Рішення № 137025359, 02.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 Справа № 914/156/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали справи

за заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАКОМ», Львівська область, м. Перемишлянипро:ухвалення додаткового рішенняу справі:914/156/26за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАКОМ», Львівська область, м. Перемишлянидо відповідача: про:Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЦБ», Львівська область, м. Турка стягнення 187 005,51 грн

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/156/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАКОМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЦБ» про стягнення 187 005,51 грн.

07.05.2026 Господарським судом Львівської області у справі №914/156/26 винесено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЦБ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ВІАКОМ» збитки у розмірі 111 337,78 грн та судовий збір у сумі 1 981,49 грн.

11.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАКОМ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№2183/26 від 11.05.2026).

Ухвалою суду від 12.05.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАКОМ» про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду, визначено здійснювати розгляд заяви без повідомлення учасників справи, запропоновано відповідачу на протязі п`яти днів з дня отримання цієї ухвали подати письмові пояснення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 24 000,00 грн надано копії таких документів: ордер серії ВС №1367531 від 19.03.2026, договір про надання професійної правничої допомоги №20/06-ЮО від 20.06.2025, опис виконаних робіт та наданих послуг у справі №914/156/26 від 27.04.2026, додаток №1 до договору №20/06-ЮО від 20.06.2025, акт наданих послуг №1 від 27.04.2026, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000851 від 22.01.2018.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua) Рабінович Михайло Петрович має право здійснювати адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва серії ЛВ №000851 від 22.01.2018, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Львівської області №78 від 21.12.2017.

Як вбачається з детального опису виконаних робіт та наданих послуг адвокатом Рабіновичем М.П. у межах надання професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІАКОМ» у справі №914/156/26 від 27.04.2026, перелік наданих послуг та їх вартість є такими:

- підготовка позовної заяви про відшкодування збитків, завданих протиправною бездіяльністю контрагента щодо реєстрації податкових накладних та додатків до неї 15 000,00 грн;

- участь у трьох засіданнях 9 000,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 висловив правову позицію згідно котрої під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Вказані висновки щодо критеріїв, які мають бути дотримані при вирішенні питання про відшкодування судових витрат, є усталеними у судовій практиці Верховного Суду.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат (постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №909/452/19, 02.11.2020 у справі №922/3548/19 та 18.11.2020 у справі №923/1121/17).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення витрат, не долучено жодних доказів на підтвердження того, що заявлені позивачем витрати є неспівмірними з фактично наданими послугами, їх складністю, обсягом чи витраченим часом.

Відповідно до ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості.

В силу приписів п. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат у суді першої інстанції.

Оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 позов задоволено частково у сумі 111 337,78 грн, що становить 59,54% від заявлених позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу підлягають пропорційному задоволенню.

Оцінивши подані докази та матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та вважає за необхідне задовольнити їх в розмірі 14 289,60 грн (24 000,00 х 59,54% = 14 289,60 грн), тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись статтями 126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАКОМ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЦБ» (82500, Львівська обл., Самбірський р-н., м. Турка, вул. Міцкевича, буд 77; ідентифікаційний код 44225075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ВІАКОМ» (81200, Львівська обл., Перемишлянський р-н., м. Перемишляни, вул. Борщівська, буд. 44; ідентифікаційний код 42818575) витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 14 289,60 грн.

3. В задоволенні решти вимог позивача щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення складено і підписано 02.06.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.