Ухвала суду № 137026073, 26.05.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

26 травня 2026 року м. Рівне Справа № 918/250/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянувши матеріали заяви: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

про: неплатоспроможність

кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"

секретар судового засідання: С.Коваль

представники сторін:

від заявника: не з`явився

арбітражний керуючий: Р.Беляновський (в залі суду)

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи": В. Льовочкіна (поза межами приміщення суду)

Обставини справи

02 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 12 березня 2026 року суд прийняв заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, підготовче засідання призначив на 31 березня 2026 року.

Ухвалою від 31 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі про неплатоспроможність, ввів процедуру реструктуризації боргів, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначив керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Беляновського Романа Юрійовича, визначити дату проведення попереднього судового засідання 12 травня 2026 року.

1 квітня 2026 року здійснено оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

27 квітня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" надійшла заява про визнання вимоги кредитора до боржника у даній справі.

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року вказану заяву прийнято до розгляду у попередньому засіданні.

У судовому засіданні 12 травня 2026 року суд оголосив перерву до 26 травня 2026 року до 12-30 год.

Також ухвалою суду від 12 травня 2026 року суд зобов`язав боржницю, арбітражного керуючого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" надати суду до 22 травня 2026 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 9.09.2010 року та виконавчий документ №2-738.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 122 КУзПБ, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Так, згідно з умовами статті 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність здійснено 1 квітня 2026 року, тобто, строк на пред`явлення грошових вимог встановлений до 1 травня 2026 року (включно).

Відповідно до статті 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно з положеннями статті 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 913/479/18).

Відповідно до норм визначених КУзПБ, за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включені до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена статтею 133 даного Кодексу.

Кредиторські вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"

Кредиторська заява подана 27 квітня 2026 року, тобто в межах строків встановлених статтею 45 КУзПБ.

У заяві про визнання кредиторських вимог заявник просить суд визнати грошові вимоги кредитора до боржника в сумі 9 533 133,7 грн. за кредитним договором №1701/0408/71-069 та рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.12.2025 у справі № 569/12541/25 як вимоги другої черги, а також на суму 5 325 грн судового збору, сплаченого за подання цієї заяви, як витрати, що відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів.

Розглянувши подану заяву суд установив, що 17.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1701/0408/71-069 на суму 65 000 доларів США з метою придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 1.3. кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Грошові кошти в сумі 65 000,00 USD були надані, що стверджується заявою на видачу готівки №630-1 від 17 квітня 2008 року.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" був укладений договір факторингу №15, відповідно до предмету якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах укладених з боржником, зазначених у реєстрі заборгованості боржників.

Згідно предмету вказаного договору, банк відповідно до умов даного договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості під боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором. При цьому сторони погодили, що права вимоги заборгованості по кредитних договорах, та права вимог по договорам забезпечення, укладених з боржниками підступаються банком фактору за цим договором на основі "як є" без надання будь-яких пов`язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі. Після переходу прав вимоги заборгованості до фактору, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інших обов`язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов`язкових платежів, строк оплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

З моменту відступлення банком фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів, в тому числі тих, які можуть виникнути у майбутньому, у зв`язку із нарахуванням фактором, в якості нового кредитора, процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів по відношенню до боржників, у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов`язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

Сторони домовились, що у розрахункову дату одночасно з віступленням права вимоги заборгованості згідно з цим договором, банк відступає фактору права за договорами забезпечення, на підставі договорів про відступлення права вимоги за договорами забезпечення, проекти яких викладені у додатку №9 до нього договору, що підлягають укладенню сторонами в розрахункову дату. Сторони цим підтверджують, що в силу укладення цього договору вони не мають намір притіняти (розривати) будь-який договір поруки, укладений в якості забезпечення виконання зобов`язань боржників перед банком за кредитами, право вимоги заборгованості за якими відступається згідно умов цього договору, та погоджуються, що права вимоги за такими договорами поруки переходять від банку до фактора одночасно з переходом прав вимог заборгованості на підставі цього договору та в силу закону без необхідності укладення окремого договору відступлення прав вимог за договорами поруки.

