Рішення № 137024546, 27.05.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/36/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 Справа №908/606/26

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (вул. Героїв 37-го батальйону, 53, м. Запоріжжя, 69089; ЄДРПОУ/умовний код 0290997325) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:

позивач: Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 20, с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, 70441; ідентифікаційний код юридичної особи 04353008)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» (просп. Моторобудівників, буд. 42а, офіс 117, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69068; ідентифікаційний код юридичної особи 42165732)

про визнання недійсним додаткових угод до договору та стягнення коштів,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Гапонова Вікторія Миколаївна - службове посвідчення № 075791 від 01.03.23;

від позивача: не з`явився

від відповідача: Мельніков Олексій Анатолійович - керівник, виписка з ЄДР.

РУХ СПРАВИ.

10.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: позивача Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» (скорочене найменування ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО»), про:

визнання недійсною додаткову угоду №1 від 20.05.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021, укладеного між Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області та ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО»;

визнання недійсною додаткову угоду №2 від 26.08.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021, укладеного між Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області та ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО»;

визнання недійсною додаткову угоду №3 від 17.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021, укладеного між Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області та ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО»;

стягнення з ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» коштів в розмірі 50 206,38 грн в дохід місцевого бюджету Біленьківської сільської територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Прокурор просить стягнути з відповідача на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, вул. Дмитра Апухтіна, 29А, м. Запоріжжя, 69005, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату у 2026 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 10 649,60 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026 справу №908/606/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 12.03.2026 відкрито провадження у справі №908/606/26; присвоєно справі номер провадження 3/36/26; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 08.04.2026 об 11:00 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

16.03.2026 від представника відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.

18.03.2026 через систему «Електронний суд» від Запорізької окружної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 08.04.2026 відкладено підготовче судове засідання до 07.05.2026 об 11:00 год.

13.04.2026 від представника відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування доказів, а саме докази досудового врегулювання спору.

Ухвалою суду від 07.05.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів від 13.04.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 27.05.2026 о 10:30.

15.05.2026 від представника відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшлидодаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 27.05.2026 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

У судовому засіданні прокурор підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача (Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області) в судове засідання не з`явився. Про дату та час суового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів наведених у відзиві та поясненнях.

У судовому засіданні 27.05.2026 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 27.05.2026 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.

Між Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області та ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №04353008/ ПЕ/04/2021 від 23.03.2021.

Предметом договору є електрична енергія (ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія) з річним обсягом постачання 257985 кВт/год, загальна сума договору визначена у розмірі 534028,90 грн.

Додатковою угодою №1 від 20.05.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 244727 кВт/год та викладено п. 5.2. Договору у новій редакції. Зокрема, збільшено ціну за одиницю товару до 2,184 грн (на 5,5% більше від ціни, визначеної Договором). Крім того, сторони дійшли згоди, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, а саме починаючи з 01.04.2021. Правовою підставою зміни ціни визначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Додатковою угодою №2 від 26.08.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 228092 кВт/год та викладено п. 5.2. Договору у новій редакції. Зокрема, збільшено ціну за одиницю товару до 2,39148 грн (на 15,53% більше від ціни, визначеної Договором). Крім того, сторони дійшли згоди, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, а саме починаючи з 01.08.2021. Правовою підставою зміни ціни визначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Додатковою угодою №3 від 17.09.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 214773 кВт/год та викладено п. 5.2. Договору у новій редакції. Зокрема, збільшено ціну за одиницю товару до 2,63040 грн (на 27,07% більше від ціни, визначеної Договором). Крім того, сторони дійшли згоди, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, а саме починаючи з 01.09.2021. Правовою підставою зміни ціни визначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Додаткові угоди №1 від 20.05.2021, №2 від 26.08.2021, №3 від 17.09.2021 до Договору укладені з порушенням вимог ч. 3 ст. 632 ЦК України в частині зміни ціни за товар в договорі після його виконання та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині відсутності належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин, а додаткові угоди №2 від 26.08.2021, №3 від 17.09.2021 до Договору також з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної в Договорі, що в сукупності є підставами для визнання їх недійсними.

