Рішення № 137024606, 02.06.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/527/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Авто Сервіс", вул. Біла, буд. 53А, с. Біла Криниця, Рівненський район, Рівненська область, 35342

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро", вул. В. Івасюка, буд. 62, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018

про стягнення заборгованості в розмірі 374 597 грн 74 коп.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа Авто Сервіс" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" про стягнення заборгованості в розмірі 374 597,74 грн.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/527/26; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання заяв по суті та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відзиву.

Копію ухвали від 28.04.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача, представника позивача та відповідача 28.04.2026.

14.05.2026 засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву.

19.05.2026 засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив, заяву про зменшення позовних вимог.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, що виникли на підставі Договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №ЄА 02/01/БКАТП від 02.01.2025 в частині своєчасної оплати за надані послуги. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач на підставі п. 6.2., 6.3. Договору, ст. 625 Цивільного Кодексу України нарахував відповідачу пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Також позивачем подана до суду заява про закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості в сумі 240 095,00 грн у зв"язку з відсутністю предмета спору, що підтверджується платіжною інструкцією № 6692 від 01.05.2026.

В іншій частині позовних вимог позивач підтримує вимоги з урахувань поданої заяви про зменшення позовних вимог. Подання даної заяви зумовлено виявленням арифметичної помилки, проміжні складові суми у підсумковому рядку таблиці Додатку 2 «Всього» (штраф, пеня, 3% річних, інфляційні втрати) були зазначені невірно та не відповідали арифметичній сумі рядків 1-21 відповідних колонок. Загальна сума позовних вимог, яка була заявлена в позові та з якої сплачено судовий збір, становить 374 597,74 грн., ця сума не змінилася. З урахуванням сплаченого суми основного боргу у розмірі 240 095 грн. 00 коп., наразі стягненню підлягають: сума штрафу у розмірі - 28 641,00 грн, сума пені у розмірі - 80 457,29 грн, сума 3% річних у розмірі - 7 851,31 грн., та сума інфляційних втрат у розмірі - 17 553,14 грн.

У відповіді на відзив позивач наполягає на своїх вимогах про стягнення штрафу, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, вказує, що посилання відповідача на військову агресію росії, внаслідок чого відповідач поніс значні збитки не можуть бути підставою для зменшення неустойки, враховуючи, що Договір між сторонами був укладений 02 січня 2025 року, отже через три роки після початку повномасштабного вторгнення та подій окупації автопарку Відповідача (витяг з ЄРДР від 12.07.2022 р.); сума основного зобов"язання була погашена відповідачем лише після звернення позивача до суду; нарахування пені з січня 2025 року по квітень 2026 року відповідає п. 6.10 договору, оскільки сторони скористались своїми правами, встановивши в договорі збільшений строк нарахування пені тривалістю у три роки.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у поданому до суду відзиві зазначив, штрафні санкції, нараховані у сумі 145 501,74 грн, фактично складають більше половини від основного боргу у розмірі 240 095,00 грн, який був повністю сплачений Відповідачем 01.05.2026.

Відповідач звертає увагу, що позивачем нараховано штрафних санкцій на загальну суму 145 501,74 грн., і під час нарахування пені позивач охопив період із січня 2025 р. по квітень 2026 р., даний період виходить за рамки 6 (шести) місяців, а тому правомірність та правильність нарахування пені Відповідачем ставиться під сумнів.

У поданому суду відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, вказуючи що нарахування є очевидно неспівмірним, розмір нарахувань більше половини від розміру основного боргу, перевищує наслідки порушення зобов`язання, перетворює цей інструмент із засобу забезпечення виконання зобов`язання на інструмент невиправданих доходів кредитором. У цих доводах відповідач покликається на судову практику Верховного Суду щодо зменшення пені. Відповідач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99 % від заявленої суми. Також зазначає, що здійснює господарську діяльність у сфері перевезення, 80% автотранспорту задіяно для перевезення зернових культур та відповідач поніс значні витрати у зв"язку з викраденням транспортних засобів при одночасному зменшенні доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

