Рішення № 137024031, 20.05.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2026 р. Cправа № 902/344/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури (22800, Вінницька область, місто Немирів, вулиця Шевченка, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача - Північного офісу Держаудитслужби (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 18, ідентифікаційний код юридичної особи 40479560) в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (21100, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 7, код ЄДРПОУ ВП: 40919605)

до відповідача-1 - Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21021, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 122, ідентифікаційний код юридичної особи 01880670)

до відповідача-2 - Вінницької районної державної (військової) адміністрації (21016, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 04050975)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, ідентифікаційний код юридичної особи 21602826)

про визнання недійсним договору та стягнення 2 483 649,22 гривень

за участю:

прокурор Суходоля М.В. згідно посвідчення

представник позивача не з`явився

представника відповідача-1 адвокат Дибов О.В., згідно ордеру

представник відповідача-2 не з`явився

представник третьої особи не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 24.03.2025 року надійшла позовна заява № 54-1123-25 від 18.03.2025 (вх. № 368/25 від 24.03.2025) керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області до Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" та до Вінницької районної державної (військової) адміністрації, у якій прокурор просить визнати недійсним договір про закупівлю товарів за державні кошти №20 від 20.11.2017 зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами №1 від 22.11.2017, №35 від 08.12.2018, №1 від 29.12.2017, №2 від 17.01.2018, №3 від 18.01.2018, укладений між Відділом освіти Погребищенської районної державної адміністрації та ПрАТ "Вінницяоблпаливо" та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" на користь Вінницької районної військової адміністрації 2 483 649,22 грн, а з Вінницької районної військової адміністрації одержані нею за рішенням суду 2 483 649,22 грн. стягнути в дохід держави.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 31.03.2025 судом постановлено позовну заяву № 54-1123-25 від 18.03.2025 (вх. № 368/25 від 24.03.2025) залишити без руху із встановленням прокурору строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

До суду від прокурора 11.04.2025 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 15.04.2025 судом відкрито провадження у справі № 902/344/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.05.2025.

17.04.2025 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 17.04.2025 (вх. № 01-34/4066/25 від 17.04.2025) у якому останній заперечив щодо заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

18.04.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 18.04.2025 (вх. № 01-34/4110/25 від 18.04.2025).

18.04.2025 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 18.04.2025 (вх. № 01-34/4111/25 від 18.04.2025) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

21.04.2025 від прокурора на електронну та на поштову адресу суду надійшла відповідь на відзив № 54-1508-25 від 18.04.2025 (вх. № 01-34/4139/25 та вх. № 01-34/4163/25 від 21.04.2025).

29.04.2025 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 29.04.2025 (вх. № 01-34/4499/25 від 29.04.2025) у якому останній заперечив щодо заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

01.05.2025 та 02.05.2025 на електронну та на поштову адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив № 54-1609-25 від 30.04.2025 (вх. № 01-34/4635/25 від 01.05.2025 та вх. № 01-34/4698/25 від 02.05.2025).

05.05.2025 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив № б/н від 02.05.2025 (вх. № 01-34/4717/25 від 05.05.2025).

09.05.2025 та 13.05.2025 на електронну та на поштову адресу суду від прокурора надійшли пояснення № 54-1701-25 від 08.05.2025 (вх. № 01-34/4945/25 від 09.05.2025 та вх. № 01-34/5110/25 від 13.05.2025).

Ухвалою суду від 15.05.2025 року зупинено провадження у справі № 902/344/25 за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області до Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" та Вінницької районної державної (військової) адміністрації про визнання недійсним договору та стягнення 2 483 649,22 гривень до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 922/3456/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого перегляду та запропоновано учасникам справи після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, письмово повідомити про це господарський суд.

09.01.2026 року від керівника Немирівської окружної прокуратури надійшла заява про поновлення провадження у справі (вх.№ 01-34/203/26 від 09.01.2026).

Ухвалою від 15.01.2026 судом провадження у справі № 902/344/25 поновлено та призначено підготовче судове засідання у справі № 902/344/25 на 27.01.2026 о 12:30 год.

19.01.2026 до суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення № б/н від 19.01.2026 (вх. № 01-34/514/26 від 19.01.2026).

27.01.2026 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 26.01.2026 (вх. № 01-34/853/26 від 27.01.2026) про розгляд справи у підготовчому засіданні за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 27.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі № 902/344/25, призначено справу № 902/344/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 03.03.2026 року о 10:00 год.

02.03.2026 року до суду від прокурора надійшло клопотання (вх.№ 01-30/2113/26 від 02.03.2026) про зупинення провадження у справі № 902/344/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 910/20111/23.

У судовому засіданні 03.03.2026 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляди справи №902/344/25 по суті до 11:00 год. 23.03.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

23.03.2026 до суду від прокурора надійшло клопотання № б/н від 23.03.2026 (вх. № 01-30/2860/26 від 23.03.2026) про перехід зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження та про зупинення провадження у справі № 902/344/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/20111/23.

У судовому засіданні 23.03.2026 прокурор просив залишити без розгляду клопотання від 02.03.2026 (вх.№ 01-30/2113/26 від 02.03.2026) про зупинення провадження у справі.

За наслідками розгляду цього клопотання, суд постановив ухвалу про залишення без розгляду клопотання прокурора від 02.03.2026 (вх.№ 01-30/2113/26 від 02.03.2026) про зупинення провадження, яку занесено до протоколу судового засідання.

Також прокурор підтримав клопотання № б/н від 23.03.2026 (вх. № 01-30/2860/26 від 23.03.2026) про перехід зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження та про зупинення провадження у справі № 902/344/25.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року клопотання Немирівської окружної прокуратури № б/н від 23.03.2026 (вх. № 01-30/2860/26 від 23.03.2026) про перехід зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження та про зупинення провадження у справі № 902/344/25 задоволено. Постановлено повернутися зі стадії розгляду справи № 902/344/25 по суті до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні та зупинено провадження у справі № 902/344/25 за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області до Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" та Вінницької районної державної (військової) адміністрації про визнання недійсним договору та стягнення 2 483 649,22 гривень до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/20111/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого перегляду.

14.04.2026 року від представника Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" надійшла заява від 14.04.2026 (вх.№ 01-30/3614/26 від 14.04.2026) про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 20.04.2026 судом провадження у справі № 902/344/25 поновлено та призначено підготовче судове засідання у справі № 902/344/25 на 29.04.2026 о 12:00 год.

Ухвалою від 29.04.2026 закрито підготовче провадження у справі № 902/344/25, призначено справу № 902/344/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 20.05.2026 року о 10:00 год.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися прокурор та представник відповідача-1. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені ухвалою від 29.04.2026, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасники справи були належним чином повідомлені про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, натомість останні у свою чергу не скористалася наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників справи.

Судом враховано також заяву позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Представник відповідача-1 проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час проголошення вступної та резолютивної частин рішення суду. Після перерви судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Суть спору:

Керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області звернувся до Господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" та до Вінницької районної державної (військової) адміністрації про визнання недійсним договору про закупівлю товарів за державні кошти №20 від 20.11.2017 зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами №1 від 22.11.2017, №35 від 08.12.2018, №1 від 29.12.2017, №2 від 17.01.2018, №3 від 18.01.2018, укладеного Відділом освіти Погребищенської районної державної адміністрації та Приватним акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо", стягнення з Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" на користь Вінницької районної військової адміністрації 2 483 649,22 грн. та стягнення з Вінницької районної військової адміністрації одержані нею за рішенням суду 2 483 649,22 грн. в дохід держави.

На обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що за наслідками оголошеної 13.10.2017 року Відділом освіти Погребищенської районної державної адміністрації закупівлі за предметом: ДК 021:2015: 09110000-3 Тверде паливо - Вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 та марки ДГЖАКОМ 13-100 переможцем закупівлі визнано Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо".

20.11.2017 між Відділом освіти Погребищенської районної державної адміністрації та ПрАТ "Вінницяоблпаливо" укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №20 від 20.11.2017, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити покупцю: "ДК 021:2015: 09110000-3 Тверде паливо - Вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 та марки ДГЖАКОМ 13-100 (надалі по тексту - Товар), зазначений у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, а покупець взяв на себе зобов`язання прийняти і оплатити такий товар.

Прокурор зазначив, що умови договору сторонами виконано та здійснено оплату за рахунок коштів місцевого бюджету на загальну суму 2 483 649,22 гривень.

У якості правових та фактичних підстав позовних вимог про визнання недійсним договору закупівлі прокурор посилається на встановлене рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.09.2022 № 60/32-р/к порушення ПрАТ "Вінницяоблпаливо" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі Відділом освіти Погребищенської районної державної адміністрації товару (ідентифікатор закупівлі UА-2017-10-13-002503-а).

Прокурор зазначив, що дії ПрАТ "Вінницяоблпаливо" та іншого учасника закупівлі - ТОВ "Виробниче підприємство Ролікон", які полягають в узгодженні своєї поведінки під час підготовки та участі у відкритих торгах UА-2017-10-13-002503-а є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів.

Прокурор стверджує, що в діях переможця закупівлі ПрАТ "Вінницяоблпаливо" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення Відділом освіти Погребищенської районної державної адміністрації зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договору про закупівлю товару за державні кошти.

За доводами прокурора договір про закупівлю товару за державні кошти №20 від 20.11.2017, укладений за підсумками тендеру, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ПрАТ "Вінницяоблпаливо" на підставі статей 203, 215, 228 ЦК України.

Щодо застосування наслідків недійсного правочину прокурор зазначив, що ПрАТ "Вінницяоблпаливо", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору про закупівлю товару за державні кошти №20 від 20.11.2017 з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в загальній сумі 2 483 649,22 грн.

За твердженням прокурора такі дії свідчать про наявність у ПрАТ "Вінницяоблпаливо" умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку. За позицією прокурора, враховуючи наявність умислу лише у ПрАТ "Вінницяоблпаливо" як сторони оспорюваного договору, одержані ним 2 483 649,22 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані останньою за рішенням суду кошти підлягають стягненню в дохід держави.

Відповідач-1 у відзиві проти позову заперечив, зауважив, що на переконання ПрАТ "Вінницяоблпаливо" позовна заява прокурора не містить обґрунтованих підстав його звернення до суду, не містить належних та достатніх доказів такого представництва (наприклад, притягнення керівника суб`єкта владних повноважень до юридичної відповідальності за протиправне "не здійснення захисту" суб`єктом владних повноважень або "неналежність" такого захисту).

На думку відповідача-1, прокурором не доведено наявність порушеного права чи інтересів держави у цій справі, права звернення до суду в інтересах держави з предметом позову щодо визнання недійсним договору публічних закупівель та застосування наслідків передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, які передбачають, що "при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави".

Відповідач-1 зауважив щодо виокремлення меж повноважень органів державної влади по контролю в сфері публічних закупівель, зазначивши, що у відносинах із господарюючими суб`єктами, в тому числі і з відповідачами у цій справі, повноваження держави в особі управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області не є абсолютними та обмежуються ст. 5 ЗУ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та ст. 8 ЗУ "Про публічні закупівлі"; дотримання суб`єктами господарювання антимонопольного законодавства до сфери контролю Держаудитслужби не входить; Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України також не наділено абсолютною державною владою, а згідно законодавчо розподілених повноважень наділено лише частиною державних владних повноважень; результати розслідування Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не містять (не можуть містити) досліджень, висновків щодо дій відповідачів під час укладання та виконання умов спірного договору.

На переконання відповідача-1, виходячи з предмету спору саме неправомірні дії відповідачів під час укладання та виконання спірного договору мають бути головним предметом доказування та дослідження у цій справі. Однак, інших доказів про наявність умислу у ПрАТ "Вінницяоблпаливо" діяти всупереч інтересам держави під час укладання, виконання спірного договору прокурором до позовної заяви та матеріалів справи не додано.

Також відповідач-1 зауважив, що публічна закупівля за спірним договором була ініційована та проведена замовником на авторизованому електронному майданчику публічних закупівель у спосіб відкритих торгів, який забезпечує максимальну відкритість, доступність процедури та найвищій рівень забезпечення конкурентного середовища. Відповідачем було запропоновано ціну на предмет закупівлі, яка відповідає нижчому рівну оптових ринкових цін на аналогічний товар та підвищення цін на товар закупівлі відбувалось з причин підвищення ринкових цін на товар. Укладаючи спірний договір сторони погодили всі істотні умови господарського договору передбачені чинним законодавством та умовам тендерної закупівлі. Предмет закупівлі та його ціна відповідають умовам тендерної закупівлі. Зміни до договору прийняті сторонами договору в межах чинного законодавства. Будь-яких порушень під час укладання та виконання умов договору з боку відповідачів не було. Наведені обставини на переконання відповідача-1 свідчать про відсутність у діях ПрАТ "Вінницяоблпаливо" протиправних дій, відсутності завданої шкоди іншій стороні спірного договору Відділу освіти Погребищенської районної державної адміністрації під час укладання та виконання спірного договору, відсутності в діях ПрАТ "Вінницяоблпаливо" умислу діяти всупереч інтересам держави, відсутності фактів порушення інтересів держави.

