Ухвала суду № 137024705, 01.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.06.2026Справа № 910/3604/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Козака Ярослава Сергійовича про забезпечення позову у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Козака Ярослава Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний маршрутизатор" про стягнення 823 253,35 грн., без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 823 253,35 грн., з яких 779 737,45 грн. основного боргу, 29 446,44 грн. пені, 10 176,26 грн. інфляційних витрат та 3 893,20 грн. 3% річних за Договором № 76 про надання послуг (виконання робіт у сфері інформатизації) від 16.01.2025 року на підставі статей 509, 525, 530, 610, 612, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 24.06.2026 року.

28.05.2026 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, а саме у сумі 823 253,35 грн., які знаходяться на банківських рахунках відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний маршрутизатор" (ЄДРПОУ: 44655814).

29.05.2026 року відповідачем до суду подано заперечення на заяву позивача про забезпечення позову.

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що за останній час наявні вже чотири судові провадження з аналогічним предметом позову про стягнення заборгованості з відповідача іншими працівниками. В кожному судовому провадженні відповідач заперечує факт надання послуг працівниками та просить провести експертизу для затягування розгляду справи, що підтверджує його неспроможність розрахуватися з боргами. Сума всіх позовних вимог за чотирма судовими провадженнями складає 1 929 041,11 грн.

Окрім того, позивач вважає, що підприємство відповідача стрімко знижує свою діяльність. Більш того, підприємство відповідача може бути визнано банкрутом, оскільки стрімко зростають збитки, збільшується кредиторська заборгованість, подаються позови до відповідача, зменшується число контрагентів. В порівнянні з початком 2025 року фінансова діяльність відповідача знизилась в 35 разів, що підтверджує неплатоспроможність відповідача виконати рішення суду у разі задоволення позову. Залишок грошових коштів станом на 31.03.2026 року становить 572 000,00 грн., що є значно меншим за суму позовних вимог у даній справі.

На переконання позивача, відповідно до фінансової звітності відповідача, а саме, "Фінансова звітність малого підприємства", на початок 2025 року на рахунках відповідача було 20 171,00 тис. грн. натомість на кінець 1 кварталу 2026 року грошових коштів залишилося 572,30 тис. грн., що є меншим на 87,4%, що вказує на відтік грошових коштів з товариства. Чистий прибуток підприємства відповідача за 2025 рік складав 72,70 тис. грн., тоді як на кінець 1 кварталу 2026 року він відсутній, наявний збиток в розмірі 988,40 тис. грн., що вказує на погіршення фінансового стану відповідача та збитковість підприємства.

Також позивач вважає, що різке зниження надходження грошових коштів викликане тим, що підприємство відповідача завжди мало сталу співпрацю (вигравало тендери) у одного замовника, а саме КП "ГІОЦ" (м. Київ). Сума надходжень грошових коштів від КП "ГІОЦ" становила 87,8% від загального надходження коштів на рахунки підприємства. За даними "Прозоро" підприємством відповідача були укладені 26 контрактів на суму 92,33 млн. грн. з них 21 контракт на суму 81 025 598,75 грн. було укладено саме з КП "ГІОЦ".

Позивач стверджує, що враховуючи звітність підприємства, кредиторська заборгованість підприємства на кінець 1 кварталу 2026 року становить 37 333,50 тис. грн., що також говорить про неплатоспроможність підприємства виконати в подальшому рішення суду у разі задоволення позовної заяви.

Крім того, позивач зазначає про те, що у нього є беззаперечні обґрунтування, що у подальшому може бути змінена структура власності відповідача на третіх осіб, які будуть "формальними" засновниками/бенефіціарами та у поєднанні з відтоком активів з товариства може мати місце доведення товариства до неплатоспроможності та виведення всіх активів з метою не виконання зобов`язання в т. ч. і рішення суду у даній справі.

На думку заявника, у випадку не вжиття співрозмірних та адекватних заходів забезпечення позову, а також враховуючи нерозривний зв`язок між накладенням арешту на грошові кошти у розмірі суми стягнення, яка є предметом спору, може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому, оскільки відповідач ухиляється від виконання зобов`язань з погашення заборгованості, має збитки, значну кредиторську заборгованість, у нього наявні судові провадження, прослідковується відтік достатніх фінансових ресурсів для відшкодування збитків за рішенням суду та тощо, а накладення арешту на грошові кошти відповідача є додатковою гарантією реального виконання рішення суду, оскільки накладення арешту на грошові кошти відповідача буде відповідати критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах заяви докази, суд вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту, заявник зобов`язаний надати докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Суд зазначає, що згідно правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 та від 10.11.2020 року у справі № 910/1200/20, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, в даному випадку, за умови задоволення позову.

Суд звертає увагу на те, що наявна у відповідача можливість в будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти, є беззаперечною, що в майбутньому можливо утруднить виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.

Розглянувши мотиви поданої заяви, з урахуванням того, що заявник не надав доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником в обґрунтування останнього не надано суду жодного належного та допустимого доказу підтвердження наявності підстав для забезпечення позову.

Посилання заявника на те, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язань з погашення заборгованості, має збитки, значну кредиторську заборгованість, у нього наявні судові провадження, прослідковується відтік достатніх фінансових ресурсів для відшкодування збитків за рішенням суду на підставі чого позивач вважає про наявність у боржника нестабільного фінансового стану не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, жодних доказів впливу зміни засновників та кінцевих бенефіціарних власників на безпосередню можливість виконання рішення суду у даній справі позивачем суду не надано.

В свою чергу, за результатами аналізу матеріалів справи та заяви про забезпечення позову суд зазначає, що вказані в останній обґрунтування за умови відсутності будь-яких достатніх доказів на підтвердження належних підстав не надають суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення в подальшому від виконання судового рішення, відповідно, не можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову, позаяк подана позивачем заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить достатнього обґрунтування та надання належних та допустимих доказів саме такої неможливості або істотного ускладнення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

На переконання суду, позивачем не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим в майбутньому виконання судового рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, тому в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Козака Ярослава Сергійовича про забезпечення позову до його подання слід відмовити.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Козака Ярослава Сергійовича про забезпечення позову до його подання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна