залишено без розгляду.

Головним управлінням ДПС у м. Києві також прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.01.2025 №02210240203, яким встановлено порушення вимог підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 та підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Із додатка до вказаного рішення вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про незадекларування ОСОБА_1 доходу у вигляді інвестиційного прибутку за 2021 рік у сумі 2 036 250,00 грн та несплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 366 525,00 грн. У додатку також зазначено про ненадання платником податків пояснень та додаткових документів до перевірки. Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 366 525,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 91 631,25 грн, а загальна сума грошового зобов`язання визначена у розмірі 458 156,25 грн.

ОСОБА_1 звернувся до ДПС України зі скаргою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №02210240203 від 13.01.2025 щодо збільшення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2021 рік.

До скарги були додані: копія ППР та розрахунку податкового зобов`язання, звіти про незалежну оцінку будівлі СТОА та приміщення артезіанської свердловини, документи з Державного реєстру речових прав, витяг з ЄДР щодо ТОВ «Універсальна тара», протокол зборів засновників товариства, акти приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі та договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Універсальна тара».

Рішенням від 07.05.2025 ДПС України залишила скаргу без розгляду.

13.01.2025 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №02218240203, підставою для винесення якого став акт перевірки від 03.12.2024 №130350/Ж5/26-15-24-02-03/2855821352. У зазначеному рішенні контролюючим органом встановлено порушення пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

Із додатка до рішення вбачається, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено неподання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік. У додатку зазначено, що граничним строком подання такої декларації було 01.05.2022, при цьому відомості щодо фактичної дати її подання відсутні. За вказане порушення до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 340,00 грн.

13.01.2025 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №02212240203, підставою для винесення якого визначено акт перевірки від 03.12.2024 №130350/Ж5/26-15-24-02-03/2855821352. У рішенні зазначено про порушення підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1 та 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.

Із додатка до податкового повідомлення-рішення вбачається, що під час проведення перевірки фізичною особою не надано книгу обліку доходів і витрат, необхідну для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. За вказане порушення до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 020,00 грн.

ОСОБА_1 звернувся до ДПС України зі скаргою, в якій просив скасувати: ППР №02218240203 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності; ППР №02212240203 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків.

До скарги були додані копії зазначених податкових повідомлень-рішень та додатків до них із розрахунками штрафних санкцій.

07.05.2025 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві прийняло рішення про залишення скарги без розгляду про скасування податкових повідомлень-рішень № 02218240203 та №02212240203 від 13.01.2025.

ОСОБА_1 не погодившись із рішеннями Головного управління Державної податкової служби у місті Києві звернувся до суду із даним позовом.

Релевантні джерела права, оцінка та висновки суду.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому, у відповідності до вимог пп.21.1.1, 21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Нормами статті 79 ПК України визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Нормами пункту 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України встановлені підстави для проведення документальних позапланових перевірок, серед яких наявні такі підстави, як:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1);

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом (підпункт 78.1.2).

Як вбачається з акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.12.2024 №130350/Ж5/26-15-24-02-03/2855821352, контролюючий орган дійшов висновку про отримання ОСОБА_3 у 2021 році інвестиційного доходу від відчуження корпоративних прав ТОВ «Універсальна тара» у сумі 2 036 250,00 грн, який, на думку податкового органу, не був задекларований у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік. У зв`язку з цим відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також про наявність підстав для застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації та ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат.

Отже, спірним у цій справі є питання щодо наявності або відсутності у позивача інвестиційного прибутку від операції з відчуження корпоративних прав ТОВ «Універсальна тара», а саме чи підлягає врахуванню як витрати на придбання інвестиційного активу вартість майна, внесеного ОСОБА_1 до статутного капіталу товариства в обмін на корпоративні права.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.9 пункт 164.2 статті 164 ПК України).

Питання оподаткування інвестиційного прибутку врегульовано пунктом 170.2 статті 170 ПК України.