Відповідач-1 зазначив, що висновки Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладені ним у рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.09.2022р. №60/32-р/к є припущеннями, та будь-які наступні висновки або рішення не можна вважати об`єктивними та такими, що доводять вину ПрАТ "Вінницяоблпаливо" у вчиненні антиконкурентних дій, у змові з іншим учасником торгів ТОВ ВП "Ролікон" метою яких є спотворення результатів публічних торгів; вказане рішення не доводить обставини, що зміст спірного договору №20 від 20.11.2017 та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Крім того, відповідач-1 зауважив, що замовником було використано отриманий по спірному договору товар, водночас з урахуванням діючих цін на вугілля кам`яне сума, яка підлягає поверененню ПрАТ "Вінницяоблпаливо" буде більшою ніж вартість здійсненої закупівлі, що покладе додатковий тягар на державний бюджет.

З урахуванням наведеного, відповідач-1 просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 у відзиві проти позову заперечив, зазначив, що на момент проведення відкритих торгів, визначення переможця, укладення та виконання договору №20 від 20.11.2017, Відділ освіти Погребищенської районної державної адміністрації в межах своїх повноважень не знав та не міг дізнатися про антиконкурентні дії ПрАТ "Вінницяоблпаливо" та ТОВ "Виробниче підприємство Ролікон" та діяв згідно Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідач-2 зауважив, що при вирішенні питання про визнання недійсним договору про закупівлю товарів №20 від 20.11.2017 року (зі змінами та доповненнями) між Відділом освіти Погребищенської районної державної адміністрації та ПрАТ "Вінницяоблпаливо" Вінницька районна військова адміністрація покладається на розгляд суду, проте не вважає себе відповідачем у справі №902/344/25.

Прокурор у відповіді на відзив ПрАТ "Вінницяоблпаливо" щодо підставності звернення до суду із цим позовом зауважив, що обставина не звернення Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області до суду починаючи з першого запиту прокурора з відповідним позовом свідчить про те, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави; унаслідок нездійснення вказаним органом належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними; на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" окружною прокуратурою 17.03.2025 надіслано на адресу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області за вихідним №54/1079вих-25 лист щодо звернення прокуратурою до суду з цим позовом та у прокурора виникло право та обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Також прокурор зазначив, що порушення вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, учасниками закупівель нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України та публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг; пред`явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ПрАТ "Вінницяоблпаливо" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання робіт за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Можливе протиправне отримання відповідачем бюджетних коштів, тривале їх неповернення, вказує на наявність порушень державних інтересів. Отже, в зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органів уповноважених здійснювати захист даних правовідносинах.

Щодо доказів умислу ПрАТ "Вінницяоблпаливо" діяти протиправно під час укладення чи виконання договору прокурор зазначив, що ПрАТ "Вінницяоблпаливо" було отримано листа з копією рішення адміністративної колегії ПМТВ АМКУ № 60/32-р/к від 28.09.2022 у якому АМКУ виснувано щодо антиконкурентних узгоджених дій між ПрАТ "Вінницяоблпаливо" та ТОВ "Ролікон" 03.10.2022 та на виконання рішення від 28.09.2022 № 60/32-р/к сплатило штраф до Державного бюджету України у розмірі 330 000,00 гривень та не оскаржувало його в судовому порядку. Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", таке рішення є обов`язковим для виконання та має презумпцію правомірності. Таким чином, договір №20 від 20.11.2017, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства з умислу ПрАТ "Вінницяоблпаливо" на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Щодо недоцільності визнання договору недійсним, оскільки його істотні умови погоджено та виконано прокурор зауважив, що на виконання договору №20 від 20.11.2017 зі змінами та доповненнями, Відділом освіти Погребищенської районної державної адміністрації на рахунок ПрАТ "Вінницяоблпаливо" перераховано 2 483 649,22 грн. ПрАТ "Вінницяоблпаливо", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору про закупівлю товару за державні кошти №20 від 20.11.2017 з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в загальній сумі 2 483 649,22 грн. Наведене, на переконання прокурора свідчить про наявність у ПрАТ "Вінницяоблпаливо" умислу на укладення спірного договору, що суперечать інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку. Ураховуючи наявність умислу лише у ПрАТ "Вінницяоблпаливо" як сторони оспорюваного договору, одержані нею 2 483 649,22 грн за цим правочином повинні бути повернуті Відділу освіти Погребищенської районної державної адміністрації, як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти стягнутими в дохід держави.

Щодо посилань на невідповідність змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України практиці ЄСПЛ прокурор зауважив, що відступ окремої колегії суддів від попередньої правової позиції Верховного Суду не має прецедентної сили до моменту формалізації правового висновку Великою Палатою. Зазначений відступ є лише оцінкою конкретного складу суду, яка не змінює обов`язковість чинної правової позиції ВС, викладеної у постанові у справі №914/1507/23 від 17.10.2024.

Прокурор у відповіді на відзив Вінницької районної військової адміністрації зауважив, що ТОВ "Виробниче підприємство Ролікон" не є стороною спірного договору, не брало участі в його укладенні, не здійснювало поставку товару та не отримувало бюджетні кошти в межах цього договору, тому не є належним відповідачем у розумінні ст. 45 ГПК України та твердження відповідача про необхідність залучення ТОВ "Виробниче підприємство Ролікон" є необгрунтованими.

Щодо доводів відповідача-2 про необхідність залучення Відділу освіти Погребищенської районної державної адміністрації у цій справі прокурор зазначив, що на момент звернення прокурора з позовною заявою Вінницька районна військова адміністрація є правонаступником Відділу освіти Погребищенської РДА та виступає належним відповідачем у справі.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що управління отримало звернення прокурора щодо можливих порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення закупівлі UА-2017-10-13-002503-а та за результатами розгляду зазначеного звернення, управління листом від 29.01.2025 повідомило, що відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 25.12.2015 №922-УІІІ "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його дії, однак згідно з інформацією, розміщеною в електронній системі закупівель, за результатами проведеної Відділом освіти Погребищенської райдержадміністрації процедури закупівлі кам`яного вугілля (UА-2017-10-13-002503-а) укладено договір з ПрАТ "Вінницяоблпаливо" від 20.11.2017 №20, фінансові зобов`язання за яким виконувалися у період з 20.11.2017 по 31.03.2018.

