Рішення № 137021734, 01.06.2026, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 127/1991/26

Провадження № 2/339/139/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(з а о ч н е)

01 червня 2026 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Кілик М.П.,

за участю секретаря судового засідання Ганчар Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болехів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

до Болехівського міського суду Івано-Франківської області на підставі ухвали судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2026 надійшли за підсудністю матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС»), поданої через систему «Електронний суд», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зокрема, представник позивача Поляков О. просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 383623474 від 07.10.2021 у розмірі 93 416,40 грн; 2662,40 грн сплаченого позивачем судового збору та витрати на професійну правничу допомогу 7000 грн.

У обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 07.10.2021 між ТОВ«Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 383623474 на суму 22 000 грн. У кредитному договорі сторони досягнули згоди з усіх істотних умов Кредитного договору. Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 22 000 грн 07.10.2021 на банківську карту відповідача. Відповідач зобов`язався вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному договором.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, до якого в подальшому укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному в Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого та відповідно до Реєстру боржників від 14.07.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 93 416,40 грн. Відповідач не повернув наданий йому Кредит. Загальна сума заборгованості перед позивачем на момент подання позовної заяви становить 93416,40 грн та складається з: 22000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 71416,40 грн - з несплачені відсотки за користування кредитом, яку позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою судді від 12 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з наявністю недоліків позовної заяви та надано позивачеві строк для усунення недоліків.У строк, визначений ухвалою, представник позивача усунув недоліки позовної заяви.

Відтак, ухвалою судді від 01 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

У зв`язку з невиконанням ухвали в частині витребування доказів, судові засідання 23.04.2026 та 13.05.2026 було відкладено на 13.05.2026 та 01.06.2026, відповідно.

Витребувані документи надійшли на адресу суду 01.06.2026.

Представник позивача Поляков О., який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не прибув, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення за зареєстрованим місцем його проживання. Судові повістки повернуто без вручення з відміткою в поштовому повідомленні про відсутність одержувача за вказаною адресою. При цьому, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається, що такі судові повістки відповідачу вручені. При цьому, судові повістки доставлено в електронний кабінет відповідача. Причин своєї неявки відповідач не повідомив, правом на подачу відзиву не скористався.

Враховуючи повторну неявку відповідача в судові засідання та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, суд відповідно до вимог ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У ч.2 ст.639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст.1054 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Положеннями ст.3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суд установив, що 07.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №383623474 (а.с.13 зворот- 16), згідно з яким Товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії на суму 22 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Договір кредитної лінії укладено в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту позичальником (дисконтний період) (п. 1.7).

У п. 1.8 Договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно з п. 1.9 Договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в такому порядку:

1.9.1 виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,85 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом;

1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 1,85 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

У п. 1.12 сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії на умовах визначених п.п.1.12.1-1.12.2. Зокрема, зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника щодо оплати основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п. 1.12.1); з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 1.12.2).

Згідно з п. 1.13 проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 та 1.12.2 Договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого для надання траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.

ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконало свій обов`язок та перерахувало відповідачу 07.10.2021 грошові кошти у розмірі 22 000 грн на банківську карту відповідача (а.с.35-36). Належність вказаної банківської картки саме відповідачу та зарахування на неї коштів у загальній сумі 22 000 грн підтверджено листом АТ КБ «ПриватБанк» від 26.05.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач не погашав заборгованість, тому продовження Дисконтного періоду за п. п. 1.8 кредитного договору не відбулось.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед первісним кредитором з повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість, та стягнення заборгованості в примусовому порядку на користь позивача, як правонаступника первісного кредитора.

Відповідно до змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення ст. 516, ч.2 ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі №761/1543/20, у постанові від 19.01.2022 у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Строк дії цього договору в подальшому додатковими угодами неодноразово продовжувався (а.с.45-57). За вказаним договором факторингу, відповідно до п.4.1, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржників, у тому числі відповідача у справі, що підтверджується Реєстром прав вимоги №163 від 07.12.2021 (а.с.58-59). При цьому, умовами договору факторингу передбачено перехід права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу (у т.ч.проценти за користування кредитом, неустойку) за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також прав вимоги, які виникнуть у майбутньому (п.1.3, п.1.4, а.с.45, а.с.51).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено Договір факторингу №05/0820-01 (Договір факторингу 2). Строк дії цього договору в подальшому додатковими угодами неодноразово продовжувався (а.с.61-66). На виконання вказаного договору факторингу 2 підписано реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному в реєстрі прав вимоги у сумі 93 416,40 грн(а.с.67-68).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого (п.1.2) позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним Кредитним договором, що стверджується підписаним сторонами договору факторингу актом прийому-передачі реєстру боржників від 14.11.2025 (а.с.78).

Отже внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором кредитної лінії від 07.10.2021 №383623474, укладеним між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем, перейшло від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «ФК «Ейс»». Зокрема, відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним договоромвід 07.10.2021 №383623474 в сумі 93 416,40 грн, з яких: 22 000 грн заборгованість по тілу кредиту; 71 416,40 грн заборгованість з несплачених відсотків за користуванням кредитом (а.с.76-77).

Таким чином, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідача за вищезазначеним договоромкредитної лінії від 07.10.2021 №383623474.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором кредитної лінії з повернення коштів та сплати відсотків за користування коштами, у результаті чого у нього виникла заборгованість.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії від 07.10.2021 №383623474, наданого ТОВ «ФК «ЕЙС»», заборгованість відповідача становить: тіло кредиту 22 000 грн, проценти за користування кредитними коштами, які нараховані за період з 07.10.2021 до 03.02.2022, становлять 71416,40 грн, а всього 93416,40 грн.