Згідно реєстру боржників, банк відступив право вимоги в тому числі до ОСОБА_3 за договором №1701/0408/71-069 на загальну суму 146 255,26 доларів США, які включають 64 112,01 доларів США заборгованість за кредитом, 33 815,86 доларів США заборгованість з процентів та 48 327,39 доларів США пеня.

14.12.2012 року ПАТ "Сведбанк" направило боржнику повідомлення про відступлення права грошової вимоги, згідно з вказаним повідомленням станом на 28.11.2012 розмір заборгованості боржника становила: 48 949,51 дол. США заборгованість по основній сумі кредиту; 20 918,20 дол. США заборгованість за процентами; 18 852,05 дол. США нарахована пеня.

28 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи був укладений договір факторингу, відповідно до предмету якого клієнт відповідно до умов даного договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором. При цьому сторони погодили, що права вимоги заборгованості по кредитних договорах, та права вимог по договорам забезпечення, укладених з боржниками відступаються/передаються клієнтом фактору за цим договором на основі "як є" без надання будь-яких пов`язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі. Після переходу прав вимоги заборгованості до фактору, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інших обов`язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов`язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів, в тому числі тих, які можуть виникнути у майбутньому, у зв`язку із нарахуванням фактором, в якості нового кредитора, процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів по відношенню до боржників, у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов`язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

Сторони домовились, що одночасно з відступленням права вимоги заборгованості згідно з цим договором, клієнт передає фактору права за договорами забезпечення, на підставі договорів про передачу права вимоги за договорами забезпечення, що підлягають укладенню сторонами в дату укладення цього договору. Сторони цим підтверджують, що в силу укладення цього договору вони не мають намір припиняти (розривати) будь-який договір поруки, укладений в якості забезпечення виконання зобов`язань боржників за заборгованостями, права вимоги за якими відступається згідно умов цього договору, та погоджуються, що права за такими договорами поруки переходять від клієнта фактору одночасно з переходом прав вимоги на підставі цього договору та в силу закону без необхідності укладення окремого договору передачі прав вимог за договорами поруки.

Згідно реєстру боржників, банк відступив право вимоги в тому числі до ОСОБА_3 за договором №1701/0408/71-069 на загальну суму 146 255,26 доларів США, які включають 64 112,01 доларів США заборгованість за кредитом, 33 815,86 доларів США заборгованість з процентів та 48 327,39 доларів США пеня.

Крім того, рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.12.2025 у справі № 569/12541/25 суд стягнув із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" заборгованість 3% річних, нарахованих на дату ухвалення рішення суду у розмірі 158 453,70 грн. та понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Загальні вимоги кредитора до боржника становлять 19 533 133,57 грн + 158 453,70 грн +2 422,40 грн.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з нормами частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд зазначає, що згідно з положеннями статті 204 ЦК України укладений сторонами кредитний договір як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами частини 1 статті 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас нормами частини 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з нормами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з визначенням статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно з нормами статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з нормами статті 133 КУзПБ, для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Щодо розміру заборгованості суд відзначає, що заявник кредиторських вимог у підтвердження наявності заборгованості надав суду суперечливі докази, а саме у повідомленні про відступлення вимоги банк (позикодавець) повідомив позичальника що розмір відступленого зобов`язання складає: 48 949,51 долар США заборгованість по кредиту, 20 918,20 доларів США заборгованість за процентами та 18 852,05 доларів США пеня.

Проте заявник кредиторських вимог також надає реєстр заборгованості боржників, що є додатком до договору факторингу, за яким до фактора (ТОВ "Ветокр Плюс" перейшло право вимоги на суму 146 255,26 доларів США, які включають 64 112,01 доларів США заборгованість за кредитом, 33 815,86 доларів США заборгованість з процентів та 48 327,39 доларів США пеня.

