Рішення № 137025529, 01.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/77/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача - Кирницький С.О.,

від відповідача - не з`явився,

від третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шабут", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання припиненими трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шабут" про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шабут" на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 25 березня 2004 року на підставі рішення № 2 загальних зборів учасників ТОВ "Шабут" ОСОБА_1 призначено директором, відповідна інформація внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. При цьому позивач вказує, що 30 березня 2004 року між ОСОБА_1 та засновниками ТОВ "Шабут" укладено контракт з директором на управління товариством. Так, відповідно до п. 9.1 вказаного контракту термін його дії визначений з 30 березня 2004 р. до 30 березня 2005 р.

Як зазначає позивач, відповідно до п. 13.1 статуту ТОВ "Шабут" вищим органом товариства є загальні збори учасників. У підпункті "ж" пункту 13.5 статуту ТОВ "Шабут" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належить вирішення питання про призначення та відкликання виконавчої дирекції.

Позивач стверджує, що відповідно до п. 13.10 статуту ТОВ "Шабут" збори учасників також повинно бути скликано за вимогою дирекції (директора) чи ревізійної комісії.

У подальшому, як зазначає позивач, 25 лютого 2013 року був проведений збір учасників ТОВ "Шабут" з порядком денним: "звільнення директора ТОВ "Шабут" ОСОБА_1 з посади та призначення нового керівника ТОВ "Шабут", проте, як зазначає позивач, загальні збори учасників товариства не відбулись у зв`язку з неявкою учасника товариства, при цьому заяву про звільнення не розглянуто та не виконано обов`язку зі створення нового виконавчого органу.

Наразі позивач зауважує, що на виконання вимог ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту ТОВ "Шабут" 26.11.2025 засновникам ТОВ "Шабут" направлено повідомлення про скликання загальних зборів з порядком денним: "Розгляд питання про звільнення директора ТОВ "Шабут" та обрання нового або тимчасово виконувача обов`язків директора ТОВ "Шабут", яке було призначене на 29 грудня 2025 року на 10 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , разом з копією заяви про звільнення за власним бажанням від 26.11.2025.

Між тим позивач наголошує, що скликання загальних зборів учасників та розгляд питання про звільнення директора ТОВ "Шабут" та обрання нового або тимчасово виконувача обов`язків директора ТОВ "Шабут" не відбулося, що фактично позбавляє права ОСОБА_1 на звільнення з посади директора ТОВ "Шабут" за власним бажанням.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

22.01.2026 р. від позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 2482/26), в якій позивач надає до суду уточнену позовну заяву. Як вбачається зі змісту позовної заяви у новій редакції, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду від 19.01.2026 року, а саме: зазначено вірний код ЄДРПОУ відповідача, вказано про відсутність електронного кабінету у відповідача, повідомлено, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися, а заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області 27.01.2026 р. вказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/77/26, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче засідання призначено на 27.02.2026 р. об 11:30 год.

09.01.2026 р. від ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 5702/26), відповідно до якої позивач просить суд забезпечити проведення підготовчого судового засідання у справі № 916/77/26, що призначене на 24 лютого 2026 року об 11 год. 30 хв., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного комплексу ДП "Центр судових сервісів" (користувач - Кирницький Станіслав Олександрович, E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

18.02.2026 р. від позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 5702/26), відповідно до якої позивач просить суд забезпечити проведення підготовчого судового засідання у справі № 916/77/26, що призначене на 24.02.2026 об 11 год. 30 хв., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою ВКЗ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 р. задоволено заяву ОСОБА_1 про участь у підготовчому засіданні по справі № 916/77/26, яке призначене на 24 лютого 2026 р. об 11:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2026 р. відкладено підготовче засідання на 19 березня 2026 р. об 11:15 год. та задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь у підготовчому засіданні по справі № 916/77/26, яке призначене на 19 березня 2026 р. об 11:15 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; відкладено підготовче засідання на 13 квітня 2026 р. о 12:00 год.

