Рішення № 137029590, 02.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/16675/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

установив:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач) у виконавчому провадженні № 72931975 щодо повернення виконавчого документа, скасувати постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09 квітня 2026 року у виконавчому провадженні № 72931975 про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції відновити виконавче провадження № 72931975.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова винесена передчасно та без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для виконання виконавчого документа, не відповідає вимогам законодавства та порушує право стягувача на реальне виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року позов прийнято до провадження, визначено розгляд справи здійснювати в електронній формі та призначено до розгляду в судовому засіданні з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

01 червня 2026 року третя особа подала до суду пояснення, в яких указує, що позивачу в порядку черговості за датою набрання законної сили рішенням суду розпочато виплату заборгованості, що утворилася на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року у справі № 240/11230/21, яке набрало законної сили 06 червня 2022 року. На даний час, згідно Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 14 липня 2025 року, яка набрала чинності 17 липня 2025 року (далі Порядок), на виконання рішення суду №240/32809/23 виплачена частина суми заборгованості в розмірі 966,05 грн. Сума заборгованості, що утворилася на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №240/16940/22, яке набрало законної сили 23 березня 2023 року, буде виплачуватися після завершення виплати по рішенню №240/11230/21 та наразі залишається незмінною в розмірі 131334.20 грн

01 червня 2026 року відповідач надав відзив на позов, у якому просить в його задоволенні відмовити. Зазначає, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та лише невиконання боржником рішення суду і саме без поважних на те причин несе за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону «Про виконавче провадження». Під час проведення виконавчих дій у межах виконавчого провадження №72931975 державним виконавцем установлено, що рішення суду не виконуються боржником, в частині саме виплати нарахованих сум та із незалежних від управління підстав, що свідчить про поважність причин невиконання судового рішення у повному обсязі. Крім того, позивачем не наведено будь-яких доказів щодо необхідності зобов`язання державного виконавця вчинити додаткові дії по виконанню виконавчого провадження №72931975. На підставі викладеного, на переконання відповідача, відсутні правові підстави скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Розглядаючи спір по суті, суд, на підставі наявних у справі доказів, установив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року справі № 240/16940/22, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01 квітня 2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 квітня 2019 перерахунок та виплату пенсії в основному розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Для виконання рішення суду Житомирський окружний адміністративний суд від 24 березня 2023 року видав виконавчий лист по справі № 240/16940/22, який спрямований із заявою про примусове виконання судового рішення до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, боржником листом повідомлено відповідача, що в результаті перерахунку на виконання рішення суду загальний розмір пенсії складає 20635,55 грн. За період з 01 квітня 2019 року по 30 листопада 2022 року нарахована доплата пенсії в розмірі 131334,20 грн. З 01 грудня 2022 року виплата пенсії здійснювалась з урахуванням вимог рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №240/16940/22. Рішення суду виконано добровільно в межах наданих компетенції та фінансування. Інформацію про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №240/16940/23 та про суму нарахованих, але невиплачених коштів (потребу) надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ), обов`язок ведення та заповнення якої (повнота та коректність) покладено на територіальні органи Пенсійного фонду України.

У зв`язку з настанням нового бюджетного року та перевіркою виконання вищевказаного виконавчого документу, 16 березня 2026 року державним виконавцем винесено вимогу, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду та надати підтверджуючи документи про його виконання.

20 березня 2026 року надійшла відповідь на вимогу державного виконавця. Згідно повідомлення боржника рішення суду виконано в частині нарахування. У результаті перерахунку на виконання рішення №240/16940/22 розмір пенсії з 01 квітня 2019 року становив 15767,95 грн. За період з 01 квітня 2019 року по 30 листопада 2022 року нарахована доплата в розмірі 131334,20 грн. З 01 грудня 2022 року виплата пенсії здійснювалась в перерахованому на виконання рішення суду розмірі. Сума заборгованості за період з дати виникнення зобов`язання і набрання рішенням законної сили та сума поточної заборгованості на виконання рішення №240/16940/22 включена Головним управлінням до переліку рішень суду, за якими здійснюється виплата згідно з Порядком. У жовтні грудні 2025 виплачена заборгованість за минулий період в сумі по 187,35 грн. щомісячно. В лютому 2026 виплачена заборгованість 103,00 грн. Перерахована пенсія буде продовжуватись виплачуватись згідно з Порядком в межах встановлених бюджетних асигнувань. Додатково повідомив, що до переліку рішень суду, за якими буде здійснюватися виплата, включена заборгованість за минулий час за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 240/11230/21 від 04 травня 2022 року.

