Ухвала суду № 137026734, 01.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5791/20

Провадження № 6/487/86/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З. М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», стягувач Акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПриватБанк», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого документу,

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2026 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», стягувач Акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПриватБанк», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача у виконавчому листі №487/5791/20 від 25.10.2021 та видачу дубліката виконавчого листа №487/5791/20 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання.

Заявник у заяві про заміну сторони у виконавчому листі та видачу дублікату виконавчого листа просив розглянути цю заяву без участі представника заявника.

Заінтересовані особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені, причини неявки суду не повідомили.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи № 487/5791/20, заяву, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 02 березня 2021 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено заочне рішення, яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 07.05.2012 станом на 16.09.2020 у сумі 14 590,21 грн, з яких: 14 446,73 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 143,48 грн заборгованість за відсотками, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України; судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 277,72 грн.

27.01.2021 представник АТ КБ "Приватбанк" отримав виконавчий лист.

20 квітня 2023 року головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тищенко О.В. виконавчий лист 487/5791/20, виданий 25.10.2021 повернуто стягувачу АТ КБ "ПриватБанк" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

22 серпня 2025 між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» укладено договір факторингу №8-22-08/2025 за умовами якого до ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» перейшло право вимоги за кредитним договором від 07.05.20212, укладеним муж АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 в сумі 14446,73 грн, що підтверджується витягом з реєстру боргових зобов`язань від 08.09.2025.

Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 відсутні.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 2 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 № 6-122цс13, постановах Верховного Суду від 21.03.2018 в справі № 6-1355/10, від 05.12.2018 в справі 643/4902/14, від 24.07.2019 в справі № 686/5377/18.

Заміна сторони у матеріальному правовідношенні, а відповідно і підстави для процесуального правонаступництва доведені заявником.

У пункті 8.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року в справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) зазначено, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 пред`являвся до виконання та на даний час виконавче провадження завершено у зв`язку з поверненням 20.04.2023 виконавчого листа стягувачу.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Оскільки виконавчий лист повернуто стягувачу 20.04.2023, на даний час триває воєнний стан, введений з 24.02.2022, відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15.03.2022 № 2129-ІХ, який набрав чинності з 26.03.2022, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання на даний час не сплив.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована сторона), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece», п.40).

Враховуючи наведене, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане, а також доказів відступлення прав вимог, судом встановлено наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому листі.

Що стосується вимоги про видачу дубліката виконавчого листа.

Згідно з ч.17.4 Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся з заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено».

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. … Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист».

Також слід зазначити, що у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Отже при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10, від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц, від 26 червня 2019 року по справі № 0907/2-3576/2011, від 29 серпня 2023 року по справі № 750/13697/21, 01 листопада 2023 року по справі № 6-66/2011.

Враховуючи наведене, саме заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши на підтвердження зазначених обставин відповідні докази.

Однак, звертаючись із вказаною заявою заявник не надає жодних доказів втрати виконавчого листа, що є його процесуальним обов`язком. Сама лише відсутність документа в органі державної виконавчої служби, на що посилається заявник, не може сприйматись судом як доказ його втрати, якщо не доведено, що він також відсутній у стягувача чи заявника.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» належними та допустимими доказами не підтверджено факт втрати оригіналу виконавчого листа, що є підставою для відмови у задоволенні заяви в цій частині.

З урахуванням викладеного вище суд вважає, що заява про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 261, 354, 355, 442 ЦПК України, п.п. 17.4 п. 17 Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» задовольнити частково.

Замінити стягувача Акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПриватБанк» на його правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 43513923; адреса: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 28А) у виконавчому листі № 487/5791/20, виданому Заводським районним судом міста Миколаєва по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.05.2012 станом на 16.09.2020 у сумі 14 590,21 грн та судового збору 1 277,72 грн.

В частині вимог про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 487/5791/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала складена 01 червня 2026 року.

Суддя З. М. Сухаревич