26.03.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшло клопотання про участь у судових засіданнях у справі № 916/77/26 в режимі відеоконференції (вх. № 10603/26), відповідно до якої позивач просить суд забезпечити проведення усіх судових засідань по справі № 916/77/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Так, 26.03.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшов лист (вх. № 10606/26), відповідно до якого позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 р. надано до суду докази направлення третім особам копії позову з доданими до нього документами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2026 р. задоволено заяву ОСОБА_1 про участь у судових засіданнях по справі № 916/77/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

09.04.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 12243/26), відповідно до якого позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 916/77/26 докази направлення позовної заяви з додатками третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У підготовчому засіданні 13.04.2026 року задоволено клопотання позивача про долучення доказів (вх. № 12243/26 від 09.04.2026 р.), про що зазначено у протоколі судового засідання від 13.04.2026 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2026 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/77/26 та призначено справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 07 травня 2026 р. о 10:30 год.

Судове засідання, призначене на 07.05.2026 р. о 10:30 год., не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2026 р. призначено судове засідання на 12.08.2026 р. о 15:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 р. внесено виправлення до ухвали Господарського суду Одеської області від 07.05.2026 р. по справі № 916/77/26 щодо призначення дати та часу розгляду справи, вказавши вірну: "Судове засідання призначити на 12 травня 2026 року о 15:30 год".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 р. відкладено розгляд справи на 01 червня 2026 р. о 10:30 год.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, надіслана судом копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 27.01.2026 р., про відкладення підготовчого засідання від 24.02.2026 р., про залучення до участі у справі третіх осіб та відкладення підготовчого засідання від 19.03.2026 р., про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 13.04.2026 р., про призначення судового засідання від 07.04.2026 р., про виправлення описки від 11.05.2026 р. та про відкладення розгляду справи від 12.05.2026 р. були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, що міститься в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчить наявне в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа - ОСОБА_2 пояснення на позов у встановлений судом строк не надала, також третя особа в засідання суду не з`явилася.

При цьому третя особа - ОСОБА_2 відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь № 2488685 від 20.03.2026) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, ОСОБА_2 у засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи третя особа повідомлялася судом належним чином за адресами, зазначеними у Єдиному державному демографічному реєстрі ( АДРЕСА_2 ), статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "Шабут" та контракті з директором від 30.03.2004 ( АДРЕСА_3 ). Так, надіслані судом копії ухвал суду про залучення до участі у справі третіх осіб та відкладення підготовчого засідання від 19.03.2026 р., про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 13.04.2026 р., про призначення судового засідання від 07.04.2026 р., про виправлення описки від 11.05.2026 р. та про відкладення розгляду справи від 12.05.2026 р. були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, що міститься в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Третя особа - ОСОБА_3 пояснення на позов у встановлений судом строк не надала, також третя особа в засідання суду не з`явилася.

При цьому третя особа - ОСОБА_3 відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь № 2488726 від 20.03.2026 р.) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Так, ОСОБА_3 в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресами, зазначеними у Єдиному державному демографічному реєстрі ( АДРЕСА_4 ), статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "Шабут" та контракті з директором від 30.03.2004 ( АДРЕСА_5 ). Так, надіслані судом копії ухвал суду про залучення до участі у справі третіх осіб та відкладення підготовчого засідання від 19.03.2026 р., про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 13.04.2026 р., про призначення судового засідання від 07.04.2026 р., про виправлення описки від 11.05.2026 р. та про відкладення розгляду справи від 12.05.2026 р. були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, що міститься в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

В силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження третьої особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення третій особі відповідної ухвали суду.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду, господарським судом треті особи також викликалися через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень третьої особи, суд вважає, що треті особи є належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без їх участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 277023, 30.03.2004 року проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Шабут" (номер запису в реєстрі 15301200000000017), що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань від 14.01.2026 № 2237867.

