Рішення № 137025248, 14.05.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 Справа № 914/2635/25

Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Свистуна П.О. розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейна» (вулиця Олекси Тихого, будинок 16/15, офіс 104, місто Київ, 03056; код ЄДРПОУ 43172452);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео-С» (вулиця Зелена, будинок 153А, місто Львів, 79035; код ЄДРПОУ 38208806);

про: стягнення коштів в розмірі 7 222 993,57 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), -

за участю представників

від позивача: Попадюка І.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Дяківа В.Б., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейна» (далі позивач, ТОВ «Дейна») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео-С» (надалі відповідач, ТОВ «Лео-С») про стягнення коштів у розмірі 7 222 993,57 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовано неповним та несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку з оплати товару за договором поставки, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 3 001 867,00 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, позивач нарахував штрафні санкції: 2 564 519,19 грн пені; 1 455 650,19 грн інфляційних втрат; та 200 957,19 грн три проценти річних, стягнення яких, разом із сумою основного боргу, є предметом позову.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду і протоколах судових засідань.

16 січня 2026 року представник відповідача заявив клопотання про призначення експертизи, у якому ухвалою Господарського суду від 16 березня 2026 року відмовлено.

Аргументи позивача

На виконання умов договору поставки від 02 грудня 2019 року №021219-1 позивач систематично поставляв відповідачу електронну техніку. Однак, відповідач не виконав обов`язку щодо повного розрахунку за поставлений товар та допустив заборгованість в сумі 3 001 867,00 грн.

Окрім цього, відповідачем допущено порушення строків проведення розрахунків за договором, у зв`язку з чим позивач нарахував штрафні санкції як на суму не виконаного, так і на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, а саме: пені в сумі 2 564 519,19 грн, 1 455 650,19 грн інфляційних втрат та 200 957,19 грн трьох процентів річних.

Аргументи відповідача

Відповідач в судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне визначення позивачем розміру заборгованості та періодів прострочення виконання грошових зобов`язань.

На думку відповідача, кошти, які надходили від нього на виконання умов договору поставки, зараховані позивачем у спосіб, що не відповідає вимогам статті 534 Цивільного кодексу України, внаслідок чого штучно збільшено розмір заборгованості.

Водночас, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не подав. Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи

02 грудня 2019 року ТОВ «Дейна» (надалі також постачальник) та ТОВ «Лео-С» (далі також покупець) уклали договір поставки №021219-1 (т.1; а.с.24-28).

Згідно з пунктом 1.1 договору поставки №021219-1 від 02 грудня 2019 року (далі договір), постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов`язався прийняти такий товар і сплатити його на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору, предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях та/або інших документах згідно умов договору, підписаних постачальником та покупцем.

Згідно з пунктом 4.1 договору, поставка товару здійснюється на підставі попереднього письмового замовлення покупця.

Постачальник поставляє товар окремими партіями у відповідності із замовленнями покупця у погоджені в специфікації строки (пункт 4.4 договору).

Разом з товаром постачальник повинен передати покупцю бухгалтерські документи (видаткова та товарно-транспортна накладна, пункт 2.2 договору).

При поставці товару, покупець приймає товар по кількості шляхом перевірки фактичної наявності товару з кількістю вказаною у видатковій накладній. Якщо в процесі прийому товару по кількості виявляються невідповідності, сторони складають акт розбіжностей і у видатковій накладній робиться відмітка «Акт невідповідності», після чого акт прикріплюється до видаткової накладної і є її невід`ємною частиною. За наслідками приймання товару уповноважена особа покупця підписує видаткову накладну та один її екземпляр повертає постачальнику (пункт 3.5 договору).

Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії договору та вказаних у накладних (пункт 7.2 договору).