На підставі недійсних додаткових угод №1 від 20.05.2021, №2 від 26.08.2021, №3 від 17.09.2021, якими збільшено ціну за одиницю товару, за поставлену електричну енергію зайво перераховано кошти в сумі 50206,38 грн, які підлягають стянгенню з відповідача в дохід місцевого бюджету Біленьківської сільської територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, на підставі ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач (Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області) письмовиї позиції щодо предмету спору до суду не надав.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач (ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО») надав відзив на позову заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає та зазначає, що викликають сумніви в обгрунтованності розрахунків та вимог позивача, оскільки в тексті позовної заяви прокурор стверджує про незаконність зміни ціни більше, ніж на 10%. Разом з тим, просить визнати недійсною і додаткову угоду №1, якою ціна збільшена на 5,7%. При цьому просить стягнути суму і сплачену за цією додатковою угодою.

Про обгрунтованність дій позивача свідчить Постанова Кабінету Міністрів України №1067 від 01.09.2025, яка внесла зміни до Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режимі воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Вважає, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави. Вважає, що Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено повноваження з реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, у тому числі при здійсненні публічних закупівель, а також з реагування на виявлені порушення законодавства у цій сфері. Отже належним позивачем у даній справі є саме Державна аудиторська служба України, а не органи прокуратури.

ВІДПОВІДЬ ПРОКУРОРА НА ВІДЗИВ ВІДПОВІДАЧА (стислий викдад).

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що правовими підставами позову, є не лише порушення сторонами вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині зміни істотних умов договору про закупівлю, а саме збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної в договорі, але й вимог ч. 3 ст. 632 ЦК України в частині зміни ціни за товар в договорі після його виконання та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині відсутності належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин.

Наведений відповідачем нормативно-правовий акт Особливості №1178 затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 та набрали чинності 19.10.2022. Отже, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №1178 була прийнята 12.10.2022 та набрала чинності 19.10.2022, її положення не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли та були реалізовані раніше у період з 20.05.2021 до 17.09.2021.

У спірних правовідносинах органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, є Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області. Визначення позивачем розпорядника бюджетних коштів, який є стороною спірного договору, є правомірним і узгоджується із законодавством та усталеною судовою практикою.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про визнання недійсними додаткових угод №1, №2, №3 до договору про постачання електричної енергії споживачу №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021, укладеного між Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області та ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО», а також стягення безпідставно отриманих коштів.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів та/або додаткових угод до них) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області 11.01.2021 на офіційному вебсайті системи публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів за №UA-2021-01-11-000454-a (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2021-01-11-000454-a) з очікуваною вартістю 545460,37 грн.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 28.01.2021 переможцем визначено ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» з ціновою пропозицією 534028,90 грн.

За результатами проведеної закупівлі між Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області та ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021 (далі Договір).

Предметом договору є електрична енергія (ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія) з річним обсягом постачання 257 985 кВт/год, загальна сума договору визначена у розмірі 534 028,90 грн.

Відповідно до п. 5.2, 5.5. Договору ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить 2,0699998 грн з ПДВ. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно з п. 5.8. Договору розрахунки за Договором між сторонами проводяться шляхом оплати споживачем нарахувань на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі електричної енергії, які надаються постачальником споживачу до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 14.2. Договору визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Також, пунктом 5.7. Договору визначено, що у разі застосування умови, визначеної пунктом другим частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-УІІІ, постачальник має право підвищити ціну електричної енергії за 1 кВт/год не більше ніж на 10 відсотків не частіше одного разу протягом розрахункового періоду, визначеного пунктом 5.8. цього Договору, лише у разі коливання ціни електричної енергії на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому постачальник, в разі застосування даної умови, зобов`язується підтвердити коливання ціни електричної енергії на ринку шляхом надання споживачу документів, що підтверджують таке коливання, а саме: довідку з органів статистики (допускається копія інформації з сайту органів статистики, що підтверджує коливання ціни на ринку), та/або довідку з Торгово-промислової палати, та/або довідку Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Оригінал або, завірені постачальником копії, таких довідок надаються споживачу разом з проектом додаткової угоди.