02 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа Авто Сервіс» (далі - Позивач) як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» (далі Відповідач) як замовником укладено договір №ЄА 02/01/БКАТП на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору у відповідності з цим Договором згідно замовлень на ремонт Замовника, Виконавець зобов`язується надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів Замовника (надалі - ТЗ) з встановленням (заміною) запчастин і використанням супутніх деталей, необхідних при проведенні зазначених робіт, а також поставку запасних частин, а Замовник зобов`язується оплатити Виконавцеві надані послуги з ремонту на умовах, які передба чені цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, для виконання визначених п.1.1 Договору робіт Виконавець має право використовувати запасні частини та матеріали вартість яких не включається до вартості виконаних робіт, а зазначається окремо в акті виконаних робіт. Право власності на використані запчастини, деталі та матеріали переходить до Замовника після підписання сторонами актів виконаних робіт.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що вартість робіт по технічному обслуговуванню та ремонту транспортного засобу складається виходячи з цін агрегатів, запасних частин, комплектуючих та витратних матеріалів, що діють на дату складання Акту виконаних робіт, а також вартості кожного виду робіт та послуг у відповідності до розцінок Виконавця. Сторони інформовані про ціни, що склалися на ринку.

Відповідно до п.4.2 Договору замовник сплачує виконавцю вартість визначених робіт, запасних частин, матеріалів протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання Акту виконаних робіт. За погодженням сторін Замовник може здійснити оплату виконаних робіт по факту їх виконання.

Відповідно до умов Договору позивач надавав відповідачу комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт, а саме:

- акт №14 від 13 січня 2025 року на загальну суму 5820 (п`ять тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 5040 грн. 00 коп. та вартості матеріалів у розмірі 780 грн. 00 коп.

- акт №31 від 13 січня 2025 року на загальну суму 1440 (одна тисяча чотириста сорок) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 1 440 грн. 00 коп.

- акт №49 від 27 січня 2025 року на загальну суму 1440 (одна тисяча чотириста сорок) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 1440 грн. 00 коп.

- акт №101 від 05 березня 2025 року на загальну суму 2025 дві тисячі двадцять п`ять) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 2025 грн. 00 коп.

- акт №105 від 05 березня 2025 року на загальну суму 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 2 880 грн. 00 коп.

- акт №121 від 26 березня 2025 року на загальну суму 62 800 (шістдесят дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 38 834 грн. 00коп. та вартості матеріалів у розмірі 23 966 грн. 00 коп.

- видаткова накладна №29 від 08 травня 2025 року на загальну суму матеріалів 4 830 (чотири тисячі вісімсот тридцять) грн. 00 коп.

- акт №190 від 15 травня 2025 року на загальну суму 1540 (одна тисяча п`ятсот сорок) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 1 540 грн. 00 коп.

- акт №191 від 19 травня 2025 року на загальну суму 35300 (тридцять п`ять тисяч триста) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 21 330 грн. 00 коп. та вартості матеріалів у розмірі 13 970 грн. 00 коп.

- акт №235 від 17 червня 2025 року на загальну суму 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 5676 грн. 00 коп. та вартості матеріалів у розмірі 1124 грн. 00 коп.

- акт №238 від 19 червня 2025 року на загальну суму 35930 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот тридцять) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 20830 грн. 00 коп. та вартості матеріалів у розмірі 15100 грн. 00 коп.

- акт №245 від 20 червня 2025 року на загальну суму 35 250 (тридцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 20830 грн. 00 коп. та вартості матеріалів у розмірі 14420 грн. 00 коп.

- акт №249 від 24 червня 2025 року на загальну суму 35 250 (тридцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 20830 грн. 00 коп. та вартості матеріалів у розмірі 14420 грн. 00 коп.

- акт №254 від 25 червня 2025 року на загальну суму 3600 (три тисячі шістсот) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 3600 грн. 00 коп.

- акт №286 від 15 липня 2025 року на загальну суму 33 380 (тридцять три тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 18760 грн. 00 коп. та вартості матеріалів у розмірі 14620 грн. 00 коп.

- акт №299 від 17 липня 2025 року на загальну суму 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 2 880 грн. 00 коп.

- акт №300 від 17 липня 2025 року на загальну суму 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 2 160 грн. 00 коп.

- акт №301 від 17 липня 2025 року на загальну суму 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 2 160 грн. 00 коп.

- акт №317 від 29 липня 2025 року на загальну суму 37 450 (тридцять сім тисячі 22770 грн. 00 коп. та вартості матеріалів у розмірі 14680 грн. 00 коп.

- акт №323 від 29 липня 2025 року на загальну суму 37 450 (тридцять сім тисячі чотириста п`ятдесят) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 22770 грн. 00 коп. та вартості матеріалів у розмірі 14680 грн. 00 коп.

- акт №347 від 14 серпня 2025 року на загальну суму 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 00 коп., що складається з вартості робіт у розмірі 2 160 грн. 00 коп.