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

До складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на його придбання, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками відповідного звітного (податкового) року.

При цьому підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України прямо передбачено, що придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи-резидента в обмін на емітовані нею корпоративні права.

Таким чином, для цілей визначення інвестиційного прибутку підлягають дослідженню обставини набуття платником податку корпоративних прав та документальне підтвердження витрат, понесених ним у зв`язку з набуттям такого інвестиційного активу, у тому числі шляхом внесення майна до статутного капіталу юридичної особи.

Із постанови Верховного Суду від 10.04.2023 у справі №560/8910/20 вбачається, що при визначенні інвестиційного прибутку оподаткуванню підлягає не вся сума доходу, отриманого від продажу корпоративних прав, а лише позитивна різниця між доходом від продажу інвестиційного активу та документально підтвердженими витратами на його придбання. Верховний Суд зазначив, що під час вирішення спору необхідно дослідити всі документи, які підтверджують формування частки у статутному капіталі товариства та понесення платником податку витрат на придбання інвестиційного активу, оскільки без встановлення розміру таких витрат висновок про наявність інвестиційного прибутку є передчасним.

Суд у постанові від 10.04.2023 у справі №560/8910/20 також дійшов висновку, що неврахування судами документів, які підтверджують внески до статутного капіталу товариства, призвело до неповного з`ясування обставин справи та передчасного висновку про наявність податкового правопорушення.

Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 12.12.2022 у справі №640/6996/20 дійшов висновку, що у разі придбання корпоративних прав шляхом внесення нерухомого майна до статутного капіталу товариства витратами на придбання інвестиційного активу є вартість такого майна, визначена у рішенні учасників товариства та актах приймання-передачі. Відтак при визначенні інвестиційного прибутку враховується саме вартість майна, внесеного до статутного капіталу в обмін на корпоративні права, а не витрати особи на попереднє придбання цього майна.

Як встановлено судом у даній справі, ОСОБА_1 набув частку у статутному капіталі ТОВ «Універсальна тара» шляхом внесення до статутного капіталу товариства належного йому нерухомого майна загальною вартістю 2 036 250,00 грн, після чого відчужив зазначену частку за ціною 2 036 250,00 грн.

Так, підставою для прийняття Головним управлінням ДПС у м. Києві податкових повідомлень-рішень від 13.01.2025 №02210240203, №02205240203, №02218240203 та №02212240203 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.12.2024 №130350/Ж5/26-15-24-02-03/2855821352, про отримання ОСОБА_3 у 2021 році інвестиційного прибутку у сумі 2 036 250,00 грн, неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, несплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат.

За відсутності інших підстав для визначення позивачу грошових зобов`язань, вирішальним у даному спорі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності у позивача інвестиційного прибутку від операції з відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «Універсальна тара» та, відповідно, наявності обов`язку щодо декларування такого доходу і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

У зв`язку з цим судом встановлено таке.

Протоколом №1 зборів засновників ТОВ «Універсальна тара» від 13.09.2021 визначено розмір статутного капіталу товариства у сумі 4 072 500,00 грн та затверджено склад його учасників, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , частка кожного з яких становила 50 відсотків статутного капіталу номінальною вартістю 2 036 250,00 грн.

Із звітів про незалежну оцінку майна станом на 08.09.2021 вбачається, що ринкова вартість нежитлової будівлі СТОА становила 4 048 400,00 грн, а приміщення артезіанської свердловини - 24 100,00 грн. Частка ОСОБА_1 у зазначеному майні становила 2 036 250,00 грн.

Відповідно до актів приймання-передачі від 15.09.2021 ОСОБА_1 передав до статутного капіталу ТОВ «Універсальна тара» належну йому 1/2 частку нежитлової будівлі СТОА вартістю 2 024 200,00 грн та 1/2 частку приміщення артезіанської свердловини вартістю 12 050,00 грн, загальною вартістю 2 036 250,00 грн.