За змістом п. 14.5. Договору з усіх питань, не врегульовані даним Договором, Сторони керуються чинним законодавством України.

Відповідно до п. 13.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, однак у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У подальшому між замовником та постачальником укладено 4 додаткових угод до Договору:

Додатковою угодою №1 від 20.05.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 244727 кВт/год та викладено п. 5.2. Договору у новій редакції. Зокрема, збільшено ціну за одиницю товару до 2,184 грн (на 5,5% більше від ціни, визначеної Договором). Крім того, сторони дійшли згоди, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, а саме починаючи з 01.04.2021. Правовою підставою зміни ціни визначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». На підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії додаткова угода №1 від 20.05.2021 містить посилання на експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-7600 від 11.05.2021.

Додатковою угодою №2 від 26.08.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 228092 кВт/год та викладено п. 5.2. Договору у новій редакції. Зокрема, збільшено ціну за одиницю товару до 2,39148 грн (на 15,53% більше від ціни, визначеної Договором). Крім того, сторони дійшли згоди, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, а саме починаючи з 01.08.2021. Правовою підставою зміни ціни визначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». На підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії Додаткова угода №2 від 26.08.2021 містить посилання на експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-10 від 04.08.2021.

Додатковою угодою №3 від 17.09.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 214773 кВт/год та викладено п. 5.2. Договору у новій редакції. Зокрема, збільшено ціну за одиницю товару до 2,63040 грн (на 27,07% більше від ціни, визначеної Договором). Крім того, сторони дійшли згоди, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, а саме починаючиз 01.09.2021. Правовою підставою зміни ціни визначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». На підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії додаткова угода №3 від 17.09.2021 містить посилання на експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-110 від 02.09.2021.

Додатковою угодою №4 від 23.10.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 145337 кВт/год. Крім того, зменшено загальну вартість Договору до 355638,58 грн. Ціна за одиницю товару вказаною додатковою угодою не збільшувалась.

Внаслідок укладення додаткових угод №1 від 20.05.2021, №2 від 26.08.2021, №3 від 17.09.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 2,0699998 грн до 2,63040 грн, тобто на 1,92029182 грн (на 27,07 % від первинної ціни Договору), та зменшено кількість товару з 257985 кВт/год до 214773 кВт/год, що на 43212 кВт/год менше від обсягу, визначеного сторонами у Договорі.

Відповідно до актів приймання-передачі до договору про постачання електричної енергії споживачу №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021, складеними протягом березня - грудня 2021 року на виконання договору загальна кількість отриманої Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області електричної енергії становить 137156 кВт/годна суму 334119,27 грн.

Споживачем сплачено кошти за поставлену електричну енергвю в розмірі 334119,27 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, які наявні в матеріалах справи.

Згідно листа Управління Державної казначейської служби України у Запорізькому районі Запорізької області від 24.11.2025 №03-52 Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області є головним розпорядником бюджетних коштів. Видатки за договором від 23.03.2021 №04353008/ПЕ/04/2021 проведені за рахунок коштів місцевого бюджету.

Прокурор вказує, що додаткові угоди №1 від 20.05.2021, №2 від 26.08.2021, №3 від 17.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021 суперечать вимогам ЦК України, Закону України «Про публічні закупівлі», а, отже підлягають визнанню недійсними судом, а з ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» підлягає стягненню сума надмірно сплачених за договором коштів у сумі 50206,38 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо повноважень прокурора.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 ГПК України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Незалежно від причин неможливості самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, сам факт незвернення до суду місцевої ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів відповідної територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таку ж позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.

Позивачем у позовній заяві визначено Біленьківську сільську раду Запорізького району Запорізької області.

Згідно з оголошенням про проведення відкритих торгів №UA-2021-01-11-000454-a джерелами фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету.

