Рішення № 137028068, 01.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

01 червня 2026 р. Справа № 640/13756/21

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової служби України

про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову вказав, що за результатами господарської діяльності ним були складені податкові накладні № 3 від 16.01.2020 р., № 7 від 19.02.2020 р., № 9 від 03.04.2020 р., № 10 від 08.05.2020 р., які були направлені на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято рішення від 08.05.2020 р. №1557264/2790809892, від 08.05.2020 р. №1557265/2790809892, від 21.05.2020 р. №1574136/2790809892, від 21.05.2020 р. №1574137/2790809892, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2020, скасовано означені рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Однак, на запит представника позивача до ДПС України про зобов`язання зареєструвати податкові накладні від №3 від 16.01.2020, №7 від 19.02.2020, №9 від 03.04.2020, № 10 від 08.05.2020 було відмовлено з огляду на те, що означеним судовим рішенням не покладено обов`язку на ДПС України щодо реєстрації вказаної податкової накладної.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

01.07.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом направлено адміністративну справу до Вінницького окружного адміністративного суду.

03.03.2025 року адміністративна справа надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 зазначену справу було передано на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Крапівницькій Н.Л.

Ухвалою від 10.03.2025 адміністративну справу №640/13756/21 прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.03.2025 від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких представник відповідача підтримує позицію викладену у відзиві на позов та просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що оскільки позивачем в межах адміністративної справи №160/8790/20 було обрано неефективний спосіб захисту і на ДПС не було покладено жодного обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, відповідно реєстрацію не було здійснено.

Відповідач наголосив на тому, що рішення суду на підставі якого на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» ДПС повинно було здійснити реєстраційні дії не надходило

Також відповідач вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, з урахуванням чого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог або залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання Державної податкової служби України про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець в квітні 2003 року та здійснює господарську діяльність за наступними напрямками: код КВЕД - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); код КВЕД - 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; код КВЕД - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Встановлено, що позивач має у користуванні 2 131,6301 га. земель з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі: орендована земля - 24,643 га. відповідно до договорів оренди землі від 05.12.2019 р. зі строком оренди 7 років з правом пролонгації, що підтверджується довідкою Златоустівської сільської ради від 04.03.2020 р. №88, довідкою Виконавчого комітету Вакулівської сільської ради від 16.04.2020 р. № 568/02-16 і інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 23.04.2020 р. №207387282.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України було складено та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні: від 16.01.2020 р. № 3 на загальну суму 277 815, 90 грн. з ПДВ; від 19.02.2020 р. № 7 на загальну суму 449 535, 43 грн. з ПДВ; від 03.04.2020 р. № 9 на загальну суму 1 379 059, 48 грн. з ПДВ; від 08.05.2020 р. № 10 на загальну суму 1 358 260, 48 грн. з ПДВ.

В подальшому, на електронну адресу ФОП ОСОБА_1 надійшли квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, які долучені до матеріалів справи, та зі змісту яких вбачається, що реєстрацію зазначених вище податкових накладних зупинено, оскільки накладні відповідають вимогам п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому, ФОП ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

За результатами розгляду пояснень Комісією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, що приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, були прийняті наступні рішення:

-№ 1557265/2790809892 від 08.05.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладеної №3 від 16.01.2020 року;

-№ 1557264/2790809892 від 08.05.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладеної №7 від 19.02.2020 року;

-№ 1574136/2790809892 від 21.05.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладеної №9 від 03.04.2020 року;

-№ 1574137/2790809892 від 21.05.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладеної № 10 від 08.05.2020 р.,

у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

13.05.2020 року позивачем надіслано скаргу від 13.05.2020 р. на рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.05.2020 р. №1557265/2790809892.

09.06.2020 року за результатами розгляду скарги комісія ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань розгляду скарг прийняла рішення від 09.06.2020 р. № 22201/2790809892/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення від 08.05.2020 р. №1557265/ НОМЕР_1 без змін.

22.05.2020 року позивачем надіслано скаргу від 22.05.2020 р. на рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.05.2020 р. №1557264/2790809892.

09.06.2020 року за результатами розгляду скарги комісія ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань розгляду скарг прийняла рішення від 09.06.2020 р. № 22000/2790809892/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення від 08.05.2020 р. №1557264/ НОМЕР_1 без змін.

04.06.2020 року позивачем надіслано скаргу від 04.06.2020 р. на рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.05.2020 р. №1574136/2790809892.

