Рішення № 137028451, 01.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/548/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18.07.2025 №57/д (пункт 9) про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задля підтвердження факту перебування на утриманні батька ОСОБА_7 на дату його загибелі, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; зобов`язання призначити та виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_6 одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 Постанови №168 у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця ОСОБА_7 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.10.2022 згідно зі Сповіщенням сім`ї №54 позивачам стало відомо про загибель їхнього батька - ОСОБА_7 , рядового Військової частини НОМЕР_1 , смерть якого пов`язана із захистом Батьківщини. Після його загибелі право на одноразову грошову допомогу (в сумі 7500000,00 грн) отримали двоє неповнолітніх дітей, тоді як позивачам повнолітнім дітям загиблого Міністерством оборони України було повернуто документи на доопрацювання. У витягу з протоколу (пункт 9) зазначено, що «без надання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України (далі СК України) підтверджують, що повнолітні син та дочка були членами сім`і загиблого військовослужбовця … або перебування на його утриманні.. неможливо встановити право заявників на отримання ОГД…». Позивачі вважають таке рішення незаконним, дискримінаційним та таким, що порушує їх право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку із чим звернулися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 62-63).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 109-113), в якому зазначено, що позивачами не надано належних документів, які підтверджували б факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, як того вимагають Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ) та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі Порядок №975). Відповідач наголошує, що діяв в межах повноважень, а повернення документів на доопрацювання не є відмовою, а процедурною дією. Також відповідач зауважує, що не має повноважень встановлювати юридичний факт утримання. Позивачі ж, будучи повнолітніми дітьми загиблого військовослужбовця, не надали доказів призначення їм пенсії по втраті годувальника, що є умовою для визнання їх утриманцями. Коло осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, чітко визначене законом і є вичерпним. Відтак, оскільки докази належності позивачів до цього кола відсутні, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Від представника третьої особи Заколодної І. О. надійшли пояснення щодо позову, в яких зазначено, що на день загибелі (смерті) батька ОСОБА_2 досягнув 32 років, а ОСОБА_1 28 років; позивачі не надали належних доказів на підтвердження того, що на день загибелі (смерті) свого батька вони були особами, які перебували на його утриманні, були непрацездатними. Крім того, на день загибелі ОСОБА_7 позивачі мали власні сім`ї, у зв`язку з чим рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18.07.2025 про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим просила в задоволенні позову відмовити (а.с. 76-80).

Інші треті особи своїм правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористалися, будь-яких заяв чи заперечень до суду не подали.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дітьми загиблого військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 24), серії НОМЕР_3 (а.с. 25) та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 26).

Сповіщенням сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.10.2022 №54 ОСОБА_2 було повідомлено про те, що його батько радіотелефоніст відділення управління командира батареї взводу управління командира батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи в/ч НОМЕР_1 , рядовий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний на військову службу 31.03.2021 ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув 24.02.2022 в результаті інших комбінованих ран, які охоплюють декілька ділянок тіла, вибухової травми, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій. Смерть, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 28).

Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 22.11.2022 №1793, складеного щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, травма та поранення солдата ОСОБА_7 , 1967 року народження, отримані 24.08.2022, а саме інші комбіновані рани, які охоплюють декілька ділянок тіла, вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків, підтверджені військово-обліковими документами, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №250, сповіщенням про смерть (загибель) №879 від 12.09.2022, лікарським свідоцтвом про смерть №4436 від 25.08.2022 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 02.09.2022, послужили причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 травма, поранення і причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини (а.с. 17).

Листами від 04.08.2025 №9749 (а.с. 19) та №9750 (а.с. 23) позивачів повідомили, що протоколом від 18.07.2025 №57/д прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів стосовно призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_6 у період дії воєнного стану батька, старшого солдата ОСОБА_7 , а також надали витяг із протоколу.

У витязі з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.07.2025 №57/д зазначено наступне:

Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги:

Відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168:

ОСОБА_2 , 1990 р.н., та ОСОБА_8 , 1993 р.н., - сина та дочки загиблого ІНФОРМАЦІЯ_6 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 08.02.2022 та листом Кадрового центру ЗСУ від 29.12.2022 №321/КЦ/18318.

Відповідно до пункту 2 Постанови №168, одноразова грошова допомога виплачується сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця), а саме: членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону №2262-ХІІ. Статтею 3 Сімейного кодексу України установлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Щодо утриманців, Законом №2262-ХІІ визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

За поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітні діти загиблого військовослужбовця непрацездатними (особами з інвалідністю) і перебували на його утриманні.

Також за поданими документами неможливо встановити, що вони проживали разом зі своїм батьком, вели з ним спільне господарство і мала взаємні права та обов`язки.

Без надання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що повнолітні син та дочка були членами сім`ї загиблого військовослужбовця (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків) або перебування на його утриманні відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), неможливо встановити право заявників на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168, у зв`язку з чим документи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернути на доопрацювання».

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивачі звернулися з позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII, в редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

За правилами частини першої, другої статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Частиною третьою статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень; розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.

Згідно з частинами шостою, дев`ятою, десятою статті 16-3 Закону №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначається Порядком №975 (в редакції, чинній на момент загибелі військовослужбовця).

За приписами пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, що регулюється Законом №2011-ХІІ та Порядком №975. Моментом виникнення цього права є дата смерті військовослужбовця, зазначена у свідоцтві про смерть, і саме з цієї дати особа, яка відповідає встановленим законом критеріям (зокрема є членом сім`ї, батьком, матір`ю або утриманцем загиблого), має право на звернення за виплатою. Реалізація цього права можлива протягом трьох років.

Так, відмовляючи в задоволені заяви, відповідач виходив з того, що позивачі є повнолітніми дітьми загиблого військовослужбовця, а тому для набуття права на отримання одноразової грошової допомоги повинні підтвердити або статус членів сім`ї у розумінні статті 3 Сімейного кодексу України (спільне проживання, спільний побут, взаємні права та обов`язки), або статус утриманців відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з такого.

На момент загибелі ОСОБА_7 батька позивача, коло осіб, які мають право на одержання такої допомоги, було визначено статтею 16-1 Закону №2011-XII. Зокрема, такими особами були батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» №3515-IX від 09.12.2023 (далі Закон №3515-ІХ) розширено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця, або військовозобов`язаного чи резервіста, якого призвано на збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до Закону №3515-IX право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги надано членам сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону№2011-XI, до яких віднесено: дітей, у тому числі усиновлених, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, а також дітей, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдів (вдівців); батьків (усиновлювачів) загиблої (померлої) особи, за умови, що вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуків загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманців загиблої (померлої) особи, що визначені відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За змістом пункту 1 розділу II Закону №3515-IX «Прикінцеві та перехідні положення», цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

В свою чергу, за пунктом 3 визначено Кабінету Міністрів України вжити заходів щодо прийняття та/або оновлення нормативних актів органів виконавчої влади, що випливають з цього Закону, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з набранням чинності цим Законом.

Пунктом 2 розділу II Закону №3515-IX «Прикінцеві та перехідні положення» передбачено, що, цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

Закон №3515-IX опублікований в офіційному виданні - «Голос України» №52 від 29.12.2023, набрав чинності 29.03.2024.

Разом з тим, пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з дати загибелі (смерті) військовослужбовця, що зазначена у свідоцтві про смерть, яке може бути реалізоване колом осіб, які мають право на одержання такої допомоги, визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII, впродовж трьох років з дня виникнення у них такого права.

Як встановлено з матеріалів справи, станом на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_7 , а саме 24.08.2022, пункт 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII визначав, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Слід зазначити, що у вказаному переліку осіб не було вказано повнолітніх дітей загиблого, що позбавляло їх права на отримання одноразової грошової допомоги.

Водночас, в контексті спірних відносин необхідно врахувати, що як було відзначено вище, Законом №3515-IX, який прийнятий з метою дотримання принципу соціальної справедливості при призначенні одноразової грошової допомоги, та який набрав чинності 29.03.2024, статтю 16-1 викладено в новій редакції, яка передбачає, що дітей, незалежно від умови досягнення чи не досягнення ними повноліття, включено до складу членів сімей загиблих (померлих) осіб, які (члени сім`ї) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Слід зазначити, що в теорії права дія нормативно-правових актів у часі розглядається як інтегративна категорія, що включає такі моменти тривалості та особливості реалізації акта у часі (темпоральні характеристики нормативно-правового акта), як: 1) дата набрання актом чинності та дата введення його в дію, а також дата втрати актом (повністю або в певній частині) чинності та, відповідно, припинення його дії; 2) чинність та дія акта; 3) способи (види) дії акта у часі.

Дія нормативно-правових актів у часі є, як правило, перспективною, тобто розрахованою на поведінку суб`єктів права, що виникає після набрання чинності актом. Проте, у деяких випадках нормативно-правові акти можуть мати зворотну (так звану ретроспективну) дію у часі, тобто поширюватись в цілому або в певній частині на відносини, що виникли до набрання ним чинності.

Відповідачем при винесені оскаржуваного рішення не враховано позицію щодо дії законів та інших нормативно-правових актів в часі, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6- рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, становлять випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України також видно, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів.

Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому, у рішенні від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зробив висновок, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, у разі безпосередньо (прямої) дії нормативно-правового акта в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

До того ж, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі неодноразово застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, від 24.01.2023 у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а, від 08.10.2021 у справі № 240/19318/20, від 16.11.2021 у справі № 360/1406/20, від 01.12.2022 у справі № 640/7578/20, від 07.11.2023 у справі № 520/9778/19 та від 10.01.2024 у справі № 380/13615/21.

З огляду на вказане, враховуючи вищенаведені правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, в контексті спірних правовідносин, суд доходить до переконання, що правовідносини щодо призначення одноразової грошової допомоги починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про її призначення і тривають до моменту прийняття рішення про призначення останньої уповноваженим органом, а саме Комісією, з урахуванням трирічного строку протягом якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №2011-XII та Постановою №168, можуть його реалізувати.

З огляду на вищевикладене, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі 420/11608/23 від 10.10.2024.

До того ж, відповідачем не враховано, що, з урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами, щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей у розумінні частини п`ятої статті 17 Конституції України, тим більше, членів сім`ї військовослужбовців смерть (загибель), яких настала під час захисту Батьківщини.

Таким чином, зважаючи на те, що на момент звернення позивачів з відповідною заявою про призначення їм одноразової грошової допомоги, діяла нова редакція статті 16-1 Закону №2011-XII, якою дітей, не залежно від умови досягнення ними повноліття, було включено до складу членів сімей загиблих (померлих) осіб, які (члени сім`ї) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги та, керуючись принципом верховенства права та справедливості, суд вважає, що рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18.07.2025 №57/д (пункт 9) про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задля підтвердження факту перебування на утриманні батька ОСОБА_7 на дату його загибелі, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, суд бере до уваги, що призначення одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, відтак суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168, з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі по 1331,20 грн кожному, сплачений платіжними інструкціями від 15.01.2026 №66 (а.с. 13) та від 15.01.2026 №68 (а.с. 14).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18.07.2025 №57/д (пункт 9)

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1331,20 грн (тисячу триста тридцять одну грн 20 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн (тисячу триста тридцять одну грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Позивач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач: Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил України, 6, код ЄДРПОУ 00034002).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 ).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_13 ).

Суддя О. О. Андрусенко