Всього позивачем було виконано робіт на загальну суму 352 545 грн. 00 коп.

До звернення з позовом до суду відповідачем було здійснено оплату за виконані позивачем роботи всього на загальну суму 112 450 грн. 00 коп., що підтверджується: платіжною інструкцією №6326 від 20.06.2025 на суму 20 000 грн. 00 коп.; платіжною інструкцією №9767 від 25.09.2025 на суму 14 680 грн. 00 коп.; платіжною інструкцією №9768 від 25.09.2025 на суму 22 770 грн. 00 коп.; платіжною інструкцією №5309 від 07.04.2026 на суму 45 000 грн. 00 коп.; платіжною інструкцією №6042 від 22.04.2026 на суму 10 000 грн. 00 коп.

Після відкриття провадження у справі 28.04.2026, відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 240 095 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 6692 від 01.05.2026.

Відповідно до п.6.2 Договору, сторони дійшли згоди, що у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт, Замовник зобов`язується сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати від суми заборгованості за кожен день прострочення, інфляційні втрати за весь час прострочення та 3% річних від суми заборгованості, понесені Виконавцем збитки, витрати понесені у випадку звернення до суду про стягнення заборгованості по цьому Договору, в т. ч. витрати на правову допомогу (юридичні послуги).

П. 6.3 Договору, передбачено, що у випадку порушення зобов`язання щодо оплати понад 20 днів Замовник додатково сплачує Виконавцю штраф в розмірі 5% від суми боргу за кожен окремий випадок, але не менше 1000 гривень.

Згідно п. 6.10. Договору, сторони домовились, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується збільшена позовна давність тривалістю у три роки. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором припиняється через три роки від дня, коли зобов 'язання мало бути виконано.

На суму основного боргу позивач, за неналежне виконання відповідачем договору, керуючись ст.625 Цивільного кодексу України, та на підставі п. 6.2., 6.3. Договору, здійснив нарахування відповідачу пені, штрафу, 3% річних та інфляційні втрати. Розрахунок штрафу, пені, 3% річних, інфляційних втрат здійснено позивачем по кожному акту окремо.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено договір №ЄА 02/01/БКАТП від 02.01.2025 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів. Позивачем відповідно до актів та видаткових накладних виконано робіт/надано матеріалів на загальну суму 352 545 грн 00 коп. які відповідач отримав без зауважень, однак, оплатив частково у сумі 112 450 грн 00 коп. до звернення позивача з позовом до суду. Відповідач решту боргу в розмірі 240 095 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 6692 від 01.05.2026, оплатив після звернення позивача з позовом до суду.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням даної норми процесуального закону провадження у справі в частині стягнення 240 095 грн 00 коп. основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

Щодо стягнення з відповідача пені та штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.2 Договору, сторони дійшли згоди, що у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт, Замовник зобов`язується сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати від суми заборгованості за кожен день прострочення, інфляційні втрати за весь час прострочення та 3% річних від суми заборгованості, понесені Виконавцем збитки, витрати понесені у випадку звернення до суду про стягнення заборгованості по цьому Договору, в т. ч. витрати на правову допомогу (юридичні послуги).

Пунктом договору 6.3 Договору, передбачено, що у випадку порушення зобов`язання щодо оплати понад 20 днів Замовник додатково сплачує Виконавцю штраф в розмірі 5% від суми боргу за кожен окремий випадок, але не менше 1000 гривень.

Згідно п. 6.10. Договору, сторони домовились, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується збільшена позовна давність тривалістю у три роки. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором припиняється через три роки від дня, коли зобов 'язання мало бути виконано.

Наведені вище норми права, умови договору та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем оплати послуг, свідчать про правомірність нарахування відповідачеві пені та штрафу.

Одночасно суд звертає увагу на те, що якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили що їх нарахування припиняється через три роки від дня, коли зобов 'язання мало бути виконано), то застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.

У разі відсутності подібних умов у договорі нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

У справі, яка розглядалася, встановлено, що умови договору містять додаткові застережень (зокрема, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов 'язання мало бути виконано; до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується збільшена позовна давність тривалістю у три роки), які свідчать про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, тому пеня за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором має нараховуватися на умовах укладеного договору.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та штрафу, який наведений у позовній заяві, судом встановлено, що такий розрахунок виконаний згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Враховуючи вище викладене розмір штрафу, який підлягає задоволенню становить 28 641 грн 00 коп., та розмір пені - 80 457 грн 29 коп.

Щодо зменшення розміру неустойки за клопотанням відповідача.