13.06.2020 року за результатами розгляду скарги комісія ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань розгляду скарг прийняла рішення від 13.06.2020 р. № 25719/2790809892/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення від 21.05.2020 р. №1574136/ НОМЕР_1 без змін.

03.06.2020 року позивачем надіслано скаргу від 03.06.2020 р. на рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.05.2020 р. № 1574137/2790809892.

12.06.2020 року за результатами розгляду скарги комісія ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань розгляду скарг прийняла рішення від 12.06.2020 р. №24142/2790809892/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення від 21.05.2020 р. №1574137/2790809892 без змін.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №160/8790/20 визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 08.05.2020 №1557264/2790809892, від 08.05.2020 №1557265/2790809892, від 21.05.2020 №1574136/2790809892, від 21.05.2020 №1574137/2790809892.

Представник позивача звернувся до ДПС України із запитом від 31.03.2021 №78 про реєстрацією податкових накладних №3 від 16.01.2020 , №7 від 19.02.2020, №9 від 03.04.2020 , №10 від 08.05.2020.

Однак ДПС України відмовило у реєстрації таких накладних, що слугувало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №160/8790/20, визнано протиправними та скасовано, зокрема рішення рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 08.05.2020 №1557264/2790809892, від 08.05.2020 №1557265/2790809892, від 21.05.2020 №1574136/2790809892, від 21.05.2020 №1574137/2790809892, якими було відмовлено у реєстрації податкових накладних №3 від 16.01.2020, № 7 від 19.02.2020, № 9 від 03.04.2020 , № 10 від 08.05.2020.

Однак, не зважаючи на вказане рішення суду, право заявника на реєстрацію податкових накладних не було відновлене відповідачем.

В силу положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановленні у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Згідно з пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п.12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та дотримання гарантій, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 3 від 16.01.2020 , № 7 від 19.02.2020 , № 9 від 03.04.2020 , № 10 від 08.05.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування датою їх фактичного подання.

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Суд враховує, що п.19 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування.

Отже, застосування у даній справі способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати подані позивачем податкові накладні в ЄРПНРК не є втручанням у дискреційні повноваження та відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна Правова позиція щодо обрання способу захисту порушеного права застосована Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі №825/849/17, від 06.03.2018 у справі №826/4475/16 та від 27.10.2022 у справі №360/3253/20.

Враховуючи позицію відповідача, викладену у листі від 29.04.2021 на запит представника позивача щодо причин зволікання з реєстрацією податкових накладних , у суду наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності ДПС України щодо не реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН.

Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання відповідача вчинити дії, направлені на поновлення прав позивача, а саме: зареєструвати податкові накладні датою її фактичного подання на реєстрацію до ЄРПН.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Також відповідач вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, з урахуванням чого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Водночас, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі №280/4453/18 дійшов правового висновку про те, що проступок, пов`язаний із триваючим безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

Тобто, в даному випадку, бездіяльність ДПС України щодо не реєстрації податкової накладної в ЄРПН є триваючим правопорушенням. Тому, оскільки присічного строку, з настанням якого, держава може вважатися вільною від виконання відповідного обов`язку, не існує, то в даному випадку триваюче правопорушення у вигляді протиправної бездіяльності податкового органу припиняється з моменту виконання обов`язку щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН у разі, якщо така відповідає встановленим законодавству критеріям.

З огляду на зазначене, суд вважає, що право позивача на оскарження протиправної бездіяльності ДПС України не можна визнавати його обов`язком, як і не може вважатись законним наслідком його незастосування (нереалізації) - припинення самого існування права. Отже, не звернення до суду протягом певного часу з оскарженням не реєстрації податкової накладної в ЄРПН не призводить до втрати позивачем такого права, оскільки в протилежному випадку таке буде суперечити самій суті такої реєстрації.

На переконання суду, строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. У протилежному випадку - суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку.

У справі «Лелас проти Хорватії» Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справа «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Вказане узгоджується також з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 26.01.2023 у справі №200/9654/21.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягує на користь позивача, понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача до задоволених вимог.

Водночас, підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. немає, оскільки до матеріалів справи не надано доказів понесення позивачем таких витрат.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкових накладних Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №3 від 16.01.2020, №7 від 19.02.2020, №9 від 03.04.2020 , №10 від 08.05.2020.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкові накладні №3 від 16.01.2020; №7 від 19.02.2020; №9 від 03.04.2020; №10 від 08.05.2020 - датою їх фактичного подання на реєстрацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 9080 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43005393)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: