Рішення № 137024157, 28.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1096/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, будинок 1; ідентифікаційний код 33874388)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивна Ліга" (50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Бучми, будинок 60; ідентифікаційний код 37005109)

про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою комунальної власності у загальному розмірі 22 139,60 грн

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

Спір у справі виник у зв`язку з порушенням інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу, як власника земель міста, що зумовлено несплатою відповідачем коштів за фактичне користування у період з 09.01.2024 по 28.03.2024 земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 площею 0,2727 га, розташованою за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Бориса Антоненка-Давидова (колишнє найменування вул. Бучми), 60 у розмірі 22 139,60 грн.

Позивач зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 є сформованою з 21.02.2022, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Також позивач вказує на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Інформаційна довідка від 08.04.2025 №421586897) на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 розташований комплекс будівель мініпивзаводу, опис об`єкта: будівля мініпивзаводу літ «А-1», склад літ. «Б», КПП літ. «Г», вбиральня літ. «З», підвал літ. «Ип/д», огорожа №1,2, ворота №3,4,5, підпірні стіни №6, вимощення 1, право власності на який з 31.07.2014 зареєстровано за відповідачем.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач, маючи у власності об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 площею 0,2727 га, розташованою за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Бориса Антоненка-Давидова (колишнє найменування вул. Бучми), 60 у спірний період з 09.01.2024 (день зміни виду цільового призначення земельної ділянки) до 28.03.2024 (дата, що передує даті державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 28.02.2024 № 2024091), протягом якого відповідач використовував земельну ділянку без укладеного договору оренди, за відсутності державної реєстрації речового права на земельну ділянку та зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою, тим самим протиправно позбавив територіальну громаду міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати в розмірі 22 139,60 грн., що і стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до суду.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З долученої судом до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 18.03.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 20.03.2026 о 09:59 год. (а.с. 80).

Крім того, пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи відповідь від 09.03.2026 №2428519 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 48-49), з якої вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Бучми, буд. 60, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача (№R067128450537), в якому містилася ухвала суду від 18.03.2026, було повернуто за зворотною адресою Акціонерним товариством "Укрпошта" "За закінченням терміну зберігання" (а.с.83-87).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Крім того, господарським судом на офіційному вебпорталі розміщено оголошення з повідомленням відповідача, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2026 у справі №904/1096/26 прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі підготувати відзив на позовну заяву (а.с. 88).

Враховуючи викладене, суд виснує, що відповідач був обізнаний про перебування в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області справи №904/1096/26.

Суд зауважує, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 18.03.2026, з урахуванням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 18.05.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, з урахуванням предмету та підстав позову у даній справі, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання.

05.03.2026 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Криворізької міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивна Ліга" (далі відповідач) про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою комунальної власності у загальному розмірі 22 139,60 грн, відповідно до якої позивач просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивна Ліга" на користь Криворізької міської ради 22 139,60 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044, площею 0,2727 га за період з 09.01.2024 до 28.03.2024, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 справу №904/1096/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

10.03.2026 ухвалою господарського суду позовну заяву Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивна Ліга" про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою комунальної власності у загальному розмірі 22 139,60 грн залишено без руху.

13.03.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №11848/26 від 13.03.2026) про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду від 18.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського

суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 12 січня 2026 року

№40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Справа №904/1096/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Спір у справі виник у зв`язку з використанням відповідачем у спірний період з 09.01.2024 до 28.03.2024 земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 площею 0,2727 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Бориса Антоненка-Давидова (колишнє найменування вул. Бучми), 60 без укладення договору оренди.

Позивач зазначає, що у спірний період з 09.01.2024 до 28.03.2024 відповідач, використовуючи земельну ділянку для розміщення належного йому об`єкта нерухомості, не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою та не сплачував орендну плату. Така поведінка призвела до безпідставного збереження у відповідача грошових коштів у розмірі 22 139,60 грн, які підлягали сплаті за користування землею, позбавлення територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати.

Посилаючись на приписи статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою у спірний період з 09.01.2024 до 28.03.2024 та зобов`язаний повернути їх власнику земельної ділянки як безпідставно набуте майно.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт користування відповідачем у спірний період з 09.01.2024 до 28.03.2024 земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 площею 0,2727 га, розташованою за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Бориса Антоненка-Давидова (колишнє найменування вул. Бучми), 60 без достатньої правової підстави.

(2) Наявність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в заявленій до стягнення сумі.

1. Користування відповідачем у спірний період з 09.01.2024 до 28.03.2024 земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 площею 0,2727 га, розташованою за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Бориса Антоненка-Давидова (колишнє найменування вул. Бучми), 60 без достатньої правової підстави.

Як вбачається, земельна ділянка площею 0,2727 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Бориса Антоненка-Давидова (колишнє найменування вул. Бучми), 60 є сформованою та зареєстрованою з 21.02.2022, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.03.2026 №НВ-0000355702026 (а.с. 20-25).

Відомості щодо вказаної земельної ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №2678215712000, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Інформаційна довідка від 12.01.2026 №459906536 (а.с. 33).

Крім того, із відомостей з Державного реєстру речових прав вбачається, що 29.03.2024 до вказаного реєстру було внесено запис про інше речове право №54405283, відповідно до якого за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивна Ліга" зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 на підставі договору оренди землі від 28.02.2024 серія та номер: 2024091, який укладений з Територіальною громадою м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради; строк дії: 5р., дата закінчення дії: 28.02.2029 з автоматичним продовженням дії договору. Земельна ділянка була надана відповідачеві для розміщення існуючого комплексу будівель мініпивзаводу.

Разом з тим, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.04.2025 №421586897 (а.с. 31-32) на земельній ділянці, яка розташована по вул. Бучми, буд. 60 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, розташований комплекс будівель мініпивзаводу опис об`єкта: будівля мініпивзаводу літ «А-1», склад літ. «Б», КПП літ. «Г», вбиральня літ. «З», підвал літ. «Ип/д», огорожа №1,2, ворота №3,4,5, підпірні стіни №6, вимощення 1, які належать відповідачеві на праві власності; дата та час державної реєстрації 31.07.2014.

З наведеного вбачається, що з 31.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивна Ліга" є власником нерухомого майна - комплекс будівель мініпивзаводу, що розташоване за адресою Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Бучми, 60 та користувачем земельної ділянки за зазначеною адресою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044.

Отже, відповідач будучи власником нерухомого майна - комплексу будівель мініпивзаводу, що розташоване за адресою Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Бучми, 60 у спірний період з 09.01.2024 до 28.03.2024 користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 без укладення договору оренди.

2. Наявність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в заявленій до стягнення сумі.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1211000000:04:086:0044, тобто вона вважається сформованою і є об`єктом цивільних прав.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу", яке набрало чинності з 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу (а.с.18).

Крім того, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу", яке набрало чинності з 01.01.2022 установлено, зокрема, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (додаток 2 до рішення) (а.с. 43а-43і).

В подальшому рішенням Криворізької міської ради від 26.01.2022 №1140 "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.05.2021 №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу" (а.с. 17) внесено зміни до рішення міської ради від 26.05.2021 №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу".

Позивач зазначає, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру від 30.12.2024 №4552/299-24 «Про надання інформації» (а.с. 37) 09.01.2024 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 змінено (екстериторіально) з « 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами» на « 11.02 для розміщення та експлуатації основних/, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема, із енергогенеруючим блоком» на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого фізичною особою-підприємцем Жуковим А.М. у 2023 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивна Ліга». Вказаний проект землеустрою розроблений на підставі рішення Криворізької міської ради «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування» від 30.08.2023 №2180 та затверджений рішенням Криворізької міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання їх в оренду» від 08.12.2023 №2393.

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.03.2026 №НВ-0000355702026 (а.с. 20-25) цільове призначення земельної ділянки, що використовується відповідачем за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Бучми, 60, кадастровий номер 1211000000:04:086:0044 віднесено до секції 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, що у спірний період з 09.01.2024 по 28.03.2024 включно відповідає розміру ставки орендної плати 3,000% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 11.02 в додатку 2 до рішення від 26.05.2021 №506 та дод);

Як вбачається з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.01.2024 №97-4-0.110,4-955/301-24 (а.с. 26) нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 становить 3 347 937,90 грн.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (а.с. 38) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044, площею 0,2727 га на вул. Бучми, 60 у Покровському районі Товариством з обмеженою відповідальністю «Пивна Ліга»:

- за період з 21.02.2022 по 28.03.2024 задекларовано та сплачено 0,00 грн;

- за період з 29.03.2024 по 31.12.2024 задекларовано та сплачено 76 138,76 грн.

В матеріалах справи міститься копія листа Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин Виконкому Криворізької міської ради від 10.02.2025 №20/01-01-02-08/573 "Про врегулювання земельних відносин" (а.с. 34-36) яким відповідачу запропоновано добровільно в 30-денний термін погасити заборгованість з плати за землю за період з 09.01.2024 по 28.03.2024 в розмірі 22 139,60 грн.

На підтвердження надсилання вказаного листа на адресу відповідача позивачем надано копії поштового конверту з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «Повертається за закінченням терміну зберігання» та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на якому відсутня відмітка про вручення адресату.

Суд зауважує, що опису вкладення до вказаного вище поштового відправлення з переліком документів, які були надіслані відповідачу, позивачем не надано, матеріали справи не містять. Проте, доказів іншого відповідачем не надано, матеріали справи також не містять.

Крім того, позивач зазначає, що земельні правовідносини між сторонами щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 стали договірними починаючи з 29.03.2024, тобто з дати державної реєстрації відповідного права оренди, а до цього часу були кондикційними (позадоговірними) та безделіктними.

На підтвердження вказаного позивачем надано копію договору оренди земельної ділянки від 28.02.2024 №2024091 (а.с.71-74), державну реєстрацію якого проведено 29.03.2024, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав.

У зв`язку з викладеним, вимоги позивача обмежуються періодом з 09.01.2024 (дата зміни цільового призначення земельної ділянки) по 28.03.2024 (дата, що передує даті державної реєстрації договору оренди землі) включно.

Позивач зазначає, що з урахуванням викладеного, у спірний період з 09.01.2024 по 28.03.2024 (включно) відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044, у розмірі 22 139,60 грн які до цього часу ним не сплачені, а саме:

2024 рік

Річний розмір орендної плати становить:

3 347 937,90 грн х 3,0% = 100 438,14 грн, де

3 347 937,90 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2024 році згідно з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.01.2024 №97-4-0.110,4-955/301-24

3,0% - ставка орендної плати за землю згідно з рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 (з урахуванням змін, внесених рішенням Криворізької міської ради від 26.01.2022 №1140).

Місячний розмір орендної плати становить:

100 438,14 грн : 12 місяців = 8 369,85 грн

Розмір орендної плати за період з 09.01.2024 по 31.01.2024 включно) становить:

(8 369,85 грн : 31 день) х 23 дні (кількість днів у періоді) = 6 209,89 грн

Розмір орендної плати за період з 01.02.2024 по 28.02.2024 включно становить:

8 369,85 грн

Розмір орендної плати за період з 01.03.2024 по 28.03.2024 включно становить:

(8 369,85 грн : 31 день) х 28 днів = 7 559,86 грн.

А всього за період з 09.01.2024 по 28.03.2024 включно 22 139,60 грн (6 209, 89 грн (орендна плата за період з 09.01.2024 по 31.01.2024 включно) + 8 369,85 грн (орендна плата за лютий 2024) + 7 559,86 грн (орендна плата за період з 01.03.2024 по 28.03.2024 включно)).

За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044, площею 0,2727 га на вул. Бучми, 60 у Покровському районі Товариством з обмеженою відповідальністю «Пивна Ліга» за період з 21.02.2022 по 28.03.2024 задекларовано та сплачено 0,00 грн;

ІV. МОТИВИ СУДУ

1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню

Згідно зі статтями 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93, статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Згідно із частинами 1 - 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частиною 3 статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку №489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.

Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.

З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель мініпивзаводу, який у спірний період з 09.01.2024 по 28.03.2024 на праві власності належав відповідачу, розташований на земельній ділянці, яка є сформованою та має чітко визначені межі.

Як встановлено судом, у спірний період з 09.01.2024 по 28.03.2024 між позивачем та відповідачем не було укладеного договору оренди землі.

Таким чином, у спірний період з 09.01.2024 по 28.03.2024 відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна був фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому у спірний період у відповідача існував обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у спірний період з 09.01.2024 по 28.03.2024 був власником нерухомого майна - комплексу будівель мініпивзаводу, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Бориса Антоненка-Давидова (колишнє найменування вул. Бучми), 60, а також те, що у вказаний період відповідач користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044, на якій розташоване належне йому вказане нерухоме майно, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) зробила правовий висновок (пункт 94), що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Таким чином, відповідачі (набувачі), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшують вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Тобто, фактичні користувачі земельної ділянки, які без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки до моменту оформлення власниками об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею у спірний період, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти). Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного суду від 17.02.2021 у справі №686/12328/18, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц,від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17,від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18,а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15,від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №642/4792/17, від 01.08.2022 у справі №545/40/20, від 05.10.2022 у справі № 915/767/21, від 21.02.2024 у справі №646/4738/19, від 02.07.2024 у справі №644/8837/19, від 06.11.2024 у справі №915/767/21, для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України не є обов`язковим встановлення сформованості земельної ділянки.

Таким чином, відповідач, який зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою у спірний період, площею 0,2727 га, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Криворізька міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувся факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Під безпідставно збереженим майном маються на увазі грошові кошти в розумінні статей 179, 190 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, які підлягають відшкодуванню з боку відповідача, розрахований Криворізькою міською радою, виходячи з розміру орендної плати за землю, та складає за спірний період (з 09.01.2024 по 23.08.2024) 22 139,60 грн.

Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі протягом тривалого часу, зокрема, у спірний період з 09.01.2024 по 23.08.2024, територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради була позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від надання земельної ділянки в оренду, чим порушено охоронювані законом права та інтереси Криворізької міської ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю (аналогічна правова позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №904/4737/18, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19).

Господарський суд зазначає, що витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформований 25.01.2024 є належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Так, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.01.2024 №97-4-0.110,4-955/301-24 (а.с. 26) нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 становить 3 347 937,90 грн.

Слід також зазначити що, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.

З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Згідно з наведеним позивачем розрахунком безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, сума безпідставно збережених відповідачем коштів у спірний період (з 09.01.2024 по 28.03.2024) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044 складає 22 139,60 грн.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку розмір безпідставно збережених коштів за період з 09.01.2024 по 28.03.2024 складає 22 139,60 грн.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (а.с. 38) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044, площею 0,2727 га на вул. Бучми, 60 у Покровському районі Товариством з обмеженою відповідальністю «Пивна Ліга» за період з 21.02.2022 по 28.03.2024 задекларовано та сплачено 0,00 грн.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, враховуючи, що в процесі розгляду справи відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами його невірність, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок, наведений позивачем, здійснений вірно.

V. Висновки Суду

Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.

На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка має комунальну форму власності та визначені межі, її нормативна грошова оцінка станом на 2024 рік згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок становить 3 347 937,90 грн.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі 22 139,60 грн здійснено на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням фактичного користування відповідачем у спірний період з 09.01.2024 по 28.03.2024.

Враховуючи викладене, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 22 139,60 грн - безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044, площею 0,2727 га за період з 09.01.2024 по 28.03.2024.

VІ. Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивна Ліга" (50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Бучми, будинок 60; ідентифікаційний код 37005109) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, будинок 1; ідентифікаційний код 33874388) 22 139,60 грн (двадцять дві тисячі сто тридцять дев`ять гривень 60 копійок) - безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:04:086:0044, площею 0,2727 га за період з 09.01.2024 по 28.03.2024 та 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно із частиною 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 01.06.2026

Суддя Т.В. Іванова