Ухвала суду № 137024834, 02.06.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1371/26

УХВАЛА

Іменем України

02 червня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б., розглянувши заяву про самовідвід головуючої судді Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, «про стягнення належних виплат, що випливають із трудових правовідносин, інфляційних втрат та 3 % річних», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - НАЗК , справа № 128/1371/26.

УСТАНОВИЛА:

26.05.2026 ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області, заяву представника відповідача Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова про відвід судді від розгляду даної цивільної справи задоволено та відведено головуючу суддю Васильєву Т.Ю. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 .

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 головуючою суддею обрано суддю Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б., якій передана вказана судова справа 27.05.2026.

02.06.2026 суддя Саєнко О.Б. подала заяву про самовідвід від розгляду справи № № 128/1371/26.

Розглянувши заяву судді про самовідвід, вивчивши матеріали цивільної справи суд приходить до такого висновку.

Статтями 36, 37 ЦПК передбачено чіткий та виключний перелік підстав з яких може бути заявлено самовідвід, відвід судді.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Стаття 6 ЄСПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі "П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Таким чином, на основі зазначеного вище можна зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти.

Щодо суб`єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Отже, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу під час об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Суб`єктивними обставинами, за наявності яких можна зробити висновок про невідповідність суду вимогам неупередженості, є, наприклад, висловлювання голови суду по суті правової проблеми у засобах масової інформації до свого головування у судовому органі, покликаному вирішити справу («Сандер проти Сполученого Королівства»); нереагування судді на расистські висловлювання присяжних («Ремлі проти Франції») тощо. Так, у рішенні у справі «Бушемі проти Італії» було визнано порушення суб`єктивного критерію неупередженості суддів, адже голова суду, в якому мала розглядатися справа, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі. З огляду на це ЄСПЛ наголосив, що судді при виконанні ними службових обов`язків мають бути стриманими, щоб гарантувати репутацію безстороннього судочинства.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

При вирішенні, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Підставою заявлення суддею Саєнко О.Б. самовідводу, згідно із заявою судді є намір уникнення сумнівів в учасників цивільної справи в неупередженості судді та недопущення сумнівів у об`єктивності майбутнього судового рішення у даній справі, оскільки неповнолітня донька судді- Саєнко К.М. під час вступної кампанії 2026 року має бути абітурієнтом Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова , за для чого на даний час займається з репетиторами з підготовки до вступу до вказаного навчального закладу.

Враховуючи викладене, обставини, зазначені в заяві про самовідвід судді Саєнко О.Б., які свідчать про неможливість розгляду позовної заяви в такому складі суду; мотиви заявлення самовідводу, які мають об`єктивне підґрунтя та відповідають положенням ст.36 ЦПК України, ст.15 Кодексу суддівської етики.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Таким чином, для забезпечення права позивача та відповідача на доступ до правосуддя, розгляд справи поза будь - яким сумнівом як для них, так і для стороннього спостерігача щодо об`єктивності та неупередженості складу суду; з метою недопущення сумнівів у об`єктивності майбутнього судового рішення у даній справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вказаної заяви про самовідвід.

За таких обставин суд вважає за необхідне передати матеріали справи до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для визначення іншого судді, у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст.33, 36,40 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву судді Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко Олени Борисівни про самовідвід задовольнити.

Відвести головуючу суддю Саєнко Олену Борисівну по справі №128/1371/26 (провадження №2/128/926/26) за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова «про стягнення належних виплат, що випливають із трудових правовідносин, інфляційних втрат та 3 % річних», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - НАЗК , справа № 128/1371/26.

Справу №128/1371/26 (провадження №2/128/926/26) за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова «про стягнення належних виплат, що випливають із трудових правовідносин, інфляційних втрат та 3 % річних», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору НАЗК, - передати канцелярії суду, для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Олена САЄНКО