Постачальник на виконання умов договору поставив покупцеві за період з 28 грудня 2019 року до 17 березня 2025 року товар на загальну суму 46 613 624,00 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується видатковими накладними: №12, №15, №16, №17, №18 від 28 грудня 2019 року; №3 від 19 лютого 2020 року; №14, №15 від 04 березня 2020 року; №114 від 28 травня 2020 року; №179 від 26 червня 2020 року; №405 від 18 вересня 2020 року; №75, №76, №77 від 17 березня 2021 року; №80 від 25 березня 2021 року; №234, №235 від 18 жовтня 2021 року; №239 від 21 жовтня 2021 року; №292 від 01 грудня 2021 року; №293, №294 від 03 грудня 2021 року; №268 від 06 грудня 2021 року; №295, №296 від 08 грудня 2021 року; №297, №298 від 15 грудня 2021 року; №316 від 16 грудня 2021 року; №317 від 17 грудня 2021 року; №319 від 20 грудня 2021 року; №321 від 22 грудня 2021 року; №302, №303, №312 від 23 грудня 2021 року; №323 від 24 грудня 2021 року; №328 від 27 грудня 2021 року; №331 від 29 грудня 2021 року; №333 від 30 грудня 2021 року; №44 від 15 лютого 2022 року; №50 від 18 лютого 2022 року; №108 від 12 квітня 2022 року; №199 від 09 травня 2022 року; №253 від 19 травня 2022 року; №292, №295, №296, №297, №298, №401 від 27 травня 2022 року; №514 від 12 липня 2022 року; №522 від 18 липня 2022 року; №648, №649 від 29 серпня 2022 року; №1188 від 02 грудня 2022 року; №165 від 24 січня 2023 року; №166, №167, №168 від 25 січня 2023 року; №180 від 01 лютого 2023 року; №240 від 17 лютого 2023 року; №381, №382 від 13 березня 2023 року; №456, №457 від 24 березня 2023 року; №527 від 29 березня 2023 року; №485, №487, №521, №522 від 30 березня 2023 року; №524, №525, №526 від 31 березня 2023 року; №708, №710 від 12 травня 2023 року; №778, №779 від 25 травня 2023 року; №785 від 26 травня 2023 року; №804 від 29 травня 2023 року; №814 від 30 травня 2023 року; №887 від 08 червня 2023 року; №917, №920 від 13 червня 2023 року; №925 від 14 червня 2023 року; №938 від 16 червня 2023 року; №946 від 19 червня 2023 року; №964 від 21 червня 2023 року; №982 від 22 червня 2023 року; №993, №996 від 26 червня 2023 року; №1017 від 29 червня 2023 року; №1062 від 05 липня 2023 року; №1093 від 11 липня 2023 року; №1100 від 12 липня 2023 року; №1110 від 13 липня 2023 року; №1175, №1176, №1177 від 25 липня 2023 року; №1191, №1192 від 27 липня 2023 року; №1206, №1208 від 31 липня 2023 року; №1239 від 02 серпня 2023 року; №1244 від 04 серпня 2023 року; №1260, №1262 від 07 серпня 2023 року; №1306 від 14 серпня 2023 року; №1329 від 16 серпня 2023 року; №1355 від 21 серпня 2023 року; №1376 від 23 серпня 2023 року; №1392, №1393 від 25 серпня 2023 року; №1411 від 29 серпня 2023 року; №1425 від 30 серпня 2023 року; №1445 від 01 вересня 2023 року; №1471 від 06 вересня 2023 року; №1506 від 11 вересня 2023 року; №1562, №1563, №1566 від 19 вересня 2023 року; №1643 від 28 вересня 2023 року; №1816 від 19 жовтня 2023 року; №1939 від 06 листопада 2023 року; №1993 від 13 листопада 2023 року; №2118 від 01 грудня 2023 року; №2132 від 04 грудня 2023 року; №2143 від 05 грудня 2023 року; №2150 від 06 грудня 2023 року; №2173 від 11 грудня 2023 року; №2187 від 13 грудня 2023 року; №2201 від 14 грудня 2023 року; №2215 від 15 грудня 2023 року; №2241 від 19 грудня 2023 року; №2248 від 20 грудня 2023 року; №2263 від 22 грудня 2023 року; №2286 від 26 грудня 2023 року; №2303, №2307 від 28 грудня 2023 року; №3 від 02 січня 2024 року; №11 від 03 січня 2024 року; №48 від 08 січня 2024 року; №69 від 10 січня 2024 року; №121 від 17 січня 2024 року; №153 від 22 січня 2024 року; №171 від 24 січня 2024 року; №185 від 25 січня 2024 року; №195 від 26 січня 2024 року; №202 від 29 січня 2024 року; №219 від 31 січня 2024 року; №239 від 02 лютого 2024 року; №250, №251 від 05 лютого 2024 року; №265 від 06 лютого 2024 року; №275 від 07 лютого 2024 року; №297 від 12 лютого 2024 року; №429 від 28 лютого 2024 року; №530 від 12 березня 2024 року; №679, №680 від 04 квітня 2024 року; №708, №709 від 09 квітня 2024 року; №777 від 19 квітня 2024 року; №793 від 22 квітня 2024 року; №812 від 25 квітня 2024 року; №813 від 26 квітня 2024 року; №892 від 08 травня 2024 року; №956 від 15 травня 2024 року; №1001 від 21 травня 2024 року; №1045 від 28 травня 2024 року; №1061 від 30 травня 2024 року; №1195, №1196 від 13 червня 2024 року; №1415 від 08 липня 2024 року; №1423 від 09 липня 2024 року; №1441, №1445 від 10 липня 2024 року; №1494 від 15 липня 2024 року; №1509 від 17 липня 2024 року; №1543 від 22 липня 2024 року; №1552 від 23 липня 2024 року; №1583 від 26 липня 2024 року; №1618 від 31 липня 2024 року; №1694, №1698 від 12 серпня 2024 року; №1723 від 14 серпня 2024 року; №1745, №1746 від 19 серпня 2024 року; №1769 від 22 серпня 2024 року; №1809 від 29 серпня 2024 року; №1866 від 04 вересня 2024 року; №1891 від 09 вересня 2024 року; №1913 від 12 вересня 2024 року; №1927 від 16 вересня 2024 року; №1976 від 19 вересня 2024 року; №1978 від 20 вересня 2024 року; №2025 від 30 вересня 2024 року; №2081 від 08 жовтня 2024 року; №2118 від 14 жовтня 2024 року; №2171 від 21 жовтня 2024 року; №2210 від 25 жовтня 2024 року; №2232 від 30 жовтня 2024 року; №2275 від 06 листопада 2024 року; №2313 від 13 листопада 2024 року; №2358 від 19 листопада 2024 року; №2405 від 26 листопада 2024 року; №2465 від 04 грудня 2024 року; №2617 від 20 грудня 2024 року; №2659 від 27 грудня 2024 року; №18 від 06 січня 2025 року; №30 від 07 січня 2025 року; №146 від 27 січня 2025 року; №185 від 30 січня 2025 року; №193 від 31 січня 2025 року; №250 від 12 лютого 2025 року; №469 від 17 березня 2025 року (т.1; а.с.31-250; т.2; а.с.1-89).

Сторони узгодили, що оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в договорі (пункт 8.1 договору).

Відстрочка оплати за кожну партію товару становить до тридцяти п`яти календарних днів, починаючи з дати поставки такої партії товару (пункт 8.2 договору).

Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін видаткових накладних (пункт 4.6 договору).

Згідно з пунктом 8.3 договору, оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив зобов`язання щодо оплати прийнятого товару, у зв`язку з чим сторони підписали акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01 березня 2025 року по 31 березня 2025 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31 березня 2025 року становила 3 251 867,00 грн (т. 2, а. с. 187).

Надалі відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на загальну суму 250 000,00 грн шляхом проведення платежів 01 травня 2025 року та 03 червня 2025 року, що підтверджується платіжними інструкціями (т. 2, а. с. 185 186).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що частину поставленого товару відповідач оплатив із порушенням встановлених договором строків розрахунків. (зокрема, оплати з порушення строків здійснено за наступними видатковими накладними: №12 від 28 грудня 2019 року; №15 від 28 грудня 2019 року; №16 від 28 грудня 2019 року; №17 від 28 грудня 2019 року; №18 від 28 грудня 2019 року; №3 від 19 лютого 2020 року; №14 від 04 березня 2020 року; №15 від 04 березня 2020 року; №114 від 28 травня 2020 року; №179 від 26 червня 2020 року; №405 від 18 вересня 2020 року; №75 від 17 березня 2021 року; №76 від 17 березня 2021 року; №77 від 17 березня 2021 року; №80 від 25 березня 2021 року; №234 від 18 жовтня 2021 року; №235 від 18 жовтня 2021 року; №239 від 21 жовтня 2021 року; №292 від 01 грудня 2021 року; №293 від 03 грудня 2021 року; №294 від 03 грудня 2021 року; №268 від 06 грудня 2021 року; №295 від 08 грудня 2021 року; №296 від 08 грудня 2021 року; №297 від 15 грудня 2021 року; №298 від 15 грудня 2021 року; №316 від 16 грудня 2021 року; №317 від 17 грудня 2021 року; №319 від 20 грудня 2021 року; №321 від 22 грудня 2021 року; №302 від 23 грудня 2021 року; №303 від 23 грудня 2021 року; №312 від 23 грудня 2021 року; №323 від 24 грудня 2021 року; №328 від 27 грудня 2021 року; №331 від 29 грудня 2021 року; №333 від 30 грудня 2021 року; №44 від 15 лютого 2022 року; №50 від 18 лютого 2022 року; №108 від 12 квітня 2022 року; №199 від 09 травня 2022 року; №253 від 19 травня 2022 року; №292 від 27 травня 2022 року; №295 від 27 травня 2022 року; №296 від 27 травня 2022 року; №297 від 27 травня 2022 року; №298 від 27 травня 2022 року; №401 від 27 травня 2022 року; №514 від 12 липня 2022 року; №522 від 18 липня 2022 року; №648 від 29 серпня 2022 року; №649 від 29 серпня 2022 року; №1188 від 02 грудня 2022 року; №165 від 24 січня 2023 року; №166 від 25 січня 2023 року; №167 від 25 січня 2023 року; №168 від 25 січня 2023 року; №180 від 01 лютого 2023 року; №240 від 17 лютого 2023 року; №381 від 13 березня 2023 року; №382 від 13 березня 2023 року; №456 від 24 березня 2023 року; №457 від 24 березня 2023 року; №527 від 29 березня 2023 року; №485 від 30 березня 2023 року; №487 від 30 березня 2023 року; №521 від 30 березня 2023 року; №522 від 30 березня 2023 року; №524 від 31 березня 2023 року; №525 від 31 березня 2023 року; №526 від 31 березня 2023 року; №708 від 12 травня 2023 року; №710 від 12 травня 2023 року; №778 від 25 травня 2023 року; №779 від 25 травня 2023 року; №785 від 26 травня 2023 року; №804 від 29 травня 2023 