Позивач також зауважив, що Відділ освіти Погребищинської райдержадміністрації, як юридична особа з 20.01.2021 припинив свою діяльність; твердження органів прокуратури щодо не зазначення управлінням своєї позиції щодо наміру вжиття заходів, шляхом звернення до суду з позовом не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки управлінням у листі від 29.01.2025 повідомлено щодо відсутності повноваження на оскарження (визнання недійсними) у судовому порядку договорів, укладених за результатами проведених закупівель.

З посиланням на пункт 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України" позивач зазначив, що управлінням не здійснено заходів державного фінансового контролю; водночас оприлюднення звіту про виконання договору є завершальною стадією процедури закупівлі та свідчить про те, що договір виконано, що унеможливлює орган державного фінансового контролю реалізувати повноваження з проведення моніторингу процедури закупівлі та в подальшому здійснити будь-які заходи щодо захисту інтересів держави; за наслідками здійснення моніторингу процедури закупівлі, норми статті 8 Закону №922 не передбачають вжиття таких заходів як звернення органами державного фінансового контролю до суду чи звернення до інших правоохоронних органів щодо спонукання до вчинення певних дій.

Третя особа у письмових поясненнях по суті спору зазначила, що контроль у сфері закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та статтею 8 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що Державна аудиторська служба України є органом, який здійснює саме фінансовий контроль при моніторингу публічних закупівель. З посиланням на практику Верховного Суду третя особа зауважила, що на переконання Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель та прокурором вірно визначено Північний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північого офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, як особу, в інтересах якої він звернувся до суду за захистом порушеного інтересу держави в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Водночас, третьою особою зазначено, що позовна заява містить ряд висновків щодо конкурентного середовища та забезпечення останнього, викладених у судовій практиці Верховного Суду, що не стосується правовідносин у цій справі та стосуються застосування саме приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції" у справах щодо оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, а не у справах за зверненням органів прокуратури в інтересах держави до суду.

Щодо визначення у справі № 902/344/25 Вінницької районної військової адміністрації Вінницької області відповідачем, третьою особою зауважено, що Вінницька районна військова адміністрація Вінницької області не була стороною в антимонопольній справі, натомість, відповідачами у справі № 16/60/16-рп/к.21 є ПрАТ "Вінницяоблпаливо" та ТОВ "Виробниче підприємство Ролікон".

З посиланням на статті 60, 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" третьою особою зазначено, що рішення № 60/32-р/к у судовому порядку не оскаржувалось, на перегляді та перевірці в органах Антимонопольного комітету України не перебуває та повідомлено, що станом на день подання пояснень, судом або Північним МТВ АМК України дія рішення від 28.09.2022 № 60/32-р/к не зупинялась.

На обгрунтування своїх правових позицій учасниками справи подавалися пояснення, додаткові пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

13.10.2017 року Відділ освіти Погребищенської районної державної адміністрації в електронній системі закупівель «Prozorro» опублікував оголошення про проведення відкритих торгів UA-2017-10-13-002503-а за предметом закупівлі: «Вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 (або еквівалент) та марки ДГЖАКОМ 13-100» у кількості 630 тн та очікуваною вартістю предмета закупівлі 2006 000,00 гривень.

Згідно реєстру отриманих замовником тендерних пропозицій та протоколу розкриття тендерних пропозицій, тендерні пропозиції надали ТОВ "Виробниче підприємство Ролікон" та ПРАТ "Вінницяоблпаливо".

За наслідками розгляду тендерних пропозицій ПРАТ "Вінницяоблпаливо" визнано переможцем з ціновою пропозицією 2 006 000 гривень (т. 1 а.с. 28-32).

За результатами проведеної закупівлі 20.11.2017 між Відділом освіти Погребищенської районної державної адміністрації (далі-замовник) та ПРАТ "Вінницяоблпаливо" (далі - учасник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти згідно пункту 1.1 якого учасник зобов`язався у 2017 році передати у власність товар: ДК 021:2015: 09110000-3 Тверде паливо - Вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 та марки ДГЖАКОМ 13-100 згідно специфікації затвердженої замовником, а замовник зобов`язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (т. 1 а.с. 32-37).

Положеннями пункту 1.2. сторони погодили, що учасник надає замовникові товар, а замовник отримує товар та сплачує вартість товару за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно пункту 3.1 договору ціна договору становить 2 006 000 грн. без ПДВ.

За змістом пунктів 5.1., 5.2. договору строк постачання товарів: з 20 листопада 2017 по 31 грудня 2017 р. Місце постачання: Вінницька область, загальноосвітні школи Погребищенського району.

За умовами пункту 10.1. договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 р.

Відповідно до умов договору 20.11.2017 року сторонами підписано специфікацію до договору (Додаток № 1), якою погоджено найменування товару, його кількість, ціну за 1 тонну та загальну вартість товару (т. 1 а.с. 37).

22.11.2017 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої сторони домовилися зменшити кількість товару та його загальну вартість до 1 923 000 грн. Інші умови договору залишилися без змін (т. 1 а.с. 38).

08.12.2017 сторонами укладено додаткову угоду №35, за змістом пункту 1 якої сторони погодили збільшити вартість товару за тонну не більше як на 10% та викласти специфікацію (додаток № 1) у новій редакції (т. 1 а.с. 39-40).

29.12.2017 сторонами укладено додаткову угоду №1 згідно пункту 1 якої сторонами внесені зміни до пункту 10.1 договору щодо продовження дії договору до 31 березня 2018 року, на строк достатній для проведення закупівлі на початок 2018 року (т. 1 а.с. 41).

17.01.2018 року сторонами укладено додаткову угоду №2 за змістом якої сторонами погоджено додаткову поставку вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 у кількості 109,3 тон за ціною 3 520 грн на загальну суму 384 736 грн (т. 1 а.с. 42).

18.01.2018 сторонами укладено додаткову угоду №3, якою сторонами погоджено зменшити кількість вугілля кам`яного марки ДГ 13-100, збільшено ціну за 1 тонну цього вугілля та погоджено загальну вартість поставки у сумі 384733,54 грн. кам`яного марки ДГ 13-100, визначивши загальну кількість у розмірі 99,363 тон за ціною 3872 грн на загальну суму 384 733,54 грн. (т. 1 а.с. 43).

Прокурор у позові зазначив, що умови договору про закупівлю сторонами виконано у повному обсязі та замовником за поставлений товар на користь ПРАТ "Вінницяоблпаливо" здійснено оплату за рахунок коштів місцевого бюджету у загальній сумі 2 483 649,22 гривень, що підтверджується наданими виписками по трасакціям (т. 1 а.с. 44-51).