Згідно з довідником місцевих бюджетів (станом на 01.01.2026), розміщеним на офіційному сайті Міністерства фінансів України (режим доступу https://mof.gov.ua/uk/dovidnyky-misc-budg) розпорядником бюджету Біленьківської сільської територіальної громади є Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру», рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі. Дана позиціяпідтвердженаВерховним Судом у постановівід 09.10.2024 у справі №918/728/23

В матеріалах справи містяться копія листа Запорізької окружної прокуратури Запорізької області від 11.08.2025 №54-7034ВИХ-25, в якому викладені виявлені порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель та наявності підстав для вжиття відповідних заходів, у тому числі в судовому порядку.

Листом від 19.08.2025 №2339/08-26 Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області повідомлено, що Біленьківською сільською радою заходи спрямовані на поновлення порушених інтересів не вживались. До суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору не подавались. Не планується подання звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору.

Окружною прокуратурою повторно скеровано лист від 01.01.2026 №54-10ВИХ-26, яким запитано аналогічну інформацію щодо вжиття заходів, спрямованих на поновлення порушених інтересів держави.

Листом від 13.02.2026 №0019/08-26 Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області повідомлено, що Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області не вживала заходів, спрямованих на поновлення порушених інтересів держави та не зверталась до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення надмірно сплачених коштів. Також повідомлено, що Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізькоїобласті не планує звертатися з позовом до суду про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення надмірно сплачених коштів

Вказане свідчить про нездійснення Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень який обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Вказане свідчить, що Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, захист інтересів держави не здійснює, чим порушує закріплений у ст. 22 Бюджетного кодексу України обов`язок ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, і, відповідно, наявні передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

В матеріалах справи міститься адресоване Біленьківській сільській раді Запорізького району Запорізької області повідомлення Запорізької окружної прокуратури Запорізької області від 05.03.2026 листом №54-1452ВИХ-26 на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до господарського суду з позовною заявою.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача - Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Щодо доводів відповідача, що лише Державна аудиторська служба України є належним позивачем у даній справі, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

В силу частини першої статті 8 цього Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі Положення), Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до ст. 3 Положення Основними завданнями Держаудитслужби є:

1. Реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю;

2. Внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формуваннядержавної політики у сфері державного фінансового контролю;

3. Здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів;

4. Надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг.

З урахуванням викладеного можна виснувати, що на Державну аудиторську службу України покладено повноваження зі здійснення державного фінансового контролю, у тому числі при здійсненні публічних закупівель. Однак це не слугує обов`язковою підставою для визначення прокурором Державної аудиторської служби України позивачем у спірних правовідносинах.

З висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №918/654/23 та у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, вбачається, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Згідно з довідником місцевих бюджетів (станом на 01.01.2026), розміщеним на офіційному сайті Міністерства фінансів України (режим доступу https://mof.gov.ua/uk/dovidnyky-misc-budg), розпорядником бюджету Біленьківської сільської територіальної громади є Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області.

Грошові кошти на оплату за спірним договором були виділені з місцевого бюджету Біленьківської сільської територіальної громади та надмірно сплачені бюджетні кошти у розмірі 50206,38 грн мають бути повернуті до бюджету Біленьківської сільської територіальної громади, головним розпорядником якого є Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області.

Ураховуючи, що Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області є органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, не визначення прокурором Державної аудиторської служби України, в якості позивача, не позбавляє прокурора права на подання позову у справі, за наявності іншого органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор вважає, що Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такий захист здійснює неналежно.

Як вказувалося вище, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами постачання енергоносіїв замкнутими енергетичними мережами України, на підставі укладеного між сторонами письмового, оплатного строкового консенсуального договору відповідно до вимог гл. 54 ЦК України. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Цивільного кодексу України з особливостями застосування Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України (який діяв на моментукладення спірного договоур та додаткових угод), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частинами 4, 5 статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Матеріалами справи встановлено, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Отже, передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» процедури закупівель визначені з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах (ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»). Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт. Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм «ціна». Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на електричну енергію повністю знецінює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.

Відповідно до вимог ст. ст. 632, 638 ЦК України «ціна» є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.