року; №814 від 30 травня 2023 року; №887 від 08 червня 2023 року; №917 від 13 червня 2023 року; №920 від 13 червня 2023 року; №925 від 14 червня 2023 року; №938 від 16 червня 2023 року; №946 від 19 червня 2023 року; №964 від 21 червня 2023 року; №982 від 22 червня 2023 року; №993 від 26 червня 2023 року; №996 від 26 червня 2023 року; №1017 від 29 червня 2023 року; №1062 від 05 липня 2023 року; №1093 від 11 липня 2023 року; №1100 від 12 липня 2023 року; №1110 від 13 липня 2023 року; №1175 від 25 липня 2023 року; №1176 від 25 липня 2023 року; №1177 від 25 липня 2023 року; №1191 від 27 липня 2023 року; №1192 від 27 липня 2023 року; №1206 від 31 липня 2023 року; №1208 від 31 липня 2023 року; №1239 від 02 серпня 2023 року; №1244 від 04 серпня 2023 року; №1260 від 07 серпня 2023 року; №1262 від 07 серпня 2023 року; №1306 від 14 серпня 2023 року; №1329 від 16 серпня 2023 року; №1355 від 21 серпня 2023 року; №1376 від 23 серпня 2023 року; №1392 від 25 серпня 2023 року; №1393 від 25 серпня 2023 року; №1411 від 29 серпня 2023 року; №1425 від 30 серпня 2023 року; №1445 від 01 вересня 2023 року; №1471 від 06 вересня 2023 року; №1506 від 11 вересня 2023 року; №1562 від 19 вересня 2023 року; №1563 від 19 вересня 2023 року; №1566 від 19 вересня 2023 року; №1643 від 28 вересня 2023 року; №1816 від 19 жовтня 2023 року; №1939 від 06 листопада 2023 року; №1993 від 13 листопада 2023 року; №2118 від 01 грудня 2023 року; №2132 від 04 грудня 2023 року; №2143 від 05 грудня 2023 року; №2150 від 06 грудня 2023 року; №2173 від 11 грудня 2023 року; №2187 від 13 грудня 2023 року; №2201 від 14 грудня 2023 року; №2215 від 15 грудня 2023 року; №2241 від 19 грудня 2023 року; №2248 від 20 грудня 2023 року; №2263 від 22 грудня 2023 року; №2286 від 26 грудня 2023 року; №2303 від 28 грудня 2023 року; №2307 від 28 грудня 2023 року; №3 від 02 січня 2024 року; №11 від 03 січня 2024 року; №48 від 08 січня 2024 року; №69 від 10 січня 2024 року; №121 від 17 січня 2024 року; №153 від 22 січня 2024 року; №171 від 24 січня 2024 року; №185 від 25 січня 2024 року; №195 від 26 січня 2024 року; №202 від 29 січня 2024 року; №219 від 31 січня 2024 року; №239 від 02 лютого 2024 року; №250 від 05 лютого 2024 року; №251 від 05 лютого 2024 року; №265 від 06 лютого 2024 року; №275 від 07 лютого 2024 року; №297 від 12 лютого 2024 року; №429 від 28 лютого 2024 року; №530 від 12 березня 2024 року; №679 від 04 квітня 2024 року; №680 від 04 квітня 2024 року; №708 від 09 квітня 2024 року; №709 від 09 квітня 2024 року; №777 від 19 квітня 2024 року; №793 від 22 квітня 2024 року; №812 від 25 квітня 2024 року; №813 від 26 квітня 2024 року; №892 від 08 травня 2024 року; №956 від 15 травня 2024 року; №1001 від 21 травня 2024 року; №1045 від 28 травня 2024 року; №1061 від 30 травня 2024 року; №1195 від 13 червня 2024 року; №1196 від 13 червня 2024 року; №1415 від 08 липня 2024 року; №1423 від 09 липня 2024 року; №1441 від 10 липня 2024 року; №1445 від 10 липня 2024 року; №1494 від 15 липня 2024 року; №1509 від 17 липня 2024 року; №1543 від 22 липня 2024 року; №1552 від 23 липня 2024 року; №1583 від 26 липня 2024 року; №1618 від 31 липня 2024 року; №1694 від 12 серпня 2024 року; №1698 від 12 серпня 2024 року; №1723 від 14 серпня 2024 року; №1745 від 19 серпня 2024 року; №1746 від 19 серпня 2024 року; №1769 від 22 серпня 2024 року; №1809 від 29 серпня 2024 року; №1866 від 04 вересня 2024 року; №1891 від 09 вересня 2024 року (т.2; а.с.90-184; т.6; а.с.74-86)), що підтверджується даними банківської виписки та платіжними інструкціями.