Обставина виконання договору сторонами визнається.

Із матеріалів справи вбачається, що 28 вересня 2022 року Адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 16/60/16-рн/к.21 прийнято рішення № 60/32-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (т. 1 а.с. 52-86).

За змістом розділу 7 рішення, під час підготовки та участі в торгах, у тому числі за процедурою закупівлі-8 (UA-2017-10-13-002503-а) учасники ПРАТ "Вінницяоблпаливо" та ТОВ "Виробниче підприємство Ролікон" узгоджували свою поведінку, що полягало у вчиненні дій, викладених у пункті 186 рішення, сукупність яких за висновком Адміністративної колегії є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів.

Згідно пункту 22 резолютивної частини рішення визнано, що приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" та товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Ролікон" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, тендерів під час участі у процедурі електронних торгів: «Вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 (або еквівалент) та марки ДГЖАКОМ 13-100», ідентифікатор закупівлі UA-2017-10-13-002503-а.

Згідно пункту 23 резолютивної рішення за вчинення порушення, вказане у пункті 22 резолютивної частини рішення відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" накладено штраф у розмірі 30 000,00 гривень.

Листом від 28.01.2025 № 60-02/67е Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відповідь на лист Немирівської окружної прокуратури від 20.01.2025 № 54-259-25 повідомило, що рішення № 60/32-р/к ПРАТ "Вінницяоблпаливо" та ТОВ "Виробниче підприємство Ролікон" не оскаржувалося.

Щодо отримання рішення повідомило, що витяг з рішення було направлено на адресу ТОВ "Виробниче підприємство Ролікон" та ПРАТ "Вінницяоблпаливо" листами від 28.09.2022 № 60-02/3007 та від 28.09.2022 № 60-02/3009. ПРАТ "Вінницяоблпаливо" отримало вказаний лист 03.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Щодо сплати накладених штрафів Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило, що ПРАТ "Вінницяоблпаливо" на виконання рішення від 28.09.2022 № 60/32-р/к сплатило накладені штрафи до Державного бюджету України у розмірі 330 000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 19.10.2022 № 10119 (т. 1 а.с. 87-93).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Відділ освіти Погребищенської районної державної адміністрації перебуває в стані припинення.

Відповідно до листа Вінницької районної військової адміністрації від 04.03.2025 № 01-35/381 та долучених до нього розпоряджень, передавального акту правонаступником Відділу освіти Погребищенської РДА є Вінницька районна державна адміністрація (т. 1 а.с. 117-132).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача-1, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Предметом позову в цій справі є матеріально - правові вимоги прокурора в інтересах позивача до відповідачів про визнання недійсним договору про закупівлю товарів за державні кошти №20 від 20.11.2017 зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами №1 від 22.11.2017, №35 від 08.12.2018, №1 від 29.12.2017, №2 від 17.01.2018, №3 від 18.01.2018, укладеного між Відділом освіти Погребищенської районної державної адміністрації та Приватним акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо", стягнення з Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" на користь Вінницької районної військової адміністрації 2 483 649,22 грн. та стягнення з Вінницької районної військової адміністрації одержаних нею за рішенням суду 2 483 649,22 грн. в дохід держави.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18, відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).

Положеннями частини 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

За змістом статті 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов`язання щодо усунення порушення.

Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.

Пунктом 8 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Підпунктом 9 пункту 4 Положення "Про Державну аудиторську службу України" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Держаудитслужба є органом, який наділений повноваженнями на здійснення заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також на звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Подібні висновки Верховного Суду щодо наявності повноважень на звернення до суду Держаудитслужби та її підрозділів, а отже і прокурора в інтересах держави в їх особі, у разі не виконання вимог щодо усунення порушень законодавства, виявлених за результатами моніторингу закупівель, викладені, зокрема у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 906/296/18.

Отже, у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю у сфері публічних закупівель та реагування на порушення законодавства у цій сфері є Держаудитслужба, повноваження якої на відповідній території реалізуються Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Вінницькій області.

Із матеріалів справи вбачається, що Немирівська окружна прокуратура листом № 54-262-25 від 20.01.2025 повідомила Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про встановлення обставин порушення інтересів держави під час укладення спірного договору за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників та про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ПРАТ «Вінницяоблпаливо» та просила повідомити щодо вжитих чи запланованих заходів стосовно визнання недійсним спірного договору та про результати вжитих заходів повідомити прокуратуру.

Суд зауважує, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Із матеріалів справи убачається, що компетентний орган, будучи обізнаним про обставини можливого порушення інтересів держави, самостійно заходів судового захисту не вжив.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області не було самостійно вжито заходів щодо захисту інтересів держави. Такі дії обгрунтовано розцінені прокурором як бездіяльність компетентного органу.

Листом від 17.03.2025 № 54-1080 вих-25 Немирівська окружна прокуратура у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про намір звернутися до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання недійсним оспорюваного договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності договору (т. 1 а.с. 143).

Зважаючи на докази, подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, суд вважає обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області у цій справі.

Щодо правової кваліфікації спірних правовідносин судом враховано таке.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсним договору про закупівлю товарів за державні кошти №20 від 20.11.2017 зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами №1 від 22.11.2017, №35 від 08.12.2018, №1 від 29.12.2017, №2 від 17.01.2018, №3 від 18.01.2018, укладеного між Відділом освіти Погребищенської районної державної адміністрації та Приватним акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо", стягнення з Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" на користь Вінницької районної військової адміністрації 2 483 649,22 грн., та стягнення з Вінницької районної військової адміністрації одержаних нею за рішенням суду 2 483 649,22 грн. в дохід держави.

Згідно статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно пункту 25 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Приписами пункту 6 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частин 1-2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1, 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положення статті 203 ЦК України містять загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України, а правові наслідки недійсності правочину - статтею 216 ЦК України.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На обгрунтування підстав визнання недійсним договору прокурор зазначив, що зміст спірного правочину суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки укладення договору стало можливим внаслідок антиконкурентних узгоджених дій учасників закупівлі.

На підтвердження фактичних підстав позову прокурор посилається на рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/32-р/к від 28 вересня 2022 року у справі № 16/60/16-рн/к.21 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким встановлено факт вчинення ПРАТ "Вінницяоблпаливо" та ТОВ "Виробниче підприємство Ролікон" порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, тендерів під час участі у процедурі електронних торгів: «Вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 (або еквівалент) та марки ДГЖАКОМ 13-100», ідентифікатор закупівлі UA-2017-10-13-002503-а.