Щодо стягнення нарахованих відсотків за період з 07.11.2021 по 10.11.2021 суд зазначає таке. Відповідно до п.1.12.2 договору кредитної лінії, сторони договору узгодили розмір нарахування відсотків з наступного дня після закінчення дисконтного періоду, тобто після 06.11.2021, в розмірі 2,98 % в день від суми Кредиту за кожний день користування кредитом.

Відтак, з 07.11.2021 по 10.11.2021 правомірним є нарахування первісним кредитором відсотків в розмірі 2622,4 грн (655,60 грн х 4 дні). Проте, за вказаний період нараховано 3480,39 грн, жодних обґрунтувань нарахування відсотків у збільшеному розмірі позовна заява не містить. Відтак позов у частині стягнення відсотків за період з 07.11.2021 по 10.11.2021 включно в сумі 857,99 (3480,39 - 2622,4) грн є необґрунтованим, та таким, що задоволенню не підлягає.

Аналіз наданих позивачем розрахунків заборгованості свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами (крім періоду з 07.11.2021 по 10.11.2021) нараховано відповідно до умов кредитного договору,у межах строку дії кредитного договору та за процентною ставкою, погодженою сторонами в п. 1.9, п.1.12 договору, що свідчить про їх нарахування за узгодженими з відповідачем умовами.

Зокрема, в межах 30-денного строку дисконтного періоду (з 07.10.2021 по 06.11.2021) відсотки за користування кредитними коштами нараховані в розмірі, визначеному п.1.9.1 кредитного договору. Після закінчення дисконтного періоду (після 07.11.2021) відсотки нараховано відповідно до п.1.12.2 договору та протягом строку, визначеного п.1.12.1 (не більше 90 днів).

Згідно з положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, не зазначив про порушення кредиторами порядку та розміру нарахування відсотків за користування кредитом, не заявив про несправедливість умов договору щодо нарахованих відсотків, позовних вимог про визнання недійсними окремих умов правочину щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами не заявляв. При цьому не виконав у повній мірі взяті на себе зобов`язання за кредитним договором,відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 92 558,41 грн, у тому числі заборгованості зі сплати тіла кредиту в розмірі 22 000 грн та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 70558,41 грн (71416,40 грн заявлена до стягнення сума відсотків 857,99 грн необґрунтовані позивачем нарахування відсотків за період з 07.11.2021 по 10.11.2021) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відтак позов підлягає до задоволення частково.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею137 ЦПК України визначено критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).

Суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19, відповідно до якої: у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (п.185).

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (п.188 Постанови ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (п.189 Постанови ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав копії: договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений між Адвокатським бюро "Соломко та партнери" та ТОВ «ФК «ЕЙС», додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 01.09.2025, акту прийому-передачі наданих послуг на суму 7000 грн, протоколу погодження вартості послуг, ордеру, свідоцтва про надання правничої допомоги (а.с.86-91).

Відповідно до протоколу погодження вартості послуг про надання правничої допомоги та акту прийому-передач наданих послуг позивачу були надані такі послуги: складання позовної заяви (2 год) 5000грн; вивчення матеріалів справи (2 год)- 1000грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації (1 год)- 500грн; підготовка клопотання щодо отримання інформації (1год) -500грн. Загальна кількість часу адвоката за надані послуги - 6 год; сума вартості послуг - 7000 грн.

За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд враховує, що дана справа є типовою, належить до категорій справ, що розглядаються у спрощеному провадженні через її малозначність, для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів. Фактично надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви, клопотання про витребування доказів, що не є великими за обсягом та складними за змістом, з мінімальною кількістю доказів. Складання позову не потребувало аналізу великої кількості документів. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін. Будь-які інші клопотання, письмові пояснення до суду не надходили.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивач має право на компенсацію витрат за надані послуги, однак з огляду на типовість даної цивільної справи, наявність сталої судової практики, суд вважає, що адвокатські послуги, наведені в копіях протоколу погодження вартості послуг і акту прийому передачі наданих послуг та тривалість яких визначено як шість годин, - не відповідають критерію реальності часових витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає доцільним обмежити в 2000 грн. Вказаний розмір витрат суд вважає пропорційним до предмета спору в даній справі (типова справа про стягнення кредитної заборгованості), а витрати - такими, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат, тобто є дійсними та потрібними, з огляду на розумну потребу судових витрат для даної справи.

Оскільки суд задовольнив позов частково (в сумі 92 558,41 грн, що становить 99,08% від суми заявлених вимог), то витрати позивача на правничу допомогу слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 1981,60 грн (2000 х 99,08%), відповідно до положень п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору). Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову, - з відповідача підлягає стягненню в користь позивача оплачений судовий збір в сумі 2637,95 грн (92 558,41 грн х 2662,40 грн / 93416,40 грн).

Керуючись ст.ст.13, 19, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором кредитної лінії №383623474 від 07.10.2021 в загальному розмірі 92 558 (дев`яносто дві тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 41 копійка, а такожсудові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2637 гривень 95 копійок та 1981 гривень 60 копійок витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, м.Київ, вул.Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956;

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 01 червня 2026 року.

Суддя: М.П.Кілик