09 квітня 2026 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Вказано, що боржник не ухиляється від виконання рішення суду та виконує рішення суду в межах наданих повноважень застосувати до боржника заходи примусового виконання в порядку статей 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» неможливо. Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом 2 частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення нарахованої заборгованості за рішенням суду є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина. Роз`яснено стягувачу право звернення до суду, що видав виконавчий документ, із заявою про зміну способу виконання рішення суду на стягнення не виплаченої заборгованості для подальшого пред`явлення виконавчого документа та ухвали про зміну способу до державної казначейської служби за місцем знаходження боржника з метою подальшого отримання невиплаченої заборгованості. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 гривня (УАН); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 0 гривня

Уважаючи таку постанову протиправною, ОСОБА_1 подав цей позов до суду.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

На підставі положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на надходження клопотання представника позивача та не явку представника відповідача у чудове засіданні, 02 червня 2026 року суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження, яка внесена до протоколу судового засідання

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 1404-VIII).

У частині 1 статті 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно зі статтею 10 Закону України № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону України № 1404-VІІІ закріплено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами 1 та 5 статті 26 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Щодо підстав для повернення виконавчого листа стягувачу, то такі визначаються статтею 37 Закону України № 1404-VIII.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 названої правової норми виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом установлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Отже, на думку суду, застосування вказаної підстави можливе лише щодо виконавчого документа про звернення стягнення на майно, на кошти та інше майно боржника, порядок здійснення якого регламентується нормами розділу VII Закону України № 1404-VIII (статі 48 62).

Разом з тим предметом виконання у виконавчому провадженні №78205059 є виконавчий лист суду про зобов`язання боржника до вчинення певних дій, тобто рішення немайнового характеру, виконання якого здійснюється в порядку, визначеному розділом VII Закону України № 1404-VIII (статті 63 67).

Відтак у випадку, що розглядається, повернення виконавчого документа стягувачу за пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України № 1404-VIII є неправомірним.

Окрім того, суд зауважує, що для повернення виконавчого листа стягувачу із цих підстав необхідними є такі умови:

- наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення;

- наявність встановленої законом щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

- внаслідок наявності зазначених вище заборон виключається можливість виконання відповідного рішення.

Утім, в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на норми закону, якими встановлено заборону на звернення стягнення на майно чи кошти боржника або заборону на проведення інших виконавчих дій стосовно боржника.

До того ж, приймаючи відповідну постанову, державний виконавець фактично лише описав обставини виконання судового рішення, повідомлені боржником, які, на думку виконавця, унеможливлюють вчинення подальших виконавчих дій в порядку статей 63, 75 Закону України № 1404-VIII.

Однак, при цьому постанова не містить жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документу, з якими пункт 9 частини 1 статті 37 Закону України № 1404-VIII пов`язує можливість повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідач обґрунтовує правомірність постанови тим, що невиконання судового рішення в частині виплати стягувачу грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням такого рішення без поважних причин і є тією обставиною, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Проте суд такі доводи відхиляє, оскільки відповідачем не конкретизовано норму закону, якою встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, або ж норму закону, якою встановлено заборону на проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Також суд зауважує, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України № 1404-VIII випадках на приватних виконавців (стаття 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відтак посилання державного виконавця в оскаржуваній постанові на Порядок не може бути підставою для повернення виконавчого документа стягувачу з мотивів існування окремого порядку виконання рішення суду в частині виплати недоплаченої особі пенсії.

Також названий Порядок не встановлює відповідних правових наслідків для виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах ДВС.

Отже, рішення відповідача про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України № 1404-VIII є таким, що не ґрунтується на нормах закону.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності повернення виконавчого документа стягувачу, в той час як матеріали справи свідчать про те, що оскаржувана постанова прийнята безпідставно.

З огляду на викладене, ураховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів відповідача, суд уважає, що нелажним способом відновлення порушеного права, з метою захисту якого подано розглядуваний позив, є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09 квітня 2026 року у виконавчому провадженні № 72931975 про повернення виконавчого документа стягувачу з наведених вище підстав.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 272, 287, 292, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позову ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09 квітня 2026 року у виконавчому провадженні № 72931975 про повернення виконавчого документа стягувачу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом десяти днів з дати його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

02.06.26