З огляду на обставини встановлені рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, прокурор вважає, що право на укладення договору за результатами торгів одним з учасників - ПРАТ "Вінницяоблпаливо" одержано не на конкурентних засадах, чим спотворено результати торгів.

Прокурор зазначив, що через вчинення ПРАТ "Вінницяоблпаливо" та ТОВ "Виробниче підприємство Ролікон" антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Прокурор стверджує, що узгоджений характер дій ПРАТ "Вінницяоблпаливо" указує як на усвідомлення їх протиправності (порушення цими діями правил здійснення господарської діяльності), так і на передбачуваність і бажання настання наслідків від них (усунення конкуренції з метою протиправного отримання права на укладення договору). Вольова спрямованість антиконкурентних узгоджених дій зазначеного суб`єкта господарювання свідчить про їх умисність.

За доводами прокурора в діях переможця закупівлі ПРАТ "Вінницяоблпаливо" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та завідомо суперечлива мета дій ПРАТ "Вінницяоблпаливо" полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

За позицією прокурора, договір про закупівлю товару №20 від 20.11.2017, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ПрАТ "Вінницяоблпаливо" на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Щодо застосування наслідків недійсності правочину, прокурор зазначив, що враховуючи наявність умислу лише у ПРАТ "Вінницяоблпаливо" як сторони оспорюваного договору, одержані ним 2 483 649,22 грн за цим правочином повинні бути повернуті замовнику як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти підлягають стягненню в дохід держави.

Згідно статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються, зокрема за принципами добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, недискримінації учасників, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій.

Положеннями пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що антиконкурентними узгодженими діями визнаються, зокрема узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до пункту 1 статті 50 цього Закону такі дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, за яке законом передбачено відповідальність.

Враховуючи предмет та підстави позову, обставини справи, суд має встановити чи є спірний правочин, таким що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

За змістом частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, для застосування приписів частини 3 статті 228 ЦК України прокурор у цій справі мав довести, що оспорюваний правочин є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.

Суд зауважує, що у законодавстві нормативне визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства" відсутнє, як і відсутні законодавчо закріплені єдині критерії, принципи, засади їх визначення.

Разом з тим поняття "інтерес" є ширшим, адже охоплює такі конструкції, як "охоронюваний законом інтерес", "публічний інтерес", "суспільний інтерес" тощо.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 наведено визначення поняття "охоронюваний законом інтерес": у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2026 у справі № 921/386/23 зазначив, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є, зокрема спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17, від 16.03.2021 у справі № 910/15424/19.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства за частиною 3 статті 228 ЦК України є наявність наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Отже, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. На це звертає увагу Верховний Суд у постановах від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20, від 23.11.2021 у справі № 904/2741/19, від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2026 у справі № 921/386/23 зазначив, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор не довів, що внаслідок укладення спірного правочину держава, територіальна громада понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар неналежної якості.

За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Провадження у справі №902/344/25 зупинялося до розгляду Верховним Судом справи № 922/3456/23 у подібних правовідносинах, яку було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків, викладених у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 та вирішення питання чи підлягає застосуванню до спірних відносин частина 3 статті 228 ЦК України, тобто чи є укладений правочин (договір на закупівлю світильників та освітлюваної арматури), таким що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (п.1 ст.50, ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Таким чином, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах є висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який підлягає врахуванню судом під час розгляду справи №902/344/25.

У постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України.

Ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, об`єднана палата Касаційного господарського суду, зокрема, сформулювала такі правові висновки:

"Щодо підстав для застосування до спірних відносин ч. 3 ст. 228 ЦК України

61. Предметом спору у справі, яка переглядається, є вимоги прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету СКП "Харківзеленбуд", оформленого протоколом від 13.11.2019 № 338, та Договору як таких, що вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору, шляхом стягнення з ПП "ЛСВ "Моноліт" на користь СКП "Харківзеленбуд" коштів, отриманих за результатами виконання договору про закупівлю товарів, у розмірі 2 370 000,00 грн, а з СКП "Харківзеленбуд" - в дохід державного бюджету (на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України).

62. СКП "Харківзеленбуд" у касаційній скарзі стверджувало, що для суб`єктів господарювання, які порушили норми Закону "Про захист економічної конкуренції", зокрема, у разі вчинення антиконкурентних узгоджених дій, чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (ст. 52 Закону "Про захист економічної конкуренції") та певні обмеження щодо прийняття участі у процедурах закупівлі протягом наступних трьох років після притягнення до відповідальності за вчинення таких дій (п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону "Про публічні закупівлі"), а відтак, намагання прокурора додатково стягнути з ПП "ЛСВ Моноліт" кошти за фактично виконаним належним чином договором є покладенням на останнього надмірної відповідальності.

63. Отже ключовим питанням цієї справи є наявність підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК.

64. Згідно з цією нормою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

65. Аналогічна за змістом норма містилася у ч. 1 ст. 208 ГК України (яка була чинною у період існування спірних відносин).

Щодо правової природи наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України

66. Стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції ЦК України, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 ст. 228 була доповнена ч.3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

67. Щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України неодноразово висловлювався ще Верховний Суд України, а після 2017 року - і Верховний Суд (постанови від 20.06.2018 у справі № 802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі № 2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі № 160/14095/21 від 13.11.2024 у справі № 911/934/23).

68. Наслідки, передбачені реченнями 2-3 ч. 3 ст. 228 ЦК, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин. Це єдина норма ЦК України, яка містить каральні заходи (санкції).

69. За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося і зробити його юридично незначущим.

70. Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.

71. Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно-правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.

72. У ч. 3 ст. 228 ЦК України передбачаються зовсім інші правові наслідки:

- які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину;

- ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину;

- ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватно-правових;

- наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна;

- ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків.

73. Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.

Щодо відповідності приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України критеріям ЄСПЛ щодо сумісності втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції

74. Вирішуючи питання щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України суд має враховувати що санкції, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

75. Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

76. Застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

77. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення".