За умовами договору, сторона, яка порушила зобов`язання, визначене договором, та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані таким порушенням збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено (пункт 9.1 договору).

Відповідно до пункту 9.2 договору, порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

При порушенні строків оплати поставленого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язань (пункт 9.3 договору).

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу всього: 2 564 519,19 грн пені; 1 455 650,19 грн інфляційних втрат та 200 957,19 грн три проценти річних, стягнення яких, разом з основною заборгованістю, є предметом позову (т.6; а.с.74-86).

Оцінка суду

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, між сторонами досягнуто домовленості, за умовами якої позивач зобов`язався передавати відповідачу товар (електронну техніку) у визначеній кількості та асортименті, а відповідач зобов`язався приймати поставлений товар та здійснювати його оплату у безготівковій формі з відстроченням платежу у строки, визначені договором.

Суд враховує, що сторонами є суб`єкти господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність, а предметом їхніх домовленостей є передача товару для подальшого використання у господарському обороті, що відповідає ознакам господарських договірних відносин. Зміст погоджених сторонами умов свідчить про наявність взаємних обов`язків щодо передачі товару та його оплати, характерних саме для договору, спрямованого на забезпечення господарського обороту товарів між суб`єктами підприємницької діяльності.

За таких обставин, оцінивши умови укладеного між сторонами договору, його предмет, суб`єктний склад та характер встановлених обов`язків, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли з договору поставки.

Правовий режим зазначених відносин визначається приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за змістом якої постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання в підприємницьких цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

Суд, вирішуючи спір по суті, виходить із визначеного предмета доказування у справі, який охоплює встановлення факту виконання сторонами взаємних договірних зобов`язань за договором поставки, зокрема: факту передачі товару, його прийняття, належного та своєчасного здійснення оплати, а також наявності або відсутності заборгованості, правових підстав для нарахування штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив, що пунктом 3.5 договору передбачено спеціальний порядок приймання товару за кількістю. Відповідно до зазначеного положення договору, приймання товару здійснюється покупцем шляхом перевірки фактичної кількості поставленого товару з даними, зазначеними у видатковій накладній. У разі виявлення невідповідностей сторони зобов`язані скласти акт розбіжностей, а у видатковій накладній робиться відповідна відмітка про наявність акта невідповідності, який є її невід`ємною частиною. Після завершення приймання товару уповноважена особа покупця підписує видаткову накладну та повертає один її примірник постачальнику.