Тобто, із врахуванням положень зазначених статей, відповідач під час укладання договору про постачання електричної енергії споживачу №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021 був згоден з ціною 1 кВт/год електричної енергії, станом на дату укладання цього Договору, яка становить 2,0699998 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ.

Тож, рішення переможця про підписання договору є його добровільним волевиявленням про те, що він погоджується на умови договору, в тому числі на ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 (п. 75) ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України

Так, 20.05.2021 сторонами підписано додаткову угоду №1, якою змінено ціну електричної енергії з 01.04.2021, яка втім вже була продана позивачу та спожита ним з 01.04.2021 по 30.04.2021. Отже, товар, поставлений відповідачем за період з 01.04.2021 до 30.04.2021, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий.

Враховуючи, що згідно п. 5.8. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, при укладання додаткової угоди №1 від 20.05.2021 сторонами змінено ціну на електричну енергію за попередній розрахунковий період, коли вказаний товар був вже поставлений та спожитий.

Таким чином, додаткова угода №1 від 20.05.2021 до Договору укладена з порушенням вимог ч. 3 ст. 632 ЦК України (в частині зміни ціни за товар в договорі після його виконання), що є підставою для її скасування.

Аналогічним чином з порушенням ч. 3 ст. 632 ЦК України були укладені й додаткові угоди № 2 від 26.08.2021 та №3 від 17.09.2021 до Договору.

Так, 26.08.2021 сторонами підписано додаткову угоду №2, якою змінено ціну електричної енергії з 01.08.2021, яка втім вже була продана позивачу та спожита ним з 01.08.2021 до 25.08.2021. Отже, товар, поставлений відповідачем за період з 01.08.2021 до 25.08.2021, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий.

Надалі, 17.09.2021 підписано додаткову угоду №3, якою змінено ціну електричної енергії з 01.09.2021, яка втім вже була продана позивачу та спожита ним з 01.09.2021 до 16.09.2021. Отже, товар, поставлений відповідачем за період 01.09.2021 до 16.09.2021, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий.

Таким чином, сторонами змінено ціну на електричну енергію за попередній періоди, коли вказаний товар був вже поставлений та спожитий, що порушує вимоги ч. 3 ст. 632 ЦК України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

На момент укладення договору сторонам було достеменно відомо зазначене положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, оскільки відповідне застереження прямо передбачено в п. 14.2. (пудпункт14.2.2) самого договору №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021.

У абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Аналогічні висновки щодо застосування обмеження у 10% як максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) викладені також у п. 124 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, а також у постановах Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 13.04.2023 у справі №908/653/22 та від 07.12.2022 у справі №327/189/22.

Крім того, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 про застосування норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладання договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Отже, будь-яке інше трактування закону та укладання договорів, коли їх сумарна вартість за одиницю товару збільшується більш, ніж на 10% у порівнянні з тендерною пропозицією та основним договором, повністю нівелює саму процедуру закупівель та спричинює шкоду інтересам держави, оскільки учасником (переможцем) пропонується найнижча ціна, а потім після проведення торгів додатковими угодами вона необґрунтовано суттєво завищується. Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлені продукти фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару автоматично тягне за собою зменшення обсягів поставленої продукції.

Таким чином, додаткові угоди №2 від 26.08.2021 та №3 від 17.09.2021 до договору №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021 укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної в договорі), що є підставою для їх визнання недійсними.

Також, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенніціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливанняціни такого товару на ринку.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19).

Чинне законодавство не передбачає, які сааме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ч. 5 ст. 41 Закону дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціями, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18)

Слід також зазначити, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Документальним підтвердженням коливання цін на ринку електричної енергії під час укладення додаткової угоди №1 від 20.05.2021 був експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-7600 від 11.05.2021.

Документальним підтвердженням коливання цін на ринку електричної енергії під час укладення додаткової угоди №2 від 26.08.2021 був експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-10 від 04.08.2021.

Документальним підтвердженням коливання цін на ринку електричної енергії під час укладення додаткової угоди №3 від 17.09.2021 був експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-110 від 02.09.2021.