89. Найбільш релевантною до справи, що переглядається, є справа "Kurban v. Turkey" (рішення від 24.11.2020, заява № 75414/10). Заявник разом з партнером уклали державний закупівельний контракт на виконання будівельних робіт і внесли відповідний завдаток (гарантію). Згодом органи влади виявили, що на момент участі в тендері проти заявника вже було порушено кримінальне провадження (пред`явлено обвинувачення) щодо маніпулювання попередніми державними закупівлями. На цій підставі національні органи скасували чинний контракт із заявником та конфіскували його завдаток. Заявник оскаржував конфіскацію завдатку як непропорційне втручання у право власності. ЄСПЛ визнав розірвання конфіскацію завдатку втручанням у право власності (ст.1 Першого протоколу), яке мало легітимну мету - захист публічних фінансів, запобігання змовам та забезпечення чесної конкуренції у сфері державних закупівель. Незважаючи на легітимну мету, Суд встановив порушення через непропорційність застосованого заходу. Національне законодавство вимагало виключення особи з тендеру, якщо їй пред`явлено обвинувачення (превентивний захід, спрямований на запобігання подальшим порушенням). Обвинувачення було зареєстровано ще до укладення контракту, але заявник не знав про це. Крім того, органи влади з великою затримкою повідомили про це тендерний орган і фактично самі дозволили заявнику укласти контракт. Скасувавши контракт і конфіскувавши завдаток після укладення та часткового виконання угоди, держава переклала на заявника фінансовий тягар власної адміністративної недбалості (несвоєчасного виконання своїх обов`язків з перевірки). Втручання було визнане надмірним, оскільки держава не змогла забезпечити належне виконання своїх обов`язків на ранньому етапі процедури. Суд також вважав, що навіть якщо розірвання договору було необхідним і неминучим, принцип справедливого балансу вимагав би принаймні застосування менш суворого заходу, що полегшив би фінансове навантаження на заявника, такого як повернення його гарантії та відшкодування частини або всіх його витрат.

90. ЄСПЛ вказав, що в конкретних обставинах цієї справи заявник мав принаймні законні очікування щодо можливості покладатися на договір і виконати його, а також очікувати повернення своєї гарантії, і це може розглядатися, для цілей ст. 1 Першого протоколу, як пов`язане з майновими правами, наданими заявнику за договором.

91. Враховуючи викладені вище висновки ЄСПЛ щодо конфіскації без вироку суду Об`єднана палата вважає, що у справі, яка переглядається, при застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК України, не було дотримано принципу пропорційності як щодо винного учасника правочину, так і щодо того учасника, який діяв добросовісно, виходячи з такого.

А. Щодо винної особи

92. У наведених вище справах ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.

93. Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

94. Отже, для застосування приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин (придбання світильників комунальним підприємством) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, прокурор цього не доводив, стверджував про порушення правил конкуренції, які мали місце під час проведення закупівлі.

95. Антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч. 3 ст. 228 ЦК України.

96. Прокурор не доводив, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

97. У справі "Kurban v. Turkey" (рішення від 24.11.2020, заява № 75414/10) ЄСПЛ звернув увагу на норми Директиви Європейського Союзу 2014/24/ЄС яка встановлює загальні правила, що застосовуються до укладення державних контрактів на закупівлю. Директива містить правила щодо обов`язкових та факультативних підстав для виключення економічного оператора з участі у процедурі закупівлі. В Директиві вказано, що державні контракти не повинні укладатися з економічними операторами, які брали участь у злочинній організації або були визнані винними у корупції, шахрайстві на шкоду фінансовим інтересам Союзу, терористичних злочинах, відмиванні грошей або фінансуванні тероризму (п.100 преамбули). Замовникам слід надати можливість виключати економічних операторів, які виявилися ненадійними, наприклад, через серйозні порушення, такі як порушення правил конкуренції (п.101 преамбули). Отже, порушення правил конкуренції віднесено Директивою до факультативних підстав виключення економічного оператора (на розсуд замовника закупівлі).

98. Також у цій справі ЄСПЛ вказав, що конфіскація без вироку суду (втрата завдатку, права виконувати договір та отримати оплату за вже виконані роботи, тобто права на покриття вже понесених витрат) є непропорційною у разі визнання недійсним договору, навіть укладеного з порушенням тендерної процедури (особою, яка не мала права брати участь у публічних закупівлях).

99. ЄСПЛ вказав, що навіть якщо розірвання договору було необхідним і неминучим, принцип справедливого балансу вимагав би принаймні застосування менш суворого заходу, що полегшив би фінансове навантаження на заявника, такого як повернення його гарантії та відшкодування частини або всіх його витрат.

100. Об`єднана палата вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦКУкраїни, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

101. Об`єднана палата звертає увагу на невідповідність норми ч. 3 ст. 228 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 ст. 228 ЦК України, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м`які наслідки - двосторонню реституцію та ч. 3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави".

103. Отже, колегія суддів у справі № 911/934/23 дійшла висновку про відсутність підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України як норми внутрішнього законодавства, що за своїм змістом створює підстави для непропорційного втручання держави в право власності приватних осіб, що суперечить приписам Першого протоколу до Конвенції. Такий висновок є загальним, базується на недоліках самої законодавчої норми (тобто він має застосовуватися незалежно від обставин конкретної справи).

104. Тим не менше, Об`єднана палата звертає увагу, що, незважаючи на тривалу публічну критику, ч. 3 ст. 228 ЦК України так і не була виключена з ЦК України, хоча її аналог у ГК України (ст. 208) втратив чинність у зв`язку з втратою чинності цим Кодексом в цілому у 2025 році. Крім того, питання щодо існування цієї норми наразі знаходиться на вирішенні законодавця (проєкт рекодифікації ЦК України) - за таких умов втручання суду у вирішення цього питання не може вважатися доцільним.

105. Враховуючи викладене, Об`єднана палата уточнює висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, таким чином:

При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Б. Щодо добросовісної сторони правочину

106. ЄСПЛ звертає увагу на важливість дотримання принципу пропорційності втручання і щодо добросовісного власника майна (у нашому випадку - добросовсної сторони правочину, СКП "Харківзеленбуд").

107. На перший погляд, приписи ч.3 ст.228 ЦК України свідчать про те, що втручання у право володіння майном добросовісного учасника правочину не відбувається, невинна особа не має зазнавати збитків через недійсний правочин, адже сторона має отримати від порушника назад своє майно, а з неї стягується в дохід держави лише те, що вона отримала від порушника.

108. Втім, Об`єднана палата вважає, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК України, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.

109. По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було.

110. По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа "Air Canada v. the United Kingdom").

111. Як у справі, що переглядається, так і у справі, від висновків у якій просять відступити, прокурор вочевидь для дотримання принципу пропорційності просив стягнути з добросовісної сторони не майно, отримане за правочином, а кошти, після того як вони будуть стягнуті з винної сторони (у цій справі - з ПП "ЛСВ "Моноліт" на корить СКП "Харківзеленбуд").