21.09.2021 між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Скіфи» укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Універсальна тара» та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, відповідно до яких ОСОБА_1 передав, а ПП «Скіфи» прийняло частку у статутному капіталі товариства у розмірі 50 відсотків номінальною вартістю 2 036 250,00 грн.

Як вбачається з акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.12.2024 №130350/Ж5/26-15-24-02-03/2855821352, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність документального підтвердження витрат на придбання інвестиційного активу у сумі 2 036 250,00 грн та, відповідно, визначив інвестиційний прибуток у розмірі всієї суми доходу, отриманого позивачем від відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «Універсальна тара».

Відповідно до частини 1 статті 113 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Статтею 115 ЦК України регламентовано, що грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі Закон № 2275-VIII) вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

За статтею 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III (далі Закон № 2658-III) проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку, зокрема, визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника зі складу такого товариства.

Таким чином, вищенаведеними положеннями законодавства передбачено, що оцінка вкладу, який вноситься засновниками при створенні товариства з обмеженою відповідальністю визначається рішенням засновників, а не виходячи з ринкової вартості, яка підтвердження висновком суб`єкта оціночної діяльності. Тому підтвердженням витрат, які понесла особа у вигляді майна, що вноситься до статутного капіталу з метою набуття корпоративних прав, є документи, які підтверджують відповідне внесення та оцінка, яка визначена рішення засновників.

На підтвердження вартості майна, внесеного до статутного капіталу ТОВ «Універсальна тара», до матеріалів справи долучено звіти про незалежну оцінку нерухомого майна, згідно з якими ринкова вартість частки майна, переданого ОСОБА_1 до статутного капіталу товариства, становила 2 036 250,00 грн.

При цьому матеріали справи свідчать, що майно було внесене до статутного капіталу товариства його засновниками як майновий вклад, а вартість такого майна визначена та відображена у звітах про оцінку, протоколі зборів засновників та актах приймання-передачі майна.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2023 у справі №480/8796/21 зазначив, що придбанням інвестиційного активу є, зокрема, внесення платником податку майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, а інвестиційний прибуток визначається як різниця між доходом від продажу такого активу та документально підтвердженими витратами на його придбання. Для визначення податкових зобов`язань підлягають дослідженню документи, які підтверджують понесені платником витрати на набуття корпоративних прав.

Інвестиційний прибуток і оподатковуваний дохід від продажу корпоративних прав повинен визначатись з урахуванням витрат на придбання таких корпоративних прав, виходячи із вартості майна внесеного до статутного капіталу на підставі акта оцінки та приймання-передачі майна, що вноситься учасником до статутного капіталу Товариства.

У контексті понять, визначених у підпункті 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 ПК України, внесення майна в обмін на корпоративні права є прямою інвестиційною господарською операцію з придбання інвестиційного активу.

Таким чином, у випадку придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі господарського товариства за рахунок внесення до статутного капіталу нерухомого майна, витратами на придбання такого активу є вартість такого нерухомого майна, визначена за згодою учасників товариства у відповідному рішенні Товариства та Акті прийому-передачі негрошового внеску до статутного капіталу.

При цьому в акті перевірки відсутні посилання на недостовірність звітів про незалежну оцінку майна, проведення контролюючим органом власного визначення вартості майна чи встановлення невідповідності визначеної оцінювачем вартості ринковій вартості такого майна.

Суд зазначає, що корпоративні права ТОВ «Універсальна тара» були набуті ОСОБА_1 шляхом внесення належного йому нерухомого майна до статутного капіталу товариства в обмін на частку у статутному капіталі товариства.

Розмір належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ «Універсальна тара» визначений протоколом №1 зборів засновників товариства від 13.09.2021 та становив 50 відсотків статутного капіталу номінальною вартістю 2 036 250,00 грн.