Щодо змісту експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-7600 від 11.05.2021, який був документальним підтвердженням коливання цін на ринку електричної енергії під час укладання додаткової угоди №1 від 20.05.2021, слід зазначити наступне.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, зміна істотних умов договору має супроводжуватись як дотриманням вимог Закону, так й умов укладеного договору, якщо останній передбачає відповідний порядок зміни ціни.

В свою чергу, у вказаному експертному висновку наведено порівняння середньозважених цін купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН по ОЕС України станом на березень (1374,25 грн/МВт.год ) та квітень (1450,22 грн/МВт.год ) 2021 року.

Експертний висновок, виданий 11.05.2021, додаткова угода №1 до Договору підписана сторонами 20.05.2021. Водночас, вказаний експертний висновок не містить інформації щодо коливання цін на ринку електричної енергії, яке могло мати місце протягом травня 2021 року як в бік збільшення, так і в бік зменшення.

Натомість, згідно відомостей АТ «Оператор ринку», розміщених на офіційному вебсайті https://www.oree.com.ua/, вбачається, що усереднена середньозважена ціна на РДН по ОЕС України з 01.05.2021 по 20.05.2021 (неврахований експертним висновком Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-7600 від 11.05.2021 період до моменту укладення додаткової угоди №1 від 20.05.2021) складала 1072,10 грн, а станом на день укладення додаткової угоди №1 20.05.2021, складала 1244,10 грн, що, таким чином, є суттєво нижчою ціною, ніж та, що визначена згідно вищевказаного експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати та не враховано згідно змісту останнього

Відтак, обґрунтовані та законні підстави для укладення додаткової угоди №1 від 20.05.2021 в частині збільшення ціни за 1 кВт/год електричної енергії, були відсутні та документально не підтверджені.

Експертні висновки Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-10 від 04.08.2021 та №ОИ-110 від 02.09.2021 є аналогічними експертному висновку Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-7600 від 11.05.2021.

Усі вищезазначені документи за своїм змістом лише відображають середньозважені ціни на електричну енергію як товар на РДН (ОЕС України) станом на певні місяці 2021 року. Із змісту вищевказаних експертних висновків Запорізької торгово-промислової палати також вбачається, що вони не містять аналізу динаміки ціни на товар у періоди між Договором та додатковими угодами, а також між додатковими угодами. Дані документи за своїм змістом мають довідково інформаційний характер.

Відтак, такі експертні висновки Запорізької торгово-промислової палати не є належними доказами коливання ціни на електричну енергію, оскільки вказані документи лише констатують рівень середньозважених цін купівлі продажу електричної енергії на певні місяці року та не доводять її коливання.

Отже, постачальником не доведено підвищення ціни на електричну енергію за допомогою належних доказів, не обґрунтовано для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, не доведено чому неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції.

Як наслідок додаткові угоди №1 від 20.05.2021, №2 від 26.08.2021, №3 від 17.09.2021 до Договору укладені з порушенням вимог ч. 3 ст. 632 ЦК України в частині зміни ціни за товар в договорі після його виконання та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині відсутності належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин, а додаткові угоди №2 від 26.08.2021, №3 від 17.09.2021 до Договору також з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної в Договорі, що в сукупності є підставами для визнання їх недійсними.

Щодо посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №1067 від 01.09.2025, яка внесла зміни до Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режимі воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, суд зазначає, що вказана ним постанова не може застосовуватися до правовідносин, що виникли та були реалізовані до її прийняття - у період з 20.05.2021 до 17.09.2021.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Щодо аргументів відповідача про укладення спірних додаткових угод у зв`язку зі зміною вартості передачі електричної енергії, що передбачено пунктом 14.2.9 договору №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021, суд їх відхиляє, оскільки в сами додаткових угодах вказана інша підстава для їх укладення зростання середньозважениї ціни за одиницю електричнї енергії.

Інші аргументи та посилання відповідача суд визнає такими, що не мають істотного значення для вирішення справи, та не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог.

Щодо стягнення надмірно сплачених коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, викопаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності.

