Ухвала суду № 137022023, 01.06.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/3257/25

Провадження № 1-кп/390/198/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження № 1202512000000444 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У суду перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурор у судовому засіданні подала до суду клопотання про продовження терміну застосування запобіжного заходу до обвинуваченого строком на 60 діб. Клопотання обґрунтоване наявністю вагомих доказів обґрунтованості обвинувачення, обставин вчинення злочину, його тяжкості, можливої реальної міри покарання, а також наявністю ризиків, передбачених: п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , є тяжким, його санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Крім того, обвинувачений може переховуватися шляхом залишення місця свого проживання, маючи при цьому, всі можливості та засоби, в тому числі здійснення виїзду на тимчасово окуповані території України або за межі території України у незаконний спосіб. При цьому ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, офіційних джерел його доходів не встановлено. На думку прокурора обвинувачений ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, які підлягають допиту під час судового розгляду. Зокрема, подія мала місце на території Кропивницького району Кіровоградської області, що може свідчити про вплив останнього на місцевих жителів з метою надання неправдивих показань. Вказаний ризик слідує з позиції обвинуваченого на стадії досудового розслідування щодо намагання перекласти вину у вчиненні злочину на неповнолітнього ОСОБА_6 ; п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Реальність настання вказаного ризику полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 може вводити в оману суд, укривати від суду дійсні обставини вчинення кримінального правопорушення та відомі йому обставини, необхідні для встановлення істини у справі, в т.ч. насамперед інформацію щодо своїх дій під час вчинення кримінального правопорушення, а також про інші факти, що мають значення. Так, безпосередньо після ДТП ОСОБА_5 всупереч вимогам п. 2.10 переміщував керований ним транспортний засіб. Змінював свої показання, надані на досудовому розслідуванні. Вказане свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_5 може і надалі перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неналежного виконання процесуальних обов`язків та створенням інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності; п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі стосовно осіб, які можуть давати викривальні та підтверджуючі його вину покази, будучи особою, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Крім того, ОСОБА_5 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил ПДР України.

Захисник обвинуваченого заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, зазначив, що зазначені прокурором ризики не підтверджені. ОСОБА_5 перебуває під вартою тривалий час, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом та, відповідно, під контролем з боку органу поліції, не матиме можливості переховуватися від суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правпрушення.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав свого захисника.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , також їх представники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтримали клопотання прокурора та заперечили щодо задоволення клопотання захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, в межах заявленого клопотання суд виходить з наступного.

Під час досудового розслідування обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який продовжений ухвалою суду від 10.04.2026, строк дії якого закінчується 08.06.2026.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Положеннями ст.183 КПК України регламентовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France).

Суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, так як ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину. Санкція ч.3 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що дає суду підстави вважати, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватися від суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, настання особливо тяжких наслідків у вигляді загибелі двох неповнолітніх дітей, резонанс події та усвідомлення підозрюваним невідворотності притягнення до кримінальної відповідальності і перспективи призначення суворого покарання, ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду є реальним та обґрунтованим, а не абстрактним.

Також, судом взято до уваги існування ризиків, передбачених п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, матиме можливість впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 до затримання офіційно не працював, тобто не мав постійного джерела доходу, вказані вище ризики є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 на більш м`який, тому суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Відповідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людей.

Керуючись ст.177, 182, 183, 194, 331, 372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, - відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 11.00 год 01 червня 2026 року до 11.00 год 30 липня 2026 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», для виконання.

Строк дії ухвали щодо тримання під вартою ОСОБА_5 визначити до 11.00 год. 30.07.2026.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1