Відповідно до протоколу № 1 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Шабут" від 22.03.2004 року вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю "Шабут", наділивши товариство статутним капіталом у розмірі 20500,00 грн., затвердити статут та установчий договір товариства.

Згідно з протоколом № 2 зборів засновників ТОВ "Шабут" від 25.03.2004 призначено директором товариства ОСОБА_1 .

Так, відповідно до п. 1.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Шабут" (у редакції 2004 року) засновниками товариства визначено: ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 07.09.1999 р., місце проживання: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 02.08.2001 р., місце проживання: АДРЕСА_5 ).

Пунктом 2.1 статут визначено, що товариство створюється для реалізації на ринках товарів, робіт та послуг комерційної, виробничої та іншої діяльності, дозволеної діючим законодавством, з метою задоволення потреб в товарах, роботах та послугах населення, підприємств, установ та організацій та отримання в результаті цього відповідний прибуток.

Положеннями п. 3.2 статут передбачено, що товариство діє відповідно до законодавства України, установчого договору, статуту та інших законодавчих актів.

Товариство набуває права юридичної особи з моменту своєї реєстрації (п. 3.3 статут).

Відповідно до п. 4.4 статуту товариство створює свій статутний капітал в розмірі 20500 (двадцять п`ятсот) гривень. Статутний капітал формується за рахунок власних коштів учасників. Частки учасників складають: ОСОБА_2 - 10250,00 грн. -50 %; ОСОБА_3 - 10250,00 грн. -50 %.

За припасами п. 5.1 статуту вихід учасників з товариства відбувається по його бажанню (оформленій заяві) або за рішенням учасників про його виключення.

Пунктом 13.1 статуту визначено, що вищим органом управління товариства є збори його учасників. Збори складаються з учасників товариства або призначених представників. Кількість представників встановлюється зборами учасників. Учасники мають кількість голосів, рівних їх долі в статутному фонді.

Відповідно до п. 13.5 статуту до виключної компетенції зборів учасників відноситься, зокрема, призначення та звільнення виконавчої дирекції (директора).

Згідно з п. 13.8 статут будь-хто з учасників вправі вимагати розгляд питання на зборах учасників за умови, що воно поставлено ним не пізніше, ніж за 25 днів до початку зборів. Рішення загальних зборів оформлюється протоколами та є єдиним розпорядчим документом вищого органу управління.

Директор зборів назначається зборами учасників за контрактом (п. 13.16 статуту).

Між тим у вказаному статуті зазначено, що приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітовою Т.С. засвідчено справжність підпису ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 1353, № 1354.

Як встановлено судом, відповідно до п. 1.1 контракту з директором від 30.03.2004 р. за цим контрактом директор зобов`язується здійснювати поточне управління (керівництво) Товариством з обмеженою відповідальністю "Шабут", забезпечувати його прибуткову діяльність, реалізацію предмета діяльності та досягнення статутних цілей товариства, а засновники зобов`язуються створювати необхідні умови для роботи керівника, сплачувати йому грошову винагороду і надавати соціально-побутові блага. Терміном "сторони" у цьому контракті позначаються директор і засновники.

Згідно з п. 1.2 контракту від 30.03.2004 р. директор є повноваженим органом (представником) товариства при реалізації прав, повноважень, функцій, обов`язків, що передбачені стосовно товариства чинним в Україні законодавством, іншими обов`язковими для товариства документами.

Пунктом 2.3 контракту від 30.03.2004 р. визначено, що директор має наступні посадові обов`язки, зокрема, забезпечення товариства кваліфікованими кадрами.

Директор вирішує самостійно усі питання діяльності підприємства, за винятком питань, що за статутом товариства належить до відання засновників та трудового колективу товариства (п. 3.1 контракту від 30.03.2004 р.).

За умовами п. 3.2 контракту від 30.03.2004 р. передбачено, що директор: діє без уповноваження від імені товариства, представляє його інтереси на всіх вітчизняних і іноземних підприємствах, у фірмах і організаціях; укладає та підписує кредитні договори та договори застави; розпоряджується майном та грошовими коштами товариства; укладає господарські і інші договори; видає доручення; має право першого підпису на банківських та інших фінансових документах; відкриває у банках рахунки; користується правом розпорядження коштами товариства; накладає на працівників товариства стягнення у відповідності до законодавства і укладеними з ними контрактами трудовими договорами; у межах своєї компетенції видає локальні нормативні документи, розпорядження і дає вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів і працівників товариства; виде облік та звітність товариства; призначає та звільняє працівників; вирішує інші питання, що за статутом, документами товариства і цим контрактом належать до компетенції директора. Засновники можуть делегувати директорові частину своїх повноважень. За рішенням засновників директор може бути позбавлений деяких повноважень. У цьому випадку передача та позбавлення повноважень здійснюється укладанням додаткової угоди до цього контракту.

Положенням п. 4.1 контракту від 30.03.2004 р. визначено, що визначені цим контрактом функції і обов`язки директор виконує особистими діями і силами товариства.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим контрактом сторони несуть відповідальність, визначену цим контрактом та чинним в Україні трудовим законодавством (п. 7.1 контракту від 30.03.2004 р.).

За приписами п. 7.4 контракту від 30.03.2004 р. усі спори, що пов`язані із цим контрактом, його укладанням або такі, що викають в процесі виконання умов цього контракту, вирішуються шляхом переговорів, а в разі не досягнення згоди вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до п. 9.1 контракту від 30.03.2004 р. цей контракт діє з 30 березня 2004 р. до 30 березня 2005 р.

Положенням п. 10.1 контракту від 30.03.2004 р. визначені відомості про товариство: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шабут", юридична адреса: Білгород-Дністровський район, с. Приморське, вул. 50 років Жовтня, 2 а, код ЄДРПОУ 32903234, поточний рахунок № НОМЕР_3 в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Білгород-Дністровський Одеської області".

Згідно з п. 10.2 контракту від 30.03.2004 р. вказані відомості про засновників: ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 07.09.1999 р. місце проживання: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 02.08.2001 р. місце проживання: АДРЕСА_5 .

У п. 13.3 контракту від 30.03.2004 р. передбачені відомості про директора: ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 02.12.1997 р. місце проживання: АДРЕСА_6 .

Як вбачається з матеріалів справи,26.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до загальних зборів учасників ТОВ "Шабут" із заявою (а.с. 27), в якій просив звільнити його з посади директора ТОВ "Шабут" за власним бажанням з 11.12.2025 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 26.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до засновників (учасників) ТОВ "Шабут" - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із повідомленнями про скликання загальних позачергових зборів учасників товариства на вимогу учасника, в якому повідомив про проведення загальних зборів ТОВ "Шабут" 29.12.2025 р. о 10:00 год. за юридичною адресою: АДРЕСА_1 (колишня 50 років жовтня). Також у вказаному повідомленні був вказаний порядок денний: розгляд питання про звільнення директора ТОВ "Шабут" та обрання нового або тимчасово виконувача обов`язків директора ТОВ "Шабут" та для вирішення інших питань, пов`язаних зі звільненням.

Направлення зазначеного повідомлення від 26.11.2025 року та заяви від 26.11.2025 року на адресу ОСОБА_3 , зазначену в статуті товариства та в контрактів з директором від 30.03.2004 р., підтверджується описом вкладення до цінного листа від 26.11.2025 р. та фіскальним чеком від 28.11.2025 р. (№ відправлення R 677080002408). Наразі, як вбачається з інформації з офіційного сайту Укрпошти, отриманої за допомогою сервісу про пошук поштових відправлень, вказане відправлення № R 677080002408 не було вручено адресату та 05.01.2026 р. повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

Крім того, направлення зазначеного повідомлення від 26.11.2025 року та заяви від 26.11.2025 року на адресу ОСОБА_2 , зазначену в статуті товариства та в контрактів з директором від 30.03.2004 р., підтверджується описом вкладення до цінного листа від 26.11.2025 р. та фіскальним чеком від 28.11.2025 р. (№ відправлення R 677080002416). Наразі, як вбачається з інформації з офіційного сайту Укрпошти, отриманої за допомогою сервісу про пошук поштових відправлень, вказане відправлення № R 677080002416 вручено одержувачу 10.12.2025 р.

29.12.2025 р. директором товариства - ОСОБА_1 складено та підписано акт про неможливість скликання загальних зборів учасників ТОВ "Шабут", відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальні збори не з`явилися, про неможливість прибуття у визначену дату та час не повідомили. У зв`язку з цим скликання загальних зборів учасників та розгляд питання про звільнення директора ТОВ "Шабут" та обрання нового або тимчасово виконувача обов`язків директора ТОВ "Шабут" є фактично неможливим.

Відтак, підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що позивач належним чином повідомив учасників товариства про своє волевиявлення на звільнення з посади директора товариства за власним бажанням, однак призначені директором ТОВ "Шабут" загальні збори учасників товариства не відбулись у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому відсутня можливість їх проведення та вирішення питання щодо припинення трудових правовідносин між товариством та позивачем.

За приписами частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч.ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? (стаття 140 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? встановлено, що установчим документом товариства є статут.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Положеннями ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? до компетенції загальних зборів належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Згідно з ч.ч. 2-6 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Однією з особливостей проведення загальних зборів учасників товариства, яке має одного учасника, є те, що у цьому товаристві рішення з питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?).

До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?).

За положеннями ч.ч. 1-5 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор?, якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція?, а його голови "генеральний директор?, якщо статутом не передбачені інші назви.

Частиною тринадцятою статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 в справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг? про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину 1 статті 98 та частину першу статті 99 Цивільного кодексу України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт "г? частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України "Про господарські товариства? і частину п`яту статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства?, виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 Цивільного кодексу України.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Між тим господарський суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі № 145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, та востаннє підтверджені у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

У постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Отже, позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 в справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 в справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 в справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище правовим висновкам.

За загальним правилом вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.

Таким чином, директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 ст. 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?).

При цьому директор має дотриматися вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 2237867 від 14.01.2026 р.) засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шабут? є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

При цьому, як встановлено судом вище, 26.11.2025 р. ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення на адресу засновників (учасників) товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяву про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ "Шабут?, що підтверджується наявними у матеріалах справи фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист, а також трекінгом відправлення. Однак, поштове відправлення, адресоване ОСОБА_3 , повернулося відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання, натомість поштове відправлення, адресоване ОСОБА_2 , отримано.

Вказане вище свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відтак, на виконання вимог чинного законодавства та п. 13.10 статуту товариства, 26.11.2025 р. позивач, як директор товариства (виконавчий орган), правомірно надіслав засновникам (учасникам) товариства за адресою, зазначеною у статуті, повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ "Шабут?, згідно з яким за ініціативи директора було призначено загальні збори на 29.12.2025 о 10:00 годині за юридичною адресою товариства.

Отже, позивач вжив усі необхідні дії для повідомлення учасників ТОВ "Шабут? про скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства.

Як встановлено судом, у призначений час загальні збори учасників ТОВ "Шабут? не відбулися у зв`язку з неявкою учасників та засновників, та як наслідок відсутністю необхідного кворуму.

