Рішення № 137022611, 01.06.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1922/26

Номер провадження 2/629/1098/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Олексенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області про усунення перешкод у користуванні майном, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, про усунення перешкод у користуванні майном, в обгрунтування якого зазначив, що з 1979 року він є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У кінці 2025 року йому стало відомо про наявність запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про накладення обтяження на будинок на підставі договору застави від 12.12.1990, Лозівське відділення сбербанку №2841. Однак станом на дату укладення договору застави від 12.12.1990 року він вже був власником будинку понад 11 років, що виключає можливість передання будинку в заставу Лозівському відділенню Сбербанку №2841 без його участі та згоди, оскільки будь яких договорів не укладав та довіреностей не надавав. Звернувшись до Лозівської державної нотаріальної контори із заявою про надання копій документів та скасування заборони йому повідомили, що необхідно звернутися до суду для скасування арешту. Правонаступником Лозівського відділення Сбербанку №2841 є Акціонерне товариство «Ощадбанк», звернувшись до банку повідомили, обтяження на будинок не могло бути накладено в інтересах банку у 1990 році, а тому для його зняття слід звернутися до суду. Зазначив, що наявний арешт нерухомого майна створює перешкоди у здійснені права власності і тому оскільки він не є стороною договору застави, обтяження є безпідставним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 13.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.04.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представникпросив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що позовні вимоги позивача є незаконними та не обґрунтованими саме до банку з огляду на те, що АТ «Ощадбанк» не є правонаступником прав та обов`язків Лозівського відділення Сбербанку №2841, оскільки банк був створений лише у 31.12.1991 та відповідно не може нести будь-яку відповідальність за події, які виникли та мали місце до створення АТ «Ощадбанк». Відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження існування кредитних або інших правовідносин між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 та згідно інформації, що наявна в базах банку, у ОСОБА_1 відсутні кредитні зобов`язання перед АТ «Ощадбанк», які могли б привести до внесення запису про обтяження прав або майна позивача у 2006 році і тому не є належним відповідачем по даній справі, оскільки відсутня інформація щодо підстави накладення заборони на майно позивача. Тому Банк не може бути належним відповідачем, оскільки відповідно до діючого законодавства Банк не є органом або суб`єктом, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації та ні в які правовідносини з позивачем не вступав, договірні відносини з позивачем відсутні.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовну заяву та просив її задовільнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився надав відзив на позовну заяву в якому просив розглянути справу за відсутності представника 16.04.2026 та 11.05.2026 ухвалами Лозівського міськрайонного суду Харківської області витребувано докази по справі.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.07.1979 ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 жиловий будинок площею 37,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Із копії листа від 30.12.2025 нотаріуса Лозівської державної нотаріальної Харківської області Звади В.В., вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна здійснений реєстраційний запис від 30 листопада 2006 року, за реєстраційним номером №4139424, про заборону відчуження на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою накладення заборони відчуження на вищезазначений житловий будинок, був договір застави б/н від 12 грудня 1990 року, укладений між ОСОБА_3 та Лозівським відділенням сбербанку №2841.

З копії листа від 07.01.2026 АТ «Ощадбанк», вбачається, що банк не має повноважень вчиняти дії щодо зняття обтяження (заборони) з нерухомого майна, оскільки банк не є суб`єктом державної реєстрації таких прав, у зв`язку з чим запропоновано звернутися до суду з питанням щодо зняття обтяження (заборони) з нерухомого майна.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №458202366 від 24.12.2025 року, вбачається, що на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , накладено заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження 4139424; реєстратор Лозівської державної нотаріальної контори; підстава для обтяження: договір застави, б/н, 12.12.1990, Лозівське відділення сбербанку №2841.

Згідно наданого Лозівською державною нотаріальною конторою Харківської областілиста від 19.05.2026 на виконання ухвали суду, договір застави б/н від 12 грудня 1990 року, укладений між ОСОБА_3 та Лозівським віділенням сбербанку №2841, нотаріальною конторою не посвідчувався, інформацію надано відповідно до Реєстру для реєстрації нотаріальних дій, том 4, розпочатий 20 жовтня 1990 року та закінчений 29 грудня 1990 року.

Відповідно дост.59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Статтею 41 Конституції України та статтею1Першогопротоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

На сьогодні позивач має намір розпорядитися належним йому майном, проте через наявність обтяження позбавлений можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, як передбачено ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Постановою Верховної Ради України від 20 березня 1991 року із 01 травня 1991 року введений в дію Закон України "Про банки і банківську діяльність" та оголошено власністю України Український республіканський банк Ощадного банку СРСР.

Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України).

20 травня 1999 року Президент України видав розпорядження № 106/99-рп про здійснення заходів щодо перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", 100 відсотків акцій якого належать державі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1999 за № 876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Установити, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку.

У подальшому тип акціонерного товариства змінювався у 2011 році на публічне акціонерне товариство, у 2019 року - на приватне.

Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань частка держави в АТ "Ощадбанк" згідно з реєстром Фонду держмайна України складає 100%.

Таким чином, оскільки заборона на нерухоме майно, власником якого є позивач ОСОБА_1 , була накладена в інтересах відповідача, який є правонаступником Ощадбанку, за повідомленням якого і було накладено обтяження на це майно, то належним відповідачем у справі є саме АТ «Державний ощадний банк України».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 виснувала, що оскільки позивач є володіючим власником, який прагне усунути перешкоди у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном, що виникли через дії осіб, з якими він не перебував у зобов`язальних відносинах, а тому погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позов у цій справі в частині вимог, спрямованих на усунення цих перешкод, є негаторним. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц надана правова характеристика негаторному позову, зокрема: позовна давність до вимог за цим позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, доки існує саме правопорушення.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що обтяження накладено на будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору застави б/н від 12 грудня 1990 року, нотаріальною конторою не посвідчувався, наявність такого обтяження створює перешкоди у здійсненні позивачем його права власності та перешкоджає вільно розпоряджатись своїм майном, будь-яка заборгованість перед банком відсутня, тому суд приходить до висновку, про наявність підстав для скасування запису про заборону відчуження об`єкта нерухомого майна, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд акцентує увагу, що дане рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна.

Керуючись ст.ст. 10,12,81,89,258-259,263-265,268,352,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати запис про заборону відчуження об`єкта нерухомого майна житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 4139424, внесений 30.11.2006 року на підставі договору застави від 12.12.1990 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Акціонерне товариства «Державний ощадний банк України», місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.Госпітальна, 12-Г.

Третя особа Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, місцезнаходження за адресою: Харківська область, м.Лозова, вул.Михайла Грушевського, 7,

Суддя Наталія ТКАЧЕНКО