112. СКП "Харківзеленбуд" неодноразово стверджувало, що воно несе негативні наслідки від ухвалених судових рішень, оскільки грошові кошти не є речами з індивідуально визначеними ознаками, відтак, неможливо розрізнити власні кошти підприємства і кошти, стягнуті з винної сторони. Скаржник звертав увагу на неодноразове намагання виконати примусово відповідне рішення суду незалежно від того, чи отримані кошти з винної сторони на рахунок комунального підприємства. Отже, ухвалені судами у цій справі рішення означають не лише застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України всупереч її прямим приписам (Об`єднана палата погоджується з доводами скаржника, що при правильному застосуванні цієї норми з нього мали би бути стягнуті товари, отримані за правочином, тобто світильники, а не кошти), але й перекладення тягаря відповідальності на невинну сторону - стягнення з комунального підприємства грошових коштів без отримання ним коштів від винної сторони.

113. Більше того, прокурор стверджує про те, що завдяки порушенням законодавства про захист конкуренції постраждали інтереси держави. Враховуючи, що закупівлю товарів проводило комунальне підприємство за гроші територіальної громади, а не держави, то при спотворенні результатів торгів постраждалою є територіальна громада міста Харкова. Між тим, прокурор у позові просив стягнути кошти в дохід держави (до державного бюджету), а не бюджету міста Харкова (тобто територіальної громади, яка на думку прокурора постраждала від спотворення результату закупівель за комунальні кошти), що суперечить здоровому глузду і у сукупності з негативними майновими наслідками для комунального підприємства є очевидно непропорційним втручанням в право власності територіальної громади міста Харкова".

Отже, у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що норма частини 3 статті 228 ЦК не може бути застосована як правова підстава для визнання договору про закупівлю недійсним та застосування санкції, передбаченої цією нормою, у випадку порушення суб`єктом господарювання норм законодавства про захист конкуренції.

Під час розгляду цієї справи, суд враховує наведені вище правові висновки, викладені у справі № 922/3456/23, оскільки правовідносини у справі № 922/3456/23 та у справі, що розглядається з огляду на предмет та правові підстави позову, суб`єктний склад сторін, нормативно-правове регулювання (визнання договору недійсним на підставі частини 3 статті 228 ЦК України) є подібними.

При розгляді цього спору судом також взято до уваги, що ухвалою від 24.02.2026 Верховний Суд передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 910/20111/23 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Антимонопольний комітет України, про визнання недійсним укладеного відповідачами договору як такого, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, з умислу відповідача 2, та стягнення грошових коштів (частина третя статті 228 ЦК), тобто справу у подібних до цієї справи № 903/997/25 правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08.04.2026 справу № 910/20111/23 повернула відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. В зазначеній ухвалі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України при вчиненні правочину, що суперечить інтересам держави та суспільства, зокрема при порушенні суб`єктом господарювання чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, у тому числі законодавства про захист конкуренції, не має невизначеного законодавчого регулювання та вже вирішувалося Верховним Судом. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 сформулювала висновок щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, зазначивши, що ця норма може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.04.2026 також зауважила про те, що доводи про відсутність стабільності правозастосування та єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами не знайшли свого підтвердження, про що свідчить узгоджений підхід Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції після ухвалення об`єднаною палатою вказаної вище постанови. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд і повернення справи колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Судом установлено, що згідно пункту 22 резолютивної частини рішення Адміністративною колегією від 28 вересня 2022 року № 60/32-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" та товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Ролікон" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, тендерів під час участі у процедурі електронних торгів: «Вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 (або еквівалент) та марки ДГЖАКОМ 13-100», ідентифікатор закупівлі UA-2017-10-13-002503-а.

Згідно пункту 23 резолютивної частини рішення за вчинення порушення, вказане у пункті 22 резолютивної частини рішення відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" накладено штраф у розмірі 30 000,00 гривень.

Отже, уповноваженим державою органом за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" притягнуто до передбаченої законом відповідальності у вигляді накладення штрафу.

Водночас, застосування додаткового наслідку у вигляді визнання виконаного договору недійсним із подальшим стягненням коштів у дохід держави потребує окремого доведення передбачених цивільним законодавством підстав.

Доводи прокурора щодо наявності підстав для визнання недійсним спірного договору та застосування наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт встановлення рішенням органу Антимонопольного комітету України антиконкурентних узгоджених дій учасників процедури закупівлі не свідчить автоматично про те, що укладений за результатами такої закупівлі договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у розумінні частини 3 статті 228 ЦК України.

Для застосування вказаної норми прокурором мало бути доведено не лише порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а й наявність спрямованості правочину на порушення інтересів держави та суспільства, заподіяння державі майнової шкоди, переплати бюджетних коштів, отримання товару неналежної якості чи інші негативні наслідки для майнових інтересів держави. Однак, докази на підтвердження таких обставин у матеріалах справи відсутні.

Наразі, самі лише доводи щодо порушення конкурентного законодавства під час проведення закупівлі, без доведення причинно - наслідкового зв`язку між такими порушеннями та негативними наслідками для майнових інтересів держави, не можуть свідчити про вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За обставинами цієї справи прокурор не довів, що спірний договір про закупівлю товару № 20 від 20.11.2017 року суперечить інтересам держави та суспільства.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що спірний правочин був спрямований на порушення інтересів держави і суспільства у розумінні частини 3 статті 228 ЦК України та застосування передбачених цією нормою конфіскаційних наслідків за встановлених обставин не відповідає критерію пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та досліджені докази, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для визнання спірного договору про закупівлю товару № 20 від 20.11.2017 недійсним за статтею 228 ЦК України, а також для застосування особливого виду наслідків недійсності такого правочину, визначених частиною 3 статті 228 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Суд зауважує, що справу розглянуто у розумний строк, який був об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав та обов`язків.

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області до Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо", до Вінницької районної державної (військової) адміністрації про визнання недійсним договору про закупівлю товарів за державні кошти №20 від 20.11.2017 зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами №1 від 22.11.2017, №35 від 08.12.2018, №1 від 29.12.2017, №2 від 17.01.2018, №3 від 18.01.2018, укладеного між Відділом освіти Погребищенської районної державної адміністрації та Приватним акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо", стягнення з Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" на користь Вінницької районної військової адміністрації 2 483 649,22 грн. та стягнення з Вінницької районної військової адміністрації одержаних нею за рішенням суду 2 483 649,22 грн. в дохід держави задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 441 від 13.03.2025 сплачено судовий збір у розмірі 40 282,74 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 40 282,74 гривень покладаються на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на прокурора.

3. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 01 червня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Немирівській окружній прокуратурі; nemyrivprok02@gmail.com;

3-7 - Вінницькій обласній прокуратурі, позивачу, відповідачам, третій особі до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.