У своєму відзиві від 14.05.2026 відповідач не погоджується з правомірністю нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, неустойки, вважає нараховану суму неспівмірною до суми основного боргу та просить суд зменшити такі нарахування на 99%.

Позивач заперечив таке зменшення, вказуючи на таке: розмір пені і штрафу та збільшення позовної давності тривалістю у три роки добровільно погоджені сторонами та відповідає принципу свободи договору; відповідач не доводить обставин винятковості випадку; саме зменшення розміру пені на 99% нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов"язання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.02.2026 у справі № 911/969/24, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд відмічає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

У постанові від 04.07.2024 у справі №910/4629/21 Верховний Суд також зазначив, що довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання. Такий же висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.08.2025 у справі №910/4629/21.

Суд відзначає, що при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Оцінивши доводи відповідача щодо підстав для зменшення неустойки та заперечення позивача в контексті матеріалів даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для такого зменшення, виходячи з таких аргументів:

- зобов`язання за Договором відповідачем виконано повністю, а отже кінцевий результат за Договором досягнуто, хоча і з порушенням строку;

- відповідач подав звіт про фінансові результати відповідача за 2025 рік, збиток підприємства становить 195 774 грн 00 коп., дана інформація відображена на 2 аркуші звіту, код рядка 2295;

- відповідач зазнав збитків під час повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, що підтверджується копіює витягу з ЄРДР від 12.07.2022, а саме викрадення військовими формуваннями російської федерації 98 одиниць техніки. Водночас суд звертає увагу, що таке викрадення мало місце у 2022 році, в той час як договір сторони уклали 02.01.2025, тобто після таких подій;

- належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором та наявність у позивача правомірних очікування щодо повного та своєчасного виконання відповідачем договірних зобов"язань.

Враховуючи викладене вище, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, суд прийшов до висновку про зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки на 30 % від заявленої позивачем суми, і вважає, що таке зменшення відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості, і матиме компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.

При цьому необхідно зазначити, що таке зменшення розміру неустойки суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для відповідача, так і для позивача.

Визначаючи розмір зменшення, суд дійшов висновку про допустимість зменшення пені і штрафу на 30%, що є адекватною та співрозмірною компенсацією порушеному інтересу позивача в даному конкретному випадку. Зменшення суми пені та штрафу на 99%, яке запропоноване відповідачем, є надмірним і не враховує баланс інтересів.

Отже, до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 56 320 грн 10 коп. пені та 20 048 грн 70 коп. штрафу.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України).

Суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, у якій Велика Палата відступила від попередніх висновків Верховного Суду щодо зменшення відсотків річних та зазначила, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом (п.п. 117-118 наведеної Постанови).

Щодо інфляційних втрат Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила наступне. Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат (п.п. 123-125 наведеної Постанови).

З огляду на наведену практику Великої Палати Верховного Суду, суд відхиляє доводи відповідача щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат і вважає вимоги позивача щодо стягнення 17 553 грн 14 коп. інфляційних втрат та 7 851 грн 31 коп 3% річних підставними, обгрунтованими та такими що підлягають стягненню з відповідача. Контррозрахунку відповідач не подав.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновків про закриття провадження у справі № 909/527/26 в частині позовних вимог про стягнення 240 095 грн 00 коп. основного боргу згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а також про задоволення позовних вимог в частині стягнення 56 320 грн 10 коп. пені та 20 048 грн 70 коп. штрафу, 7 851 грн 31 коп. 3% річних та 17 553 грн 14 коп. інфляційних втрат.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а в частині позовних вимог суд відмовив лише у зв`язку зі зменшенням нарахованої пені та штрафу, то суд стягує з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1 614 грн 03 коп.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 129, 231 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

закрити провадження у справі № 909/527/26 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 240 095 грн. 00 коп. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Позовні вимог в частині стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» (ЄДРПОУ: 41101091, юридична адреса: 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. В. Івасюка, буд. 62) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Авто Сервіс» (код ЄДРПОУ 42840291, 35342, Рівненська обл. Рівненський р-н, с. Біла Криниця, вул. Біла, буд. 53А) заборгованість, що складається з суми штрафу у розмірі 20 048 грн 70 коп., суми пені у розмірі 56 320 грн 10 коп., суми 3% річних у розмірі 7 851 грн. 31 коп., суми інфляційних втрат у розмірі 17 553 грн. 14 коп. та 1 614 грн 03 коп. судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення пені та штрафу відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.06.2026

Суддя Гула У.І.