У подальшому кредитор надав суду договір факторингу за яким згідно реєстру боржників він набув право вимоги до боржниці на суму 146 255,26 доларів США, які включають 64 112,01 доларів США заборгованість за кредитом, 33 815,86 доларів США заборгованість з процентів та 48 327,39 доларів США пеня.

Також у своїх правових позиціях сторони покликались на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 9.09.2010 року, проте таке рішення не надане, також суду не повідомлено його реквізитів, а за датою ухвалення суд не знайшов у Єдиному державному реєстрі судових рішень вказаний процесуальний документ.

Проте, в матеріалах справи наявне судове рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області у справі №569/12541/25 від 17 грудня 2025 року яким установлено, що 7.04.2008 між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договірна яким відповідачка отримала кредит у розмірі 65 000 доларів США на строк до 16.04.2025.

Для забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань також 17.04.2008 між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеки надано квартиру АДРЕСА_3 .

09.09.2010 Рівненським міським судом Рівненської області було ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Сведбанк" заборгованість за кредитним договором від 17.04.2008 у розмірі 79 384,24 доларів США та по іпотечному договору у розмірі 104 139,95 грн., а також судовий збір.

На виконання вказано рішення Рівненським міським судом було видано виконавчий лист №2-738.

14.04.2014 ОСОБА_1 було відчужено передане в іпотеку майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 14.04.2014.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості 3% річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, заборгованість ОСОБА_1 за ставкою 3% річних на прострочену заборгованість за рішення суду становить 5 466,24 доларів США, що еквівалентно 158 453,70 грн.

Підсумовуючи наведене Дубенський міськрайонний суд Рівненської області зробив висновок, що між сторонами існували договірні правовідносини у зв`язку із укладенням кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів. За рішенням суду від 09.09.2010 ухвалено заборгованість за вказаним кредитним договором стягнути з відповідачки у примусовому порядку. Дані, що грошове зобов`язання виконано ОСОБА_1 , - відсутні. Позивач як кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення виконання зобов`язання та вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум 3 % річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Також місцевий суд не прийняв до уваги твердження відповідачки щодо відсутності будь-якої заборгованості перед позивачем та повне виконання рішення суду на користь первісного кредитора ПАТ "Сведбанк", оскільки такі не підтверджуються належними та допустимими доказами. Наданий відповідачкою договір купівлі - продажу заставного майна та відповідно зняття заборони на його відчуження не є доказом відсутності боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед позивачем. Крім того, представником позивача у відповіді на відзив вказано, що з метою реалізації предмета іпотеки, кредитором було вчинено дії щодо внесення відповідних змін в Реєстр обтяження нерухомого майна.

14.04.2014 ОСОБА_1 за кошти, які отримала від продажу заставного майна, здійснила часткову оплату заборгованості в розмірі 242 000 грн., що становить 18 648,25 доларів США. У зв`язку з чим заборгованість зменшилася та становить 60 7356,99 (очевидно допущена описка та малося на увазі 60 735,99) доларів США. Вказана сума відображена у розрахунку заборгованості, наданому стороною позивача.

3 огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення відсотків річних.

Згідно статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009р., "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Res judicata (лат.) - правова доктрина, що походить із римського права і означає остаточність рішення суду, яке набрало законної сили. "Res judicata" (вирішена справа), це скорочення від фрази "res judicata pro veritate habetur!" (лат.- судове рішення визнається за істину), що означає незмінність рішення і передусім необхідність безпосереднього забезпечення його виконання. Значення "res judicata", полягає в тому, що сторона, яка при завершенні судового провадження отримала належне й остаточне рішення, не може ініціювати інше провадження щодо того самого спору за тим самим правопорушенням. Таким чином положення попереджає пролонгування судового провадження.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про встановлення наявності заборгованості боржника перед кредитором в розмірі який відображений у рішенні Дубенського міськрайонного суду від 17 грудня 2025 року та яка складає 60 735,99 доларів США.

При цьому, як слідує з розрахунку заборгованості наданої кредитором після прийняття рішення Рівненським міським судом (після 9.09.2010 року) кредитор продовжує нарахування відсотків за користування кредитними коштами, пені.

Проте суд не погоджується з такою позицією кредитора з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), зазначено, що "здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставного майна під час виконання судового рішення. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів".

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі №362/3054/14-ц (провадження № 61-17992св19), від 05 листопада 2020 року у справі № 711/5482/18 (провадження № 61-22738св19).

Таким чином, у кредитодавця/позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню після закінчення строку його дії, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що "після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що "цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) вимог статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, провадження № 12-83гс18; ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012, провадження № 12-289гс18).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).

Суд проаналізував умови кредитного договору та встановив що пункт 3.3. містить положення яке передбачає випадок нарахування відсотків за період прострочення до повернення кредиту, проте вказане положення не визначає право нарахування відсотків після припинення дії договору чи реалізації права на дострокове погашення кредиту. Філологічне трактування вказаної умови не свідчить про погодження сторонами іншого розміру відсотків річних за неправомірне користування грошовими коштами ніж розмір, що встановлений статтею 625 ЦК України.

Більш того, звертаючись з позовом у справі №569/12541/25 позивач керувався розміром відсотків річних саме тим, який визначений законом (3%).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що після спливу строку кредитування у зв`язку з пред`явлення позову про дострокове повернення кредитних коштів, у кредитора були наявні правові підстави для нарахування саме процентів за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання із застосуванням положень статті 625 ЦК України та відсутні правові підстави для продовження нарахування неустойки.

А відтак, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості боржника за кредитом є такий який установлений рішенням суду від 17 грудня 2025 року у справі №569/12541/25 та складає 60 735,99 доларів США.

Станом на дату подання кредитором заяви курс американського долара до гривні НБУ встановлено на рівні 44,0039.

А відтак, заборгованість боржника перед кредитором становить 60 735,99 доларів США * 44,0039 = 2 672 620,43 грн, заборгованість з судового збору 2 422,40 грн у справі 569/12541/25, заборгованість 3 % у розмірі 158 453,70 грн.

Враховуючи викладене, суд визнає вимоги конкурсного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" у розмірі: 2 672 620,43 грн заборгованості за кредитом (2 черга), заборгованість з судового збору 2 422,40 грн у справі 569/12541/25 (2 черга), заборгованість 3 % у розмірі 158 453,70 грн (2 черга). Всього 2 833 496,53 грн. Решту вимог в розмірі 16 699 637,17 грн суд відхиляє.

Згідно з правилами частини 2 статті 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Суд також встановив, що заявником понесені витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність в розмір 5 324,80 грн судового збору, отже, суд вважає за необхідне включити до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору.

Інші процесуальні питання

Згідно з положеннями статті 122 КУзПБ, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

В ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:

1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Разом з тим, згідно з приписами статті 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

З огляду на наведені вище норми суд вважає за необхідне зобов`язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, надати суду реєстр вимог кредиторів боржника, а також призначити судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 45, 47, 122, 133 КУзПБ, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" у розмірі: 2 672 620,43 грн заборгованості за кредитом (2 черга), заборгованість з судового збору 2 422,40 грн у справі 569/12541/25 (2 черга), заборгованість 3 % у розмірі 158 453,70 грн (2 черга).

2. Включити до витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору в розмірі 5 324,80 грн.

3. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" в розмірі 16 699 637,17 грн відхилити.

4. Зобов`язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.

5. Зобов`язати керуючого реструктуризацією надати суду: реєстр вимог кредиторів боржника; докази організації та проведення зборів кредиторів.

6. Призначити судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на "23" червня 2026 р. на 10:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26-А, в залі судових засідань №12.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до вимог 235 ГПК України та може бути оскаржена у десятиденний строк до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Андрій КАЧУР