Натомість, неодноразове підвищення ціни за одиницю товару з ініціативи ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» не відповідає принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Укладення Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області додаткових угод №1 від 20.05.2021, №2 від 26.08.2021, №3 від 17.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021 зі збільшенням ціни за товар жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЦК України не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 9, 10 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, не містити процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

У даному контексті слід зауважити, що з урахуванням встановленої судом недійсності додаткових угод №1 від 20.05.2021, №2 від 26.08.2021, №3 від 17.09.2021 до вказаного договору, останні не породжують будь-яких правових наслідків, а відтак, правовідносини між позивачем та відповідачем у частині, зокрема, ціни електричної енергії, поставленої за договором №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 формовано правовий висновок, згідно якого додаткові угоди, укладені з порушенням вищезазначеного законодавства, підлягають визнанню судом недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами регулюються договором, а грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані постачальником електричної енергії, підстава їх набуття відпала, у зв`язку з чим вони підлягають поверненню на підставі ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються умовами Договору. Відповідно, отримана на підставі недійсних додаткових угод сума коштів за збільшеними цінами є отриманою без достатньої правової підстави та має бути повернута ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» на користь Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

За період квітня грудня 2021 року (період дії недійсних додаткових угод №1 від 20.05.2021, №2 від 26.08.2021, №3 від 17.09.2021) сільською радою отримано 133158 кВт/год та сплачено коштів на суму 325843,41 грн.

За первісною ціною по 2,0699998 грн за 1 кВт/год сума перерахованих коштів постачальнику за поставлену електричну енергію мала б становити 275637,03 грн (133158 кВт/год х 2,0699998 грн = 275637,03 грн).

Отже, на підставі недійсних додаткових угод №1 від 20.05.2021, №2 від 26.08.2021, №3 від 17.09.2021, зайво сплачено бюджетних коштів на загальну суму 50206,38 грн (325843,41 грн 275637,03 грн = 50206,38 грн), які підлягшають стягненню з ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» на користь Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається прокурор доводяться інформацією про публічну закупівлю в системі «Prozorro» (а.с. 21-26), договір про постачання електричної енергії споживачу №04353008/ ПЕ/04/2021 від 23.03.2021 (а.с. 27-33), додаткові угоди 1-4 (а.с. 34-41), акти купівлі-продажу та платіжні доручення (а.с. 42-63), листування прокуратури та позивача у справі (а.с. 71-82).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідач у справі не спростували доводи прокурора, заперечення відповідачаспростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

1.1. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 20.05.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021, укладеного між Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 04353008, вул. Центральна, буд. 20, с. Біленьке, Запорізький р-н, Запорізька обл., 70441) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» (ідентифікаційний код юридичної особи 42165732, просп. Моторобудівників, буд. 42а, офіс 117, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69068)

1.2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 26.08.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021, укладеного між Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 04353008, вул. Центральна, буд. 20, с. Біленьке, Запорізький р-н, Запорізька обл., 70441) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» (ідентифікаційний код юридичної особи 42165732, просп. Моторобудівників,буд. 42а, офіс 117, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69068).

1.3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 17.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 04353008/ПЕ/04/2021 від 23.03.2021, укладеного між Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 04353008, вул. Центральна, буд. 20, с. Біленьке, Запорізький р-н, Запорізька обл., 70441) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» (ідентифікаційний код юридичної особи 42165732, просп. Моторобудівників, буд. 42а, офіс 117, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69068).

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» (ідентифікаційний код юридичної особи 42165732, просп. Моторобудівників, буд. 42а, офіс 117, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69068) кошти в сумі 50206,38 грн в дохід місцевого бюджету Біленьківської сільської територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 04353008, вул. Центральна, буд. 20, с. Біленьке, Запорізький р-н, Запорізька обл., 70441).Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» (ідентифікаційний код юридичної особи 42165732, просп. Моторобудівників, буд. 42а, офіс 117, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69068) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, вул. Дмитра Апухтіна, 29А, м. Запоріжжя, 69005, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату у 2026 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 10649,60 грн (десять тисяч шістсот сорок дев`ять гривень 60 коп). Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 02.06.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич