Рішення № 137024174, 28.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026м. ДніпроСправа № 904/4841/22 (904/807/26)За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" (52313, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Українка, вулиця Шевченка, будинок 66, ідентифікаційний номер юридичної особи 30791393)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд.43, ідентифікаційний номер юридичної особи 34863309)

про стягнення заборгованості

в межах справи №904/4841/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", село Крупець, Шепетівський район, Хмельницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" (52313, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Українка, вулиця Шевченка, будинок 66, ідентифікаційний номер юридичної особи 30791393)

про визнання банкрутом

Суддя Суховаров А.В.

Секретар судового засідання Піхтін Д.С.

Представники:

від позивача - Микитюк А.І., свідоцтво №1335 від 19.07.2013;

від відповідача - Костуренко Є.М., свідоцтво №1138 від 04.01.2012;

від третьої особи - Стельмах Ю.М., свідоцтво серія ЧК №000905 від 18.04.2018.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4841/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" (52313, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Українка, вулиця Шевченка, будинок 66, ідентифікаційний номер юридичної особи 30791393) на стадії ліквідації.

Повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Микитюк Анатолій Іванович (свідоцтво №1335 від 19.07.2013).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українка" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 80 402,02 грн.

Ухвалою суду від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/4841/22(904/807/26); ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вул.Богдана Хмельницького, буд.43, ідентифікаційний номер юридичної особи 34863309) до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; зобов`язано часників справи подати до суду: відповідачу надати відзив на позов протягом 15 днів з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі, направити відзив на позов учасникам справи (докази направлення надати суду); позивачу надати відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відзиву на позов, направити відповідь на відзив учасникам справи (докази направлення надати суду); третій особі надати пояснення по суті спору протягом 10 днів з дня отримання від сторін відповідних заяв по суті спору, направити пояснення учасникам справи (докази направлення надати суду).

16.03.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності у справі №904/4841/22 (904/807/26).

Ухвалою суду від 18.03.2026 вищевказану заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності у справі №904/4841/22 (904/807/26) повернуто без розгляду.

19.03.2026 до господарського суду надійшли заперечення третьої особи проти заяви позивача про застосування позовної давності, відповідно до яких третя особа вказує про відсутність підстав для застосування позовної давності, з огляду на запровадження карантинних обмежень та воєнного стану.

30.03.2026 до господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх.№14858/26 від 30.03.2026) про застосування позовної давності у справі №904/4841/22(904/807/26).

Ухвалою суду від 03.04.2026 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке відбудеться 13.04.2026; запропоновано учасникам справи надати пояснення/заперечення на заяву ОСОБА_1 (вх.№14858/26 від 30.03.2026) про застосування позовної давності протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду, які направити відповідним учасникам справи (докази направлення надати суду).

09.04.2026 до господарського суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Костуренко Є.М. про участь в судовому засіданні, призначеному на 13.04.2026 о 10:45год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 10.04.2026 заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Костуренко Є.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

10.04.2026 до господарського суду надійшла заява відповідача про долучення до матеріалів справи №904/4841/22(904/807/26) копії Акту №б/н від 05.10.2020 на підтвердження виконання відповідачем зобов`язань із закупівлі сільськогосподарської продукції, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу для перевезення сільськогосподарської продукції.

Ухвалою суду від 13.04.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" задоволено частково; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" (52313, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Українка, вулиця Шевченка, будинок 66, ідентифікаційний номер юридичної особи 30791393) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) оригінал Акту приймання-передачі сільськогосподарської продукції №б/н від 05.10.2020; зобов`язано надати вищевказані докази надати в строк до 30.04.2025; у разі неможливості надати витребувані документи, повідомити суд про це в письмовій формі; відмовлено у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про визнання особистої явки відповідача обов`язковою; відкладено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.04.2026.

13.04.2026 до господарського суду надійшла заява ТОВ "Українка" про участь в судовому засіданні, призначеному на 30.04.2026 об 11:00год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку задоволено ухвалою суду від 27.04.2026.

27.04.2026 до господарського суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких позивач зазначає, що про наданий відповідачем Акт приймання-передачі сільськогосподарської продукції є неналежним та недопустимим доказом.

28.04.2026 до господарського суду надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Костуренко Є.М. по справі №904/4841/22(904/807/26), за змістом яких представник відповідача заперечує проти тверджень позивача в частині неналежності доказу - Акту №б/н від 05.10.2020 та просить суд витребувати у ОСОБА_2 оригінал Акту №б/н від 05.10.2020.

29.04.2026 до господарського суду надійшли пояснення ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" - арбітражного керуючого Микитюка А.І., за змістом яких позивач просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування від ОСОБА_2 оригіналу доказу.

З огляду на те, що 30.04.2026 року у місті Дніпро оголошено повітряну тривогу, судове зсідання по справі №904/4841/22(904/807/26) не відбулось, у зв`язку із чим ухвалою суду від 30.04.2026 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.05.2026.

Ухвалою суду від 13.05.2026 відкладено судове засідання на 28.05.2026 о 12:40 год.

Ухвалою суду від 28.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування у ОСОБА_2 оригіналу акта №б/н від 05.10.2020.

В судовому засіданні 28.05.2026 позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач заперечує проти позову.

Представник третьої особи підтримує позовні вимоги.

В судовому засіданні 28.05.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Українка (52313, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Українка, вулиця Шевченка, будинок 66, код ЄДРПОУ 30791393) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТОВ Українка призначено арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича (свідоцтво № 1335 від 19.07.2013р.; адреса офісу: 76009, м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 15, оф. 59; адреса для кореспонденції: 76018, м.Івано-Франківськ, вул.Залізнична, 3/28; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі ліквідаційної процедури ТОВ "Українка" ліквідатор встановив, що 30.09.2020 ТОВ "Українка" (далі - позивач) здійснило перерахування суми 80 402, 02 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 (далі - відповідач) двома платежами по 40 201,01 грн. із однаковим призначенням платежів: «IПН 3267515193 ВИДАЧА КОШТIВ ПIД ЗВIТ НА З АКУПIВЛЮ СГ ПРОДУКЦIЇ БЕЗ ПДВ».

З огляду на те, що в процесі ліквідаційної процедури не виявлено надходження від відповідача будь-якої закупленої сільськогосподарської продукції чи повернення вказаних коштів, позивач стверджує про факт утримання відповідачем у себе грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю Українка на вказану суму без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українка заборгованості у розмірі 80 402, 02 грн.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 61 КУзПБ вбачається, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Господарський суд зазначає, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі №922/2216/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Тобто умовою безпідставного збагачення є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20.

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом матеріалів справи, докази повернення позивачу грошових коштів у сумі 80 402,02 грн., відсутні.

Таким чином, 30.09.2020 ТОВ "Українка" за відсутності правової підстави (юридичного факту) здійснено переказ грошових коштів на рахунок відповідача на загальну суму 80 402, 02 грн.

Відповідні дії щодо переказу грошових коштів призвели до збільшення майна відповідача, та одночасно зменшили обсяг майна в ТОВ "Українка", що є умовою безпідставного збагачення.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів позивача про безпідставне набуття ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 80 402, 02 грн., що призвело до зменшення майна банкрута ТОВ "Українка".

Наведене є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо тверджень відповідача про відсутність заборгованості перед позивачем, з огляду на виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем із закупівлі сільськогосподарської продукції на суму 80 402, 02 грн., господарський суд зазначає наступне.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Щодо наданої відповідачем копії акту приймання-передачі сільськогосподарської продукції №б/н від 05.10.2020, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За змістом наданих пояснень відповідач стверджує про факт поставки продукції позивачу, натомість на підтвердження своїх доводів відповідачем долучено копію акту приймання-передачі сільськогосподарської продукції №б/н від 05.10.2020, з якого не вбачається за можливе встановити особу, яка підписала вказаний акт від ТОВ "Українка". Між тим, акт приймання-передачі товару є двостороннім правочином, що передбачає наявність такого акту у відповідача, проте відповідачем не долучено оригінал акту.

Щодо копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_3 , долучено відповідачем, господарський суд зазначає, що такий доказ не доводить факту поставки відповідачем сільськогосподарської продукції позивачу. Поряд з цим, слід зазначити, що відповідачем не надано доказів, які в сукупності, підтверджують реальність господарської операції, зокрема, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, договори на перевезення товару, листування між сторонами тощо.

За викладених обставин, з долучених позивачем копій акту приймання-передачі сільськогосподарської продукції №б/н від 05.10.2020 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_3 не вбачається за можливе встановити доведеність факту поставки відповідачем сільськогосподарської продукції позивачу, про що стверджує відповідач, тому відповідні твердження відповідача відхиляються судом.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, господарський суд зазначає наступне.

За змістом поданої заяви відповідач вказує, що ТОВ "Українка" виявлено про перерахування у 2020 році ТОВ "Українка" на картковий рахунок відповідача грошових коштів в сумі 80 402,02 грн. двома платежами із однаковим призначенням платежів: «ІПН 3267515193 ВИДАЧА КОШТІВ ПІД ЗВІТ НА ЗАКУПІВЛЮ СГ ПРОДУКЦІЇ БЕЗ ПДВ» платіжними інструкціями №8740 від 30.09.20р. в сумі 40 201,01 грн. та №8757 від 30.09.20 в сумі 40 201,01 грн., проте позивач звернувся з даним позовом до суду через 6 років після того, як довідався чи міг довідатися про порушення свого права. Враховуючи викладене, та з огляду на відсутність клопотання про поновлення строків позовної давності в позовних матеріалах, відповідач вважає строк позовної давності щодо стягнення заборгованості таким, що сплинув, що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову відповідно до положень ст. 267 ГПК України.

Господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин, який неодноразово продовжувався й був скасований з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року N 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Законом України від 30 березня 2020 року N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 2 квітня 2020 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 вересня 2023 року в справі N 910/18489/20.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України й триває й на час розгляду судом даного спору.

Законом України від 15 березня 2022 року N 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України від 8 листопада 2023 року N 3450-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон N 3450-IX), що набрав чинності 30 січня 2024 року, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України від 14 травня 2025 року N 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" (далі - Закон N 4434-IX) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України виключено. Цей Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 4 вересня 2025 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 3 вересня 2025 року, а з 4 вересня 2025 року строк позовної давності був поновлений.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2026 року в справі N 751/4086/24.

Вирішуючи питання щодо клопотання відповідача про застосування до вимог позивача строків позовної давності, господарський суд зазначає, що відповідно до змісту п.п. 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України загальний строк позовної давності, визначений ЦК України, був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (з 12.03.2020 по до 30.06.2023), а також зупинений на час дії в Україні воєнного стану (введений з 24.02.2022) до 04.09.2025.

Враховуючи викладене, строк позовної давності для звернення позивача до суду із заявленими позовними вимогами позивачем не пропущений, тому клопотання відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" (52313, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Українка, вулиця Шевченка, будинок 66, ідентифікаційний номер юридичної особи 30791393) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" (52313, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Українка, вулиця Шевченка, будинок 66, ідентифікаційний номер юридичної особи 30791393) грошові кошти у розмірі 80 402, 02 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 662, 40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскаржено протягом цього строку в порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.06.2026.

Суддя А.В. Суховаров