Ухвала суду № 137028629, 01.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 червня 2026 року Справа 215/2535/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі клопотання ОСОБА_1 по справі №215/2535/26, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №215/2535/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: начальника відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Зубко Алли Миколаївни, до відповідача-2: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про встановлення компетенції.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить суд:

1) зобов`язати відповідача надати підтвердження повноважень Номеровської Т.М. для подання відповіді на відзив;

2) продовжити строк для подання відповіді на відзив після розгляду цього клопотання;

3) призначити розгляд судового провадження за правилами загального позовного провадження згідно ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України і надати ухвалу від 09.04.2026 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду;

4) ухвалою повернути відповідно до ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України такий відзив ОСОБА_2 та кваліфікувати як відмову відповідача надати відзив на позов в строк.

Дослідивши матеріали справи, при вирішенні даного клопотання суд виходить з наступного.

Щодо п. 1, 2, 4 клопотання.

Ці пункти фактично стосуються перевірки повноважень підписанта відзиву та застосування відповідних процесуальних наслідків.

07 квітня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд».

14 квітня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі та повторює доводи раніше поданого відзиву.

Кожен з поданих у справі відзивів фактично є одним і тим же документом, при цьому підписаний однією і тією ж особою начальником управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради Номеровською Тетяною Миколаївною.

Подані через підсистему «Електронний Суд» відзиви містять згенерований функціоналом такої підсистеми «Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», згідно якого Номеровська Тетяна Миколаївна є керівником Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником юридичної особи «Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради» є «Номеровська Тетяна Миколаївна, начальник, 18.08.2025 керівник».

Отже, суб`єкт підписання та подачі відзиву від відповідача-2 є керівником відповідача-2.

Згідно ч. 1, 3 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Таким чином, в даній справі відповідач-2 діє в порядку самопредставництва від його імені діє керівник. Підтвердженням такого статусу є відомості як безпосередньо з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і згенерований функціоналом підсистеми «Електронний Суд» «Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Отже, подані відповідачем-2 відзиви підписані уповноваженою особою та приймаються до розгляду судом.

Як наслідок, відсутні правові підстави для:

1) зобов`язання відповідача надати підтвердження повноважень Номеровської Т.М. для подання відповіді на відзив;

2) продовження строку для подання відповіді на відзив після розгляду цього клопотання;

3) повернення ухвалою відповідно до ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України такий відзив Номеровської Т.М. та кваліфікації як відмову відповідача надати відзив на позов в строк.

В зв`язку з вище викладеним, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача в даній частині.

Щодо п. 3 клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною другою та третьою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

При цьому згідно ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В свою чергу частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

У тексті клопотання позивач не навів жодного конкретного обґрунтування розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження.

В зв`язку із зазначеним, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі незначної складності не вимагають розгляду справи в порядку загального позовного провадження. При цьому сторони не позбавлені права надавати докази та висловлювати свою позицію письмово та спростовувати доводи опонентів у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що позивачем не наведено жодного конкретного аргументу щодо обмеження його можливості представляти власну правову позицію у справі та висловлювати відповідні аргументи під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України засобами доказування.

Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи можливість виконання завдання та дотримання основних засад адміністративного судочинства при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження), суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в зв`язку з чим у його задоволенні належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 55, 243, 248, 257, 260, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 по справі №215/2535/26 відмовити повністю.

Копії даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.

Суддя Н.В. Боженко