Вартість майна, переданого ОСОБА_1 до статутного капіталу товариства, визначена у звітах про незалежну оцінку майна та актах приймання-передачі від 15.09.2021 і становить 2 036 250,00 грн.

При цьому матеріали справи не містять доказів визнання недійсними протоколу №1 зборів засновників ТОВ «Універсальна тара» від 13.09.2021, актів приймання-передачі майна від 15.09.2021, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 21.09.2021, а також доказів оскарження чи скасування звітів про незалежну оцінку майна.

Суд враховує, що підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України передбачено, що придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку майна до статутного капіталу юридичної особи-резидента в обмін на корпоративні права.

Отже, документальне підтвердження внесення ОСОБА_1 майна до статутного капіталу ТОВ «Універсальна тара» міститься у протоколі №1 зборів засновників товариства від 13.09.2021, актах приймання-передачі майна від 15.09.2021 та звітах про незалежну оцінку майна станом на 08.09.2021.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відчужив належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «Універсальна тара» номінальною вартістю 2 036 250,00 грн за ціною 2 036 250,00 грн.

Таким чином, дохід від продажу інвестиційного активу становив 2 036 250,00 грн, а документально підтверджені витрати на його придбання становили 2 036 250,00 грн, у зв`язку з чим позитивна різниця між доходом від продажу інвестиційного активу та витратами на його придбання відсутня.

Враховуючи, що дохід від відчуження корпоративних прав становив 2 036 250,00 грн, а документально підтверджені витрати на придбання відповідного інвестиційного активу також становили 2 036 250,00 грн, суд дійшов висновку про відсутність у позивача інвестиційного прибутку та позитивного фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками зазначеної операції.

Схожий правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 12.11.2020 у справі № 826/16334/15 та постанові від 27.05.2022 у справі № 640/6721/20.

Отже, висновок контролюючого органу про отримання ОСОБА_1 у 2021 році інвестиційного прибутку у сумі 2 036 250,00 грн та, як наслідок, про заниження податку на доходи фізичних осіб і військового збору, що підлягали сплаті до бюджету, суд вважає необґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі № 640/6996/20 зазначив, що відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи-резидента в обмін на емітовані нею корпоративні права. Суд наголосив, що для визначення інвестиційного прибутку необхідно встановити як суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу, так і суму витрат, понесених у зв`язку з його придбанням, а такі витрати можуть підтверджуватися документами щодо формування статутного капіталу товариства та передачі майна до нього. При цьому Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності інвестиційних витрат та необхідність повного дослідження документів, які підтверджують внесення майна до статутного капіталу в обмін на корпоративні права.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2025 у справі №320/40631/23 дійшов висновку, що при визначенні інвестиційного прибутку оподаткуванню підлягає не дохід, отриманий від продажу корпоративних прав, а виключно позитивна різниця між доходом від їх продажу та витратами на придбання такого інвестиційного активу. Якщо вартість відчужених корпоративних прав дорівнює або перевищує дохід, отриманий від їх продажу, інвестиційний прибуток не виникає, а отже відсутній і об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

У спірних правовідносинах судом встановлено, що ОСОБА_1 набув корпоративні права ТОВ «Універсальна тара» шляхом внесення до статутного капіталу товариства належного йому майна вартістю 2 036 250,00 грн, а в подальшому відчужив належну йому частку у статутному капіталі товариства за ціною 2 036 250,00 грн.

Таким чином, вартість придбаного інвестиційного активу дорівнювала доходу, отриманому від його відчуження, у зв`язку з чим позитивна різниця між такими показниками відсутня.

Враховуючи встановлені обставини справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено документально вартість придбання інвестиційного активу у сумі 2 036 250,00 грн, тоді як висновки контролюючого органу про отримання інвестиційного прибутку ґрунтуються на неврахуванні зазначених документально підтверджених витрат.

Щодо податкового повідомлення-рішення №02210240203 від 13.01.2025.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідачем визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 366 525,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 91 631,25 грн, загалом на суму 458 156,25 грн.