Судом встановлено, що поставка товару позивачем підтверджується видатковими накладними за відповідний період, які містять підписи уповноважених представників обох сторін. Зазначені документи не містять відміток про наявність актів розбіжностей або невідповідностей, а матеріали справи не містять доказів складання таких актів у порядку, визначеному договором.

Оцінюючи наведені докази у контексті погодженого сторонами порядку приймання товару, суд виходить із того, що підписання видаткових накладних у поєднанні з відсутністю передбачених договором зауважень щодо кількості товару свідчить про прийняття товару покупцем у порядку та спосіб, визначені пунктом 3.5 договору, а отже - про належне виконання позивачем обов`язку щодо передачі товару та прийняття його покупцем у частині кількісних характеристик поставки, що також не заперечується сторонами.

Вказані обставини у свою чергу, зумовлюють виникнення у відповідача зустрічного грошового обов`язку щодо оплати отриманого товару у строки, визначені договором та законом.

В той же час, обов`язок щодо оплати прийнятого товару згідно з видатковими накладними відповідач виконав лише частково. Зокрема, прийнятий в період з 12 вересня 2024 року до 17 березня 2025 року товар ним не оплачено.

Відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01 березня 2025 року до 31 березня 2025 року, підписаного обома сторонами без зауважень, станом на дату його складення заборгованість відповідача перед позивачем становила 3 251 867,00 грн.

Як встановлено судом, після підписання зазначеного акта відповідач здійснив два платежі на загальну суму 250 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи. Доказів погашення заборгованості в іншій частині відповідачем не надано.

Таким чином, з урахуванням погодженого сторонами залишку заборгованості у сумі 3 251 867,00 грн та здійснених після цього оплат на суму 250 000,00 грн, суд дійшов висновку, що розмір непогашеного основного боргу відповідача за поставлений товар становить 3 001 867,00 грн.

Позивачем обґрунтовано та правомірно заявлено до стягнення наведену суму основного боргу за належним чином поставлений, однак не оплачений товар, натомість факт невиконання відповідачем свого зустрічного обов`язку з оплати є доведеним матеріалами справи та визнається ним самим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної суми боргу є правомірною, обґрунтованою та підтвердженою належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Крім цього, судом встановлено, що тоді як поставлений у період з 12 вересня 2024 року до 17 березня 2025 року товар у відповідній частині залишився неоплаченим, видаткові накладні за період з 28 грудня 2019 року до 09 вересня 2024 року оплачені з порушенням тридцяти п`яти денного строку на їх оплату, встановленому договором.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання зі встановленим строком підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи, що товар був фактично отриманий покупцем вчасно та у належний спосіб, суд дійшов висновку, що юридично значущою для виникнення зустрічного обов`язку з оплати є дата фактичного отримання товару покупцем, що узгоджується з умовами договору.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи умови договору та встановлені обставини поставки товару, суд дійшов висновку, що перебіг строку для здійснення оплати кожної партії товару розпочинався з дня, наступного після її прийняття відповідачем.

Позивачем надано деталізований розрахунок суми боргу, у якому належним чином відображено строки виконання грошових зобов`язань за кожною поставкою, дати та розміри здійснених відповідачем платежів, а також періоди прострочення виконання зобов`язань.

Дослідивши поданий розрахунок у сукупності з наявними у справі доказами, суд встановив, що кількість днів прострочення визначена з урахуванням фактичних дат виникнення обов`язку з оплати та хронологічного порядку надходження коштів від відповідача. При цьому здійснені платежі послідовно зараховані в рахунок погашення заборгованості відповідно до черговості її виникнення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що поданий позивачем розрахунок є арифметично правильним, містить коректне відображення перебігу строків оплати та враховує кількість днів прострочення з урахуванням хронологічного порядку надходження коштів, у зв`язку з чим приймається судом як належний і достовірний.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача щодо невідповідності визначеного позивачем розміру заборгованості у зв`язку з нібито неправильним порядком зарахування отриманих платежів.

Як встановлено судом, розмір основного боргу був погоджений сторонами та підтверджений підписаним ними актом, яким зафіксовано стан взаєморозрахунків. Із зазначеного документа вбачається, що позивач зараховував отримані від відповідача кошти насамперед у рахунок погашення основної заборгованості, а відповідач, підписавши акт без зауважень, фактично визнав такий порядок зарахування платежів.