Оскільки учасниками ТОВ "Шабут? питання звільнення ОСОБА_1 із посади директора товариства не вирішено, зазначене позбавило позивача можливості припинити свої повноваження як директора товариства з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивач вичерпав доступні йому можливості позасудового вирішення питання про припинення його повноважень директора товариства з власної ініціативи.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач дотримався визначеного Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? та статутом товариства порядку скликання загальних зборів учасників товариства на вимогу директора, але учасники ТОВ "Шабут? проігнорували призначені загальні збори та участь в них не прийняли.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розгляду по суті заяви позивача про звільнення з посади директора відповідача, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Обмеження прав позивача на припинення корпоративних (управлінських) відносин істотно позначається на сфері його приватного життя. При цьому приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру?.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом?. Поняття "приватне життя?, в принципі, не виключає відносин професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме в межах трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з навколишнім світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя? (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України? (OleksandrVolkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165).

Праця людини має для неї неабияке значення в багатьох контекстах: як у матеріальному, так й у контексті самореалізації і взагалі приватності особи. Наявність у реєстрі інформації щодо позивача як керівника товариства належить до його професійної діяльності та охоплюється поняттям "приватне життя?.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Водночас, не маючи законної можливості припинити повноваження директора товариства, позивач протиправно позбавляється можливості працевлаштуватися на іншу роботу (в тому числі на державну (публічну) службу, з урахуванням вимог Закону України "Про запобігання корупції?, інших профільних Законів в частині вимог щодо несумісності), не має змоги очолити інше підприємство (з урахуванням вимог інших юридичних осіб).

Отже, позивач не може бути примушений до продовження виконання управлінських функцій директора товариства. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Разом із тим, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку одного з засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Отже, із поданих доказів суд встановив, що реалізуючи своє конституційне право на свободу праці позивач добросовісно виконав усі дії для свого звільнення, зокрема, написав заяву про звільнення, звернувся до засновників товариства відповідача з повідомленням про проведення загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про його звільнення з посади директора, а також здійснив організацію та підготовку загальних зборів учасників товариства.

Проте, станом на момент розгляду даної справи загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Шабут? щодо прийняття рішення про звільнення позивача з посади директора за його власним бажанням на підставі його заяви не проведено. Крім того, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань досі містяться відомості про позивача як керівника відповідача.

Суд зауважує, що в даному випадку позивач не має можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин у визначеному законодавством порядку, що порушує його право на працю, відтак підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 у позовній заяві просив суд, зокрема, визнати трудові відносини позивача з ТОВ "Шабут? припиненими за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України з 11 грудня 2025 року.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

За умовами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення правовідношення.

Факт неприйняття учасниками ТОВ "Шабут? рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 свідчить про наявність між сторонами спору, який підлягає вирішенню в судовому порядку, і саме з набрання рішенням законної сили вирішується спір про припинення правовідносин між сторонами, де судом досліджуються обставини дотримання позивачем, як керівником підприємства, вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 року в справі № 910/6642/18).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, що наведена в ухвалі суду від 08.02.2023 у справі № 127/27466/20, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів керівника товариства у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), як визначено у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 та 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективного припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема, через два тижні після написання/подання заяви про звільнення, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

У той же час, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом "jura novit curia? ("суд знає закони?) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 в справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 в справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 в справі № 917/1739/17).

Відтак, у даному випадку права позивача підлягають захисту шляхом припинення повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Отже, в даному випадку належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача буде не визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), а саме припинення трудових відносини між позивачем та відповідачем з дати набрання рішенням суду законної сили, у зв`язку зі звільненням з посади директора.

Крім того, встановлені судом обставини жодним чином не спростовані відповідачем.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шабут", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання припиненими трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України задовольнити частково.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шабут" (67792, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Приморське, вул. 50 Років Жовтня, буд. 2 А; код ЄДРПОУ 32903234) з дати набрання рішенням законної сили за власним бажанням із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Шабут".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шабут" (67792, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Приморське, вул. 50 Років Жовтня, буд. 2 А; код ЄДРПОУ 32903234) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662/дві тисяч шістсот шістдесят дві/грн. 40 коп.

4. У задоволенні решти частини вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шабут" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 02 червня 2026 р.

Суддя В.С. Петров