Підставою для прийняття зазначеного рішення стали висновки контролюючого органу про отримання позивачем інвестиційного прибутку у розмірі 2 036 250,00 грн від продажу корпоративних прав ТОВ «Універсальна тара» та неподання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.

Судом встановлено, що позивач набув корпоративні права ТОВ «Універсальна тара» шляхом внесення до статутного капіталу товариства нерухомого майна загальною вартістю 2 036 250,00 грн, що підтверджується протоколом зборів засновників, звітами про оцінку майна та актами приймання-передачі.

У подальшому зазначена частка у статутному капіталі була відчужена за ціною 2 036 250,00 грн.

Таким чином, дохід від відчуження інвестиційного активу дорівнював документально підтвердженим витратам на його придбання, а тому позитивна різниця, яка відповідно до положень статті 170 ПК України утворює інвестиційний прибуток, у позивача відсутня.

За таких обставин висновок відповідача про виникнення у позивача оподатковуваного інвестиційного прибутку в сумі 2 036 250,00 грн є помилковим, а визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій не ґрунтується на фактичних обставинах справи та вимогах податкового законодавства.

Отже, податкове повідомлення-рішення №02210240203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №02205240203 від 13.01.2025.

Оскаржуваним рішенням позивачу визначено грошове зобов`язання з військового збору у сумі 30 543,75 грн та штрафні санкції у сумі 7 635,94 грн, загалом на суму 38 179,69 грн.

Як вбачається зі змісту зазначеного рішення та доданого до нього розрахунку, підставою для його прийняття став висновок контролюючого органу про отримання позивачем інвестиційного прибутку у розмірі 2 036 250,00 грн.

Разом із тим судом вище встановлено відсутність у позивача інвестиційного прибутку від операції з відчуження корпоративних прав, оскільки вартість придбання такого інвестиційного активу дорівнювала вартості його продажу.

За відсутності інвестиційного прибутку відсутній і об`єкт оподаткування військовим збором, визначений підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Отже, визначення позивачу грошового зобов`язання з військового збору та застосування штрафних санкцій є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №02205240203 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №02218240203 від 13.01.2025.

Вказаним рішенням до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 340,00 грн за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.

Підставою для прийняття рішення відповідач визначив порушення пункту 179.1 статті 179 та підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України.

Разом із цим суд зазначає, що висновок відповідача про обов`язок позивача подати декларацію про майновий стан і доходи безпосередньо пов`язаний із висновком про отримання останнім інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено відсутність інвестиційного прибутку та безпідставність висновків контролюючого органу щодо виникнення у позивача оподатковуваного доходу, покладені в основу оскаржуваного рішення висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №02218240203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №02212240203 від 13.01.2025.

Підставою для прийняття зазначеного рішення стали висновки контролюючого органу про порушення підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1 та 44.3 статті 44 ПК України.

Суд зазначає, що обов`язок ведення обліку доходів і витрат відповідно до пункту 176.1 статті 176 ПК України пов`язаний із необхідністю визначення загального річного оподатковуваного доходу платника податку та розрахунку інвестиційного прибутку.

Як встановлено судом, отримання позивачем інвестиційного прибутку контролюючим органом не доведено, а висновки акту перевірки щодо існування такого прибутку є необґрунтованими, тому суд дійшов висновку, що застосування штрафної санкції у сумі 1020,00 грн є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №02212240203 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 4976, 96 грн, що підтверджується квитанцією від 22.05.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 13.01.2025 № 02210240203 про сплату податку на доходи фізичних осіб у розмірі 458 156,25 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 13.01.2025 № 02205240203 про сплату військового збору 38 179,75 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 13.01.2025 № 02212240203 про розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1020 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 13.01.2025 № 02218240203 про розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 340 грн.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4976, 96 грн (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят шість гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

7. Копію рішення надіслати сторонам (їх представникам) для відома.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.