Крім того, платіжні інструкції містять чітке призначення платежів із посиланням на відповідні рахунки та видаткові накладні, що дозволяє однозначно встановити, на виконання яких зобов`язань здійснювалася оплата. Відтак суд враховує призначення платежів відповідно до волевиявлення платника, що відображено також у розрахунку позивача.

Доводи відповідача про те, що застосований позивачем порядок зарахування платежів призвів до збільшення суми нарахувань, є необґрунтованими, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а контррозрахунку на їх підтвердження відповідачем не подано.

Наведені відповідачем аргументи щодо необхідності пропорційного зарахування кожного платежу в рахунок погашення як основного боргу так одночасно і штрафних санкцій суд оцінює критично. Так, за такого способу зарахування коштів сума основного боргу зменшується повільніше, а відтак прострочена заборгованість існує у більшому розмірі протягом тривалішого періоду прострочення. Як наслідок, такий порядок зарахування коштів матиме наслідком не зменшення, а навпаки - збільшення розміру нарахувань, пов`язаних із простроченням виконання грошового зобов`язання.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Умовами договору сторони передбачили наслідки порушення виконання зобов`язання. Так, згідно пункту 9.3 договору, при порушенні строків оплати поставленого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на допущене боржником прострочення, суд констатує, що у позивача виникло законне право на нарахування передбачених договором та законом штрафних санкцій за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Позивач заявив вимогу про стягнення пені в розмірі 2 564 519,19 грн, виходячи з вартості поставленого, але не своєчасно сплаченого товару.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник зобов`язаний сплатити кредиторові в разі порушення зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням встановленого судом факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, наявні передбачені договором та законом підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені. Розмір заявленої до стягнення пені відповідає погодженому сторонами способу її визначення та є арифметично правильним. Обставин, які б свідчили про недійсність відповідної умови договору, її неспівмірність наслідкам порушення або наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога позивача про стягнення пені в сумі 2 564 519,19 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також нараховано три проценти річних у розмірі 200 957,19 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 455 650,19 грн за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог статті 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення трьох процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Аналізуючи встановлені обставини та наведені норми закону, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення трьох процентів річних в розмірі 200 957,19 грн є обґрунтованою.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язаннях і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року №62-97 також наведені аналогічні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що визначені ним періоди нарахування інфляційних втрат охоплюються періодом прострочення виконання грошового зобов`язання, а сам розрахунок є арифметично правильним.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в заявленому розмірі 1 455 650,19 грн.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення заявлених ТОВ «Дейна» до ТОВ «Лео-С» позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача заборгованості за договором поставки в розмірі 3 001 867,00 грн, пені в сумі 2 564 519,19 грн; інфляційних втрат у розмірі 1 455 650,19 грн; та трьох процентів річних в сумі 200 957,19 грн.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», у зв`язку з чим, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», при обчисленні ставки судового збору застосовується коефіцієнт 0,8.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 114 695,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №13341 від 19 серпня 2025 року. Водночас зазначена сума визначена без урахування понижуючого коефіцієнта, у зв`язку з чим належний до сплати розмір судового збору за подання позову з ціною позову 7 222 993,57 грн становить 86 675,92 грн.

Таким чином, різниця між фактично сплаченою та належною до сплати сумою судового збору складає 28 019,70 грн та є надмірно сплаченим судовим збором.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі внесення її в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд зазначає, що повернення надмірно сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір», за наявності відповідного клопотання особи, яка його сплатила. Станом на момент ухвалення рішення таке клопотання до суду не надходило.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають з договорів та інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та беручи до уваги задоволений обсяг позовних вимог, суд дійшов висновку про покладення судового збору на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 86 675,92 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73 80, 123, 129, 236 238 Господарського процесуального кодексу України, статтею 4 та статтею 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео-С» (вулиця Зелена, будинок 153А, місто Львів, 79035; код ЄДРПОУ 38208806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейна» (вулиця Олекси Тихого, будинок 16/15, офіс 104, місто Київ, 03056; код ЄДРПОУ 43172452) 3 001 867,00 грн заборгованості за договором поставки; 2 564 519,19 грн пені; 1 455 650,19 грн інфляційних втрат; 200 957,19 грн три проценти річних; та 86 675,92 грн сплаченого судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

6. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

7. Повне судове рішення складено 29 травня 2026 року.

Суддя Бургарт Т.І.